ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/4633/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
офісу ГП - Цимбалістий Т.О.
позивача - 1 - не з`явився
позивача - 2 - Франків Л.П.
відповідача - Кравченко В.В.
третьої особи на стороні позивача - не з`явився
третьої особи - 1 на стороні відповідача - Руденко К.М.
третьої особи - 2 на стороні відповідача - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 (у складі колегії суддів: Чередко А.Є. (головуючий), Дармін М.О., Іванов О.Г.)
за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:
1. Дніпропетровської обласної державної адміністрації,
2. Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм
до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Самара"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Укрриба"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Фонд державного майна України,
2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
про скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути об`єкти нерухомого майна
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. 23.08.2023 заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - Прокурор, Скаржник) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА, Позивач-1) та Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі - Агентство, Позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Самара" (далі - ТОВ "Самара", Відповідач), у якій просив суд:
1. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Відповідача на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117, а саме:
1) напірний трубопровід інв. №410, площею 400 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236607812256;
2) перепуски із ВП у ВП (2 шт) інв. №416, площею 22,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236017812256;
3) контурна дамба №3 інв. №409, площею 143.800 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235933912256;
4) контурна дамба №2 інв. №408, площею 92.000 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235872012256;
5) контурна дамба №1 інв. №407, площею 99.600 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235809612256;
6) водовипускні споруди (8 шт.) інв. №413, площею 132 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -2235534412256;
7) причал на ВП (14 шт.), інв. №412, площею 420 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235504912256;
8) водовипускні споруди (2 шт.) інв. №141, площею 42 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235458112256;
9) гідротехнічні споруди водовипускних ставків (28 шт.) інв. №415, площею 132.679,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235405512256;
10) головна насосна станція інв. №403, площею 195 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2235277212256.
2. Зобов`язати Відповідача повернути Державі в особі Позивача-2 вказані об`єкти нерухомого майна.
1.2. Обґрунтовуючи свої вимоги, Прокурор доводив суду нікчемність договору купівлі-продажу від 17.12.2021, укладеного за результатами аукціону без умов з продажу об`єкта малої приватизації окремого майна групи інвентарних об`єктів, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117 (далі - Договір), за яким Відповідач набув право власності на спірне майно, оскільки таке майно (захисні гідротехнічні споруди) відповідно до вимог законодавства не підлягало приватизації.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
2.2. При цьому суд визнав обґрунтованими доводи Прокурора про нікчемність Договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного за результатами аукціону, та застосував наслідки його недійсності у вигляді скасування державної реєстрації права приватної власності Відповідача та зобов`язання його повернути спірне майно Державі в особі Агентства.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 задоволено апеляційну скаргу Відповідача, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги в інтересах Дніпропетровської ОДА залишено без розгляду, а у задоволенні позовних вимог в інтересах Агентства відмовлено.
2.4. За висновками суду апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів віднесення спірних гідротехнічних споруд до захисних, водночас спірні об`єкти взагалі не можуть вважатися гідротехнічними спорудами та використовуватися за цим призначенням. Як наслідок, відсутні підстави для висновку, що спірне майно не могло бути предметом продажу за Договором, та для застосування наслідків нікчемності правочину.
Також апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції не вирішено питання двосторонньої реституції, не досліджено, чи не будуть такі заходи надмірним втручанням у право на мирне володіння майном та не досліджено дотримання принципу належного урядування при відчуження спірного майна.
2.5. Позовні вимоги в інтересах Позивача-1 залишено без розгляду з огляду на відсутність у цій справі спору щодо правомірності користування земельними ділянками, на яких розміщено спірне майно, та, як наслідок, на відсутність підстав для розгляду позовних вимог на захист прав чи інтересів Дніпропетровської ОДА.
2.6. Прокурор не погодився з постановою суду апеляційної інстанції та оскаржив її у касаційному порядку.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 11.02.2025 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. У своїй касаційній скарзі Прокурор просить Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023.
