ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/2395/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.09.2024 (суддя Ейвазова А. Р.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 (головуючий - Гончаров С. А., судді Тищенко О. В., Яковлєв М. Л.) у справі
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Конча-Заспа Делюкс"
про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 06.09.2024 заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА, Облдержадміністрація, позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Конча-Заспа Делюкс" (далі - ТОВ "Нова Конча-Заспа Делюкс", Товариство, відповідач) про:
1) витребування на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння ТОВ "Нова Конча-Заспа Делюкс" земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3222487000:03:001:0953 (далі - спірна земельна ділянка № 1), яка розташована в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - Феодосіївська сільрада);
2) витребування на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння Товариства земельної ділянки площею 1,9239 га, кадастровий номер 3222487000:03:001:0958 (далі - спірна земельна ділянка № 2), яка розташована в межах Феодосіївської сільради;
3) скасування в Державному земельному кадастрі (далі - ДЗК) державної реєстрації спірної земельної ділянки № 1;
4) скасування в ДЗК державної реєстрації спірної земельної ділянки № 2.
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення та уповноважений орган не приймав рішень щодо їх вилучення із постійного користування Державного підприємства "Спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Київоблагроліс", (далі - ДП "СЛП "Київоблагроліс"), тому вибуття їх з володіння та передача у власність інших осіб відбулася з порушенням чинного законодавства.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, позовну заяву та додані до неї документи повернуто прокурору без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 73, 74, 76, 77, 79, 86, 173, 174 ГПК України, застосовуючи які, суди дійшли висновку про порушення прокурором правил об`єднання позовних вимог з огляду на те, що всупереч нормам процесуального закону в позовній заяві об`єднано 4 вимоги, проте пов`язаними між собою підставою виникнення або поданими доказами є лише деякі з них, що можуть бути об`єднані за цим принципом (підстава виникнення або/та подані докази) у дві такі групи: 1) вимоги про витребування (перша позовна вимога) та скасування в ДЗК державної реєстрації (третя позовна вимога), що стосуються нерухомого майна - спірної земельної ділянки № 1, розташованої в межах Феодосіївської сільради (далі - перша група); 2) вимоги про витребування (друга позовна вимога) та скасування в ДЗК державної реєстрації (четверта позовна вимога), що стосуються нерухомого майна - спірної земельної ділянки № 2, розташованої в межах Феодосіївської сільради (далі - друга група). Зокрема вимоги першої групи (перша та третя позовні вимоги) та другої групи (друга та четверта позовні вимоги) не пов`язані між собою ані підставою виникнення, ані всіма поданими доказами, які (докази) є різними, за винятком таких доказів, які стосувалися обох спірних земельних ділянок: листа ДП "СЛП "Київоблагроліс" від 13.01.2022 № 11 з додаванням викопіювань карт-схем; частини перспективного плану організації і ведення лісового господарства (пояснювальна записка); листів Київської обласної прокуратури від 14.08.2024 № 12/2-677вих-24, від 04.09.2024 № 12/2-2731ВИХ-24, якими прокурор звертався до Облдержадміністрації для отримання інформації про вжиття нею заходів щодо захисту своїх прав на спірні земельні ділянки; листа-відповіді Департаменту містобудування та архітектури Київської ОДА від 30.08.2024 № 816/31.01/31.02.01/2024 щодо запитів Київської обласної прокуратури.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що фактично прокурор, дотримуючись положень частини 1 статті 173 ГПК України, може об`єднати в одній позовній заяві вимоги, що стосуються одного об`єкта нерухомого майна - однієї земельної ділянки, тобто вимоги однієї групи (1 і 3 позовні вимоги), а в іншій позовній заяві - вимоги другої групи (2 і 4 позовні вимоги), оскільки такі вимоги дійсно пов`язані підставою виникнення, співвідносяться між собою як основні та похідні, пов`язані між собою поданими доказами, стосуються одного об`єкта - певної земельної ділянки. При цьому сумісний розгляд об`єднаних прокурором вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки потребує залучення різного кола учасників, зокрема, для розгляду вимог першої групи є підстави для залучення до участі в справі ОСОБА_1 як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки рішення в справі може вплинути на її обов`язки щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Центру розвитку земельних відносин" (далі - ТОВ "Центру розвитку земельних відносин"), а щодо вимог другої групи - ОСОБА_2 як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.
