ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/1392/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 (колегія суддів: Буравльов С. І. (головуючий), Шапран В. В., Андрієнко В. В.) про процесуальне правонаступництво
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг""
до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль"
про стягнення 581 571 107,97 грн,
УСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"" (далі - позивач, ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" (далі - відповідач, ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ") про стягнення 598 253 865,22 грн, з яких: 472 356 374,61 грн боргу за невиконання договору від 10.09.2021 № 1430-НГТ-17 та додаткових угод до нього в частині здійснення платежів за поставлений природний газ, 107 972 297,10 грн інфляційних втрат та 17 925 193,51 грн 3 % річних.
Господарський суд Київської області у рішенні від 06.12.2023 стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 472 356 374,61 грн, інфляційні втрати - 107 972 297,10 грн, 3 % річні - 17 925 193,51 грн, судовий збір - 939 400,00 грн; відстрочив виконання рішення суду до 06.12.2024.
ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг", не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відстрочення виконання відповідачем рішення суду до 06.12.2024, звернулося з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду.
28.06.2024 під час апеляційного перегляду справи відповідач, посилаючись на ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон № 2633-IV), подав до суду апеляційної інстанції клопотання про заміну ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" його правонаступником - Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі - КП БМР "БЦТМ") в порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проти задоволення якого комунальне підприємство у відповідному клопотанні заперечило, водночас позивач не заперечив проти здійснення процесуального правонаступництва.
Північний апеляційний господарський суд в ухвалі від 14.01.2025 задовольнив клопотання ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" про здійснення процесуального правонаступництва у справі. Замінив відповідача у справі - ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" його правонаступником - КП БМР "БЦТМ" на підставі ст. 52 ГПК України.
За висновками апеляційного суду КП БМР "БЦТМ" є правонаступником за борговими зобов`язаннями ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" з огляду на положення ч. 3 ст. 22 Закону № 2633-IV та підтверджені обставини передачі новим власником єдиного майнового комплексу з вироблення теплової енергії (далі - ЄМК), яке належало ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ", у господарське відання КП БМР "БЦТМ".
У поданій касаційній скарзі КП БМР "БЦТМ", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить скасувати постановлену у справі ухвалу про процесуальне правонаступництво.
За доводами касаційної скарги положення ч. 3 ст. 22 Закону № 2633-IV поширюються виключно на правонаступництво користувачів ЄМК, залежних від одного кінцевого власника, тоді як у цьому випадку відбулася зміна не користувачів, а власників майна ЄМК, а отже, апеляційний суд здійснив неправильне тлумачення названої статті Закону та необґрунтовано послався на її положення, мотивуючи ухвалу про процесуальне правонаступництво.
Скаржник заперечує проти висновку суду апеляційної інстанції, що КП БМР "БЦТМ" є правонаступником за борговими зобов`язаннями ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ", враховуючи відсутність відповідного договору про переведення боргу за погодженням з кредитором, наявність якого є підставою для здійснення правонаступництва окремих прав та обов`язків між юридичними особами, а в договорі, на підставі якого право власності на ЄМК від ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" перейшло до нового власника, не передбачено переходу заборгованості за спожитий природний газ від ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" до будь-якої юридичної особи, в тому числі до нового власника, який передав майно ЄМК у господарське відання КП БМР "БЦТМ".
При цьому КП БМР "БЦТМ" посилається на правові позиції Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 28.03.2019 у справі № 910/5095/18, від 08.05.2019 у справі № 910/5080/18, від 03.09.2019 у справі № 910/5082/18, від 05.11.2019 у справі № 902/9/19 та від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18 щодо питання застосування ч. 3 ст. 22 Закону № 2633-IV у взаємозв`язку зі ст. 52 ГПК України.
Крім того, в касаційній скарзі зазначено, що апеляційний суд порушив ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ст. 129 Конституції України та ст. 3 ГПК України, коли не залучив КП БМР "БЦТМ" до розгляду справи, не надав можливості висловити свої заперечення щодо правонаступництва, взяти участь в судовому засіданні та здійснити захист своїх прав, а подані комунальним підприємством письмові заперечення - проігнорував.
Верховний Суд в ухвалі від 12.02.2025 відкрив касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи КП БМР "БЦТМ", Верховний Суд дійшов таких висновків.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається переважно у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку.
Процесуальне правонаступництво регулюється ст. 52 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Разом з тим слід відрізняти поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво юридичної особи - сторони у справі", що за своєю правовою суттю мають різний зміст.
Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (ч. 2 ст. 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (ч. 1 ст. 104, ст.ст. 106-109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.
Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому може бути не тільки універсальним (ч. 1 ст. 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.
Сингулярне правонаступництво на відміну від універсального не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону. Тобто це можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами, зокрема, у договорі відступлення права вимоги.
В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" було виробником теплової енергії та мало у власності майно ЄМК з вироблення, зокрема, теплової енергії.
16.02.2015 Нацбанк (кредитор) та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"" (позичальник, Банк) уклали генеральний кредитний договір про надання стабілізаційного кредиту, зокрема, № 44.
16.02.2015 для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором Нацбанк (іпотекодержатель), Банк (позичальник) та ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" (іпотекодавець) підписали, зокрема, іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 746, згідно з яким іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності майно ЄМК.
30.11.2023 Нацбанк скористався своїм правом іпотекодержателя на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, 30.11.2023 Нацбанк та Білоцерківська міська територіальна громада в особі Білоцерківської міської ради уклали договір купівлі-продажу майна ЄМК, що раніше належало на праві власності ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 525, відповідно до п. 1.2 якого право відчужувати від свого імені майно за цим договором виникає в Нацбанку на підставі ст.ст. 33, 36, 38 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими продаж майна здійснюється у порядку звернення на нього стягнення шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в п. 23 іпотечного договору від 16.02.2015, у зв`язку з незадоволенням Банком та ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" вимог Нацбанку, які випливають з генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту від 16.02.2015 № 44. Згідно з умовами договору купівлі-продажу в порядку звернення стягнення на іпотечне майно було продано все майно, яке було предметом іпотеки за договором від 16.02.2015 (п. 1.1.1 з урахуванням додатків).
Право власності на предмет іпотеки - ЄМК зареєстроване за Білоцерківською міською радою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
01.01.2024 відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 20.09.2023 "Про придбання у комунальну власність Білоцерківської територіальної громади майна" майно ЄМК (нерухоме майно, устаткування, обладнання, машини та інвентар, мережі та передавальні пристрої, транспортні засоби) передано КП БМР "БЦТМ" на праві господарського відання за актом приймання-передачі майна, підписаним між Білоцерківською міською радою та КП БМР "БЦТМ".
Враховуючи встановлені обставини переходу права власності на ЄМК від ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" до Білоцерківської територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради та подальше передання ЄМК новим власником в господарське відання КП БМР "БЦТМ", суд апеляційної інстанції вважав, що на підставі ч. 3 ст. 22 Закону № 2633-IV КП БМР "БЦТМ" стало правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ", яке раніше використовувало ЄМК.
Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 2633-IV, у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
За приписами ч. 4 ст. 22 Закону № 2633-IV договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та/або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання за попередній період.
Отже, ч. 3 ст. 22 Закону № 2633-IV передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) з вироблення теплової енергії.
Тобто ця норма встановлює випадок правонаступництва за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання суб`єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб`єктом господарювання, який одержав таке майно в користування.
Колегія суддів зазначає, що оскільки у названому Законі передбачено можливість переходу до правонаступника саме боргових зобов`язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, то у цьому випадку має місце сингулярне правонаступництво зобов`язань боржника за законом з дотриманням умов, визначених законодавцем, яке не може ототожнюватися з правонаступництвом юридичної особи за ст.ст. 104, 107 ЦК України.
Внаслідок певної дії чи події сторону в зобов`язанні можливо замінити на іншу особу, яка є її правонаступником, або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).
У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідне підтвердження факту вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
У контексті наведеного колегія суддів ураховує, що у приписах ст. 22 Закону № 2633-IV не передбачено спеціального порядку переходу окремих зобов`язань від однієї юридичної особи до іншої, а тому на такі правовідносини поширюється дія норм ЦК України, які регулюють загальний порядок заміни сторони / боржника у зобов`язанні.
Так, відповідно до ст.ст. 520, 521 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника визначається відповідно до положень ст. 513 ЦК України (у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання).
Отже, ч. 3 ст. 22 Закону № 2633-IV не передбачено іншого способу переходу прав та обов`язків у матеріальному правонаступництві, ніж шляхом укладення відповідного правочину з переведення боргу за погодженням з кредитором на підставі ст.ст. 520, 521 ЦК України, які є загальними при регулюванні сингулярного правонаступництва окремих прав та обов`язків між юридичними особами.
Вирішуючи питання процесуального правонаступництва відповідно до ст. 52 ГПК України, суд зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.
Вбачається, що предметом спору у цій справі є стягнення з ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" заборгованості за надані послуги з постачання природного газу за договором від 10.09.2021 № 1430-НГТ-17, укладеним між ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг" та ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ".
Однак, постановляючи оскаржувану ухвалу про процесуальне правонаступництво, суд апеляційної інстанції за відсутності наявності доказів (договорів про переведення боргу, первинних документів тощо), які б підтверджували факт вибуття ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" з матеріального правовідношення та перехід його прав та обов`язків за договором від 10.09.2021 № 1430-НГТ-17 до КП БМР "БЦТМ" відповідно до приписів ст.ст. 520, 513 ЦК України, неправильно застосував ч. 3 ст. 22 Закону № 2633-IV сукупно зі ст. 52 ГПК України.
З договору купівлі-продажу від 30.11.2023 між Нацбанком та Білоцерківською територіальною громадою в особі Білоцерківської міської ради не вбачається, що міська рада придбала ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" як єдиний майновий комплекс в розумінні ст. 191 ЦК України, натомість слідує лише факт купівлі майна ЄМК, який складається з об`єктів нерухомого майна, інвентарю, обладнання, устаткування та іншого майна ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ".
