ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/87/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явились,
відповідача 1 - не з`явились,
відповідача 2 - не з`явились,
третьої особи - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 (головуючий суддя - Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.)
у справі №910/87/24
за позовом ОСОБА_1
до 1. Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації,
2. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оазис 2016",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - ОСОБА_2,
про спонукання виконати або припинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи
1. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оазис 2016" (далі - ОСББ "Оазис 2016") про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_2 як керівника та підписанта ОСББ "Оазис 2016".
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 24.04.2024 у справі №910/87/24 відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
3. ОСББ "Оазис 2016" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Оазис 2016" понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 37 800 грн.
4. Господарський суд міста Києва додатковим рішення від 24.05.2024 у справі №910/87/24 заяву ОСББ "Оазис 2016" задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Оазис 2016" витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 27 000 грн.
5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 05.11.2024 у справі №910/87/24 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 залишив без змін.
6. ОСББ "Оазис 2016" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Оазис 2016" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 22 500 грн.
7. ОСОБА_1 подав клопотання про зменшення заявленого відповідачем 2 розміру витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на те, що такі витрати не відповідають критерію співмірності, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
8. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 05.12.2024 у справі №910/87/24 заяву ОСББ "Оазис 2016" про ухвалення додаткової постанови задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Оазис 2016" 22 500 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
9. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційно скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №910/87/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСББ "Оазис 2016" про ухвалення додаткового рішення у справі.
10. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 23.10.2024 у справі №753/25081/21, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.04.2024 у справі №346/2744/21, щодо розподілу витрат на правову допомогу, зокрема щодо застосування частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК).
11. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної додаткової поставної не врахував письмові заперечення позивача щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, зокрема стосовно наведених в актах переліку робіт та часових затрат, які не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та вимогам, передбаченим частиною четвертою статті 126 ГПК;
(2) суд апеляційної інстанції не оцінив співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, не було прийнято до уваги немайновий характер спірних правовідносин;
(3) апеляційний суд не надав оцінки тій обставині, що у заяві про ухвалення додаткового рішення не обґрунтовано поважність причин неподання суду доказів судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
12. У касаційній скарзі позивач зазначає, що орієнтовний розмір судових витрат, які він очікує понести у суді касаційної інстанції складає 5 000 грн. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК докази, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за результатами розгляду цієї справи.
13. ОСББ "Оазис 2016" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду - без змін.
14. За твердженнями відповідача 2:
(1) для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони, у такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат. Проте позивач у відповідному клопотанні висловив лише свої оціночні судження стосовно розміру понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, не надавши жодних доказів, які б об`єктивно підтверджували неспівмірність судових витрат, понесених ОСББ "Оазис 2016", їх надмірну вартість або невідповідність критерію розумності;
(2) доводи скаржника по суті зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою критеріїв, передбачених частиною четвертою статті 126 ГПК, оскільки сам скаржник має свою власну оцінку цим критеріям, яка відмінна від оцінки апеляційного суду;
(3) скаржник не зазначає, який саме час, на його думку, для підготовки відзивів на апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції відповідав би критерію розумності, і чому саме такий час мав би відповідати такому критерію, а не будь який інший;
(4) скаржник безпідставно стверджує, що правова допомога в судових засіданнях не надавалась;
(5) позивач систематично ініціює судові провадження проти ОСББ "Оазис 2016", звертаючись із необґрунтованими позовами, внаслідок чого останнє як неприбуткова організація, яка існує лише за рахунок внесків співвласників, змушене нести постійні витрати на правничу допомогу для захисту своїх інтересів від безпідставних позовів, які позивач, використовуючи процесуальні інструменти, постійно намагається максимально зменшити. Вказані обставини свідчать про виключне зловживання позивачем своїми процесуальними правами;
(6) у заяві про ухвалення додаткового рішення було обґрунтовано, що остаточні розрахунки та відповідні підтверджуючі документи було оформлено та проведено між сторонами після ухвалення судового рішення апеляційним судом по суті апеляційних скарг. Вказані обставини унеможливлюють подання доказів, понесених судових витрат, раніше, тобто до закінчення судових дебатів, оскільки абсолютно очевидно, що неможливо подати докази раніше ніж вони з`являться у матеріальному світі.
15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач 2 зазначає, що попередній розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції, складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 грн. Докази понесених витрат на правову допомогу долучаються до цього відзиву.
16. ОСОБА_1 подав клопотання, в якому просить відмовити у стягненні заявлених відповідачем 2 витрат на правничу допомогу, вказуючи на те, що:
(1) зазначена у додатковій угоді до договору про надання правничої допомоги вартість правової допомоги є завищеною та не є співмірною зі складністю наданих послуг;
(2) визначення як окремої послуги доводів касаційної скарги не передбачено ані договором про надання правничої допомоги, ані додатковою угодою до нього;
(3) визначений на підготовку відзиву на касаційну скаргу час 3,5 год є явно завищеним і не відповідає критерію розумності, оскільки, виходячи зі змісту та обсягу касаційної скарги, додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин при підготовці відзиву адвокат не здійснював, позаяк представляв інтереси відповідача у суді апеляційної інстанції, а тому не потребував значної витрати часу на формування правової позиції та підготовки аргументів відзиву;
(4) відповідач не надав доказів, на підставі яких можна здійснити перевірку реально витраченого часу з часом, зазначеним у акті приймання-передачі наданих послуг.
Позиція Верховного Суду
Щодо доводів скаржника по суті касаційної скарги
17. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова апеляційного суду про задоволення заяви ОСББ "Оазис 2016" про ухвалення додаткової постанови та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Оазис 2016" суми заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 22 500 грн.
18. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК).
19. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).
20. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
21. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК).
22. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
23. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
24. Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК).
25. Відповідно до пункту в) частини четвертої статті 282 ГПК в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суду апеляційної інстанції.
26. Водночас норми частини першою статті 221 ГПК передбачають, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша). Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
27. Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
28. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).
29. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
(1) право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
(2) процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
(3) заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);
(4) потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).
30. Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, ОСББ "Оазис 2016" зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складається з витрат на правову допомогу в розмірі орієнтовно 30 000 грн та залежить від кількості судових засідань та підготовлених процесуальних документів, що будуть необхідні в межах справи.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК ОСББ "Оазис 2016" повідомило, що докази понесених судових витрат будуть подані ним до суду протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення, що пов`язано із необхідністю укладення між АО "Протекція права" та ОСББ "Оазис 2016" відповідних документів на підтвердження всього обсягу понесених витрат за наслідком надання правової допомоги в межах цієї справи та проведення остаточних розрахунків.
31. У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції ОСББ "Оазис 2016" зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, яке останнє понесло та очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції наведено у відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
32. Оскільки процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, а лише визначає, що вона повинна бути зроблена до закінчення судових дебатів, Суд вважає, що зазначення відповідачем 2 у відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (з подальшим посиланням на це у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції) про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення апеляційним судом рішення у цій справі з посиланням на частину восьму статті 129 ГПК необхідно розцінювати як заявлення такої заяви до закінчення судових дебатів, тобто про виконання відповідачем 2 відповідних вимог процесуального закону.
33. Отже, за обставин неподання відповідачем 2 відповідних доказів на підтвердження розміру судових витрат до закінчення судових дебатів, проте за умови здійснення ним відповідної заяви про їх подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів, суд апеляційної інстанції цілком законно та обґрунтовано врахував надані відповідачем 2 докази на підтвердження розміру судових витрат до поданої протягом п`яти днів (з урахуванням вихідних) заяви про ухвалення додаткового рішення суду.
34. Посилання скаржник у контексті наведеного на позицію Верховного Суду, викладену 22.04.2024 у справі №346/2744/21, стосовно того, що "У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.", Суд відхиляє, оскільки, як зазначалось, у цій справі відповідач 2 подав одним пакетом докази понесених витрат, в тому числі яких не існувало на час ухвалення рішення, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції, попередньо здійснивши заяву про їх подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів, що у повній мірі узгоджується з наведеними приписами ГПК та жодним чином не суперечить позиції, на яку вказує скаржник, оскільки фізична відсутність у матеріальному світі відповідних доказів зумовлює поважність причин їх неподання до судових дебатів.
35. Як встановив апеляційний суд, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 22 500 грн відповідач 2 надав:
- договір про надання правової правничої допомоги від 24.10.2019 №24/10/19-01, укладений між ОСББ "Оазис 2016" та Адвокатським об`єднанням "Протекція права";
- додаткову угоду від 14.06.2024 №04/24 до договору від 24.10.2019 №24/10/19-01;
- акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 18.09.2024 на суму 18 900 грн;
- рахунок-фактуру від 18.09.2024 №ДПП 24/10/19-01 ДУ №04/24 на суму 18 900 грн;
- платіжну інструкцію від 20.09.2024 №2677 на суму 18 900 грн;
- акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 06.11.2024 на суму 3 600 грн;
- рахунок-фактуру від 06.11.2024 №ДПП- 24/10/19-01 ДУ №04/24 на суму 3 600 грн;
- платіжну інструкцію від 06.11.2024 №2770 на суму 3 600 грн.
36. Відповідно до пункту 1.3 договору обсяг правової допомоги, що надається за цим договором, визначається сторонами на підставі заявки, або на підставі додаткової угоди до цього договору.
37. За змістом пункту 1 додаткової угоди в межах, обумовлених предметом договору та даною додатковою угодою положень, адвокат зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу для представництва і захисту прав та законних інтересів останнього як відповідача 2 у справі №910/87/24, яка перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва, а клієнт зобов`язується оплатити вартість такої правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
38. Згідно з пунктом 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що за надання необхідної та визначеної у пункті 1.1 цієї додаткової угоди правової допомоги клієнт, в залежності від виду правової допомоги, сплачує на користь адвоката гонорар за погодинними ставками, наведеними в пункті 2.1 даної додаткової угоди та у фіксованому розмірі, визначеному в пункті 2.2 додаткової угоди.
39. Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що вартість правової допомоги за цією додатковою угодою обчислюється за погодинною ставкою, яка становить 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн без ПДВ за одну (кожну) годину надання адвокатом правової допомоги, окрім правової допомоги, визначеної п.2.2 додаткової угоди, вартість якої визначається у фіксованому розмірі.
40. За змістом пункту 2.2 додаткової угоди вартість правової допомоги з представництва адвокатом прав, свобод та інтересів клієнта у судових засіданнях по справі обчислюється у фіксованому розмірі, який становить 3 600 (три тисячі шістсот) грн без ПДВ за кожне судове засідання, в якому прийняв участь адвокат. У випадку, якщо адвокат об`єднання прибув до суду для участі у судовому засіданні, яке не відбулося з підстав, які не залежать від адвоката (зняття справи з розгляду з ініціативи суду, перебування судді на лікарняному або у відпустці тощо), застосовується ставка у фіксованому розмірі, яка становить 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн без ПДВ за кожне призначене судове засідання, яке не відбулося.
41. Як визначено пунктом 2.3 додаткової угоди, загальна вартість наданої адвокатом правової допомоги та обчисленої як за погодинною ставкою, так і у фіксованому розмірі відображається в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, який складається об`єднанням.
42. На підставі актів приймання-передачі наданої правової допомоги за договором від 24.10.2019 №24/10/19-01 адвокатом було надано клієнту наступні послуги:
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва - 8 100 грн (4,5 год);
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва - 5 400 грн (3 год);
- представництво інтересів у судовому засіданні 24.07.2024 - 1 800 грн;
- представництво інтересів у судовому засіданні 17.09.2024 - 3 600 грн;
- представництво інтересів у судовому засіданні 05.11.2024 - 3 600 грн.
43. Верховний Суд зважає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
44. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, на неврахування висновків в якій вказує скаржник, та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
45. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
46. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини четверта статті 126 ГПК).
47. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК).
48. Водночас за нормами частини шостої статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
49. У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
50. Як вбачається з тексту додаткової постанови, ОСОБА_1 подав клопотання про зменшення заявленого відповідачем 2 розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому, вказуючи на те, що такі витрати не відповідають критерію співмірності, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, просив відмовити в задоволенні звиви про ухвалення додаткового рішення.
51. У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд звертав увагу, "що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.".
52. Водночас у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що "при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.".
53. Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).
54. Як вбачається з тексту оскаржуваної додаткової постанови, апеляційний суд вважав, що позивач не надав належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відтак дійшов висновку, що останній не довів неспівмірність розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності цієї справи.
55. При цьому суд зазначив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат.
56. З огляду на наведене, питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд вирішував, виходячи із наданих у сукупності доказів, зокрема детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з якого вбачається обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та вартість окремо кожної послуги.
57. Вищенаведене свідчить про безпідставність тверджень скаржника стосовно того, що апеляційний суд не врахував письмові заперечення позивача щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, зокрема стосовно наведених в актах переліку робіт та часових затрат, які не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та вимогам, передбаченим частиною четвертою статті 126 ГПК.
58. Суд зауважує, що відсутність в оскаржуваній додатковій постанові детального відхилення всіх наведених позивачем заперечень (щодо кожного виду робіт (наданих послуг) жодним чином не свідчить про неврахування цих доводів. Вищезгадане формулювання свідчить про те, що апеляційний суд не вважав наведені позивачем доводи достатніми для зменшення розміру заявлених відповідачем 2 витрат на правничу допомогу, так як дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі.
59. Твердження скаржника, наведені в касаційній скарзі, практично дублюють надані апеляційному суду заперечення, та по суті зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, адже суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, які суди встановили під час вирішення справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежено винятково перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та суто в межах доводів касаційної скарги. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які передбачені в статті 300 ГПК.
60. Водночас Суд враховує, що за текстом касаційної скарги позивач (скаржник) не доводить, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд не врахував критерію співмірності, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
61. З огляду на викладене та врахування апеляційним судом, зокрема, часу на підготовку матеріалів до судового слухання та складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд вважає цілком законними та обґрунтованими висновки апеляційного суду про задоволення заяви про стягнення з позивача на користь відповідача 2 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 22 500 грн, підстав як для зменшення, так і для відмовив в їх стягненні позивач (скаржник) не довів.
62. Верховний Суд при касаційному перегляді додаткової постанови суду апеляційної інстанції, не виявив у діях суду порушень приписів статей 126, 129 ГПК, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.