ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025року
м. Київ
справа № 161/620/19
провадження № 51-4284 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисників: ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
ОСОБА_10
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_12, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_13, захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_14, захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_15 на вирок Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року, а також засудженого ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року та вирок Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013090080000043, за обвинуваченням
ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 342 КК України.
ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 342 КК України.
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 263 КК України
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця с. Стоянці Мостицького району Львівської області, жителя АДРЕСА_4, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 342 КК України.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця м. Дрезден Федеративної Республіки Німеччини, жителя АДРЕСА_5, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 342 КК України.
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя АДРЕСА_6, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 342 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12 визнано винуватими та засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк: ОСОБА_15 - 4 роки; ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12 - 5 років кожному.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки кожному та покладено на них відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цим же вироком ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12 визнано невинуватими та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 187 КК України (за епізодами: від 03 липня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ; від 17 жовтня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_22 ; від 27 червня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ; від 11 липня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ) та ч. 2 ст. 342 КК України, а ОСОБА_14 ще й за ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку з недоведеністю у вчиненні ними даних кримінальних правопорушень на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Вирішено питання цивільних позовів, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02 червня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 залишено без змін.
Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду постановою від 21 листопада 2022 року скасовано ухвалу Рівненського апеляційного суду від 02 червня 2022 року щодоОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вироком Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задоволено частково. Скасовано вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12 в частині кваліфікації їх дій, вирішення цивільних позовів потерпілих та процесуальних витрат у провадженні та ухвалено свій вирок, яким визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень та засуджено:
- ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13 за:
· ч. 3 ст. 187 КК України (за епізодом від 21 березня 2018 року щодо потерпілої ОСОБА_27 ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років кожного;
· 4 ст. 187 КК України (за епізодами: від 03 липня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ; від 17 жовтня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_22 ; від 27 червня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ; від 11 липня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців кожного.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців кожному.
- ОСОБА_9 за:
· ч. 3 ст. 187 КК України (за епізодом від 21 березня 2018 року щодо потерпілої ОСОБА_27 ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
· ч. 4 ст. 187 КК України (за епізодом від 11 липня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
- ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 187 КК України (за епізодом від 21 березня 2018 року щодо потерпілої ОСОБА_27 ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_22, ОСОБА_22, ОСОБА_28, ОСОБА_21, ОСОБА_20 залишено без розгляду.
Вирішено питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
В решті вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року (в частині виправдання ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, а ОСОБА_14 ще й за ч. 1 ст. 263 КК України) - залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12 визнано винуватим та засуджено за те, що: 03 липня 2013 року, приблизно 03 год, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та дві особи, вирок щодо яких набрав законної сили, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, проникли на територію огородженого господарства по АДРЕСА_7, що належить сім`ї ОСОБА_29, і в подальшому через незачинені балконні двері шляхом прикладення знайденої драбини до балкону другого поверху проникли в приміщення будинку, де з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілих, застосували психологічний тиск щодо потерпілого ОСОБА_18, що полягав у погрозах вбивством та спричинення тяжких тілесних ушкоджень щодо нього та членів його сім`ї. Застосовуючи під час нападу фізичне насильство щодо останнього, яке виразилось у нанесенні йому серії ударів кулаками по тілу та голові, зв`язуванні рук та ніг, волочінні у ванну кімнату та занурюванні голови у воду, з утриманням її, не даючи можливості вільно дихати і, при цьому, вимагали розказати, де знаходяться гроші та інші цінності в будинку, а також вимагали передати їм вказані гроші та цінності. Крім цього, було також застосовано фізичне й психологічне насильство й щодо потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_19 . Незаконними діями засуджених потерпілим ОСОБА_18 та ОСОБА_19 було заподіяно, відповідно до висновків судово-медичних експертиз, легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, заволодівши майном потерпілих на загальну суму 185,58, 55 грн., що є великим розміром, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та дві особи, вирок щодо яких набрав законної сили, залишили потерпілих зв`язаними в будинку та покинули місце вчинення злочину.
В подальшому, 17 жовтня 2013 року ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та дві особи, вирок щодо яких набрав законної сили, діючи умисно, з метою нападу для заволодіння майном сім`ї ОСОБА_30, за попередньою змовою групою осіб, приблизно о 22:30 год, проникли на територію огородженого господарства, що належить сім`ї ОСОБА_31 по АДРЕСА_8, зайшли в будинок через відчинені двері. Надалі, особа, щодо якої вирок набрав законної сили, перебуваючи на другому поверсі будинку, користуючись тим, що господар будинку спав, зв`язав руки йому заздалегідь прихопленими із собою мотузками. Потерпілий ОСОБА_20 почав чинити опір нападникам, однак останні, з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілих, застосовуючи фізичну силу, завдали численних ударів по тілу та голові останньому. Після цього, засуджені перевели потерпілого в іншу кімнату, де вимагали в нього віддати їм гроші та інші цінності і використовуючи розпечену праску стали припікати ділянку ноги та сідниці потерпілого. Крім того, з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілих ОСОБА_30, також застосовували психологічний тиск щодо потерпілої ОСОБА_21, який полягав у погрозах застосування насильства щодо неї та членів її сім`ї, демонстрації пістолета, який потерпіла реально сприйняла як вогнепальну зброю, а також застосуванні фізичного насильства щодо потерпілої ОСОБА_21, що виразилось у нанесенні їй серії ударів руками по тілу та голові, зв`язуванні рук та ніг, вимагали розказати де знаходяться гроші та інші цінності в будинку, з метою передати їм. При цьому, перебуваючи в приміщенні дитячої кімнати будинку сім`ї ОСОБА_30, на третьому поверсі, особа, відносно якої вирок набрав законної сили, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, та ще однією особою, відносно якої вирок набрав законної сили, умисно, з корисливих спонукань, з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілих ОСОБА_30, застосував фізичну силу щодо неповнолітньої потерпілої ОСОБА_22 та неповнолітнього потерпілого ОСОБА_22, міцно утримуючи їх на ліжку та зв`язуванні їм рук та ніг, спричинивши їм фізичного болю і, при цьому, вимагали розказати де знаходяться гроші та інші цінності в будинку, а також передати їх.
Злочинними діями ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та двох осіб, відносно яких вирок набрав законної сили, згідно висновків судово-медичних експертиз, було заподіяно: потерпілому ОСОБА_20 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та легкі тілесні ушкодження, потерпілій ОСОБА_21 - легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, заволодівши майном потерпілих сім`ї ОСОБА_30 на загальну суму 371 886, 29 грн., що є особливо великим розміром, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та дві особи, вирок щодо яких набрав законної сили, залишили потерпілих зв`язаними в будинку та покинули місце вчинення злочину.
Крім того, 27 червня 2017 року, приблизно о 01 год, ОСОБА_15 спільно зі ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, попередньо одягнувши на себе темний одяг, рукавички, балаклави, з метою унеможливлення їх впізнання, керуючись корисливим мотивом, з метою вчинення нападу, поєднаного із насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, а також погрозою застосування такого насильства, шляхом віджиму балконних дверей на першому поверсі проникли в житловий будинок АДРЕСА_9, діючи спільно та узгоджено між собою застосували фізичне насильство до потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_24, що виразилось в утриманні їх силою, одяганні на ноги та руки кайданків та заклеюванні липкою стрічкою рота. В подальшому застосували щодо ОСОБА_23 погрозу спричинення фізичного насильства, демонструючи при цьому розкладний ніж, прокололи ним його праву ногу, від чого потерпілий злякався за своє життя та здоров`я, а в подальшому застосувавши фізичне насильство, яке виразилось в завданні йому численних ударів руками, ногами в ділянки тулуба, голови та кінцівок, спричинивши останньому, відповідно до висновка судово-медичної експертизи, легких тілесних ушкоджень. При цьому, під час вищевказаного розбійного нападу, засуджені, застосували також і до потерпілої ОСОБА_24 погрози спричинення фізичного насильства у вигляді фізичної розправи над її чоловіком і нею, та з метою продемонструвати, що їхні погрози носять реальний характер, і схилити потерпілу до виконання злочинних вимог щодо передачі їм майна та грошових коштів, завдали в її присутності тілесні ушкодження її чоловікові, внаслідок чого потерпіла такі дії сприймала як реальну небезпеку для свого життя та здоров`я, після чого, застосували відносно неї фізичне насильство, що спричинило їй легкого тілесного ушкодження.
Таким чином, подолавши опір потерпілих, заволоділи майном останніх на загальну суму 444 922, 39 грн., що є особливо великим розміром, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_13 залишили потерпілих зв`язаними в будинку та покинули місце вчинення злочину.
В подальшому, 11 липня 2017 року, приблизно о 02:30 год, ОСОБА_15, спільно зі ОСОБА_16 ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_9, попередньо одягнувши на себе темний одяг, рукавички, балакалави, з метою унеможливлення їх впізнання, керуючись корисливим мотивом, з метою вчинення нападу, поєднаного із насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, а також погрозою застосування такого насильства, шляхом віджиму вікна на першому поверсі проникли в будинок АДРЕСА_10, де діючи спільно та узгоджено між собою, застосували фізичне насильство до потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26, яке виразилось в утриманні їх силою, зв`язуванні рук та ніг, нанесенні численних ударів руками, ногами та металевим предметом, придушуванні шиї, припіканні тіла увімкненою праскою. В подальшому, цього ж дня, в період часу з 02:30 до 04 год, засуджені, перебуваючи в зазначеному будинку, застосували відносно потерпілого ОСОБА_25 погрози спричинення фізичного насильства, а саме демонстрації можливої фізичної розправи над його вагітною дружиною ОСОБА_32, які він сприйняв як реальні, оскільки показуючи, що їх наміри носять реальний характер, схиляючи потерпілого до виконання злочинних вимог щодо передачі їм майна та грошових коштів, стягнули її з ліжка та вивели в іншу кімнату, таким чином позбавляючи його можливості бути впевненим у безпеці дружини. Після цього, застосували фізичне насильство до потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26, заподіявши ним, відповідно до висновків судово-медичних експертиз, легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, подолавши опір потерпілих, заволоділи майном останніх на загальну суму 1 180 125 грн, що є особливо великим розміром, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_9 залишили потерпілих зв`язаними в будинку та покинули місце вчинення злочину.
Крім того, 21 березня 2018 року, приблизно о 01:40 год, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 через двері літньої тераси, шляхом віджиму вікна, проникли в будинок АДРЕСА_11 і, перебуваючи у зазначеному житловому будинку, застосовувавши відносно потерпілої ОСОБА_27 психологічний тиск, що полягав у погрозі вбивства, після чого застосовуючи фізичне насильство до останньої, яке виразилось в утриманні її силою, завдали удару головою в тумбочку, що біля ліжка, викручування рук, таким чином вириваючи у неї "тривожну кнопку", яку вона встигла схопити перед нападом, тримання руки, внаслідок чого потерпіла не мала можливості рухатися, що спричинило їй легких тілесних ушкоджень
Заволодівши грошовими коштами потерпілої в сумі 1 500 грн., ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та ОСОБА_12, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном, будучи наляканими мешканцем зазначеного будинку ОСОБА_33, який навів на них мисливську зброю, а саме нарізний карабін ФОРТ-201, калібру 7, 62 мм, побоюючись бути викритими у вчиненні злочину та, відповідно, бути затриманими, приблизно о 02 год цього ж дня, покинули будинк потерпілої
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_34, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_12 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених внаслідок м`якості і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом апеляційної інстанції не було досліджено належним чином докази у цьому кримінальному провадженні. Стверджує, що апеляційним судом, в порушенні положень ст. 439 КПК України, не виконано вказівок суду касаційної інстанції, які є обов`язковими, а саме, на думку прокурора, не перевірено в повному обсязі та не спростовано доводів апеляційної скарги прокурора щодо наявності в діях ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_34, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_12 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 263 КК України, та не оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності. Зазначає, що судом апеляційної інстанції істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, оскільки скасовуючи вирок місцевого суду лише щодо засуджених ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та ОСОБА_12, не прийнято жодного процесуального рішення щодо засудженого ОСОБА_16, хоча прокурор в апеляційній скарзі ставив питання щодо скасування вироку суду першої інстанції і щодо останнього та це прохання було проголошено під час судових дебатів. Вказує на те, що апеляційним судом вирок суду першої інстанції і щодо засудження ОСОБА_16 також не був залишений без змін. Зазначає, що апеляційним судом належним чином не перевірено доводів щодо наявності в діях засуджених такої кваліфікуючою ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України як вчинення злочину у складі організованої групи. Вважає, що засуджені були знайомі між собою, діяли узгоджено, на засадах стійкості упродовж тривалого часу, їх поведінка під час готування та вчинення злочину, а також одразу після вчинення. Стверджує, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особам засудженим внаслідок м`якості, у зв`язку з чим їм призначене мінімальне покарання, передбаченого санкцією статті, що не відповідає положенням статей 50, 65 КК України.
У касаційній скарзі захисника ОСОБА_35 в інтересах засудженого ОСОБА_36 просить скасувати вирок апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що вироком апеляційного суду ОСОБА_13 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України не призначено, оскільки зазначено про ОСОБА_14 . Стверджує, що оскільки стороною обвинувачення не оскаржувався вирок місцевого суду щодо ОСОБА_16, який був засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України (епізод від 21 березня 2018 р.), а ОСОБА_13 був визнаний цим же вироком як і ОСОБА_16 невинуватим у вчиненні злочинів за епізодами від 27 червня 2017 року, 11 липня 2017 року, 03 липня 2013 року та 17 жовтня 2013 року, які вони вчиняли разом, на думку сторони обвинувачення, а тому вирок суду першої інстанції від 04 жовтня 2021 року має преюдиційне значення для суду апеляційної інстанції. Зазначає, що за епізодом від 21 березня 2018 року дії ОСОБА_13 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 186 КК України, а не за ч. 3 ст. 187 КК України, як було зроблено апеляційним судом, оскільки останній прибув до будинку потерпілої ОСОБА_27 з метою вчинення крадіжки, яка переросла у грабіж. Крім того, як вказує захисник, ОСОБА_13 не було застосовано до потерпілої фізичного чи психологічного насильства. Стверджує, що призначене покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є суворим. Крім того, на думку захисника, безпідставно не застосовано положення статей 69, 75 КК України. Стверджує, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_12 просить скасувати вирок апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засудженихі призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційним судом правильно виправдано ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 342 КК України та вірно зазначено про відсутність кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину організованою групою щодо епізоду з потерпілою ОСОБА_27 . Проте зазначає, що саме за цим епізодом дії ОСОБА_12 необхідно кваліфікувати не за ч. 3 ст. 187 КК України, а саме за ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки засуджені проникнули в будинок потерпілої саме з метою вчинення крадіжки та не мали наміру вчиняти будь-які насильницькі дії, а тому в даному випадку випадку був ексцес виконавця. Стверджує, що порушено право на захист, оскільки судовий розгляд в суді першої інстанції (21.01.2020, 20.01.2021, 01.10.2021) проводився без участі захисника, участь якого є обов`язковою. Стверджує, що призначене покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є надто суворим.
У касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 просить скасувати вирок апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засудженихі призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом апеляційної інстанції не було досліджено належним чином докази у цьому кримінальному провадженні, у зв`язку з чим покладено недопустимі докази. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_25 не допитувався під час судового розгляду та не було забезпечено право сторони захисту на допит перед судом. Стверджує, що слідчі дії за участю слідчої ОСОБА_37 є недопустимими доказами, оскільки розслідування було проведено неуповноваженою на це особою. Зазначає, що саме за епізодом від 21 березня 2018 року дії ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати не за ч. 3 ст. 187 КК України, а саме за ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки засуджені проникнули в будинок потерпілої саме з метою вчинення крадіжки та не мали наміру вчиняти будь-які насильницькі дії, а тому в даному випадку випадку був ексцес виконавця. Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутній диск судового засідання в суді першої інстанції від 11 березня 2019 року, на що апеляційним судом не було дано відповідь на цей довід. Стверджує, що судовий розгляд було проведено без потерпілих, на що не було звернуто уваги апеляційним судом. Зазначає, що перелічені в скарзі судовий розгляд в суді першої інстанції проведені без участі захисників, явка яких є обов`язковою. Стверджує, що призначене покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є надто суворим. Крім того, на думку захисника, безпідставно не застосовано положення статей 69, 75 КК України.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить скасувати судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що його засудження за епізодом від 11 липня 2017 року є незаконним та необґрунтованим, оскільки він перебував на амбулаторному лікуванні в період з 06 липня по 14 липня 2017 року, а тому не міг брати участь в розбійному нападі. Даний факт також підтверджується свідками, що не було взято до уваги апеляційним судом. Вважає, що його дії за епізодом від 21 березня 2018 року невірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України. Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутній диск судового засідання в суді першої інстанції від 11 березня 2019 року, на що апеляційним судом не було дано відповідь на цей довід. Стверджує, що судовий розгляд було проведено без потерпілих, на що не було звернуто уваги апеляційним судом. Зазначає, що перелічені в скарзі судовий розгляд в суді першої інстанції проведені без участі захисників, явка яких є обов`язковою.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_15 просить скасувати вирок апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засудженихі призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом апеляційної інстанції не було досліджено належним чином докази у цьому кримінальному провадженні, у зв`язку з чим покладено недопустимі докази. Стверджує, що слідчі дії за участю слідчої ОСОБА_37 є недопустимими доказами, оскільки розслідування було проведено неуповноваженою на це особою. Зазначає, що саме за епізодом від 21 березня 2018 року дії ОСОБА_15 необхідно кваліфікувати не за ч. 3 ст. 187 КК України, а саме за ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки засуджені проникнули в будинок потерпілої саме з метою вчинення крадіжки та не мали наміру вчиняти будь-які насильницькі дії, а тому в даному випадку випадку був ексцес виконавця. Зазначає, що потерпілі не допитувалися під час судового розгляду та не було забезпечено право сторони захисту на допит перед судом їх. Зазначає, що перелічені в скарзі судовий розгляд в суді першої інстанції проведені без участі захисників, явка яких є обов`язковою. Стверджує, що призначене покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є надто суворим. Крім того, на думку захисника, безпідставно не застосовано положення статей 69, 75 КК України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_14 просить скасувати вирок апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що оскільки стороною обвинувачення не оскаржувався вирок місцевого суду щодо ОСОБА_16, який був засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України (епізод від 21 березня 2018 р.), а ОСОБА_14 був визнаний цим же вироком як і ОСОБА_16 невинуватим у вчиненні злочинів за епізодами від 27 червня 2017 року, 11 липня 2017 року, 03 липня 2013 року та 17 жовтня 2013 року, які вони вчиняли разом, на думку сторони обвинувачення, а тому вирок суду першої інстанції від 04 жовтня 2021 року має преюдиційне значення для суду апеляційної інстанції. Зазначає, що саме за епізодом від 21 березня 2018 року дії ОСОБА_38 необхідно кваліфікувати не за ч. 3 ст. 187 КК України, а саме за ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки засуджені проникнули в будинок потерпілої саме з метою вчинення крадіжки та не мали наміру вчиняти будь-які насильницькі дії щодо потерпілої. Стверджує, що призначене покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є надто суворим. Крім того, на думку захисника, безпідставно не застосовано положення статей 69, 75 КК України.
Під час касаційного розгляду:
- захисник ОСОБА_6 підтримала подану касаційну скаргу із зазначених в ній підстав та просила її задовільнити, скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Крім того, захисник ОСОБА_6 підтримала й касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9, оскільки останній ще й просив скасувати вирок суду першої інстанції, що на думку захисника є більш вірним. Також підтримала касаційну скаргу прокурора в прохальній частині щодо скасування вироку апеляційного суду, але не з підстав, які зазначені в касаційній скарзі прокурора. Крім того, захисником були підтримані і інші скарги захисників;
- захисник ОСОБА_11 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити, заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора;
- захисник ОСОБА_8 підтримав як свою подану касаційну скаргу так і інші касаційній скарги захисників, а також заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора з підстав зазначених в ній, проте підтримує її лише в частині скасування вироку апеляційного суду. Просив скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
- захисник ОСОБА_10 підтримує свою касаційну скаргу в повному обсязі, також підтримує всі подані касаційній скарги в частині саме скасування вироку апеляційного суду та заперечує проти скасування вироку суду першої інстанції, оскільки це суперечить його позиції, яка викладена ним в касаційній скарзі щодо набрання вже вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_16 законної сили;
- прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи касаційної скарги прокурора з підстав, викладених в ній та просила її задовольнити, скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначила, що касаційні скарги захисників та засудженого ОСОБА_9 є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.