ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 909/68/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Буджак В. М.,
відповідача - Сохан В. Є.,
третя особа - Жира Р. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ - ІФ"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 (судді: Бонк Т. Б. - головуючий, Бойко С. М., Якімець Г. Г.) у справі
за позовом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ - ІФ",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив Соколи",
про витребування з незаконного володіння земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У січні 2024 року Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ - ІФ" (далі -ТОВ "ІОЛІТ - ІФ") про витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 6,2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118, розташованої за адресою: вул. Вовчинецька, 225 в м. Івано-Франківську, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 53383106 від 30.07.2020 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно на вказану земельну ділянку за ТОВ "ІОЛІТ - ІФ".
Позовні вимоги мотивовано тим, що Вовчинецька сільська рада (далі - Вовчинецька сільрада) незаконно, за відсутності компетенції розпорядилася спірною земельною ділянкою, що призвело до вибуття такої земельної ділянки з комунальної власності Івано-Франківської міської ради поза її волею у приватну власність ТОВ "ІОЛІТ - ІФ", а тому ТОВ "ІОЛІТ - ІФ" як її кінцевий набувач зобов`язаний повернути таку земельну ділянку Івано-Франківській міській раді як законному власникові.
1.2. ТОВ "ІОЛІТ - ІФ" у відзиві на позов заперечило проти його задоволення, просило застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у позові відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із недоведеності позивачем обставин приналежності спірної земельної ділянки до земель комунальної власності Івано-Франківської міської ради та того, що вона незаконно вибула із власності останньої.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у цій справі скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння земельної ділянки. У цій частині прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги Івано-Франківської міської ради до ТОВ "ІОЛІТ - ІФ" про витребування земельної ділянки задоволено. Витребувано земельну ділянку площею 6,2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118, розташовану за адресою: вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, з незаконного володіння ТОВ "ІОЛІТ - ІФ на користь Івано-Франківської міської ради. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень змінено, з викладенням її в редакції цієї постанови. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, виходив із того, що спірна земельна ділянка розташована на території Івано-Франківської міської ради, а тому рішення щодо розпорядження такою земельною ділянкою мала право приймати виключно Івано-Франківська міська рада, що підтверджується обставинами, встановленими у адміністративних справах № 809/563/15, № 344/2001/15-а, які в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню; спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності Івано-Франківської міської ради у приватну власність ТОВ "ІОЛІТ - ІФ" незаконно, поза волею Івано-Франківської міської ради, на підставі рішень, прийнятих Вовчинецькою сільрадою поза межами наданих їй повноважень, визначених законом. Звідси, як зазначив суд, вимога про витребування земельної ділянки є самостійним, належним, ефективним способом захисту порушеного права позивача, тому підстав для задоволення іншої вимоги - скасування рішення про державну реєстрацію права власності як неналежної у наведеному випадку немає.
Разом із тим, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах починається від дати постановлення Верховним Судом постанови у справі № 344/2001/15-а, а саме з 28.11.2023, якою було визнано протиправним і скасовано рішення Івано-Франківської обласної ради від 08.08.2013 № 1191-37 "Про погодження межі між м. Івано-Франківськ та с. Вовчинець", а отже, суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у січні 2024 року в межах позовної давності.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції ТОВ "ІОЛІТ - ІФ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу (з урахуванням доповнень), в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 26.06.2024 у цій справі. Водночас скаржник зазначив, що у разі, коли суд касаційної інстанції дійде висновку щодо необґрунтованості заявленого позову, слід скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення залишити в силі, змінивши при цьому лише мотивувальну частину цього рішення, а саме відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску Івано-Франківською міською радою позовної давності, про застосування якого ТОВ "ІОЛІТ - ІФ" заявлено у відзиві на позов.