iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 909/131/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши касаційну скаргу Карпатського національного природного парку

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

(суддя - Малєєва О.В.)

від 05.08.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.)

від 09.12.2024

у справі № 909/131/24

за позовом Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Карпатського округу, Яремчанської міської ради

до Карпатського національного природного парку

про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в розмірі 5 112 835, 95 грн,

за участю представників учасників справи:

прокуратури - Кравчук О.А.,

позивачів - не з`явились,

відповідача - Чаплінська О.В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Карпатського округу (далі - Інспекція) та Яремчанської міської ради (далі - Рада) з позовом до Карпатського національного природного парку про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев, в розмірі 5 112 835,95 грн.

1.2. Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що під час досудового розслідування в кримінальному провадженні від 21.12.2022 №12022091110000139 виявлено факт порушення норм лісового законодавства, а саме незаконну рубку дерев. В ході досудового розслідування спеціалістом та експертом здійснено розрахунок заподіяної шкоди і визначено, що її розмір складає 5 112 835, 95 грн. Прокурор вважає, що працівники відповідача допустили незаконну рубку дерев, а саме не забезпечили належну охорону, збереження та відтворення лісових насаджень, не вжили заходів по виявленню та фіксації правопорушень у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, з огляду на що шкода має бути відшкодована відповідачем.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2024 (з урахуванням ухвали суду від 09.09.2024 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 (з урахуванням ухвали суду від 17.09.2024 про виправлення описки) у справі №909/131/24 позов задоволено частково. Стягнено з Карпатського національного природного парку на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Яремчанської міської територіальної громади 3 351 443,82 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу. У задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 1 761 392,13 грн) відмовлено.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач, як постійний лісокористувач, не виконав свій обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень, не забезпечив охорону та захист лісу від незаконної рубки дерев, відтак є відповідальним за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, спричинену такою незаконною рубкою.

Суд визнав, що протокол огляду від 12.04.2023 та відеозапис відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є належними доказами, оскільки дозволяють встановити обставини, які входять в предмет доказування. Вказані докази суд визнав допустимими, оскільки законом не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування, а здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Державної екологічної інспекції України не виключають можливості виявляти та фіксувати вказані обставини в ході розслідування кримінальних справ відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), тим більше, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.

Разом з тим, суди відзначили, що прокурором не доведено, що всі вказані в протоколі огляду дерева вирубані незаконно. Судами встановлено, що відповідач на підставі передбаченої законодавством дозвільної документації проводив вибіркову санітарну рубку та подані відповідачем докази в сукупності підтверджують здійснення ним вибіркової санітарної рубки 14-ти сухостійних дерев породи смерека у кварталі 12 виділ 7 площею 4,0 га Ямнянського природоохоронного науково-дослідного відділення (далі - Ямнянське ПНДВ) у грудні 2022 року. Відтак судом здійснено перерахунок розміру шкоди та встановлено, що розмір такої складає 3 351 443,82 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Карпатський національний природний парк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі №909/131/24 в частині задоволених позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 02.10.2018 у справі № 910/14//17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 07.07.2021 у справі № 916/2620/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (щодо застосування статей 13, 14, 79, 86 ГПК України; пункту 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №756 зі змінами від 12.12.2020 "Про затвердження Санітарних правил в лісах України");

- від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі №910/10222/19, від 30.09.2021 у справі №927/741/19, від 06.07.2022 у справі №914/1979/18 (щодо застосування статей 77, 86 ГПК України);

- від 16.12.2021 у справі №922/3414/19, від 24.01.2024 у справі №907/449/22, від 11.01.2024 у справі №922/618/22 (щодо застосування статей 74, 76, 86 ГПК України);

- від 26.05.2022 у справі №922/2317/21, від 26.07.2022 у справі №924/883/21, від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 24.01.2024 у справі №907/449/22 (щодо застосування статті 19 Конституції України, статей 1, 4, 5, 7, 10, 14 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №38);

- від 15.06.2022 у справі №909/114/21, від 16.08.2022 у справі №925/1598/20, від 24.01.2024 у справі №907/449/22 (щодо застосування статті 73 ГПК України);

- від 26.07.2022 у справі №924/883/21, від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18 (щодо застосування статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 105 Лісового кодексу України (далі - ЛК України)).

3.2. Інспекція 11.02.2025 через "Електронний суд" подала до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.3. Прокуратура 12.02.2025 через "Електронний суд" подала до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. Відповідно до Положення про Карпатський національний природний парк, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 №99, Карпатський національний природний парк (далі - Парк) створений відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1980 № 376, є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Відповідно до матеріалів Проекту організації території загальна площа парку складає 50 495 га, у тому числі 38 322 га земель, які передано Парку у постійне користування та 12 173 га земель, що включені до його складу без вилучення у землекористувачів. Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Парк є постійним лісокористувачем і здійснює ведення лісового господарства.

Відповідно до структури Парку до його складу входить Ямнянське природоохоронне науково-дослідне відділення (далі - Ямнянське ПНДВ). Згідно з планом лісонасаджень Ямнянське ПНДВ поділено на квартали та виділи. Згідно з таксаційним описом, поквартальними сумами площ та загальних запасів насадження Ямнянского ПНДВ від 2003 року в Ямнянскому ПНДВ виділено квартал 12 виділ 7 площею 4, 0 га, який належить до зони регульованої рекреації, в якому визначено такий склад насадженнь: 10ЯЛЕ+БКЛ+ЯВ, де ЯЛЕ - порода ялина європейська (смерека), БКЛ - (бук європейський ), ЯВ - клен (явір).

4.2. Під час розслідування кримінального провадження № 62023140150000034 (яке згідно з постановою Івано-Франківської обласної прокуратури від 08.09.2023 було об`єднане в одне провадження з присвоєнням №12022091110000139) слідчий П`ятого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові О.Слобода 12.04.2023 провів огляд лісових насаджень Ямнянского ПНДВ, а саме квартал 12 виділ 7, у присутності начальника Ямнянського ПНДВ ОСОБА_2, інспектора з охорони природи Ямнянського ПНДВ Куртяка В.С., провідного інспектора - інженера відділу охорони природно-заповідного фонду Карпатського НПП ОСОБА_1, яким відповідно до статей 11,13, 15, 223, 237 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) роз`яснені їх права та обов`язки. Зокрема, перед початком огляду вказаним особам роз`яснено їх право бути присутнім при всіх діях, які проводяться в процесі огляду, робити зауваження, що підлягають занесенню до протоколу. Огляд проводився за участю спеціаліста - державного інспектора Державної екологічної інспекції Карпатського округу Перебойчука В.С., якому роз`яснені права та обов`язки відповідно до статті 71 КПК України.

В результаті огляду виявлено пні таких дерев: 3 пні сироростучого дерева породи бук діаметром 57 см, 17см, 41 см (на пні діаметром 41 см виявлено тавро із позначкою "К"); 1 пень сироростучого дерева породи явір діаметром 55 см; 21 пень сухостійного дерева породи смерека діаметром 53 см, 60 см, 73 см, 60 см, 42 см, 56 см, 50 см, 52 см, 38 см, 24 см, 64 см, 60 см, 60 см, 62 см, 85 см, 56 см, 59 см, 65 см, 50 см, 73 см, 73 см; 4 пні сироростучого дерева породи смерека діаметром 87 см, 84 см, 74 см, 65 см, 28 см; 1 пень сироростучого дерева породи ялиця діаметром 28 см.

Під час огляду застосована мірна стрічка довжиною 5 м.

Огляд проводився в похмуру погоду, з опадами, температура +3С. В лісовому масиві наявний сніговий покрив, в деяких місцях він сягав 10 -15 см.

Наведені обставини відображені в протоколі огляду від 12.04.2023, який підписаний усіма вказаними учасниками огляду без зауважень.

В протоколі зазначено, що огляд фіксується за допомогою камери марки "Canon Legria HRF806" на цифровий носій 32Eb.

За допомогою камери зафіксовано не весь огляд, а тільки його частину. Дослідженням вказаного відеозапису підтверджено ряд наведених в протоколі обставин, зокрема склад учасників огляду, роз`яснення їм прав, повідомлення про використання мірної стрічки, погодні умови, виявлення пнів, зокрема одного пня із тавром "К", здійснення замірів. Діаметр пня дерева у корі визначався як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра, що відповідає пункту 3 примітки до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 .

Відеозапис підтвердив те, що огляд здійснювався в складних погодних умовах. Учасники огляду пересувались у гірській місцевості, місця огляду були важкодоступні (дощ, сніг, багнюка, слизько). Сніговий покрив не дозволяв дослідити основу пнів і встановити наявність тавр. Сніговий покрив біля пнів не розчищався і наявність чи відсутність клейм біля шийки кореня не встановлювались. Це підтверджується як відеозаписом, так і вказаним протоколом огляду, в якому не вказано, що на всіх пнях були відсутні клейма біля шийки кореня. Відсутність в протоколі огляду вказівки про дослідження та встановлення вказаних обставин свідчить про те, що такі дії не вчинялись, а не про відсутність вказаних клейм.

Під час проведення огляду та після нього не з`ясовувались обставини про наявність у відповідача дозвільної документації на рубку дерев і не виявлялись дерева, які були зрубані в установленому порядку. Доказів вчинення таких дій не подано. Розмови учасників огляду, зафіксовані на відеозаписі, свідчили про те, що виявлялись всі пні дерев і фіксувались їх характеристики.

Згідно з постановою слідчого від 10.04.2023 для проведення огляду місця події та здійснення розрахунку шкоди завданої навколишньому природному середовищу було залучено працівника Державної екологічної інспекції Карпатського округу. Залучений в якості спеціаліста державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Карпатського округу Перебойчук В.С. відповідно до протоколу огляду від 12.04.2023 здійснив розрахунок шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, і визначив її розмір в сумі 5 112 835, 95 грн, а саме за 3 пні сироростучого дерева породи бук діаметром 57 см, 17см, 41 см - 426 730, 62 грн, за 1 пень сироростучого дерева породи явір діаметром 55 см - 245 629, 32 грн, за 21 пень сухостійного дерева породи ялина діаметром 53 см, 60 см, 73 см, 60 см, 42 см, 56 см, 50 см, 52 см, 38 см, 24 см, 64 см, 60 см, 60 см, 62 см, 85 см, 56 см, 59 см, 65 см, 50 см, 73 см, 73 см - 2 780 230, 95 грн, за 5 пнів сироростучого дерева породи ялиця діаметром 87 см, 84 см, 74 см, 65 см, 28 см, 28 см - 1 660 254, 06 грн.

4.3. Такий же розрахунок шкоди завданої навколишньому природному середовищу наведено у висновку експерта Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 26.09.2023 № 1523/23-28, складеного за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи в межах зазначеного досудового розслідування. У цьому висновку також визначено розмір шкоди - 5 112 835, 95 грн.

4.4. Суд також встановив, що у кварталі 12 виділ 7 площею 4, 0 га Ямнянського ПНДВ в грудні 2022 року Парк проводив вибіркову санітарну рубку.

Згідно з повідомленням про появу ознак погіршення санітарного стану лісових насаджень від 28.05.2022 у кварталі 12 виділ 7 площею 4.0 га Ямнянського ПНДВ за результатами лісопатологічного обстеження виявлено відмирання та всихання дерев, опадання хвої, відсутність кори на стовбурі та інші ознаки, не характерні для нормального стану дерев. Також зроблено висновок, що на зазначеній ділянці необхідно провести заходи з поліпшення санітарного стану лісів.

Ямнянське ПНДВ Парку 31.05.2022 склало нумераційну відомість дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки, в якій пронумеровано 14 дерев породи смерека сухостійної з товщиною стовбурів 72 см, 76 см, 28 см, 72 см, 48 см, 52 см, 52 см, 52 см, 60 см, 48 см, 52 см, 64 см, 52 см, 36 см. Вказана кількість дерев написана прописом. Твердження відповідача про те, що в санітарну рубку було виділено 19 дерев суперечить наведеним даним. У вказаній відомості містяться додаткові відмітки щодо 19 дерев, проте не вказана ступінь товщини стовбура, напис в дужках "19 дерев разом" не відповідає іншій інформації про нумерацію саме 14 дерев.

Лісничий Ямнянського лісництва Попович П.В. 15.06.2022 провів матеріально-грошову оцінкою № 105У лісосіки на території кварталу 12 виділу 7 площею 4.0 га і визначив систему рубок - рубку формування і оздоровлення лісів, вид рубки - вибіркова санітарна, об`єм дровяної деревини - 49 м3 .

Згідно з актом рекогносцирувального лісопатологічного обстеження насаджень на предмет доцільності призначення заходів з поліпшення санітарного стану лісів на 2022 рік по Парку 27.06.2022 проведено вказане обстеження і встановлено необхідність проведення вибіркових санітарних рубок у кварталі 12 виділ 7 площею 4.0 га Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП, склад пошкоджених насаджень (сухостій, короїд). Обстеження проведено за участі начальника управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА - Пліхтяка А.Д., заступника начальника управління - начальника відділу дозвільної діяльності управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА - Гуменюка О.М., начальника відділу охорони і захисту лісу Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства - Поціховича Р.І., провідного інженера-лісопатолога ДСЛП "Івано-Франківськлісозахист" - Гладиша С.М., представників Карпатського НПП та інших осіб. Аналогічні дані зазначені в переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів Карпатського НПП на 2022 рік, який погоджено директором державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Івано-Франківськлісозахист", начальником управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА та начальником Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Надалі на засіданні науково-технічної ради Карпатського НПП від 30.06.2022 погоджено проведення рубок формування та оздоровлення лісів, інших рубок у 2022 році, зокрема у кварталі 12 виділ 7 площею 4.0 га Ямнянського ПНДВ, ліміт використання деревини - 49 м3 .

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України затвердило ліміт від 24.10.2022 №339/2022 на використання природних ресурсів у межах Карпатського НПП на 2022 рік, яким встановило ліміт на заготівлю деревини в порядку рубок формування та оздоровлення лісів/вибіркова санітарна рубка у кварталі 12 виділ 7 площею 4.0 га Ямнянського ПНДВ обсягом використання 49 м3.

Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації видало Карпатському НПП дозвіл №12 від 23.11.2022 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, зокрема на заготівлю деревини в порядку рубок формування та оздоровлення лісів/вибіркова санітарна рубка у кварталі 12 виділ 7 площею 4.0 га Ямнянського ПНДВ обсягом використання 49 м3, строк використання - до 31.12.2022.

Для проведення вказаної рубки Парк виписав лісорубний квиток від 01.12.2022 №21 (серія 02 ЛКБ № 319676) із зазначенням об`єму деревини 49 м3.

Відповідно до акта огляду заготовленої деревини від 30.01.2023 згідно з вказаним лісорубним квитком фактично заготовлено 49 м3 дровяної деревини, рубка розпочата 06.12.2022, завершена 13.12.2022.

Також складено звіт про використання ліспродукції по Ямнянському ПНДВ за грудень 2022 року, в якому також відображено заготовлю 49 м3 дровяної деревини у кварталі 12 виділ 7 Ямнянського ПНДВ.

Згідно з актом огляду місць рубки Ямнянського ПНДВ, складеним за участю начальника Ямнянського ПНДВ ОСОБА_2, порушення "Санітарних правил в лісах України" не виявлено.

Вказані документи в сукупності свідчать про те, що в кварталі 12 виділ 7 Ямнянського ПНДВ було передбачено та здійснено вибіркову санітарну рубку 14-ти сухостійних дерев із заготовлею 49 м3 дровяної деревини.

4.5. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги, виходили з такого:

- протокол огляду від 12.04.2023 та відеозапис є належними доказами, оскільки дозволяють встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд враховує доводи відповідача про те, що ці докази підтверджують певні обставини, і самі по собі не свідчать, що всі дерева зрубані незаконно;

- вказані докази є допустимими, оскільки законом не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування. Здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Державної екологічної інспекції України не виключають можливості виявляти та фіксувати вказані обставини в ході розслідування кримінальних справ відповідно до приписів КПК України. Тим більше, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану;

- суд відхиляє доводи відповідача про недостовірність замірів пнів з огляду на відсутність сертифікації мірної стрічки, проведення замірів не тими особами, відсутність дерев породи ялиця на вказаній території. Під час проведення огляду були присутні представники відповідача, які мали можливість висловлювати свої зауваження щодо проведених дій. Зокрема, в заяві свідка ОСОБА_1 від 15.03.2024 зазначено, що начальник Ямнянського ПНДВ ОСОБА_2 спостерігав за обмірами пнів. Проте протокол огляду був підписаний без будь-яких зауважень. А тому вказані докази є достовірними;

- в ході зазначеного досудового розслідування згідно з постановою слідчого від 10.04.2023 було залучено працівника Державної екологічної інспекції Карпатського округу для проведення огляду місця події та здійснення розрахунку шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. Залучений в якості спеціаліста державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Карпатського округу Перебойчук В.С. відповідно до протоколу огляду від 12.04.2023 здійснив розрахунок шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, і визначив її розмір в сумі 5 112 835, 95 грн;

- участь у кримінальному провадженні спеціаліста відповідає приписам статті 71 КПК України, а згідно з підпунктом 17 пункту 2 розділу III Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу від 20.02.2023 №38 Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати розрахунок розміру шкоди, збитків і втрат, завданих навколишньому природному середовищу та природним ресурсам держави з питань, що належать до її компетенції, внаслідок виникнення аварій, надзвичайних ситуацій, військової агресії, військових, терористичних або інших злочинних дій, у тому числі з початку дії правового режиму воєнного стану;

- встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідач на підставі передбаченої законодавством дозвільної документації в грудні 2022 року здійснив вибіркову санітарну рубку в кварталі 12 виділ 7 Ямнянського ПНДВ 14-ти сухостійних дерев породи смерека з товщиною стовбурів 72 см, 76 см, 28 см, 72 см, 48 см, 52 см, 52 см, 52 см, 60 см, 48 см, 52 см, 64 см, 52 см, 36 см із заготовлею 49 м3 дровяної деревини;

- прокурор не довів, що всі вказані в протоколі огляду дерева вирубані незаконно. Тому з наведеного переліку зрубаних дерев належить виключити 14-ть сухостійних дерева породи смерека, які були зрубані під час вибіркової санітарної рубки;

- припускаючи можливі розбіжності у визначенні діаметру пнів і дерев, призначених в рубку, суд вважає за можливе на підставі даних нумераційної відомості дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки, від 31.05.2022 виключити з переліку виявлених пнів сухостійні смереки в кількості 14 шт;

- за найбільшим співпадінням даних нумераційної відомості з вказаних в розрахунку шкоди дерев породи ялина (сухостійна), здійсненому державним інспектором з ОНПС Карпатського округу, належить виключити: 1 дерево діаметром 28 см (п. 10), 1 дерево діаметром 36 см (п. 9), 2 дерева діаметром 48 см (п. 7, 19), 5 дерев діаметром 52 см (п. 1, 6, 8, 16, 17), 1 дерево діаметром 60 см (п. 2), 1 дерево діаметром 64 см (п. 18), 2 дерева діаметром 72 см (п. 3, 20), 1 дерево діаметром 76 см (п. 21);

- всі інші дерева не були призначені у рубку, а тому зрубані незаконно;

- розмір заподіяної шкоди розраховано позивачем з урахуванням діаметру пнів відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, які затверджені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд";

- шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев;

- обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладається на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев;

- вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована;

- оскільки факти незаконної порубки деревини виявлені на території кварталу 12 виділу 7 Ямнянського ПНДВ на території с. Микуличин, яке входить в Яремчанську територіальну громаду, то заподіяна шкода підлягає стягненню на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Яремчанської міської територіальної громади.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №909/131/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Губенко Н.М.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2025 відкрито касаційне провадження у справі №909/131/24 за касаційною скаргою Карпатського національного природного парку на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі №909/131/24; справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2025 зупинено виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі №909/131/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №909/131/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кролевець О.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №909/131/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2024 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі №909/131/24, якими частково задоволено позовні вимоги.