За таких обставин зміна власників майна ЄМК за договором купівлі-продажу від 30.11.2023, стороною якого ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг" не було, до того ж без зазначення в цьому правочині про придбання міською радою разом з майном ЄМК і кредиторської заборгованості попереднього власника, не свідчить, що КП БМР "БЦТМ", яке володіє майном ЄМК на праві господарського відання, на підставі ч. 3 ст. 22 Закону № 2633-IV стало правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ", яке раніше використовувало майно ЄМК.
Колегія суддів ураховує, що ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" (боржник), звертаючись до апеляційного суду з клопотанням про заміну його правонаступником - КП БМР "БЦТМ" в порядку ст. 52 ГПК України, не надало доказів на підтвердження того, що КП БМР "БЦТМ" фактично стало правонаступником за заявленими ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг" позовними вимогами у цій справі в конкретних сумах відповідно до ст. 22 Закону № 2633-IV та ст.ст. 520, 513 ЦК України, а також не надало доказів того, що ці боргові зобов`язання були визнані новим користувачем майна ЄМК та обліковуються у його бухгалтерському обліку згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
Як і не зауважив з огляду на викладене, що у цьому випадку мають місце обставини, за яких кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього (ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ", докази припинення якого в матеріалах справи відсутні) та наступного (КП БМР "БЦТМ") користувачів майна ЄМК з вироблення теплової енергії є різні особи, а отже, відбулася зміна особи кінцевого учасника (власника).
За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі ч. 3 ст. 22 Закону № 2633-IV буде мати наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача ЄМК на нового користувача, який не може нести відповідальності за неефективне використання об`єктів теплопостачання конкретним суб`єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до ст. 42 ГК України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, у разі здійснення правонаступництва виключно на підставі ч. 3 ст. 22 Закону № 2633-IV з попереднього користувача ЄМК на нового, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб`єктом, буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи, що є неправильним.
Застосування названої норми Закону у цьому випадку без урахування встановленого законодавством порядку здійснення сингулярного правонаступництва свідчитиме про наявність ознак дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже, буде суперечити справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права (подібні правові висновки містять постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 28.03.2019 у справі № 910/5095/18, від 08.05.2019 у справі № 910/5080/18, від 03.09.2019 у справі № 910/5082/18, від 29.05.2023 у справі № 910/8503/19, від 26.02.2025 у справі № 904/3870/23).
Ураховуючи вказане, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги в частині непідтвердження наявності правових підстав для заміни сторони відповідача у цій справі шляхом здійснення процесуального правонаступництва та вважає, що висновки апеляційного суду про наявність таких правових підстав за встановлених у справі обставин є необґрунтованими та засновані на помилковому застосуванні ст. 52 ГПК України, ст. 22 № 2633-IV та ст.ст. 520, 513 ЦК України, відповідно, у задоволенні клопотання ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" апеляційному суду належало відмовити.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що сторони в судовому процесі не позбавлені права звернутися до суду апеляційної інстанції з відповідною заявою про заміну відповідача у справі в порядку процесуального правонаступництва за наявності на те правових підстав з наданням відповідних доказів.
Що ж до доводів касаційної скарги в частині порушення апеляційним судом ст. 6 Конвенції, ст. 129 Конституції України та ст. 3 ГПК України, то колегія суддів їх відхиляє та вказує, що в порядку чч. 1, 2 ст. 120 ГПК України суд викликає у судове засідання та повідомляє про дату, час і місце судового засідання учасників справи, якими у позовному провадженні є сторони (позивач, відповідач) та треті особи (ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 45 ГПК України). Предметом розгляду апеляційного суду було клопотання ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" (відповідача у справі) про заміну його правонаступником - КП БМР "БЦТМ", за наслідками якого постановлено відповідну ухвалу. До прийняття якої (ухвали) у суду не було підстав для повідомлення КП БМР "БЦТМ" як учасника справи (можливого учасника) про розгляд вказаного клопотання в порядку ст. 120 ГПК України. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що КП БМР "БЦТМ" було обізнане про розгляд апеляційним судом клопотання ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ", 07.08.2024 подало до суду апеляційної інстанції свої заперечення стосовно заміни сторони відповідача у справі, а під час судових засідань, які відбулися 02.10.2024 та 14.01.2025, представник комунального підприємства Колесник Т. А. була присутня в залі суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
Згідно зі ст. 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (ч. 1).
Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції зроблені за неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому з огляду на викладене мотивування в цій постанові оскаржувану ухвалу апеляційного суду слід скасувати з прийняттям нового рішення про відмову ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" у задоволенні клопотання про заміну відповідача у справі в порядку ст. 52 ГПК України, відповідно, касаційну скаргу КП БМР "БЦТМ" - задовольнити, у зв`язку з чим судовий збір, сплачений скаржником за розгляд справи в суді касаційної інстанції, слід покласти на ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд