ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 359/7250/22
провадження № 51-5079км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 12 червня 2024 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111100000832, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорська Донецької області та зареєстрованого у тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 ), без постійного місця проживання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК на строк 5 років 1 місяць;
- за ч. 4 ст. 185 КК України на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
ОСОБА_6 у період з 25 червня по 22 липня 2022 року та з 24 липня по 11 серпня 2022 року, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, 40 разів проникав до гаражного приміщення № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі на вул. Михайла Калмикова у м. Борисполі Київської області, звідки таємно викрадав фарбу "AURA Lux Pro 3", спричиняючи, кожного разу, потерпілому ОСОБА_8 матеріальних збитків на суму 607 грн.
17 липня 2022 року приблизно о 18:50 ОСОБА_6, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи у магазині "Фора № 197" на вул. Київський шлях, 90 у м. Борисполі Київської області, в умовах воєнного стану, відкрито викрав алкогольний напій Бренді "Iverioni 5*", спричинивши ТОВ "Фора" матеріальних збитків на суму 239 грн.
23 липня 2022 року приблизно о 18:00 ОСОБА_6, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 у будинку АДРЕСА_2, в умовах воєнного стану, після вживання алкогольних напоїв з останнім таємно викрав телевізор "MisteryMTV-3230 HST2" та мобільний телефон "iPhone-5", спричинивши ОСОБА_9 матеріальних збитків на загальну суму 5 390 грн.
30 липня 2022 року приблизно о 21:15 ОСОБА_6, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи у магазині "Фора № 197" на вул. Київський шлях, 90 у м. Борисполі Київської області, в умовах воєнного стану, відкрито викрав продукти харчування, спричинивши ТОВ "Фора" матеріальних збитків на суму 309,80 грн.
Вироком Київського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 задоволено. Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України змінено. Виключено з мотивувальної частини цього вироку посилання на кваліфікуючі ознаки: "вчинене у великих розмірах" та "в умовах надзвичайного стану". Цей же вирок в частині призначеного покарання за ч. 4 ст. 186, ст. 70 КК України скасовано. Постановлено в цій частині новий вирок, яким призначено обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
У решті вирок залишено без змін.
У цьому провадженні були постановлені такі судові рішення:
- ухвала Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, якою залишено без змін вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_6 ;
- постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 19 березня 2024 року, якою скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_7 убачається, що він, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не погоджується з призначеним ОСОБА_6 покаранням, внаслідок чого просить вирок апеляційного суду скасувати, визнати відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання, - щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; наявність важких хвороб.
Просить призначити ОСОБА_6 покарання: за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
На підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити кримінальне провадження по епізодам крадіжки фарби "Aura Lux Pro 3" з гаражного кооператива за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. М. Калмикова, 25, у період з 25 червня по 11 серпня 2022 року, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діянь.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що 9 серпня 2024 року набрав чинності закон про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), який змінює правила кваліфікації та призначення покарання за дрібну крадіжку. Вважає, що вартість викраденого майна за епізодами крадіжок фарби "Aura Lux Pro З" з гаражного кооператива в період з 25 червня по 11 серпня 2022 року не підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Також просить врахувати обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність важких хвороб та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
На касаційну скаргу заперечень від учасників касаційного провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_6 за епізодами крадіжки фарби "Aura Lux Pro 3" з гаражного кооператива в період з 25 червня по 11 серпня 2022 року з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити за цією статтею покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, у касаційній скарзі захисника не оспорюються.
Щодо доводів сторони захисту про закриття кримінального провадження за епізодами крадіжок з гаражного приміщення потерпілого ОСОБА_8 у період з 25 червня по 11 серпня 2022 року на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з декриміналізацією Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як визначено ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 року "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі - Закон № 3886-IX) внесено зміни до ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, внесено зміни і підвищено верхню межу вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначені зміни набули чинності 09 серпня 2024 року.
Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555 кмо 24), Закон № 3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Водночас у своєму висновку об`єднана палата констатувала, що зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пунктів 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2022 році становила 2481грн.
Згідно зі змістом вироку ОСОБА_6 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України за вчинення, у тому числі, в період з 25 червня по 22 липня 2022 року та з 24 липня по 11 серпня 2022 року таємного викрадення фарби "Aura Lux Pro 3" з гаражного кооператива, поєднаного з проникненням у приміщення, в умовах воєнного стану, спричиняючи, кожного разу, потерпілому ОСОБА_8 матеріальних збитків на суму 607 грн.
Таким чином, оскільки вартість майна, викрадення якого було інкриміновано ОСОБА_6, за наведеними вище епізодами на час описаних в обвинувальному акті обставин не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до цих епізодів злочинної діяльності має застосовуватися положення ч. 1 ст. 5 КК України, тобто закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Проте, оскільки діяння вчинене ОСОБА_6 з проникненням у приміщення, дії засудженого у такому випадку підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 162 КК України, колегія суддів, не вдаючись до власної оцінки доказів, виходить виключно із фактичних обставин, встановлених та викладених у мотивувальних частинах рішень судами попередніх інстанцій.
Так, об`єктивна сторона ст. 162 КК України полягає в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, зокрема, у незаконному проникненні до приміщення, що було встановлено судами у цьому провадженні, та, відповідно, не оспорюється захисником.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням встановленого законом порядку.
Відповідно до встановлених фактичних обставин, ОСОБА_6 усвідомлював, що приміщення, до якого він протиправно проник, перебуває у володінні іншої особи.
Водночас, у ч. 3 ст. 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим кримінальним законом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі (ч. 1 ст. 12 КК України).
З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України, її санкцію, а також враховуючи положення ст. 12 КК України, кваліфікація дій за цією нормою є кримінальним проступком, на відміну від ч. 4 ст. 185 КК України, що відноситься до тяжких злочинів, а тому така перекваліфікація покращує становище засудженого.
На підставі наведеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК України, колегія суддів уважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_6 за епізодами вчинення крадіжок з гаражного приміщення потерпілого ОСОБА_8 у період з 25 червня по 22 липня 2022 року та з 24 липня по 11 серпня 2022 року з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання в межах санкції цієї частини статті.
Санкція ч. 1 ст. 162 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Під час вирішення питання про призначення виду й розміру покарання колегія суддів, зважаючи на положення статей 50, 65 КК України, з огляду на конкретні обставини у цьому кримінальному провадженні, дані про особу засудженого, вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На переконання колегії суддів, саме таке покарання є справедливим і таким, що не суперечить ст. 65 КК України, відповідає основній його меті як заходу примусу, враховуючи, що ОСОБА_6, будучи раніше судимим за злочини проти власності, не міг не усвідомлювати, що проникнення до будь-якого володіння особи, право на яке гарантовано Конституцією України, є кримінально караним діянням, за яке передбачена відповідальність, визначена законом.
Призначене покарання за ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодом від 23 липня 2022 року) захисник у касаційній скарзі не оскаржує.
Стосовно доводів касаційної скарги захисника про пом`якшення призначеного ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_6 вид і розмір покарання, зокрема, урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який належить до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав, негативно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, шкоду потерпілим не відшкодував, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, після звільнення з місць відбування покарання знову вчинив аналогічні кримінальні правопорушення проти власності, в умовах воєнного стану, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив. Судом ураховано обставини, які пом`якшуютьпокарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Отже, урахувавши обставини, які пом`якшують покарання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виправлення засудженого ОСОБА_6 можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства,з призначенням йому покарання в мінімальному розмірі, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, мотивувавши належним чином своє рішення, та з наведенням у вироку відповідних мотивів визнав про відсутність підстав для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України за вказаною статтею.
Верховний Суд уважає обґрунтованими такі висновки суду апеляційної інстанції з таких підстав.
Згідно зі ст. 414 КПКУкраїни невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України метою покарання є виправлення засуджених,
а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Статтею 69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Системне тлумачення цієї норми кримінального закону свідчить про те, що підставами для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є дві групи чинників, котрі характеризують як вчинений злочин, так і особу винного та мають враховуватися в їх сукупності, а саме:
- наявність кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;
- дані, які певним чином характеризують особу винного.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6, апеляційний суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Крім того, у касаційній скарзі захисник, обґрунтовуючи свої вимоги щодо призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, посилається на наявність у ОСОБА_6 тяжких захворювань.
Однак наведені вище обставини, з урахуванням характеру, ступеня тяжкості та кількості вчинених засудженим кримінальних правопорушень, а також установлених судами попередніх інстанцій обставин їх вчинення, зокрема і те, що ОСОБА_6, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, з метою власного збагачення, відверто нехтуючи усталеними у суспільстві моральними цінностями, на переконання Суду, жодним чином не вказують на можливість призначення ОСОБА_6 покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.
Водночас колегія суддів зауважує, що захисник у своїй касаційній скарзі не навів належних обґрунтувань про те, яким саме чином указані ним обставини, з огляду на вказане вище, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених засудженим кримінальних правопорушень.
Беручи до уваги наведене, ураховуючи зазначені вище дані про особу засудженого, Верховний Суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи наведене, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Враховуючи викладене, а також з огляду на наведений вище правовий висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції та на підставі ч. 2 ст. 433 КПК України вирок суду першої інстанції - зміні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд