П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 990/230/24
провадження № 11-298заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Губської О. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника позивача - адвоката Гаврилюк Христини Сергіївни на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 990/230/24 (судді Гімон М. М., Васильєва І. А., Дашутін І. В., Хохуляк В. В., Яковенко М. М.) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій, рішення в частині і зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), у якому просила:
- визнати протиправними дії ВРП щодо незарахування при прийнятті рішення від 18 червня 2024 року № 1872/0/15-24 до загального стажу роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, половини строку навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі;
- визнати протиправним рішення ВРП від 18 червня 2024 року № 1872/0/15-24 в частині визначення, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, становить 25 років 6 місяців 8 днів;
- зобов`язати ВРП внести зміни до рішення від 18 червня 2024 року № 1872/0/15-24 та зазначити, що до загального стажу роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, половини строку навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі та що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, становить 26 років 5 місяців 8 днів.
2. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послалася на те, що в період з 01 вересня 1979 року по 04 липня 1981 року навчалась у Чернівецькому кооперативному технікумі і після закінчення навчання отримала диплом за спеціальністю "Правознавство".
3. Станом на день видачі диплома ОСОБА_2 . Чернівецький кооперативний технікум не мав статусу вищого юридичного навчального закладу, однак, після набрання чинності Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII "Про освіту" (далі - Закон № 1060-XII) та Закону України від 17 січня 2002 року № 2984-III "Про вищу освіту" (далі - Закон № 2984-III), які були чинними на момент призначення позивача на посаду судді вперше, технікуми та училища віднесені до вищих навчальних закладів.
4. Позивачка зазначає, що на момент призначення її на посаду судді технікум відповідно до Закону 1060-ХІІ був віднесений до вищих навчальних закладів, які забезпечували підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст", а тому, на переконання ОСОБА_1, відповідач протиправно не зарахував до загального стажу роботи судді, що дає їй право на відставку, половину строку навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі під час здобуття такого освітньо-кваліфікаційного рівня.
5. ВРП позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому представником відповідача.
6. Зокрема, відповідач доводив, що рішення ВРП про звільнення судді у відставку не є рішенням про визначення стажу роботи на посаді судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання.
7. За позицією ВРП, розрахунок такого стажу здійснюється відповідним судом, у якому суддя здійснював правосуддя, і саме довідка суду подається до органів Пенсійного фонду України.
8. Оскільки ВРП лише перевіряла наявність у позивачки достатнього стажу для звільнення її у відставку, відповідач вважає, що в межах спірних правовідносин відсутнє право, яке б підлягало захисту в судовому порядку. Відповідач звертав увагу на те, що заява ОСОБА_1 розглянута з дотриманням вимог законодавства, жодної протиправної дії чи бездіяльності під час розгляду цієї заяви не допущено, як і жодним чином не порушено прав та інтересів позивачки.
9. У відповіді на відзив позивачка стверджувала, що такий стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обчислюється та встановлюється (з`ясовується) ВРП при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
10. Тобто при призначенні / перерахунку довічного грошового утримання позивачці за визначеним у рішенні ВРП від 18 червня 2024 року № 1872/0/15-24 стажем роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, його розмір складатиме 60 %. Однак позивачка вважає, що до загального стажу роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, половини строку навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі та що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 (що дає їй право на відставку) становить 26 років 5 місяців 8 днів, відповідно розмір довічного грошового утримання складатиме 62 %.
11. Отже, кінцевою метою звернення позивачки до суду із цим позовом є захист її права на щомісячне довічне грошове утримання у належному розмірі.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
12. Відповідно до диплому НОМЕР_1 від 04 липня 1981 року ОСОБА_2 у 1979 році вступила до Чернівецького кооперативного технікуму і в 1981 році закінчила його повний курс за спеціальністю "Правознавство". 04 липня 1981 року їй присвоєно кваліфікацію "юрист".
13. Згідно з дипломом спеціаліста НОМЕР_2 від 30 червня 1999 року ОСОБА_1 закінчила у 1999 році Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство", здобула кваліфікацію юриста.
14. Відповідно до диплому магістра НОМЕР_3 від 25 червня 2001 року ОСОБА_1 закінчила у 2001 році Одеську національну юридичну академію, отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Державна служба, право" та здобула кваліфікацію магістра.
15. Указом Президента України від 10 грудня 2001 року № 1205/2001 ОСОБА_3 призначена строком на п`ять років на посаду судді Фрунзівського районного суду Одеської області.
16. Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2007 року № 750-V ОСОБА_1 обрана на посаду судді місцевого Фрунзівського районного суду Одеської області безстроково.
17. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 301-VІ ОСОБА_1 обрана на посаду судді місцевого Одеського окружного адміністративного суду.
18. 27 травня 2024 року до ВРП надійшли заява ОСОБА_1 від 23 травня 2024 року та матеріали про її звільнення з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
19. Рішенням від 18 червня 2024 року ВРП звільнила ОСОБА_1 з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. У своєму рішенні ВРП визначила, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, становить 25 років 6 місяців 8 днів виходячи із такого розрахунку: стаж роботи на посаді судді - 22 роки 6 місяців 8 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
20. ВРП урахувала, що відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ № 584/95) у редакції, чинній на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
21. ВРП установила, що на день видачі диплома ОСОБА_2 . Чернівецький кооперативний технікум не мав статусу вищого юридичного навчального закладу, а в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого позивачка навчалась за заочною формою.
22. ВРП із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 9901/521/19 дійшла висновку, що до стажу роботи, що дає судді ОСОБА_1 право на відставку, не може бути зарахована половина строку навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
23. Позивачка не погодилась із рішенням ВРП у частині визначення загального стажу роботи, що дає їй право на відставку, у зв`язку із чим звернулася до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
24. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 06 листопада 2024 року відмовив у задоволенні позову.
25. Ухвалюючи вказане судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, приймаючи оскаржуване рішення, ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
26. На обґрунтування своїх висновків суд зазначив, що право на зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку, половини строку навчання надано саме у тих вищих юридичних навчальних закладах, в яких особа здобувала освіту за тим кваліфікаційно-освітнім рівнем, наявність якого відповідала встановленим вимогам до кандидата на посаду судді.
27. Суд першої інстанції зазначив, що здобуття громадянином України повної вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче "спеціаліст" і відповідність його іншим вимогам, встановленим до кандидата на посаду судді, а саме віку не менше двадцяти п`яти років, стажу роботи в галузі права не менш як три роки, а також проживання в Україні не менш як десять років та володіння державною мовою, давало особі право бути рекомендованою кваліфікаційною комісією суддів на посаду судді.
28. Натомість ані сам собою освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавр", ані сам собою освітньо-кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст" такого права особі не надавали.
29. З цих підстав колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у розумінні положень абзацу третього статті 1 Указу № 584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як десять років, повинна зараховуватися половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі саме при здобутті освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а не молодшого спеціаліста.
30. Указані висновки суду стали підставою для відмови в позові.
Короткий зміст та обґрунтування апеляційних скарг
31. Позивачка та її представник Гаврилюк Христина Сергіївна подали апеляційні скарги на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06листопада 2024 року, у яких просять скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
32. Апеляційні скарги обґрунтовано протиправністю незарахування при прийнятті оскаржуваного рішення до стажу роботи судді, що дає право на відставку, половини строку навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі, оскільки на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді технікум відповідно до Закону 1060-ХІІ був віднесений до вищих навчальних закладів, які забезпечували підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст". Зазначено про те, що приписами абзацу другого статті 1 Указу № 584/95 у редакції, чинній на день призначення позивачки на посаду судді, не визначено, що до стажу роботи повинна зараховуватися половина строку навчання у вищому навчальному закладі саме при здобутті певного освітньо-кваліфікаційного рівня.
33. Також позивачка наголошує на тому, що здобута середня спеціальна освіта за часів існування Радянського Союзу в технікумах та училищах прирівнюється відповідно до чинного законодавства до неповної вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", що на її думку, зобов`язує зарахувати ВРП визначений законом період навчання у технікумі до стажу роботи, що дає судді право на відставку.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
34. ВРП подала відзив на апеляційні скарги, у якому не погодилася з їх доводами апеляційних скарг, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити скарги без задоволення, а судове рішення - без змін.
35. Обґрунтовуючи свою позицію щодо безпідставності позовних вимог, відповідач вказав на правильність висновків суду першої інстанції.
Рух апеляційної скарги
36. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та її представника Гаврилюк Х. С.на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2024 року, а ухвалою від 06 лютого 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) за наявними у справі матеріалами на 06 березня 2025 року.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
37. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про таке.
38. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
40. Спір у справі виник у зв`язку з незгодою позивача з діями ВРП щодо незарахування при прийнятті рішення від 18 червня 2024 року № 1872/0/15-24 до загального стажу роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, половини строку навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі.
41. Так, підстави та порядок звільнення судді визначено Конституцією України, законами України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
42. Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням є підставою для звільнення судді.
43. У статті 112 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
44. Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
45. Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
46. За обставинами справи, що розглядається, Указом Президента України від 10 грудня 2001 року № 1205/2001 ОСОБА_1 вперше призначена строком на п`ять років на посаду судді Фрунзівського районного суду Одеської області.
47. Статтею 127 Конституції України та частиною першою статті 7 Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII (у редакції, чинній станом на день призначення позивачки суддею) передбачалося, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
48. Положеннями статті 1 Указу № 584/95 (чинного на день призначення позивачки суддею) було передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
49. З огляду на наведену норму на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах зараховувалась до стажу роботи, що дає судді право на відставку.
50. Водночас в контексті обставин справи слід зазначити, що право на зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку, половини строку навчання надано саме у тих вищих юридичних навчальних закладах, в яких особа здобувала освіту за тим кваліфікаційно-освітнім рівнем, наявність якого відповідала встановленим вимогам до кандидата на посаду судді.
51. Суд першої інстанції встановив, що позивач у період з 01 вересня 1979 року по 04 липня 1981 року навчалась в Чернівецькому кооперативному технікумі і після закінчення навчання отримала диплом за спеціальністю "Правознавство".
52. Під час розгляду справи в суді першої інстанції та в межах апеляційного провадження доводи позивачки будуються на тому, що половина зазначеного строку навчання у Чернівецькому кооперативному технікумі має зараховуватися їй до стажу роботи, що дає судді право на відставку.
53. Водночас зміст рішення від 18 червня 2024 року № 1872/0/15-24 свідчить про те, що ВРП не зарахувала до стажу роботи, що дає судді ОСОБА_1 право на відставку, половину строку навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі.
54. Надаючи оцінку правильності застосування ВРП норм законодавства при обчисленні стажу, який підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку судді, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
55. На початок навчання ОСОБА_2 у Чернівецькому кооперативному технікумі й до липня 1981 року за чинним на той час Законом Української РСР від 28 червня 1974 року № 2778-VIII "Про народну освіту" (далі - Закон № 2778-VIII) технікуми відносилися до середніх спеціальних навчальних закладів (стаття 49 цього Закону), а отримана в них освіта - до середньої спеціальної (стаття 51).
56. Відповідно до статті 54 цього Закону особам, які закінчили середні спеціальні навчальні заклади, присвоювалася кваліфікація відповідно до здобутої спеціальності.
57. Стаття 55 Закону № 2778-VIII передбачала, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів.
58. Згідно з Постановою Верховної Ради Української РСР від 04 червня 1991 року № 1144-XII "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про освіту" з 26 червня 1991 року Закон № 2778-VIII втратив чинність.
59. Статтею 34 Закону № 1060-XII (у редакції на день набрання чинності) було встановлено, що до вищих навчальних закладів відносилися технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
60. Згідно зі статтею 36 цього Закону випускникам вищих навчальних закладів присвоювалася кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначалася такими рівнями: молодший спеціаліст - забезпечували технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня.
61. Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 1060-XII (у редакції, чинній станом на 10 грудня 2001 року - день призначення позивачки на посаду судді) вищими юридичними навчальними закладами визнавалися, зокрема: технікуми (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет.
62. За змістом пункту 1 частини другої і абзацом другим частини третьої статті 43 Закону № 1060-XII (у цій же редакції) відповідно до статусу вищих закладів освіти технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти відносяться до першого рівня акредитації, які здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст".
63. Відповідно до статті 6 Закону № 2984-ІІІ до структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні. До освітніх рівнів віднесено неповну вищу освіту, базову вищу освіту та повну вищу освіту, до освітньо-кваліфікаційних рівнів - молодший спеціаліст, бакалавр та спеціаліст, магістр.
64. Відповідно до роз`яснення Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, викладеного в листі від 16 березня 2011 року № 4.7-17/674 середня спеціальна освіта, здобута за часів існування Радянського Союзу в технікумах та училищах, прирівнюється відповідно до чинного законодавства до неповної вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
65. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року № 65 затверджено Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) (далі - Положення № 65).
66. Пунктами 20, 21 Положення № 65 встановлено, що молодший спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув загальнокультурну підготовку, спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення типових професійних завдань, які передбачені для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.
67. Освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста забезпечує одночасне здобуття базової вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста на базі повної загальної середньої освіти або на базі базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Зазначена програма складається з навчальних дисциплін фахового спрямування та з різних видів практичної підготовки і може включати окремі дисципліни освітньо-професійної програми підготовки бакалавра.
68. Пунктами 26, 27 Положення № 65 встановлено, що бакалавр - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об`єкта праці і здатний вирішувати типові професійні завдання, передбачені для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.
69. Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра забезпечує одночасне здобуття базової вищої освіти за напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра на базі повної загальної середньої освіти. Зазначена програма підготовки бакалавра складається із загальних фундаментальних, гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, спеціальних дисциплін відповідного напряму підготовки, а також з різних видів практичної підготовки.
70. Згідно з пунктами 31, 32 Положення № 65 спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, передбачених для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.
71. Освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра. Зазначена освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста складається із спеціальних дисциплін, у тому числі соціально-економічних, та різних видів практичної підготовки.
72. Таким чином, здобуття громадянином України освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче "спеціаліст", тобто повної вищої освіти, при відповідності іншим вимогам частини першої статті 7 Закону № 2862-XII, а саме віку не менше двадцяти п`яти років, стажу роботи в галузі права не менш як три роки, а також проживання в Україні не менш як десять років та володіння державною мовою, давало особі право бути рекомендованим кваліфікаційною комісією суддів на посаду судді.
73. Такий правовий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 4 квітня 2019 року в справі № 9901/778/18.
74. Повертаючись до обставин справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наведене правове регулювання у зіставленні з обставинами справи дає підстави вважати, що здобута ОСОБА_1 у 1981 році освіта в Чернівецькому кооперативному технікумі прирівнюється до неповної вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
75. Однак здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст" у Чернівецькому кооперативному технікумі не надавало ОСОБА_1 право бути рекомендованою кваліфікаційною комісією суддів на посаду судді, тому в розумінні положень абзацу другого статті першої Указу № 584/95 половина строку навчання в такому навчальному закладі не може бути зарахована до стажу роботи, що дає судді право на відставку.
76. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком першої інстанції про те, що навчання в такому закладі освіти, як технікум, який у певному часовому періоді відносився до середніх спеціальних закладів, а здобута в ньому освіта відповідала освітньому рівню цього закладу, а потім на підставі закону став відноситися до вищих закладів освіти, не зазнаючи при цьому змін щодо змісту, обсягу і рівня освіти та фаховості підготовки громадян, які в ньому навчалися, не можна прирівнювати до навчання у вищому навчальному закладі, а здобуті в ньому знання і спеціальність - вважати такими, що відповідають вищій освіті.
77. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верхового Суду вважає правильним висновок ВРП про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку, половини строку навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі.
78. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, та дійшов правильного і вмотивованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.