Разом з тим апеляційний суд констатував, що розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації (далі - Києво-Святошинська РДА) від 30.09.2010 № 4062, на яке прокурор у позовній заяві посилається як на підставу вибуття спірних земельних ділянок із володіння Київської ОДА, взагалі не було долучено до матеріалів поданої позовної заяви та судом першої інстанції зазначене розпорядження не витребовувалося, тоді як із наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити пов`язаність між собою позовних вимог прокурора у цій справі за підставою виникнення, оскільки самі лише твердження прокурора про надання спірних земельних ділянок на виконання вказаного розпорядження не підтверджуються іншими доказами наявними в матеріалах справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, перший заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме положень статей 173, 174, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що:
1) враховуючи наведені в постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 висновки Великої Палати Верховного Суду про неефективність в межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння такого способу захисту, як визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, Київською обласною прокуратурою не пред`являлася позовна вимога про скасування зазначеного розпорядження, на підставі якого спірні земельні ділянки вибули з власності держави, тому долучення до матеріалів позовної заяви копії вказаного розпорядження, яке не є предметом судового оскарження, є необов`язковим;
2) заявлені позовні вимоги пов`язані між собою підставою виникнення, оскільки спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення незаконно поза волею власника (без попереднього припинення права постійного землекористування ДП "СЛП "Київоблагроліс") вибули з державної власності в приватну власність громадянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі розпорядження Святошинської РДА від 30.09.2010 № 4062, при цьому спірні земельні ділянки межують одна з одною, тобто перебувають у межах одного масиву, а єдиним дійсним власником зазначених земельних ділянок на теперішній час є відповідач - ТОВ "Нова Конча-Заспа Делюкс";
3) позовні вимоги пов`язані між собою поданими доказами, оскільки про набуття громадянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 30.09.2010 № 4062 свідчать додані до позовної заяви державні акти про право власності на земельні ділянки від 11.11.2010 серії ЯЛ № 393943 та серії ЯЛ № 393938, в яких зазначено вказане розпорядження як підстава для видачі цих державних актів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Київська ОДА та ТОВ "Нова Конча-Заспа Делюкс" не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.09.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі № 911/2395/24 та постановлено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
9. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
10. Предметом касаційного перегляду є залишена без змін постановою апеляційного господарського суду ухвала місцевого господарського суду про повернення прокурору позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, а саме в зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог.
11. Пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
12. Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
13. Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
14. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
15. Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (схожі за змістом висновки викладено в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 27.03.2019 у справі № 910/15326/18).
16. У розумінні положень частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.
У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.
Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення частини 6 статті 173 ГПК України як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов (схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22).
17. Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21).
18. Як убачається з матеріалів справи, прокурор в інтересах держави в особі Київської ОДА звернувся до суду з віндикаційним позовом до ТОВ "Нова Конча-Заспа Делюкс" в межах відносин, пов`язаних із вибуттям двох спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення з державної в приватну власність громадянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі одного правового акта індивідуальної дії - розпорядження Києво-Святошинської РДА від 30.09.2010 № 4062, та їх подальшого послідовного відчуження та набуття у власність ТОВ "Центру розвитку земельних відносин" і відповідача як останнього набувача, стверджуючи при цьому про незаконність такого вибуття як здійсненого поза волею власника (без попереднього припинення права постійного землекористування ДП "СЛП "Київоблагроліс") та всупереч вимогам статей 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 Земельного кодексу України та статей 16- 18 Лісового кодексу України, внаслідок чого вважає, що спірні земельні ділянки мають бути витребувані на користь держави з незаконного володіння відповідача, а їх державну реєстрацію в ДЗК скасовано.
Таким чином, спір у цій справі стосується належних позивачу об`єктів нерухомого майна (земельних ділянок), що є об`єктом відчуження спочатку на користь фізичних осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) у 2010 році, а в кінцевому підсумку - на користь Товариства в 2018- 2019 рр.
19. При цьому, звернувшись до суду за захистом майнових прав та інтересів держави, прокурор в позовній заяві об`єднав позовні вимоги про витребування на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння ТОВ "Нова Конча-Заспа Делюкс" двох спірних земельних ділянок як таких, що межують одна з одною, тобто перебувають у межах єдиного масиву та наразі зареєстровані за відповідачем, так і позовні вимоги про скасування в ДЗК державної реєстрації спірних земельних ділянок.
20. Отже, позовні вимоги в цій справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення (вибуттям майна з державної власності на підставі одного правового акта індивідуальної дії), стосуються одного й того самого майна - спірної земельної ділянки, що має наслідком повернення цього майна законному власнику в разі задоволення позову, а тому відповідно до статті статей 20, 24, 30, 173 ГПК України ці позовні вимоги необхідно розглядати в межах однієї справи (одного провадження).
Схожі за змістом висновки сформульовано в пункті 5.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 (зі спору про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння) та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19 (зі спору про витребування декількох транспортних засобів із чужого незаконного володіння), в яких виникли подібні процесуальні правовідносини.
21. Проаналізувавши зміст позовної заяви та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що цивільні права та обов`язки між сторонами виникли стосовно одного й того самого предмета спору (двох спірних земельних ділянок), відчуженого поза волею власника на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 30.09.2010 № 4062, але без попереднього припинення права постійного землекористування ДП "СЛП "Київоблагроліс", що є спільною підставою для звернення прокурора з позовом у цій справі, а відтак заявлені позовні вимоги пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, зокрема, в частині необхідності встановлення обставин правомірності/неправомірності вибуття земельних ділянок з державної власності.
22. У зв`язку з наведеним, ураховуючи сформульований в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 висновок про те, що однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, колегія суддів погоджується з доводами скаржника в тій частині, що заявлені позовні вимоги пов`язані між собою як підставою їх виникнення, оскільки спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення незаконно поза волею власника (без попереднього припинення права постійного землекористування ДП "СЛП "Київоблагроліс") вибули з державної власності в приватну власність громадянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі одного й того самого розпорядження Святошинської РДА від 30.09.2010 № 4062, так і одним і тим самим способом захисту прав (віндикаційний позов), що в свою чергу свідчить про правомірність об`єднання зазначених вимог в одній позовній заяві.
При цьому на порушення вимог статей 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції не спростував викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора про те, що спірні земельні ділянки межують одна з одною, тобто перебувають у межах одного масиву земель, а єдиним дійсним власником зазначених земельних ділянок на теперішній час є відповідач - ТОВ "Нова Конча-Заспа Делюкс".
23. Крім того, скаржник обґрунтовує необхідність об`єднання в позовній заяві декількох позовних вимог пов`язаністю доданих до позовної заяви доказів, зокрема державних актів про право власності на земельні ділянки від 11.11.2010 серії ЯЛ № 393943 та серії ЯЛ № 393938, виданих громадянкам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 30.09.2010 № 4062.
У контексті наведених доводів скаржника колегія суддів ураховує викладену в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20 правову позицію про те, що на стадії відкриття провадження в справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем на обґрунтування позовних вимог. При цьому на стадії відкриття провадження в справі суд має надати оцінку доказам, доданим позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог по суті спору.
Колегія суддів враховує, що судами попередніх інстанцій не спростовано твердження скаржника про те, що заявлені позовні вимоги пов`язані між собою поданими доказами, оскільки cуди не надали належної оцінки тій обставині, що про набуття громадянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 30.09.2010 № 4062 свідчать додані до позовної заяви державні акти про право власності на земельні ділянки від 11.11.2010 серії ЯЛ № 393943 та серії ЯЛ № 393938, в яких зазначено вказане розпорядження як підстава для видачі цих державних актів, що в свою чергу також свідчить про правомірність об`єднання зазначених вимог в одній позовній заяві.
24. Верховний Суд не може погодитися з помилковим висновком суду першої інстанції про ймовірне суттєве утруднення вирішення спору внаслідок сумісного розгляду об`єднаних прокурором позовних вимог, що перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та потребуватиме залучення різного кола учасників, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки такий висновок суперечить викладеному в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 правовому висновку про те, що положеннями процесуального законодавства не передбачено повернення позовної заяви з тієї підстави, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясування прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору, на що послалися суди попередніх інстанцій на обґрунтування підстав для повернення позовної заяви.
Колегія суддів наголошує, що на час постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали нормою статті 174 чинного ГПК України, на відміну від статті 63 цього Кодексу в редакції, чинній до 14.12.2017, не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору (аналогічний висновок викладено в пункті 9.5 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 904/1513/22).
25. Водночас Верховний Суд відхиляє передчасні доводи скаржника про те, що висновки судів зводяться лише до відсутності в матеріалах позовної заяви копії розпорядження Святошинської РДА від 30.09.2010 № 4062, а враховуючи наведені в постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 висновки Великої Палати Верховного Суду про неефективність в межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння такого способу захисту, як визнання їх незаконними та скасування рішень органу державної влади, Київською обласною прокуратурою не пред`являлася позовна вимога про скасування зазначеного розпорядження, на підставі якого спірні земельні ділянки вибули з власності держави, тому долучення до матеріалів позовної заяви копії вказаного розпорядження, яке не є предметом судового оскарження, є необов`язковим, оскільки зазначені доводи скаржника можуть досліджуватися лише під час розгляду спору по суті заявлених позовних вимог, але аж ніяк не на стадії відкриття провадження в справі.
26. Разом з тим у контексті недолучення прокурором до позовної заяви копії розпорядження Святошинської РДА від 30.09.2010 № 4062, що, на думку суду апеляційної інстанції, унеможливило встановити з наявних у матеріалах справи доказів обставину пов`язаності між собою позовних вимог прокурора у цій справі підставою їх виникнення, що в свою чергу з мотивів, наведених в абзаці 3 пункту 23 цієї постанови, є досить суперечливим висновком апеляційного суду, колегія суддів звертає увагу судів попередніх інстанцій на таке.
Відповідно до частини 2 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
27. Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту положень частини 2 статті 164 та абзацу 1 частини 1 статті 174 ГПК України, Верховний Суд наголошує на тому, що відсутність долучення прокурором до поданої позовної заяви такого доказу, як розпорядження Святошинської РДА від 30.09.2010 № 4062, може бути саме підставою для залишення позовної заяви без руху, а не для її повернення заявнику з мотивів порушення правил об`єднання позовних вимог.
28. Отже, Верховний Суд виснує, що заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (позивача та відповідача), пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин наявності/відсутності порушеного права держави щодо спірного нерухомого майна.
29. При визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд також має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ із дотриманням строків.
Колегія суддів зауважує, що в цьому випадку об`єднання позовних вимог дасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати сторонам процесуальні засоби, передбачені законодавством.
Правовий висновок про те, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21 та від цього висновку колегія суддів не вбачає підстав відступати.
30. Водночас касаційна інстанція враховує, що, ухвалюючи постанову від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пункті 8.34 вказаної постанови зазначила, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (пункт 22)).
31. З огляду на наведене вище колегія суддів вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про повернення без розгляду позовної заяви з підстав порушення прокурором правил об`єднання позовних вимог, оскільки судами ухвалено оскаржувані судові рішення без урахування усталених висновків щодо застосування норм статей 173, 174 ГПК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 18.02.2022 у справі № 911/2587/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20, від 27.05.2021 у справі № 904/668/21, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 23.03.2021 у справі № 910/15196/20, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 24.11.2020 у справі № 910/3748/20, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18, від 14.06.2018 у справі № 914/2171/17, від 10.05.2018 у справі № 918/1/18.
32. Крім того, встановивши після відкриття провадження за позовною заявою, що спільний розгляд заявлених у ній вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, суд першої інстанції позбавлений можливості відповідно до частини 6 статті 173 ГПК України до початку розгляду справи по суті, зокрема, і з власної ініціативи роз`єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства (схожі правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 910/15326/18, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 23.03.2021 у справі № 910/15196/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22).
33. Таким чином, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій помилково не врахували правил об`єднання позовних вимог, передбачених частиною 1 статті 173 ГПК України, та підстав виникнення зазначених у позові вимог, тому дійшли необґрунтованого висновку про повернення прокурору позовної заяви, що свідчить про наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваних ухвали і постанови та передачі справи до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.