ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/4076/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Костюченко О.Т.
відповідача - не з`явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - не з`явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - не з`явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 3 - не з`явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 4 - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймс Білдінг"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2025 (у складі колегії суддів: Кощеєв І.М. (головуючий), Чус О.В., Дармін М.О.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 (суддя Васильєв О.Ю.)
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймс Білдінг"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1,
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандсіті-Інвест",
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал строй групп",
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Грантсіті-Інвест"
про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Дніпровська міська рада (надалі - Рада, Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймс Білдінг" (надалі - ТОВ "Таймс Білдінг", Відповідач, Скаржник), третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Ради, третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандсіті-Інвест": (надалі - ТОВ "Грандсіті-Інвест"), третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал строй групп" (надалі - ТОВ "Капітал строй групп"), третя особа - 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Грантсіті-Інвест" (надалі - ТОВ "Грантсіті-Інвест") про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом:
- зобов`язання ТОВ "Таймс Білдінг" знести самочинно збудоване нерухоме майно - торгівельний павільйон літ. А-1, що складається з нежитлового приміщення II поз.2, загальною площею 45 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 922685312101) та нежитлового приміщення І поз.1, загальною площею 45 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 922663912101);
- скасування державної реєстрації та припинення права власності із закриттям розділу на об`єкти нерухомого майна, а саме: торгівельний павільйон літ. А-1, нежитлове приміщення II поз. 2, загальною площею 45 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 922685312101), торгівельний павільйон літ. А-1, нежитлове приміщення І поз.1, загальною площею 45 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 922663912101); торгівельний комплекс літ. А-1, нежитлове приміщення №1,2 загальною площею 90 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 731393312101).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані скасуванням Дніпропетровським апеляційним судом заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2015 у справі № 202/7090/15-ц, яким було визнано право власності за ОСОБА_1 на торговельний комплекс, розташований на спірній земельній ділянці, та який був відчужений відповідною особою.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2025, позовні вимоги задоволено.
2.2. Суди, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що спірне нерухоме майно зведене на земельній ділянці, яка не була відведена для відповідної мети, без отримання декларації про початок будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації та необхідних дозвільних документів на введення його в експлуатацію, що унеможливлює набуття ОСОБА_1 права власності на цей об`єкт та його подальше відчуження. Враховуючи правовий статус спірної земельної ділянки, суди дійшли висновку, що Рада, як суб`єкт права комунальної власності, має право вимагати від ТОВ "Таймс Білдінг" усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого майна. Водночас суди встановили, що реєстрація права власності на спірний об`єкт обмежує можливість належного володіння, розпорядження та користування майном комунальної власності, унеможливлюючи його передачу відповідальній особі для задоволення суспільних потреб територіальної громади, зокрема шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання земельної ділянки, як свідчення обґрунтованості позовної вимоги у відповідній частині.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Таймс Білдінг" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
3.2. Ухвалою Суду від 11.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Таймс Білдінг" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі № 904/4076/23 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно було зупинено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі № 904/4076/23 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
3.3. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник посилається на:
- неправильне застосування судами положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, без врахування висновків щодо застосування даних норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, в контексті проведення реєстраційних дій відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 386-388 Цивільного кодексу України;
- неналежне застосування судами статті 3 Цивільного кодексу України, без врахування висновку щодо застосування даної норми, викладеної у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 15.05.2019 у справі № 917/803/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 04.07.2019 у справі № 904/3315/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 19.09.2019 у справі № 904/3883/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, від 05.12.2018 у постанові № 522/2110/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13;
- неправильне застосування судами положень статей 328, 376 Цивільного кодексу України, без врахування висновків щодо застосування даних норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17, у постановах Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 202/7377/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 15.02.2018 у справі № 910/5702/17, від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20;
- порушення судом першої інстанції вимог 247, 250 Господарського процесуального кодексу України з огляду на розгляд спору в порядку спрощеного позовного провадження, замість загального позовного провадження. Зазначеним Відповідач обґрунтовує також порушення принципу змагальності та повноти дослідження обставин, на дотримання якого наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18;
- порушення судом першої інстанції вимог Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи судом. Скаржник стверджує, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 398/4299/17 та від 12.12.2019 у справі № 911/2052/18, щодо оцінки доказів, які підтверджують неналежне повідомлення сторони про відкриття провадження у справі.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2015 у справі № 202/7090/15-ц було задоволено позов, шляхом розірвання Договору піднайму № 1 від 03.06.2015, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо передання у користування виробничого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 250,00 кв. м, визнання за ОСОБА_1 без додаткових актів введення в експлуатацію, права приватної власності на гараж № НОМЕР_1 в літ. В, загальною площею 21,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 та складається з: 1 гараж, загальною площею 21,3 кв. м, визнання за ОСОБА_1 без додаткових актів введення в експлуатацію, права приватної власності на торгівельний комплекс літ. А-1, загальною площею 90,0 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: приміщення, загальною площею 25,6 кв. м, приміщення, загальною площею 64,4 кв. м, визнання протиправною та скасування постанови приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 26.08.2015 за № 181/02-31, зобов`язання приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального Зайченко І.А. зареєструвати за ОСОБА_1 право приватної власності на: гараж № НОМЕР_1 в літ. В, загальною площею 21,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; торгівельний комплекс літ. А-1, загальною площею 90,0 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, зобов`язання приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального Зайченко І.А. посвідчити договір оренди, що укладений між ОСОБА_1, як орендодавецем, та Лучкіним Є.А., як орендарем, гаражу НОМЕР_1 в літ. В, загальною площею 21,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, та торгівельного комплексу літ. А-1, загальною площею 90,0 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
4.2. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.06.2020 у справі № 202/7090/15-ц апеляційну скаргу Ради задоволено, а рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції у справі № 202/7090/15-ц встановив, що позивачем не було надано до суду жодних доказів того, що спірне нерухоме майно було в установленому порядку введено в експлуатацію, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав вважати таке майно створеним та визнавати право власності на нього до ведення його в експлуатацію. Крім того, розгляд зазначеної справи відбувся з порушенням норм процесуального права щодо територіальної юрисдикції, оскільки позов пред`явлено щодо визнання права власності на нерухоме майно, що не належать до адміністративних меж території Індустріального району міста Дніпра, що є підставою для обов`язкового скасування судового рішення. Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову.
4.3. Постановою Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 202/7090/15-ц касаційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13.03.2020 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03.06.2020 залишено без змін.
Так, залишаючи без змін постанову Дніпровського апеляційного суду у справі № 202/7090/15-ц, Верховний Суд зазначив, що встановивши, перебування спірного нерухомого майна на земельній ділянці комунальної власності, позивач просив визнати право власності на реконструйоване майно, яке не введено в експлуатацію.
4.4. Поряд з цим на підставі вказаного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04.09.2015 у справі № 202/7090/15-ц приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 11282979 про реєстрацію прав власності за ОСОБА_1 на торгівельний комплекс літ. А-1 приміщення № 1, 2 загальною площею 90,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 731393312101.
4.5. Крім того, 13.10.2015 між ОСОБА_3 та ТОВ "Грандсіті-Інвест" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, а саме: торгівельного комплексу літ. А-1 приміщення №1,2 загальною площею 90,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 731393312101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В. В. та зареєстрований в реєстрі № 3175. На підставі вказаного договору купівлі-продажу Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за ТОВ "Грандсіті-Інвест", номер запису про право власності: 11590368.
4.6. 26.10.2015 між ТОВ "Грандсіті-Інвест" та ТОВ "Капітал строй груп" укладено договір купівлі-продажу 50/100 нежитлового приміщення, торгівельного комплексу літ. А-1 приміщення № 1, 2 загальною площею 90,0 кв. м за адресою: місто Дніпро, вул. Благоєва, буд. 28-К, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 731393312101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т. М. та зареєстрований в реєстрі № 3229. На підставі вказаного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Капітал строй груп", номер запису про право власності: 11759600.
4.7. Також, 28.04.2016 між ТОВ "Грандсіті-Інвест" та ТОВ "Грантсіті-Інвест" укладено договір купівлі-продажу 50/100 нежитлового приміщення, торгівельний комплекс літ. А-1 приміщення № 1, 2 загальною площею 90,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 731393312101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шаулова М. О. та зареєстрований в реєстрі № 1603. На підставі вказаного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шауловою М. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Грантсіті-Інвест", номер запису про право власності: 14371526.
4.8. 10.05.2016 між ТОВ "Капітал строй груп" та ТОВ "Грантсіті-Інвест" укладено договір поділу нерухомого майна № 240, відповідно до якого ТОВ "Капітал строй груп" стало власником нежитлового приміщення, торгівельного павільйону літ. А-1 нежитлове приміщення І поз.1 загальною площею 45 кв. м за адресою: місто Дніпро, вул. Благоєва, буд. 28-К, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 922663912101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. На підставі вказаного договору поділу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "КАПІТАЛ СТРОЙ ГРУП", номер запису про право власності: 14525061, ТОВ "Грантсіті-Інвест" став власником нежитлового приміщення, торгівельного павільйону літ. А-1 нежитлове приміщення II поз.2 загальною площею 45 кв. м за адресою: місто Дніпро, вул. Благоєва, буд. 28-К, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 922685312101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. На підставі договору поділу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Грантсіті-Інвест", номер запису про право власності: 14525386.
4.9. 20.10.2016 між ТОВ "Капітал строй груп" та ТОВ "Таймс Білдінг" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення І поз. 1 торгівельного комплексу літ. А-1, загальною площею 45 кв. м за адресою: місто Дніпро, вул. Благоєва, буд. 28-К, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 922663912101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кабельницьким С. І. та зареєстрований в реєстрі № 271. На підставі вказаного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кабельницьким С. І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Таймс Білдінг" номер запису про право власності: 17002870.
4.10. 24.06.2016 між ТОВ "Грантсіті-Інвест" та ТОВ "Таймс Білдінг" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, торгівельного павільйону літ. А-1 нежитлове приміщення II поз. 2 загальною площею 45 кв. м за адресою: м. Дніпро, вул. Благоєва, буд. 28-К, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 922685312101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Р. О. та зареєстрований в реєстрі № 1038. На підставі вказаного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Р. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Таймс Білдінг", номер запису про право власності: 15128047.
4.11. Звертаючись з позовною заявою Рада вказує, що оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.06.2021 у справі № 202/7990/15-ц, скасовано рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04.09.2015 у справі № 202/7090/15-ц та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Обухова І.В., Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. про розірвання договору, визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 202/7090/15-ц, скасовано правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності.
Позивач зазначає, що на час розгляду справи власником торгівельного павільйону літ. А-1, за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: нежитлове приміщення II поз. 2 загальною площею 45 кв. м реєстраційний номер об`єкту нерухомості 922685312101, нежитлове приміщення І поз.1 загальною площею 45 кв. м реєстраційній номер об`єкту нерухомості 922663912101 є ТОВ "Таймс Білдінг". Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно по АДРЕСА_1, належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Ради та віднесена до земель комунальної власності відповідно до статей 80, 83 Земельного кодексу України та статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Спірна земельна ділянка ОСОБА_1 та будь-якій іншій особі не надавалась під будівництво, у право власності чи користування.
Згідно з інформацією Департаменту по роботі з активами Ради, що викладена в листі № 4/11-752 від 20.09.2021, цивільно-правові угоди щодо спірної земельної ділянки між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались.
Крім того, відповідно до листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ради від 10.09.2021 № 4/1-301 управлінням не реєструвалось декларації про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації по об`єкту, що розташований за адресою: місто Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 28-К.
За викладених обставин Позивач зазначає про необхідність у вирішенні в судовому порядку питань щодо усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, належної на праві комунальної власності територіальній громаді міста Дніпра, в особі Ради.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Таймс Білдінг" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Предметом позову у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності, шляхом зобов`язання ТОВ "Таймс Білдінг" здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна, а також скасування державної реєстрації та припинення права власності із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підставою для таких вимог є визнання спірного майна самочинним будівництвом у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України.
5.4. Задовольняючи позов, суди обох інстанцій установили, що спірне нерухоме майно зведене на земельній ділянці, яка не була відведена для відповідної мети, без отримання належних дозвільних документів на початок та введення об`єкта в експлуатацію, що виключає можливість набуття ОСОБА_1 права власності на цей об`єкт та його подальшого відчуження.
Ураховуючи правовий статус спірної земельної ділянки як об`єкта комунальної власності, суди дійшли висновку, що Рада, як власник, має право вимагати усунення перешкод у користуванні шляхом знесення самочинного будівництва. Водночас суди встановили, що реєстрація права власності на спірний об`єкт унеможливлює повноцінне розпорядження та використання майна комунальної власності для суспільних потреб громади, зокрема шляхом забезпечення надходжень до місцевого бюджету від користування земельною ділянкою, що є обґрунтуванням позовних вимог у цій частині.
Заперечуючи судові рішення у касаційній скарзі, ТОВ "Таймс Білдінг" посилається на те, що суди неправильно застосували положення статті 376 Цивільного кодексу України, не дослідили належним чином докази, які б підтверджували законність будівництва, та розглянули справу в порядку спрощеного провадження замість позовного. Скаржник також посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц та від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17, які, на його думку, підтверджують необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.
5.5. З приводу наведеного Суд зазначає таке.
Щодо правового статусу спірного майна як самочинно збудованого.
5.6. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 Цивільного кодексу України).
5.7. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 Цивільного кодексу України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" Земельного кодексу України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
5.8. Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 Цивільного кодексу України).
5.9. Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 Цивільного кодексу України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
5.10. Згідно з частинами першою - четвертою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
5.11. У наведеній Скаржником для порівняння постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частини перша та друга статті 376 Цивільного кодексу України).
5.12. Колегія суддів констатує, що вказаною нормою матеріального права імперативно, чітко і недвозначно визначено, що:
1) самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
2) особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього;
3) якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
5.13. При цьому варто враховувати, що відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тобто, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
5.14. Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).
5.15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17, на яку звертає увагу Скаржник визначено, що за загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.
5.16. Аналізуючи обставини справи щодо наявності ознак самочинного будівництва спірного нерухомого майна, суди встановили, що між Радою та будь-якими фізичними чи юридичними особами не укладалося цивільно-правових угод щодо спірної земельної ділянки, що підтверджується листом Департаменту по роботі з активами Ради № 4/11-752 від 20.09.2021, який засвідчує відсутність правових підстав для використання цієї земельної ділянки.
5.17. Крім того, згідно з листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ради № 4/1-301 від 10.09.2021, уповноваженим органом не реєструвалися декларація про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 28-К.
5.18. Відсутність законних правових підстав для зайняття зазначеної земельної ділянки свідчить про самовільний характер її використання, що було обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій.
5.19. Оскільки спірне нерухоме майно зведене на земельній ділянці, що не була відведена для відповідних цілей, а також за відсутності декларації про початок будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації та належних дозвільних документів, що підтверджували б введення цього об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав вважати, що Сидоров Є.В. набув право власності на спірне нерухоме майно.
5.20. Ураховуючи наведене, об`єкт будівництва, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 28-К, має правовий статус самочинного будівництва.
5.21. Як зазначалось вище, ТОВ "Таймс Білдінг" набуто право власності на спірний об`єкт в цілому, на підставі договорів: купівлі-продажу нежитлового від 20.10.2016, укладених між ТОВ "Капітал строй груп" та ТОВ "Таймс Білдінг"; купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.06.2016, укладеного між ТОВ "Грантсіті-Інвест" та ТОВ "Таймс Білдінг".
5.22. Разом із цим, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення.
5.23. Таким чином, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні підписаного в подальшому договору купівлі-продажу. Тотожних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19).
5.24. Щодо аргументів Скаржника у відповідному контексті касаційного оскарження про неповне дослідження судами обставини самочинності будівництва спірного майна, з огляду на неврахування: 1) рішення сесії IV скликання Ради від 08.12.2004 № 277/22 "Про передачу земельних ділянок по вул. Благоєва, 28 (зараз вулиця Подолинського Сергія буд. 28-К ) в оренду ТОВ "КВ ЛТД" для обслуговування магазину та кіоску по їх фактичному розміщенню"; 2) заяви ТОВ "КАПІТАЛСТРОЙ ГРУП" до Дніпровського міського голови, зареєстрованої за вх. № 36/3377 від 13.06.2016, яка передана Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (із земельних питань); 3) декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована в Центрі надання адміністративних послуг Ради вх. № 301020 031318-207-08-2016 від 03.10.2016; 4) витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; 5) декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (ССІ), яка зареєстрована в Центрі надання адміністративних послуг міста Дніпра за вх. № 301026 024867-321-66-2020 від 06.04.2020; 6) повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (ССІ)/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків(відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (ССШ), яке зареєстровано в Центрі надання адміністративних послуг міста Дніпра за вх. № 301003-041791-321-04-2019 та зареєстровано в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю Ради за № ДП 061193440969 від 10.12.2019; 7) листа про наявність технічної інвентаризації, варто зазначити таке.
5.25. Відповідні докази були подані Відповідачем до суду апеляційної інстанції на тій підставі, що він не був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції через неотримання судової кореспонденції.
5.26. Втім, Суд не погоджується з аргументами Скаржника щодо неналежного його повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, причиною неотримання судової кореспонденції є "відсутність адресата за вказаною адресою".
5.27. Відповідно до частини третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
5.28. Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4),
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
5.29. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
5.30. Крім того, відповідно до правової позицію Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21, від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22, від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).
5.31. Відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.
5.32. У цій справі, незважаючи на те, що Відповідач фактично не отримав судову кореспонденцію, встановлені обставини свідчать про його обізнаність щодо стану розгляду справи.
5.33. З огляду на зазначене, надсилання судової кореспонденції на юридичну адресу Відповідача та її неотримання з відповідної причини вважається належним підтвердженням виконання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо повідомлення учасника справи про розгляд спору. Таким чином, доводи Скаржника щодо неналежного повідомлення його судом першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими.
5.34. Посилання Скаржника на постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 398/4299/17 та від 12.12.2019 у справі № 911/2052/18 як на підтвердження неналежного повідомлення сторони про відкриття провадження у справі є помилковим, оскільки оцінка дотримання судами вимог процесуального законодавства у наведених рішеннях ґрунтувалася на факті повернення судової кореспонденції відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання". Однак у справі, що переглядається, причиною неотримання судової кореспонденції є "відсутність адресата за вказаною адресою", що відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України свідчить про належність отримання такого рішення особою.
З огляду на відмінність обставин справи та правового регулювання зазначені Скаржником судові рішення не є релевантними.
5.35. Щодо оцінки судом апеляційної інстанції доказів, наданих Скаржником на стадії апеляційного перегляду, у судовому рішенні дійсно відсутній конкретний висновок щодо можливості їх дослідження на цій стадії, а також їх детальна оцінка.
Водночас, суд апеляційної інстанції при формуванні висновку щодо самочинності будівництва керувався встановленими у справі обставинами, зокрема відсутністю документального підтвердження відведення спірної земельної ділянки для такого будівництва та відсутністю необхідної дозвільної документації. Відповідно до змісту листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ради від 10.09.2021 № 4/1-301, у матеріалах справи відсутні дані про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 28-К.
5.36. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності ознак самочинного будівництва ґрунтуються на правовому регулюванні, передбаченому частинами першою, другою, четвертою статті 376, статтею 391 Цивільного кодексу України та статтею 152 Земельного кодексу України, а також на встановленому факті відсутності будь-яких дозвільних документів на це будівництво.
Оцінка судом зазначених обставин відповідає правовій кваліфікації, передбаченій статтею 376 Цивільного кодексу України. Враховуючи це, відсутність окремого висновку щодо оцінки наданої Скаржником документації на стадії апеляційного перегляду не може свідчити про неправильність вирішення судами питання правового статусу спірного майна як самочинно збудованого.
5.37. Суд також наголошує, що судове рішення не може бути скасоване виключно з формальних міркувань, якщо встановлені судами обставини та застосовані норми права є належними та обґрунтованими.
5.38. За наведених обставин Суд визнає необґрунтованими аргументи Скаржника щодо неправильного вирішення спору внаслідок його розгляду у порядку спрощеного позовного провадження замість загального позовного провадження.
5.39. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 09.08.2023 суд першої інстанції відкрив провадження у справі, що переглядається, та дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
5.40. Поряд з цим варто зазначити, що статтею 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено два можливих випадки розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження: 1) малозначні справи (частина перша та друга) будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті (частина друга).
5.41. Як вбачається з ухвали суду про відкриття провадження у справі, дана справа не була визнана судом малозначною, що свідчить про те, що суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного провадження на підставі частини другої статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
5.42. До справ, передбачених в частині другій статті 247 Господарського процесуального кодексу України, відносяться справи: щодо яких немає підстав для визнання їх малозначними (справами незначної складності) відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України; які одночасно не належать до переліку справ, що підлягають розгляду виключно у загальному позовному провадженні відповідно до частини четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
5.43. Зазначені справи за загальним правилом розглядаються в порядку загального позовного провадження, проте суд із врахуванням критеріїв, установлених частиною третьою статті 247 Господарського процесуального кодексу України, може прийняти рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Проте з огляду на приписи статей 249, 250 Господарського процесуального кодексу України таке рішення суд приймає лише за наявності клопотання позивача.
5.44. Більше того, виходячи з аналізу частин п`ятої та шостої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд не може здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідна позиція Верховного Суду є сталою та викладена у низці постанов, зокрема від 21.02.2024 у справі № 910/1235/22, від 10.10.2024 у справі № 910/14990/23.
5.45. З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви Позивач просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, а окремого клопотання про її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження не подавав.
За таких обставин Суд погоджується з доводами Скаржника, що обраний судом першої інстанції порядок розгляду справи не відповідав в повній мірі вимогам статей 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України.
5.46. Водночас, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є лише таке порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, сам факт розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження замість загального, навіть якщо така справа підлягала розгляду за загальними правилами, не може бути безумовною підставою для скасування рішення. Визначальним є доведення стороною того, що застосування спрощеного провадження перешкодило належному встановленню фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Однак Скаржник ані в апеляційній інстанції, ані при поданні касаційної скарги не навів підставних аргументів, які б підтверджували, що порядок розгляду справи призвів до неможливості з`ясування істотних обставин, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
5.47. Крім того, Суд враховує, що ТОВ "Таймс Білдінг" вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, а його неотримання судової кореспонденції обумовлене обставинами, які не свідчали про порушення процесуальних прав сторони. Водночас, подаючи апеляційну скаргу, Відповідач мав можливість у повному обсязі реалізувати своє право на оскарження, виклавши правову позицію, надавши наявні у нього докази та аргументувавши їх значення для розгляду справи. Центральний апеляційний господарський суд, здійснивши оцінку наведених доводів та матеріалів справи, не встановив підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а доводи Скаржника не спростовують зазначеного.
5.48. Суд касаційної інстанції, оцінюючи правову кваліфікацію спірного майна та застосування норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про правильність позиції судів попередніх інстанцій. Доводи Скаржника щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не містять аргументів, які могли б поставити під сумнів законність ухвалених судових рішень, а відтак, не є підставою для їх скасування.
5.49. Ураховуючи встановлені у справі обставини, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірний об`єкт зведено за відсутності належних дозвільних документів та правових підстав для використання земельної ділянки, що, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України, свідчить про його статус як самочинного будівництва.
5.50. З огляду на наведене, Суд не вбачає допущених судами попередніх інстанцій порушень принципу змагальності та повноти дослідження обставин справи, на необхідності дотримання якого наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, а також у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, на які звертає увагу Скаржник.
5.51. Суд касаційної інстанції не встановив також неналежного застосування судами статті 3 Цивільного кодексу України, без урахування правових висновків щодо її застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 15.05.2019 у справі № 917/803/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 04.07.2019 у справі № 904/3315/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 19.09.2019 у справі № 904/3883/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, що могло б свідчити про суперечливу та недобросовісну поведінку Ради.
5.52. Вказане підтверджує необґрунтованість аргументів Скаржника, заявлених в порядку пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.