3.3. Доводами касаційної скарги Прокурор визначив:
- судом апеляційної інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме статей 13, 14, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 167, 186, 190, 216, 228, 316 Цивільного кодексу України, статті 1, 14 Закону України "Про аквакультуру", статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", статей 58, 59, 83, 84, 122 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";
- судом апеляційної інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин норми процесуального права, а саме положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо можливості врахування під час винесення оскаржуваної постанови преюдиційних обставин, встановлених судами під час розгляду справи № 904/1710/23;
- судом апеляційної інстанції під час винесення оскаржуваної постанови у порушення вимог частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не враховано правових висновків щодо застосування неможливості здійснення приватизації гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм, як складової частини рибогосподарської технологічної водойми та земельної ділянки під нею, та неможливість відчуження гідротехнічної споруди особам, що не є власниками чи користувачами земельних ділянок, на яких їх розміщено, викладені у постановах постанови Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 904/1710/23, від 14.02.2018 у справі №910/8903/16, від 24.01.2024 у справі №401/2975/20, від 17.08.2023 у справі №911/30/22, від 24.09.2024 у справі №902/1123/23, від 04.12.2018 у справі №903/906/16, від 05.06.2024 у справі №125/1227/22, від 14.03.2018 у справі №910/390/17;
- судом невірно застосовано до спірних правовідносин статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтю 53 Господарського процесуального кодексу України в контексті відсутності у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації через відсутність, на думку суду, питань, що віднесені до компетенції органу, уповноваженого державою на виконання функцій у спірних правовідносинах, при цьому не враховано правові висновки щодо представництва інтересів держави прокурором, викладені у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18;
- судом апеляційної інстанції невірно застосовані до спірних правовідносин правові висновки щодо визначення добросовісності дій сторони правочину та правомірності втручання держави у справо власності в контексті статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2024 у справі № 917/1212/21, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17, від 04.09.2020 у справі №311/2145/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 14.02.2024 у справі № 363/3873/17, від 09.10.2024 у справі №615/150/20.
- оскаржувана постанова ухвалена з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023, яке відповідає закону та безпідставної відмови з формальних підстав у задоволенні законних та обґрунтованих позовних вимог прокурора, що відповідно до норм статті 312 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування цього рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону;
- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, справа має виняткове значення, оскільки дозволить підтвердити усталений правовий висновок щодо незаконності відчуження гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм окремо від земельних ділянок та рибогосподарських водойм, з урахуванням специфіки формування вказаних об`єктів нерухомого майна як єдиного комплексу, та неможливості їх відчуження з державної власності виходячи з положень Закону України "Про аквакультуру".
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Позивач-2 (Агентство) підтримує позицію Прокурора, просить Суд скасувати оскаржувану постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2914, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 залишити в силі.
3.5. Фонд державного майна України у відзиві на касаційну скаргу доводить суду неналежність спірного майна до гідротехнічних споруд загально-державного та захисного значення і просить Суд залишити касаційну скаргу Прокурора без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Самара" просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги Прокурора та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.
3.7. Інші учасники справи своїм правом надати Суду відзиви на касаційну скаргу не скористалися.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 29.07.2003 Державним департаментом рибного господарства видано наказ №208 Про затвердження акта передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Дніпровське виробниче сільськогосподарське-рибоводне підприємство", на баланс Державного підприємства "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба").
4.2. Наказом Фонду державного майна України від 25.06.2021 №1091 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році, включено групу інвентарних об`єктів, до яких ввійшли також і спірні гідротехнічні споруди, відносно яких виник спір у цій справі №904/4633/23 (далі - група інвентарних об`єктів, група інвентарних споруд).
4.3. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, станом на 30.06.2021 спірні гідротехнічні споруди (група інвентарних об`єктів) обліковуються на балансі ДП "Укрриба".
4.4. У подальшому наказом РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 07.07.2021 №12/01-126-РП "Про прийняття рішень про приватизацію окремого майна групи інвентарних об`єктів" наказано прийняти рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації групи інвентарних об`єктів та приватизувати вказані об`єкти шляхом продажу на аукціоні.
4.5. Згідно з протоколом про результати електронного аукціону, який сформований в системі 29.11.2021, переможцем аукціону визнано Відповідача з його ціновою пропозицією 6 408 000,00 грн. У подальшому 09.12.2021 РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях видало наказ "Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації".
