iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 907/805/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Огородніка К. М., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

за участю представників учасників справи:

ТОВ "Метінвест-СМЦ" - Зінченко М. В.,

арбітражний керуючий Потупало Н. І. - особисто,

ОСОБА_1 - Панченко Р. М.,

ОСОБА_2 - Суньов Є. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - СМЦ" (вх. № 9477/2024)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024

у складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Малех І.Б.

та на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2024

у складі судді Андрейчук Л. В

у справі № 907/805/20

про банкрутство Товариства обмеженою відповідальністю "Стілмен",

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання щодо покладення субсидіарної відповідальності на колишніх засновників товариства за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 27.01.2021 ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі №907/805/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства обмеженою відповідальністю "Стілмен" (далі - ТОВ "Стілмен"), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Потупало Наталію Ігорівну.

2. 13.05.2021 ухвалою суду першої інстанції затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

3. 08.12.2021 постановою Господарського суду Закарпатської області визнано банкрутом ТОВ "Стілмен", введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Потупало Н. І.

4. Суд першої інстанції вказав, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.09.2023, сформованого станом на 20.03.2019, ТОВ "Стілмен", код ЄДРПОУ - 40236235, зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності 27.01.2016, є юридичною особою та суб`єктом банкрутства. Керівник - ОСОБА_5, попереднім керівником був ОСОБА_3 . Засновником ТОВ "Стілмен" є Міжнародна комерційна компанія "Мелроуз Інвестмент Енд Файненс С.А.", а станом на 2019 рік засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ "Стілмен" були ОСОБА_1, розмір частки засновника у статутному капіталі - 60% та ОСОБА_2, розмір частки засновника у статутному капіталі - 40%.

5. Суд апеляційної інстанції вказав, що статутом ТОВ "Стілмен" (в редакції за лютий 2019 року) визначено, зокрема, що учасники Товариства не відповідають за його зобов`язаннями і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю Товариства в межах вартості своїх вкладів; управління товариством здійснюють загальні збори учасників - вищий орган управління та директор - виконавчий орган товариства; директор є виконавчим органом товариства, здійснює керівництво усією поточною діяльністю товариства, підпорядкований та підзвітний Вищому органу управління, рішення якого для нього є обов`язковими.

6. Також п. 13.10 статуту визначено обов`язок виконавчого органу скликати загальні збори учасників, якщо вартість чистих активів товариства знизилась більш, як на 50 відсотків порівняно з показником станом на кінець попереднього року. У разі порушення такого обов`язку та визнання товариства банкрутом до закінчення трирічного строку, директор несе субсидіарну відповідальність, за винятком випадку коли доведе, що не міг знати і не знав про таке зниження вартості чистих активів. Право учасника вийти з товариства, продати свою частку передбачено розділом ХІІ статуту товариства.

Подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності та доводи ліквідатора

7. 13.09.2023 ліквідатор ТОВ "Стілмен" арбітражний керуючий Потупало Н.І. звернулася до Господарського суду Закарпатської області з заявою, у якій просила суд:

- покласти субсидіарну відповідальність на засновників боржника - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з доведенням до банкрутства ТОВ "Стілмен";

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Стілмен" грошові кошти в сумі 5 825 118,68 грн, оскільки він володів 60% статутного капіталу Товариства;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Стілмен" грошові кошти в сумі 3 883 412,46 грн, оскільки він володів 40% статутного капіталу Товариства;

- накласти арешт з забороною відчуження на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах суми заявлених кредиторських вимог з метою вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів.

8. Ліквідатор вказує, що під час проведення процедури розпорядження майном, а саме - розгляду заяв з грошовими вимогами кредиторів було встановлено наступне: між ТОВ "Метінвест-СМЦ" (постачальник) та ТОВ "Стілмен" (Дистриб`ютор) укладено Дистриб`юторський договір №953513/04/19. За умовами п. 1.2. договору, ТОВ "Стілмен" зобов`язується здійснити продаж від свого імені та за власний рахунок товар ТОВ "Метінвест - СМЦ" по власних каналах збуту в роздріб, а ТОВ "Метінвест - СМЦ" зобов`язується здійснити поставку вищевказаного товару.

9. Відповідно до п. 4.5. договору, постачальник має право поставити товар дистриб`ютору без попередньої оплати. В цьому випадку Дистриб`ютор оплачує поставлений товар у розмірі 100 % від вартості поставленого товару протягом 10 календарних днів з дати поставки.

10. На виконання умов договору за період з 21.08.2019 по 06.09.2019 постачальник поставив, а дистриб`ютор прийняв товар за договором на загальну суму 8 498 132,12 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які долучені додатками до заяви, поданої ліквідатором. ТОВ "Стілмен" оплатив поставлений товар на загальну суму 6 685 745,09 грн.

11. 18.09.2019 сторони підписали акт звірки розрахунків від 18.09.2019, який долучений додатком до заяви, відповідно до якого заборгованість ТОВ "Стілмен" перед ТОВ "Метінвест-СМЦ" за весь період дії дистриб`юторського договору від 19.03.2019 станом на 18.09.2019 склала 1 812 386,63 грн. В подальшому на цю суму основної заборгованості було нараховано штраф, пеня та 3 % річних, які стягнуто в судовому порядку в межах справи №910/14470/19.

12. Ліквідатор в заяві стверджує, що у мовах наявності явних ознак неплатоспроможності, коли підприємство не мало змогли виконувати свої зобов`язання перед вказаним вище кредитором за існуючим договором, виникали й поточні зобов`язання, за рахунок того, що керівником ТОВ "Стілмен" було укладено нові договори на поставку товару та виконання робіт з ТОВ "Метал Холдінг Трейд". Зокрема, ТОВ " Метал Холдінг Трейд " на підставі зазначених видаткових накладних поставив ТОВ "Стілмен" товар на загальну суму 384 988,33 грн. Оплату за товар ТОВ "Стілмен" здійснило частково. Залишок несплаченої заборгованості складає 226 387,46 грн. В подальшому цю заборгованості було стягнуто з ТОВ "Стілмен" відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області. Зокрема рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2020 в справі №910/15250/19 стягнуто з ТОВ "Стілмен" на користь ТОВ "Метал Холдінг Трейд" 226 387,46 грн заборгованості за поставлений товар і також суму 3 395,81 грн - на відшкодування витрат по оплаті судового збору. На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Закарпатської області видано наказ від 16.10.2020.

13. Наразі ці грошові кошти з ТОВ "Стілмен" не стягнуто, про що свідчить запис в реєстрі про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 23.11.2020.

14. Як стверджує ліквідатор, колишнім керівником ТОВ "Стілмен" ОСОБА_3, фактично не маючи можливості погасити борг перед ТОВ "Метінвест-СМЦ", було прийнято рішення про укладання договору про поставку товару з іншою юридичною особою, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, в т. ч. поточними стало неможливим.

15. Ліквідатор також зазначає, що у період, коли виникли кредиторські вимоги, з 11.02.2016 й до 03.10.2019 керівником ТОВ "Стілмен" був ОСОБА_3 17.10.2019 відбулися зміни, а саме директором призначено Фішера Томаша, учасником - Міжнародна комерційна компанія "Мелроуз Інвест енд Файненс С.А.", місцезнаходження визначено за адресою: 89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Томаша Массарика, буд. 15.

16. За доводом ліквідатора така поведінка представників та учасників боржника - керівника ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 може свідчити про відсутність наміру здійснювати розрахунки за наявними кредиторськими вимогами.

17. Ліквідатор також вказує, що в матеріалах реєстраційної справи відсутня інформація щодо дійсного виконання Фішером Томашем функцій керівника підприємства, а Міжнародною комерційною компанією "Мелроуз Інвест енд ОСОБА_4 " - функцій органу управління. Фінансово-господарська діяльність ТОВ "Стілмент" фактично була припинена у вересні 2019 році.

18. За твердженням ліквідатора, колишніми засновниками боржника - банкрута були вчинені дії щодо неможливості кредиторами отримати їх грошові кошти шляхом перереєстрації товариства на нерезидента, що слугує підставою для притягнення їх до субсидіарної відповідальності.

19. Ліквідатор в заяві також вказує, що за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника встановлено, зокрема, ознаки надкритичної неплатоспроможності, оскільки відсутність майна підтверджує неможливість погашення кредиторських вимог, які станом на 18.05.2021 складають 9 595 481,14 грн; в діяльності ТОВ "Стілмен" не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства, наявність ознак доведення до банкрутства, починаючи з 2017 року, у зв`язку з чим можливе притягнення до субсидіарної відповідальності керівника, органів управління або уповноважених осіб за незадоволення вимог кредиторів; поточна неплатоспроможність спостерігається з 2016 року, але боржник не звернувся до суду з заявою про власне банкрутство, тому існують підстави для формування висновку про наявність ознак з приховування банкрутства, вчинених керівниками боржника у 2016, 2017, 2018 та у І півріччі 2019 року.

20. За доводом ліквідатора дії засновників ТОВ "Стілмен" були спрямовані на завдання шкоди кредиторам, позбавивши їх права на отримання коштів з майна боржника, волевиявлення керівників характеризується прямим умислом щодо приховування фінансової неплатоспроможності та настання банкрутства через відсутність майна для погашення вимог.

21. Ліквідатор стверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як засновники ТОВ "Стілмен" за період виконання своїх обов`язків не вчинили будь-яких дій на погашення кредиторської заборгованості чи щодо звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство. Однак засновниками було прийнято рішення змінити місцезнаходження Товариства з м. Києва на м. Мукачеве, Закарпатської області, за яким Товариство фактично ніколи не знаходилося та з метою уникнення відповідальності було змінено керівника та засновників - бенефіціарних власників на нерезидента ОСОБА_5, який є номінальним керівником, а не реальним.

22. Розмір субсидіарної відповідальності (9 708 531,14 грн) ліквідатором визначено як різницю між ліквідаційною масою (0,00 грн) та сумою вимог кредиторів (9 708 531,14 грн).

23. В запереченнях проти заяви ліквідатора ОСОБА_1 зазначав, що засновниками ТОВ "Стілмен" до 11.10.2019 були ОСОБА_1 (60% статутного капіталу) та ОСОБА_2 (40% статутного капіталу), а ОСОБА_3 був директором вказаного товариства. Кодекс України з процедур банкрутства, на положення якого посилається ліквідатор, набрав чинності тільки 21.10.2019, тобто вже після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже не були засновниками ТОВ "Стілмен". Відтак, відповідач просив відмовити ліквідатору у задоволенні заяви.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

24. 18.01.2024 ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі №907/805/20 відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Потупало Н. І. про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства.

25. За висновком суду першої інстанції ліквідатором у повній мірі не доведено належними і допустимими доказами вину засновників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у доведенні до банкрутства ТОВ "Стілмен", а також неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями колишніх учасників банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог, тобто неможливо встановити форму вини колишніх засновників товариства у доведенні такого до банкрутства. Суд вказав, що ліквідатором у справі не долучено до матеріалів справи статуту ТОВ "Стілмен", згідно умов якого можна дійти висновку про необхідність погодження правочинів засновниками.

26. Суд також зазначив, що ліквідатором жодним чином не підтверджено доказами свої обґрунтування у поданій заяві, що заходи, які вона просить вжити, викликані недостатністю майна боржника, що перешкоджає сформувати ліквідаційну масу боржника, яка необхідна для погашення вимог кредиторів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

27. 25.04.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови підписано 15.11.2024) ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2024 у справі № 907/805/20 залишено без змін, а апеляційну скаргу арбітражного керуючого Потупало Н. І. - без задоволення.

28. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що у справі немає Висновку арбітражного керуючого про наявність ознак доведення до банкрутства ТОВ "Стілмен", Звіту арбітражного керуючого Потупало Н. І. про фінансово-майновий стан ТОВ "Стілмен", виконаних за Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; статутом Товариства передбачено, що учасники не відповідають за його зобов`язаннями і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю Товариства в межах вартості своїх вкладів; матеріали справи не містять доказів скликання директором товариства загальних зборів учасників з підстави загрози неплатоспроможності чи з інших підстав, відсутні докази дій чи бездіяльності Вищого органу товариства та колишніх учасників товариства, що вказують про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29. 11.12.2024 (через підсистему "Електронний суд") ТОВ "Метінвест-СМЦ" (ініціюючий кредитор) подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2024 у справі № 907/805/20; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

30. Скаржник посилається на положення ст. 61 КУзПБ, ст. 205, 209, 211, 215 ГК України, ст. 3, 13, 619, 1166 ЦК України, ст. 74, 76-77 ГПК України та правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах:

- від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20 про те, що ненадання доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення спростовує наявність підстав для притягнення до відповідальності за доведення до банкрутства;

- від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15 про те, що звернення ліквідатора про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності є частиною принципу безсумнівної повноти дій та не залежить від наявності вироків у кримінальних справах щодо таких осіб;

- від 30.10.2019 у справі № 906/904/16 про те, що ліквідатор подає заяву про покладення субсидіарної відповідальності не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами;

- від 20.03.2019 у справі № 5024/980/2011 про те, що субсидіарна відповідальність застосовується тільки для задоволення вимог кредиторів;

- від 13.03.2020 у справі №923/43/19, від 04.02.2020 у справі № 904/8832/17 щодо елементів складу цивільного правопорушення як підстави для відшкодування збитків;

- від 06.12.2022 у справі № 908/802/20 про те, що бездіяльність засновників, яка призвела до банкрутства боржника та неможливості задоволення вимог кредиторів свідчить про наявність підстав для покладення на них субсидіарної відповідності.

31. ТОВ "Метінвест-СМЦ" доводить, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неповною оцінкою доказів і фактичних обставин справи, що призвело до порушенням судами норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не досліджено обставини, на які посилалась арбітражна керуюча Потупало Н. І. щодо дій засновників боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та наслідків таких дій до моменту їх заміни іншим засновником - нерезидентом та підстави здійснення зміни засновників саме в період наявності у Товариства боргів перед іншими юридичними особами; щодо причинно-наслідкового зв`язку таких дій із настанням обставин неможливості погашення заборгованості боржником; щодо відчуження або приховування (привласнення) майнових активів боржника та участі у такому відчуженні чи приховуванні майнових активів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; щодо бездіяльності учасників Товариства, невиконання ними обов`язків, покладених на них Статутом Товариства, які в подальшому привели до банкрутства.

32. Скаржник також доводить, що під час розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства жодним з відповідачів не було надано належних та допустимих доказів з метою спростування доводів заявника та підтвердження відсутності власної вини у банкрутстві або доведенні до банкрутства боржника.

33. Твердження суду першої інстанції щодо ненадання ліквідатором статуту боржника, за доводом скаржника, не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи про банкрутство містять матеріали реєстраційної справи ТОВ "Стілмен" в тому числі й Статут підприємства.

34. ТОВ "Метінвест-СМЦ" стверджує, що в матеріалах справи наявні докази дій та бездіяльності субсидіарних відповідачів, що свідчать про їх недобросовісну поведінку та зловживання правами, в той час, як субсидіарними відповідачами будь-яких доказів на спростування звинувачень надано не було.

35. Крім того, скаржник звертає увагу, що незважаючи на наявність відповідної заяви про забезпечення позову, відповідна заява судом першої інстанції розглянута не була та проігнорована в повному обсязі.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

36. 24.02.2025 від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну, в якому відповідач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення.

37. Відповідач стверджує про необґрунтованість касаційної скарги та вірність висновків судів попередніх інстанцій. При цьому вказує, що ОСОБА_2 подавав як докази, так і заперечення на заяву ліквідатора, ліквідатором не було доведено що рішеннями, розпорядженнями чи наказами засновників боржника було змінено економічну чи юридичну долю боржника, що призвели до банкрутства товариства, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями засновників та неплатоспроможністю боржника. Відповідач також наголошує, що ОСОБА_2, маючи 40 % статутного капіталу не мав жодної можливості самостійно приймати будь-які рішення з діяльності товариства. ОСОБА_2 зазначає, що ним надавалася фінансова допомога товариству, яка не була повернута. ОСОБА_2, також вважає, що ліквідатором не доведено вчинення дій чи бездіяльності вищого органу товариства та колишніх учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у ТОВ "Стілмен" майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, які спричинили неплатоспроможність боржника та вказують про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

39. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

40. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

41. Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

42. Водночас умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).

43. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

44. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

45. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

46. Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21), яка була постановлена після ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень, а саме:

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення);

- однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;

- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;

- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

47. Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.

48. У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність ліквідатором наявності підстав для застосування субсидіарної відповідальності до колишніх учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, суд фактично виходив з того, що ліквідатором не долучено до матеріалів справи статуту ТОВ "Стілмен", з умов якого можна дійти висновку про необхідність погодження засновниками вчинених боржником правочинів та не доведено безумовної вини засновників. Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний господарський суд вказав на відсутність в матеріалах справи Висновку арбітражного керуючого про наявність ознак доведення до банкрутства боржника, визначення статутом товариства того, що учасники не відповідають за його зобов`язаннями і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю в межах вартості своїх вкладів, а також на відсутність доказів дій чи бездіяльності вищого органу товариства та колишніх учасників.

49. Колегія суддів Верховного Суду вважає висновки судів попередніх інстанцій у цій справі передчасними, з огляду на таке.

50. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення (зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності) повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.

51. Щодо висновку арбітражного керуючого про наявність ознак доведення до банкрутства боржника колегія суддів зауважує, що Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) вказав, що відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

52. Водночас у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 Верховний Суд звернув також увагу, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

53. У постанові від 11.01.2024 у справі № 910/6614/20 Суд також зазначив, що відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №916/1105/16 та від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

54. Колегія суддів вважає, що зазначені висновки не суперечать наведеній вище правовій позиції судової палати у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) та при цьому узгоджуються з тим, що звіт ліквідатора за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника та висновок про доведення боржника до банкрутства, складені у відповідності до вимог Методичних рекомендацій, наряду з іншими доказами є лише складовою доказової бази доведення боржника до банкрутства як підстави для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.

55. Отже сама по собі констатація відсутності у матеріалах справи Висновку арбітражного керуючого про наявність ознак доведення до банкрутства боржника не звільняє суд від обов`язку надати належну оцінку як кожному окремо так і в сукупності іншим доказам та доводам ліквідатора, наданим на підтвердження вимог у заяві про покладення субсидіарної відповідальності.

56. За твердження суду першої інстанції про ненадання ліквідатором до матеріалів справи статуту ТОВ "Стілмен", суд першої інстанції не дослідив долучені ліквідатором матеріали реєстраційної справи боржника, про що підставно наголошує скаржник в касаційній скарзі та свідчить про неповне дослідження судом матеріалів справи.

57. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, обмежився положеннями статуту боржника щодо обсягу відповідальності учасників та відсутності доказів скликання директором товариства загальних зборів учасників з підстави загрози неплатоспроможності чи з інших підстав, однак не врахував, що визначальним для покладення субсидіарної відповідальності є використання такими суб`єктами належних їм суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника та неможливості задоволення вимог кредиторів, а не формальне дотримання положень статуту боржника .

58. У постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 Суд звернув увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність. Отже якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

59. Проте суд першої інстанції, констатувавши недоведеність саме ліквідатором вини учасників товариства, не врахував наведеної вище правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї та не дослідив питання спростування цієї презумпції відповідачами з позиції доведення ними економічної доцільності, добросовісності та розумності своїх дій в управлінні боржником. Суд апеляційної інстанції залишив обставини щодо доведення/недоведення/спростосування вини субсидіарних відповідачів поза увагою. Суди попередніх інстанцій не врахували, що статтею 74 ГПК України, як на арбітражного керуючого покладено обов`язок доведення певних обставин, так і на осіб, щодо яких подано позов про покладення на них субсидіарної відповідальності, покладено обов`язок спростування доводів та аргументів, викладених у позові.

60. Також Суд вважає обґрунтованим твердження скаржника про ненадання судами оцінки обставині зміни засновників на особу-нерезидента в період наявності у боржника боргів перед іншими юридичними особами, погашення зобов`язань перед якими на цей момент не здійснювалось, щодо причинно-наслідкового зв`язку таких дій із настанням обставин неможливості погашення заборгованості боржником.

61. В контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, зокрема на постанову Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 911/94/22 (911/2436/22), де Суд визнав вірними висновки судів про те, що одночасна перереєстрація місцезнаходження, назви юридичної особи, зміна власника (учасника), керівника боржника після фактичного припинення діяльності товариства, є недобросовісними діями попередніх власників та керівника товариства, що мало на меті виключно приховати сліди діяльності товариства від кредиторів, унеможливити примусове стягнення боргів та унеможливлення передачі арбітражному керуючому належних боржнику товарно-матеріальних цінностей, документації, звітності, відомостей податкового та бухгалтерського обліку, печаток і штампів товариства.

62. Подібний за змістом висновок також наведено в постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 908/802/20, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі.

63. Крім того, звертаючись із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, ліквідатор також просив суд накласти арешт із забороною відчуження на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах суми заявлених вимог з метою вжиття заходів забезпечення. Аналогічна вимога була викладена ліквідатором і при зверненні до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою. Проте оскаржувані судові рішення фактично не містять мотивів та висновків, що їх дійшли суди щодо вирішення вказаного клопотання.

64. Отже, колегія суддів касаційного суду вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника є передчасними, оскільки такі висновки зроблені за відсутності повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

65. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

66. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

67. Однак, прийняті у цій справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

68. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

................

Перейти до повного тексту