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував положення статей 261, 267, 268, 387, 388 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме в пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, в пунктах 60, 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, в пункті 7.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16; а також застосував положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у пунктах 6.2.5, 6.2.6 постанови Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/528/19, у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 320/4938/15-ц, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що Івано-Франківська міська рада, починаючи з 2007 року і по 2024 рік включно, була безпосереднім учасником численних судових спорів з приводу спірної земельної ділянки, та, відповідно, була обізнана з 2007 року і про фактичне володіння та розпорядження такою земельною ділянкою саме Вовчинецькою сільрадою, та з 2008 року була обізнана про відчуження спірної земельної ділянки з комунальної в приватну власність. Натомість протилежного, зокрема й того, що Івано-Франківська міська рада не знала і не могла/не повинна була довідатись раніше ніж 28.11.2023 про порушення своїх прав, вона суду не довела. Водночас Івано-Франківська міська рада як учасник у справі № 809/563/15 щонайменше станом на 12.07.2018 (дату ухвалення рішення суду першої інстанції у такій справі) безумовно могла і повинна була бути обізнаною про обставини місцезнаходження (приналежності) спірної земельної ділянки. Скаржник зазначає, що позивач, звертаючись з позовом у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, не просив визнати суд поважними причини пропуску ним строку звернення до суду, а відповідач заявив про застосування судом правових наслідків пропуску такого строку, тому навіть обґрунтований позов безумовно підлягав залишенню без задоволення за спливом позовної давності. Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо приналежності спірної земельної ділянки до відання Івано-Франківської міської ради; вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав обставини, встановлені у рішеннях судів у адміністративних справах такими, що мають преюдиціальне значення для вирішення цієї господарської справи.
3.2. Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив Соколи" (далі - ОК "ГК Соколи") подав заперечення проти відкриття касаційного провадження, посилаючись на недоведення підстав касаційного оскарження, проте підстав для задоволення цих заперечень немає, оскільки суд касаційної інстанції, розглянувши матеріали касаційної скарги, установив, що вони відповідають вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про що було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 03.02.2025.
3.3. Від Івано-Франківської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому рада заперечує проти її задоволення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
3.4. ОК "ГК Соколи" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її задоволення та просив залишити без змін оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції як законну, а касаційну скаргу - без задоволення.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 16.03.1982 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 96 "Про зміни в адміністративно-територіальному устрою міст Івано-Франківська та Тисменицького району" вирішено, серед іншого, підпорядкувати Вовчинецьку сільську раду народних депутатів Тисменицького району Івано-Франківській міській раді народних депутатів.
На підставі рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів Івано-Франківської області від 14.12.1983 № 340 підприємству п/с Г- 4710 видано державний акт Б № 082705 на право постійного користування землею загальною площею 43,9 га під будівництво промислової зони, котельні, підстанції АТС, технікуму електронних приладів, розширення підприємства та житлове будівництво, відведену згідно з розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 06.03.1969 № 178-р, від 14.01.1976 № 26-р, від 27.10.1978 № 706-р, 13.04.1983 № 198-р та рішення облвиконкому від 23.06.1969 № 342/с та тепличне господарство згідно з рішенням облвиконкому від 28.10.1983 № 345.
Згідно з пунктом 4 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21.11.1989 № 190, ураховуючи адміністративне підпорядкування сіл Вовчинець, Угорники, Микитинці, Хриплин, Крихівці Івано-Франківській міській раді народних депутатів і те, що значна частина земель землекористувачів Тисменицького району передана під розміщення підприємств, організацій і установ міста, зобов`язано Івано-Франківський міськвиконком і Тисменицький райвиконком внести зміни в земельно-облікові документи, включивши в межі м. Івано-Франківська 3413,1 га земель згідно з додатком № 4.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 51 від 14.02.1990 "Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому" дозволено заводу "Позитрон", проєктування та будівництво, зокрема, ІІІ-черги розширення заводу на вул. Обїздній - с. Вовчинець за умови виконання виданих технічних умов.
АТВТ "Родон", правонаступником якого є ПАТ "Родон", створено згідно з наказом Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 17.11.1993 № 650 шляхом перетворення Державного підприємства заводу "Позитрон" (яке раніше мало назву п/с Г-4710) у Відкрите акціонерне товариство "Родон" відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.96.1993, що підтверджується статутом АТВТ "Родон" у новій редакції, затвердженій протоколом загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Родон" від 20.04.2004 № 1, зареєстрованим виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 30.08.2004.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16.06.1998 № 216 дозволено АТВТ "Родон" проведення проєктно-пошукових робіт для будівництва тимчасово, терміном на 5 років, автогаражної стоянки на власній території на вул. Вовчинецькій, 225.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.07.1998 № 287 "Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому" дозволено АТВТ "Родон" будівництво тимчасово, терміном на 5 років, гаражної автостоянки на власній території перспективного розширення підприємства на вул. Вовчинецькій, 225 (дозвіл на проведення проєктно-пошукових робіт - рішення міськвиконкому від 16.06.1998 № 216) за умови виділення 500 місць міськвиконкому відповідно до укладеної угоди.
22.09.1998 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 380 "Про розгляд матеріалів міського відділу земельних ресурсів" надано дозвіл на зміну цільового використання земельної ділянки площею 6,0 га на вул. Вовчинецькій, 225 із земель промисловості для влаштування і експлуатації тимчасової автогаражної стоянки. Вказана земельна ділянка знаходиться на території АТВТ "Родон", вільна від споруд та зелених насаджень. АТВТ "Родон" зобов`язано виготовити проєкт відведення земельної ділянки на зміну цільового використання і подати його на затвердження, а також укласти договір з міськвиконкомом про надання на вказаній території 500 автогаражних місць для громадян міста, в тому числі для громадян, які мали направлення в автогаражну стоянку приватного підприємства "Плекс", згідно зі списком, що додається в термін до 01.10.1998.
22.10.1998 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 391, яким затверджено проєкт відведення земельної ділянки філії АТВТ "Родон" фізкультурно-оздоровчому комплексу (ФОК) "Кристал" площею 5,22 га на вул. Вовчинецькій, 225 за рахунок земель АТВТ "Родон" (дозвіл на зміну цільового використання землі виданий згідно із рішенням міськвиконкому від 22.09.1998 № 380). Надано вказану земельну ділянку філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" в тимчасове користування терміном на 5 років для влаштування автогаражної стоянки; зобов`язано філію АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" укласти договір з міськвиконкомом на право тимчасового користування земельною ділянкою в термін до 01.12.1998, який подати у міський відділ земельних ресурсів.
Згідно з актом вибору земельної ділянки для влаштування автогаражної стоянки на території АТ "Родон" на вул. Вовчинецькій, 225, складеному 23.10.1998 комісією в складі першого заступника міського голови, голови Вовчинецької сільради, головного архітектора м. Івано-Франківська, начальника міського відділу земельних ресурсів, головного санітарного лікаря, начальника Івано-Франківської державної інспекції безпеки, начальника пожежної інспекції в присутності представника АТВТ "Родон", вибрана земельна ділянка площею 5,22 га вільна від капітальної забудови.
Суди також установили, що 17.07.2001 між Івано-Франківською міською радою та ФОК "Кристал", на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.10.1998 № 391, укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 5,22 га на умовах тимчасового користування строком на 5 років для влаштування автогаражної стоянки на вул. Вовчинецькій, 225, який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 11.09.2001 за № 125 Івано-Франківської міської ради.
17.07.2001 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради прийняв рішення № 305, яким за згодою АТВТ "Родон" вилучено у нього земельну ділянку площею 7,4600 га на вул. Вовчинецькій, 225 та зобов`язано АТВТ "Родон" внести зміни до державного акта на право постійного користування землею. Цим же рішенням затверджено проєкт відведення земельної ділянки філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" площею 7,4600 га на вул. Вовчинецькій, 225, з наданням їй в тимчасове користування, терміном на 5 років, для розміщення та обслуговування автогаражної стоянки легкових автомобілів. Зобов`язано ФОК "Кристал" укласти договір на право тимчасового користування землею в термін до 01.09.2001.
17.08.2001 між Івано-Франківською міською радою та ФОК "Кристал" на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.07.2001 № 305 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 7,4600 га на умовах тимчасового користування строком на 5 років для розміщення та обслуговування автогаражної стоянки легкових автомобілів на вул. Вовчинецькій, 225, про що в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 11.09.2001 вчинено відповідний запис № 124 Івано-Франківської міської ради.
20.02.2004 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено реєстрацію ГК "Соколи".
20.02.2006 Івано-Франківською міською радою прийнято рішення "Про вилучення та надання земельних ділянок", згідно з пунктом 50 якого за систематичну несплату земельного податку припинено дію договору на право тимчасового користування землею площею 5,22 га на вул. Вовчинецькій, 225, укладеного з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" від 11.09.2001. Також цим рішенням затверджено матеріали із землеустрою щодо складання та виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передано в оренду на один рік земельну ділянку ГК "Соколи" загальною площею 6,3201 вул. Вовчинецькій, 225 для обслуговування гаражів.
16.03.2006 на підставі зазначеного рішення, між Івано-Франківською міською радою та ГК "Соколи" укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 для обслуговування гаражів строком на один рік. Дію зазначеного договору продовжено не було.
18.07.2006 Вовчинецькою сільрадою прийнято рішення, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 11,7544 га на вул. Вовчинецькій, 225 філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" у зв`язку з закінченням договорів на право тимчасового користування земельними ділянками (укладеними з виконавчим комітетом Івано-Франківської міськради 17.07.2001 і 22.10.1998), доручено виготовити грошові оцінки земельних ділянок площами 5,4343 га і 6,3201 га та передати в оренду для влаштування автогаражної стоянки терміном на чотири роки з дня підписання та реєстрації договорів оренди землі. Доручено сільському голові та директору філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" укласти відповідні договори оренди земельних ділянок та договір про сприяння соціально-економічному розвитку села, а також філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" провести державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок в Івано-Франківському міському центрі Державного земельного кадастру.
02.11.2006 на підставі вказаного рішення Вовчинецької сільради від 18.07.2006 між Вовчинецькою сільрадою та філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" укладено договір оренди землі, згідно якого передано в строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 для обслуговування гаражної стоянки автомобілів терміном на 4 роки. У пункті 2 розділу 2 цього договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 400 720,38 грн.
Згідно з інформацією у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого станом на 30.11.2013, приміщення транспортної КПП (транспортна прохідна) площею 22,6 м2, розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225-Б, с. Вовчинець, належить на праві приватної власності ТОВ "М.С.ЯК БЛАГО", право власності зареєстровано на підставі договору від 30.10.2013, зареєстрованого в реєстрі 1749.
12.12.2007 на підставі рішення виконавчого комітету Вовчинецької сільради від 29.11.2007 № 41 за ВАТ "Родон" зареєстровано право власності на нерухоме майно - КПП (транспортна прохідна) площею 22,6 м2, розташоване за адресою: с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 225 б (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.12.2007).
04.01.2008 рішенням Вовчинецької сільради надано дозвіл АТВТ "Родон" на складання технічного звіту земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 6,3201 га з метою укладення договору оренди з правом викупу для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, розташованої на вул. Вовчинецькій, 225, в с. Вовчинець; доручено сільському голові та АТВТ "Родон" укласти договір оренди земельної ділянки площею 6,3201 га. Цим же рішенням вирішено розірвати договір оренди з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" із моменту укладення договору з АТВТ "Родон" та надано останньому дозвіл на складання експертної грошової оцінки зазначеної ділянки з метою подальшого викупу.
07.02.2008 Вовчинецькою сільрадою прийнято рішення "Про матеріали Управління земельних ресурсів", згідно з яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку АТВТ "Родон" площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець; вказану земельну ділянку вирішено передати в оренду АТВТ "Родон" для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, терміном на три роки з дня підписання та реєстрації договору оренди землі; зобов`язано АТВТ "Родон" виготовити грошову оцінку земельної ділянки площею 6,3201 га; сільського голову та АТВТ "Родон" зобов`язано укласти договір оренди; АТВТ "Родон" зобов`язано провести державну реєстрацію договору оренди землі в Івано-Франківському міському центрі державного земельного кадастру; з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 6,3201 га з АТВТ "Родон" вирішено розірвати договір оренди від 13.04.2007 № 040729400006 з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал".
За змістом пункту 2 цього рішення затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку АТВТ "Родон" площею 4,1427 га на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець; земельну ділянку площею 4,1427 га на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець вирішено передати в оренду АТВТ "Родон" для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, терміном на три роки з дня підписання та реєстрації договору оренди землі; АТВТ "Родон" зобов`язано виготовити грошову оцінку земельної ділянки площею 4,1427 га; сільського голову та АТВТ "Родон" зобов`язано укласти договір оренди; АТВТ "Родон" зобов`язано провести державну реєстрацію договору оренди землі в Івано-Франківському міському центрі державного земельного кадастру; з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 4,1427 га з АТВТ "Родон" вирішено розірвати договір оренди від 13.10.2006 № 040629400014 з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" на земельну ділянку площею 5,4343 га.
07.03.2008 між Вовчинецькою сільрадою та АТВТ "Родон" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: с. Вовчинець Івано-Франківської міськради, вул. Вовчинецька, 225, загальною площею 6,3201 га, кадастровий номер 2610190501:09:003:0101, згідно з доданим планом земельної ділянки (пункт 1.1 договору); функціональне призначення земельної ділянки - землі транспорту, на земельній ділянці розміщено об`єкт нерухомості - транспортна прохідна; продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання договору продавець чи покупець не могли знати, не знаходиться під арештом і в спорі не перебуває; ціна продажу становить: 1 580 025,00 грн (пункти 1.3, 1.4, 1.6, 2.1 договору). Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А. А. 07.03.2008 та зареєстровано у реєстрі за № 1159. 18.03.2008 на підставі зазначеного договору АТВТ "Родон" видано державний акт серії ЯЕ № 839865.
Рішенням Вовчинецької сільради від 16.04.2008 анульовано виданий АТВТ "Родон" державний акт від 18.03.2008 на земельну ділянку площею 6,3201 га та зобов`язано товариство виготовити новий державний акт на земельну ділянку площею 6,2207 га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів та провести державну реєстрацію. Також цим рішенням затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,5900 га, розташованої на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець, цільове призначення якого змінюється АТВТ "Родон" - для будівництва торгівельного центру та паркінгу автомобілів, а також було анульовано державні акти від 18.03.2008 № 020829400002 на земельну ділянку площею 4,1427 га, від 18.03.2008 № 020829400008 на земельну ділянку площею 0,0782 га, від 18.03.2008 № 020829400006 на земельну ділянку площею 1,0980 га, від 18.03.2008 № 020829400004 на земельну ділянку площею 0,0820 га, від 18.03.2008 № 020829400005 на земельну ділянку площею 0,0745 га та зобов`язано АТВТ "Родон" виготовити державні акти на земельні ділянки площею 3,5900 га - для ведення комерційної діяльності (для будівництва торгівельного центру та паркінгу автомобілів); площею 0,0355 га - для виробничої діяльності; площею 1,9493 га - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів.
04.06.2008 на підставі рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008 видано АТВТ "Родон" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів.
У подальшому земельну ділянку площею 6,2207 га на підставі розподільчого балансу було передано від АТВТ "Родон" до ТОВ "ІКС-Адванс", а від ТОВ "ІКС-Адванс" передано ТОВ "Х-Адванс", якому Вовчинецька сільрада видала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 657804.
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 23.04.2012 серії ЯК № 992015 на підставі рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008 та розподільного балансу від 17.05.2011, складеного між ТОВ "ІКС-Адванс" і АТВТ "Родон", ТОВ "ІКС-Адванс" набуло право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га (у межах згідно з планом), розташовану на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області, з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної автостоянки автомобілів.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 25.10.2012 серії ЯМ № 657804 на підставі розподільчого балансу від 19.10.2011 ТОВ "Х-Адванс" набуло право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га (у межах згідно з планом), розташовану на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області, з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної автостоянки автомобілів.
В подальшому ТОВ "ІОЛТ - ІФ" придбало спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 30.07.2020 з попереднім власником ТОВ "Х-Адванс", про що внесено запис до реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної земельної ділянки площею 6,2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118, яка розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225 в м. Івано-Франківську, є ТОВ "ІОЛТ - ІФ".
Попередні судові інстанції також установили, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2007, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 у справі № 7/85, задоволено позовні вимоги ГК "Соколи" до АТВТ "Родон", третя особа на стороні позивача, - Івано-Франківська міська рада, та зобов`язано фізкультурно-оздоровчий комплекс "Кристал" АТ ВТ "Родон" усунути перешкоди створені ним ГК "Соколи" у користуванні земельною ділянкою на вул. Вовчинецькій, 225 площею 6,3201 га шляхом звільнення вказаної земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди землі укладений між Вовчинецькою сільрадою та філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" від 02.11.2006, зареєстрований 13.04.2007 за № 040729400006.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2008 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 у справі № 7/85 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2013 у справі № 909/538/13 за позовом ГК "Соколи" до Івано-Франківської міської ради, за участю Вовчинецької сільради, ТОВ "Х-Адванс", задоволено позов ГК "Соколи" до Івано-Франківської міської ради про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 16.03.2006, в редакції запропонованій позивачем; зобов`язано укласти між Івано-Франківською міською радою та ГК "Соколи" додаткову угоду до договору оренди землі від 16.03.2006.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 у справі № 909/538/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. Апеляційним господарським судом встановлено факт припинення станом на 13.04.2007 договору оренди від 16.03.2006, укладеного з гаражним кооперативом, у зв`язку із закінченням річного строку дії такого договору та відсутності його переукладення (продовження) на новий строк.
Згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13 відмовлено в позові ГК "Соколи" до Вовчинецької сільради, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - АТВТ "Родон", ТОВ "Х-Адванс", про визнання за ГК "Соколи" права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів), розташованої на вул. Вовчинецькій, 225, в м. Івано-Франківську, та про визнання недійсними рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008 про видачу АТВТ "Родон" державного акта на право власності на вказану земельну ділянку, а також державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 657804, виданого 25.10.2012 ТОВ "Х-Адванс" та державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 825462, виданого 04.06.2008 АТВТ "Родон".
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 у справі № 909/837/13 відмовлено в задоволенні заяви ГК "Соколи" про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 за нововиявленими обставинами та залишено в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що у листопаді 2014 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області (справа № 909/1345/14) з позовом до Вовчинецької сільради і АТВТ "Родон" про скасування рішення Вовчинецької сільради від 07.02.2008 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець в оренду АТВТ "Родон"; скасування рішення Вовчинецької сільради від 29.02.2008, яким погоджено звіт про експертну оцінку вказаної земельної ділянки, затверджено її вартість та вирішено продати АТВТ "Родон"; визнання недійсним договору оренди землі від 13.02.2008, укладеного між Вовчинецькою сільрадою та АТВТ "Родон"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008, укладеного між Вовчинецькою сільрадою та АТВТ "Родон"; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610190501:09:003:0118, виданого АТВТ "Родон" 04.06.2008.
Ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2015, 28.01.2015 та 12.10.2016 у справі № 909/1345/14 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ГК "Соколи", ТОВ "Х-Адванс", та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Івано-Франківську міську раду.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 у вказаній справі, позов задоволено частково; скасовано рішення Вовчинецької сільради від 29.02.2008 та визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008; у решті позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 04.04.2018 зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Через неможливість утворення нового складу суду для розгляду справи № 909/1345/14 вказану справу передано на розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
За результатами нового розгляду справи останнім рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду у справі № 909/1345/14 від 09.11.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 залишено без змін.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.05.2023 у справі № 344/11256/21 за позовом фізичної особи до ТОВ "ІОЛІТ - ІФ", ТОВ "Х-Адванс", Івано-Франківської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПАТ "Родон", ТОВ "ІКС-Адванс", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОК "ГК "Cоколи", про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним і скасування договору про внесення змін до договору купівлі-продажу, в позові відмовлено повністю.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 за позовом ГК "Соколи" до Івано-Франківської обласної ради, треті особи - Вовчинецька сільрада та Івано-Франківська міська рада, про визнання нечинним рішення, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі № 809/563/15 та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.11.2020, визнано нечинним рішення Івано-Франківської обласної ради від 05.12.2014 № 1499-33/2014 "Про встановлення межі населеного пункту с. Вовчинець Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради".
Разом із тим, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023 у справі № 344/2001/15-а за позовом ГК "Соколи" до Івано-Франківської міської ради, третя особа - Вовчинецька сільрада, визнано протиправним і скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 08.08.2013 № 1191-37 "Про погодження меж між м. Івано-Франківськ та с. Вовчинець", яким було погоджено межу між м. Івано-Франківськ та с. Вовчинець згідно з проєктом землеустрою щодо встановлення межі с. Вовчинець Вовчинецької сільради, виготовленого ДП "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".
4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги Івано-Франківської міської ради про витребування з незаконного володіння ТОВ "ІОЛІТ - ІФ" земельної ділянки площею 6,2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118, розташованої за адресою: вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 53383106 від 30.07.2020 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно на вказану земельну ділянку за відповідачем.
4.4. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вимог заявленого позову, поклавши в основу судового рішення висновок про недоведення обставин приналежності спірної земельної ділянки до земель комунальної власності Івано-Франківської міської ради та її незаконного вибуття із власності позивача.
4.5. Натомість, переглядаючи справу в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови у позові про витребування спірної земельної ділянки. В решті рішення (щодо відмови у позові про скасування рішення про державну реєстрацію) залишив без змін та водночас змінив його мотивувальну частину, виклавши її у означеній частині в редакції своєї постанови.
Задовольняючи позов в частині витребування землі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка розташована на території Івано-Франківської міської ради, а тому право на розпорядження такою земельною ділянкою мала виключно Івано-Франківська міська рада, що підтверджується обставинами, встановленими у адміністративних справах № 809/563/15, № 344/2001/15-а, які в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню; спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності Івано-Франківської міської ради у приватну власність ТОВ "ІОЛІТ - ІФ" незаконно, поза волею Івано-Франківської міської ради, на підставі рішень і договорів, прийнятих та укладених Вовчинецькою сільрадою поза межами наданих їй повноважень, визначених законом. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не пропустив позовну давність при зверненні з цим позовом.
Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки.
4.6. Верховний Суд, переглянувши оскаржену постанову у справі у межах доводів і вимог касаційної скарги, вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та при цьому виходить із такого.
4.7. Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 Цивільного кодексу України).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Відповідно до положень статей 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина 2 статті 328 цього ж Кодексу).
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За змістом частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 та пункту "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
4.8. Здійснюючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції урахував наведені положення законодавства, дослідив обставини справи та наявні у ній докази, у тому числі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 16.03.1982 № 96, рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів Івано-Франківської області від 14.12.1983 № 340, рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21.11.1989 № 190 (з урахуванням додатку № 4), та установив, що юридичний статус спірної земельної ділянки закріплено останнім вказаним рішенням, яке не втратило чинності. При цьому суд апеляційної інстанції констатував, що встановлені адміністративними судами згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 і постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі № 809/563/15 (за позовом ГК "Соколи" до Івано-Франківської обласної ради, треті особи: Вовчинецька сільрада, Івано-Франківська міська рада про визнання нечинним рішення відповідача від 05.12.2014 № 1499-33/2014 "Про встановлення межі населеного пункту с. Вовчинець Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради") обставини свідчать про порушення облрадою встановленого законом порядку встановлення та зміни меж адміністративних одиниць, у наведеному випадку мала місце зміна меж с. Вовчинець згідно з рішенням від 05.12.2014 № 1499-33/2014 з одночасною зміною межі м. Івано-Франківськ. Вказані судові рішення були залишені без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 809/563/15. Тобто у справі № 809/563/15, рішення у якій набрало законної сили, суди встановили, що земельна ділянка, про витребування якої у цій справі, що розглядається, Івано-Франківською міською радою заявлено позов, знаходиться на території м. Івано-Франківська. Наведені встановлені фактичні обставини (щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки на території м. Івано-Франківська), як зазначив апеляційний господарський суд, підтверджуються також висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.11.2023 у справі № 344/2001/15-а за позовом ГК "Соколи" до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вовчинецька сільрада, про визнання протиправним і скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 08.08.2013 № 1191-37 "Про погодження межі між м. Івано-Франківськ та с. Вовчинець" (вказане рішення органу місцевого самоврядування за цією постановою Верховного Суду у адміністративній справі було визнано протиправним і скасовано).
У контексті наведеного суд апеляційної інстанції з огляду на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України цілком правомірно визнав встановлені судами у адміністративній справі обставини такими, що мають преюдиціальне значення для розгляду цієї господарської справи, а доводи скаржника у відповідній частині наведеного не спростовують та ґрунтуються на помилкову тлумаченні ним суті преюдиції та відповідних положень процесуального законодавства.
Так, відповідно до положень частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 зазначеного Кодексу).
Разом із тим підстави звільнення від доказування унормовані у статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Так, за змістом частини 4 цієї статті обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина 7 цієї статті).
Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
4.9. Таким чином, урахувавши встановлені у вказаних адміністративних справах обставини, надавши оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та доводам сторін згідно з вимогами процесуального закону, суд апеляційної інстанції констатував, що спірна земельна ділянка знаходилась на території Івано-Франківської міської ради, а тому рішення щодо розпорядження такою земельною ділянкою мала право виключно Івано-Франківська міська рада, а не Вовчинецька сільрада. Звідси рішення, які були прийняті Вовчинецькою сільрадою поза межами наданих їх законом повноважень, призвели до незаконного, поза волею дійсного власника, вибуття з комунальної власності Івано-Франківської міської ради в приватну власність ТОВ "ІОЛІТ - ІФ" спірної земельної ділянки. За наведеного суд апеляційної інстанції визнав доведеними та обґрунтованими позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки від відповідача, а протилежні доводи касаційної скарги таких висновків суду не спростовують, вони ґрунтуються на переоцінці доказів та намагання встановити по-новому встановлені судом обставини, що згідно з положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.
4.10. Водночас, надавши оцінку заяві відповідача про застосування позовної давності до вимог заявленого позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом у цій справі в межах позовної давності. Проте, такі висновки суду апеляційної інстанції визнаються передчасними з огляду на таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 257 цього ж Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 910/9452/17 зазначив, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначала, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники (постанова від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі).
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" у частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі).
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив (постанови Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 18.05.2021 у справі № 922/4571/14, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20 тощо).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Така позиція Верховного Суду викладена у постановах від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 18.05.2021 у справі № 922/4571/14, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20, від 27.11.2024 у справі № 904/3502/22, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14 та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17.
Нормами частин 3- 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (на неврахування правових висновків якої вказує скаржник), аналізуючи положення статті 261 Цивільного кодексу України, зазначила, що оскільки право власності територіальної громади на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.
Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів, чого проте у наведеному випадку судом апеляційної інстанції зроблено не було.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності, оскільки, позовну давність, за висновком суду, позивачем не пропущено, та послався при цьому на дату ухвалення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду постанови - 28.11.2023 у справі № 344/2001/15-а. Проте суд апеляційної інстанції своїх висновків про необхідність відліку такого строку з вказаної дати ухвалення зазначеного судового рішення належним чином не мотивував та не аргументував; не досліджував та не встановлював обставини, з якими у наведеному випадку положення закону пов`язують початковий момент перебігу позовної давності за заявленими вимогами, та на які посилався скаржник; не встановлював коли саме позивач довідався про порушення своїх прав, а також не з`ясовував обставин можливої безпосередньої обізнаності позивача про таке порушення, тоді як у контексті наведених положень законодавства, судової практики та доводів скаржника оцінці підлягають як факт обізнаності, так і обставини об`єктивної можливості позивача знати про обставини порушення прав і вибуття спірного майна з його володіння. При цьому, як установив суд апеляційної інстанції, клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності позивач не заявляв.
4.11. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам законодавства. Так, на порушення вимог закону, без достеменного встановлення вказаних обставин, оцінки доводів сторін і наявних у справі доказів та без урахування відповідних висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
4.12. Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.13. З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження постанови у справі, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (щодо застосування позовної давності).
4.14. Допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).