При цьому колегія суддів ураховує, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмовлених позовних вимог до суду касаційної інстанції жодною із сторін не оскаржується, а відтак у цій частині Судом не переглядається.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 26.07.2022 у справі №924/883/21, від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18 (щодо застосування статті 1166 ЦК України, статті 105 ЛК України).

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

6.4. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги, колегія суддів вважає, що причиною звернення до Верховного Суду стало питання щодо:

- наявності/відсутності правових підстав для стягнення шкоди, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев.

З огляду на наведене колегія суддів відзначає таке.

6.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення, а саме:

(1) протиправної поведінки особи;

(2) шкоди (збитків);

(3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

(4) вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

Разом з тим, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

6.6. Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, ЛК України.

У свою чергу, правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

За статтею 5 цього Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (стаття 1 ЛК України).

Права та обов`язки постійних лісокористувачів визначає стаття 19 ЛК України, відповідно до якої постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Відповідно до статей 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною п`ятою статті 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Відповідно до статті 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі №914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).

Отже, у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Верховний Суд виходить з того, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

У розгляді даного питання колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі №907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

6.7. Так, у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення про часткове задоволення позову, виходили з того, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладається на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Суди відзначили, що законом не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування. Здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Державної екологічної інспекції України не виключають можливості виявляти та фіксувати вказані обставини в ході розслідування кримінальних справ відповідно до приписів КПК України. Тим більше, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.

У наведеній справі суди попередніх інстанцій встановили розмір шкоди заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, відповідно до розрахунків, здійснених Держекоінспекцією з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та відповідно до висновку судових інженерно-екологічних, які підготовлені у межах кримінального провадження атестованим судовим експертом, який був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а самі висновки відповідають положенням 98 ГПК України, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.

При цьому судами враховано, що прокурором не доведено, що всі вказані в протоколі огляду дерева вирубані незаконно. Тому з наведеного переліку зрубаних дерев належить виключити 14-ть сухостійних дерева породи смерека, які були зрубані під час вибіркової санітарної рубки.

6.8. Колегія суддів, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, у контексті доводів касаційної скарги, відзначає, що за загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)). Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій, надавши оцінку всім наявним у справі доказам відповідно до статті 86 ГПК України, встановили, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив збереження непризначених для порубки дерев, а допустив їх самовільну порубку на підпорядкованій йому території, тобто не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення. Отже, господарськими судами з огляду на надані сторонами спору докази була надана їм правова оцінка у їх сукупності та встановлено наявність складу правопорушення: (1) незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; (2) шкоди, розмір якої доказово підтверджено; (3) причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

Разом з тим, відповідачем не доведено відсутності своєї вини у заподіянні шкоди у повному розмірі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують, а фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.9. Здійснивши аналіз оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, зазначених у розділі 4 даної постанови, оскільки ухвалені у справі судові рішення їм не суперечать. При цьому Суд ураховує, що судові рішення у даній справі ухвалені за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу (подані сторонами докази), які не є аналогічними як у наведених скаржником справах. Доводи скаржника про їх неврахування зводяться до власного трактування таких висновків (без урахування конкретних обставин справи та наявних доказів у справі), що вочевидь не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідності до приписів статей 236, 310 ГПК України.

Крім того, висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, щодо застосування норм статей 73-77, 86 ГПК України є загальними й універсальними, адже є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин. Разом з тим, скаржником не доведено, а Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, на які покликається скаржник.

Колегія суддів наголошує, що доводи скаржника у касаційній скарзі фактично зводяться лише до переоцінки наявних доказів у справі, що не є компетенцією Верховного Суду з огляду на вимоги статті 300 ГПК України.

Отже, безпідставним є посилання скаржника на вказані постанови Верховного Суду, як на підставу для скасування судових рішень у справі, оскільки судові рішення у вказаних справах приймалась за різних обставин справи та поданих на їх підтвердження доказів.

6.10. Ураховуючи наведене у цій постанові через призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, з огляду на межі касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що підстава касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

Зазначене в сукупності свідчить про відсутність правових підстав для скасування ухвалених судових рішень з підстав касаційного оскарження, визначених скаржником.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.11. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

................

Перейти до повного тексту