4.6. Між РВ ФДМУ (продавець) та Відповідачем (покупець) 17.12.2021 було укладено та нотаріально посвідчено Договір купівлі-продажу за результатами аукціону без умов з продажу об`єкта малої приватизації окремого майна групи інвентарних об`єктів.
4.7. Мета та предмет вказаного Договору визначені у розділі 1: продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт малої приватизації - окреме майно групу інвентарних об`єктів (далі - об`єкт приватизації), який належить Державі відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.8. Об`єкт приватизації розташований на земельних ділянках державної форми власності (кадастровий номер 1225683600:02:003:0052, площею 16,5504 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0053, площею 17,8365 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0054, площею 200,7225 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0135, площею 113,3581 га та кадастровий номер 1225683600:02:003:0136, площею 0,3993 га).
4.9. Покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу та виконати визначені у договорі умови.
4.10. У пункті 1.2 Договору зазначено, що земельні ділянки, на яких розташований об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим договором, а тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до нього права власності на об`єкт приватизації.
4.11. Пунктом 3.1 Договору визначено, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону від 29.11.2021, ціна продажу об`єкта приватизації без урахування ПДВ становить 6 408 000,00 грн. На ціну продажу об`єкта приватизації нараховано ПДВ в сумі 1 281 600,00 грн.
Ціна продажу об`єкта приватизації з урахуванням ПДВ становить 7 689 600,00 грн.
4.12. За умовами пункту 3.2. Договору передача об`єкта приватизації покупцю здійснюється продавцем упродовж п`яти робочих днів після оплати у повному обсязі ціни продажу.
4.13. Пунктом 13.3 Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його укладання, а укладеним вважається з моменту його нотаріального посвідчення та у випадках, передбачених законом, - державної реєстрації (пункт 13.4 Договору).
4.14. Відповідно до акта приймання-передачі об`єкта державної власності окремого майна групи інвентарних об`єктів від 22.12.2021 продавець передав, а покупець (Відповідач) прийняв майно, відносно якого виник спір у цій справі. З вказаного акта також вбачається, що оплата за об`єкт приватизації в сумі 7 689 600 грн здійснена покупцем у повному обсязі та в терміни, передбачені Договором.
4.15. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, станом на 22.08.2023 право приватної власності на об`єкти приватизації 24.12.2021 зареєстровано за Відповідачем на підставі Договору.
4.16. Також судами встановлено, що право постійного користування земельними ділянками під об`єктами приватизації, які належать Державі в особі Позивача-1 і перебували на праві постійного користування у ДП "Укрриба", на підставі статті 120 Земельного кодексу України 25.01.2022 було зареєстровано за Відповідачем.
У подальшому 11.01.2023 (після відкриття провадження у справі № 904/3566/22 за відповідним позовом прокурора) таке право за ТОВ "Самара" було припинено.
4.17. Судом першої інстанції при задоволенні позову Прокурора враховано також преюдиційні обставини справи № 904/1710/23 за позовом ТОВ "Самара" до ДП "Укрриба" та Дніпропетровської ОДА про припинення права постійного користування спірними земельними ділянками та скасування його державної реєстрації за ДП "Укрриба" як такі, що свідчать про намір Відповідача заволодіти земельними ділянками.
Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 904/1710/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та постановою Верховного Суду від 18.09.2024, у позові ТОВ "Самара" відмовлено. За доводами Прокурора, це вказує на дійсні наміри Відповідача заволодіти у протиправний спосіб насамперед земельними ділянками.
4.18. Однак суд апеляційної інстанції відхилив відповідні посилання Прокурора на висновки у справі № 904/1710/23 як преюдиційні, назвавши їх оцінкою іншим судом певних обставин у справі з іншим предметом позову.
4.19. З огляду на викладене Прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі та доводить нікчемність Договору, оскільки придбане за ним майно належить до захисних гідротехнічних споруд та не підлягає приватизації.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представників учасників, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. За вимогами статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Відповідно до норм статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обрання ж ним неналежного чи/та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, що узгоджується, зокрема, з постановою Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 914/2736/21.
5.4. Предметом спору у даній справі є пов`язані між собою, але окремі матеріально-правові вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Самара" на об`єкти нерухомого майна та зобов`язання Відповідача повернути ці об`єкти Державі в особі Позивача-2.
Щодо зобов`язання Відповідача повернути Державі в особі Агентства спірні об`єкти нерухомого майна Суд звертає увагу на наступне
5.5. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
5.6. За приписами статті 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
5.7. Серед способів набуття права власності частина перша статті 345 Цивільного кодексу України визначає, зокрема, приватизацію державного майна. Відповідно до частини третьої статті 145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна визначено Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" (на час виникнення спірних правовідносин чинна редакція від 01.07.2021).
5.8. Частиною другою статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об`єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем.
5.9. Як вбачається з матеріалів справи, наказом Фонду державного майна України від 25.06.2021 №1091 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)" та наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 07.07.2021 №12/01-126-РП "Про прийняття рішень про приватизацію окремого майна - групи інвентарних об`єктів" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році (та у 2021 році фактично були приватизовані) включено групу спірних об`єктів.
5.10. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор наполягав на тому, що Договір купівлі-продажу, за яким Відповідач набув право власності на спірне майно, є нікчемним, оскільки це майно відповідно до закону не підлягало приватизації. При цьому Прокурор посилався, зокрема, на преюдиційні обставини такої нікчемності, встановлені у справі № 904/1710/23.
5.11. За таких обставин вирішальним у цій справі є питання чи є гідротехнічними захисними спорудами група інвентарних об`єктів, які були приватизовані на підставі наказів Фонду державного майна України та його регіонального відділення.
5.12. Згідно з частиною першою статті 58 Земельного кодексу України та статтею 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Тобто землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду.
Пунктом "ґ" частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
5.13. Так визначення гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) наведене у частині першій статті 1 Закону України "Про аквакультуру" (на час приватизації чинна редакція від 02.03.2021): це об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
5.14. Відповідно до "ДСТУ 3517:2024 Гідрологія суходолу. Терміни та визначення основних понять" (на час виникнення спірних правовідносин - у редакції "ДСТУ 3517- 97 Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять") гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
5.15. Згідно з додатком А до "ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення." гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.
5.16. Пунктом 1.9.18 Методики обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури 252 від 19.12.1995, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за №466/1002 визначено, що гідротехнічні споруди- це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водовипуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
5.17. Тобто, незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкта.
5.18. У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 903/906/16 вказано, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт.
5.19. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22, від 24.09.2024 у справі № 902/1123/23 факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.
5.20. Дослідивши матеріали цієї справи № 904/4633/23, зокрема технічні паспорти на групу спірних інженерних споруд, суд першої інстанції встановив їх призначення:
1) напірний трубопровід інв. №410, площею 400 кв. м - це комплекс споруд для транспортування газоподібних, рідких і твердих речовин або їх сумішей;
2) призначенням перепуски із ВП у ВП (2 шт) інв. №416, площею 22,8 кв. м є перепуск води через роздільні дамби;
3) контурна дамба №3 інв. №409 площею 143.800 кв. м призначена для обвалування ділянки відведеної під будівництво ставків та утримання рівня води в ньому;
4) контурна дамба №2 інв. №408 площею 92.000 кв. м призначена для обвалування ділянки відведеної під будівництво ставків та утримання рівня води у ньому;
5) контурна дамба №1 інв. №407 площею 99.600 кв. м призначена для обвалування ділянки відведеної під будівництво ставків та утримання рівня води в ньому;
6) водовипускні споруди (8 шт.) інв. №413, площею 132 кв. м призначені для спуску води зі ставків;
7) призначенням причалу на ВП (14 шт.), інв. №412, площею 420 кв. м є вивантаження кормів для риби;
8) водовипускні споруди (2 шт.) інв. №141, площею 42 кв. м призначені для спуску води з ставків;
9) гідротехнічні споруди водовипускних ставків (28 шт.) інв. №415, площею 132679,5 кв. м призначені для зберігання води з метою водопостачання, зрошення, розведення риби;
10) головна насосна станція інв. №403, площею 195 кв. м - це спеціалізована будівля для розміщення насосного обладнання.
5.21. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та з огляду на положення статей 181, 182, 186, 187 Цивільного кодексу України додатково зазначає, що спірні гідротехнічні споруди є інженерними спорудами, що допомагають здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Такий об`єкт як гідротехнічна споруда є інженерною спорудою та нерозривно пов`язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об`єкта та її переміщення в інше місце неможливо без її знецінення та зміни призначення.
5.22. Водночас гідротехнічні споруди можуть бути такими, що призначені для використання водних ресурсів та такими, які призначені для захисту від шкідливої дії води, тобто захисні. При цьому гідротехнічні споруди захисного значення, які забезпечують використання водних ресурсів та створені для боротьби зі шкідливим впливом води, не можуть бути віднесені до об`єктів приватизації.
5.23. У спільному інструктивному листі Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 08.08.2005 №10-21-12089 наведено перелік водогосподарських нерухомих об`єктів та гідротехнічних споруд захисного значення, які забезпечують використання водних ресурсів та створені для боротьби зі шкідливим впливом вод. Такими об`єктами є: земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водопуски; водопостачальні, скидні та розбірно-осушувальні канали; споруди та канали; рибоуловлювачі та камери облову; насосні станції, причали.
5.24. При цьому суд касаційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22, від 14.01.2025 у справі № 903/1299/23, відповідно до яких гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Таким чином спірні гідроспоруди забезпечують функціонування водного об`єкта та не можуть існувати окремо від нього.
5.25. За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано виснував, що вказана група інженерних споруд є гідротехнічними захисними спорудами, які не підлягають приватизації, про що прямо застережено у частині другій статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", оскільки мають загальнодержавне значення, відносяться до категорії захисних споруд і забезпечують життєдіяльність держави.
5.26. У свою чергу суд апеляційної інстанції вищенаведеного не врахував, залишив поза увагою невідповідність спірних об`єктів вимогам чинного законодавства про приватизацію, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову Прокурора.
5.27. Так само безпідставно апеляційний суд не врахував преюдиційності обставин, встановлених у справі № 904/1710/23, оцінивши їх як правову оцінку іншим судом певних обставин.
Водночас Суд зазначає, що у наведеній постанові колегія суддів, обґрунтовуючи прийняте рішення, в мотивувальній частині прямо зазначила, що висновки судів попередніх інстанцій щодо нікчемності вказаного правочину Верховним Судом в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглянуті бути не можуть, а відтак на етапі касаційного провадження у цій справі фактичні обставини цієї справи є встановленими з урахуванням саме виявленої місцевим судом і не спростованої скаржником нікчемності Договору купівлі-продажу за результатами аукціону без умов з продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна - групи інвентарних об`єктів, за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117 від 17.12.2021.
Додатково в пункті 37 цієї ж постанови колегія суддів зазначила, що, посилаючись на висновки суду касаційної інстанції у вказаних справах, скаржник повністю залишає поза увагою встановлений факт нікчемності правочину, за яким він набув право власності на нерухоме майно, що розміщене на спірних земельних ділянках.
5.28. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
5.29. Згідно частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
5.30. Тобто обставини нікчемності Договору купівлі-продажу від 17.12.2021 встановлені рішеннями у справі № 904/1710/23 за позовом ТОВ "Самара" до ДП "Укрриба" та Дніпропетровської ОДА про припинення права постійного користування земельними ділянками та не можуть знову оспорюватися та переглядатися в іншому процесі.
5.31. В такий спосіб судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу Прокурора про повернення Державі спірного нерухомого майна як застосування наслідку нікчемного правочину, а таке зобов`язання Відповідача повернути спірне майно не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності. Повернення у власність Держави спірного нерухомого майна, незаконно відчуженого (шляхом викупу) у приватну власність органом державної влади переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів, щоб таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта державної власності.
Подібні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/1009/20, від 24.03.2021 у справі № 922/2244/19, від 24.03.2021 у справі № 922/3276/19, у від 31.03.2021 у справі № 922/3272/18, від 01.04.2021 у справі № 922/250/20, від 16.10.2024 у справі № 922/2932/19, від 16.10.2024 у справі № 922/3834/19.