ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 727/789/24
провадження № 51- 4842км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 червня 2024 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, постановлені стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз завироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 лютого 2021 року за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 червня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з дня його фактичного затримання, тобто з 30 листопада 2023 року, зарахувавши у строк відбуття покарання час його попереднього увʼязнення з моменту затримання - 30 листопада 2023 року до набрання цим вироком законної сили з урахуванням вимог частини 5 статті 72 КК: із розрахунку один день попереднього увʼязнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_7 повторно, 10 березня 2023 року приблизно о 14:00 - 14:20 год, в період введеного на території України воєнного стану, перебуваючи в громадському транспорті в м. Чернівці, керуючись корисливим мотивом та метою особистого незаконного збагачення, таємно викрав із сумки ОСОБА_8 мобільний телефон "Iphone 14 Plus" вартістю 32 794,70 грн, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.
Він же, повторно 21 квітня 2023 року, приблизно о 12:15 - 12:35 год, в період введеного на території України воєнного стану, перебуваючи в громадському транспорті в м. Чернівці, керуючись корисливим мотивом та метою особистого незаконного збагачення, таємно викрав з кишені куртки ОСОБА_9 мобільний телефон марки "Xiaomi", модель "Redmi9A" вартістю 2732,25 грн, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Також ОСОБА_7 повторно, 02 жовтня 2023 року приблизно о 17:15 - 17:56 год, в період введеного на території України воєнного стану, перебуваючи в громадському транспорті в м. Чернівці, керуючись корисливим мотивом та метою особистого незаконного збагачення, таємно викрав із рюкзака ОСОБА_10 мобільний телефон марки "Samsung", модель "Galaxy А525F" вартістю 6559,30 грн та грошові кошти в сумі 500 євро та 50 злотих, які знаходилися у чохлі цього телефону, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 26347,86 грн.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2024 року вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 червня 2024 рокузалишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 червня 2024 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2024 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги, захисник зазначає про те, що суд першої інстанції:
- ухвалив обвинувальний вирок на підставі недопустимих доказів (протоколів огляду місця події, слідчих експериментів з порушенням порядку їх проведення, протоколів предʼявлення особи для впізнання за фотокартками, висновків експертів та суперечливих показань свідків);
- при наявності підстав для виправдання за частиною 4 статті 185 КК та закриття провадження за частиною 1 статті 284 КПК, визнав винуватість ОСОБА_7 доведеною;
- порушив право на захист та доступ до правосуддя, яке виразилось в позбавленні права на перехресний допит свідків обвинувачення;
- безпідставно відмовив у виклику для допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Суд апеляційної інстанції не усунув допущені місцевим судом порушення, за наявності підстав для закриття кримінального провадження, необґрунтовано та передчасно визнав законність обвинувального вироку, в порушення вимог частини 3 статті 404 КПК відмовив у виклику та допиті свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
На касаційну скаргу захисника прокурором ОСОБА_13 були подані заперечення, в яких вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Від засудженого ОСОБА_7 надійшла заява про здійснення касаційного розгляду без його участі.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як визначено статтею 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями пункту 2 частини 3 статті 374 КПК регламентовано, що вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК.
Згідно з частиною 1 статті 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, за своїм змістом вона має відповідати вимогам статті 419 КПК.
Згідно зі статтею 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Зазначеним вимогам рішення місцевого та апеляційного суду у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 відповідають.
Поміж іншого, у касаційній скарзі захисник посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду не відноситься.
Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій.
Відповідно до статті 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозвʼязку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, суд першої інстанції свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень обґрунтував, зокрема, наступними доказами:
- по епізоду з потерпілою ОСОБА_8 - показаннями потерпілої; протоколами пред`явлення для впізнання від 13, 15 та 28 березня 2023 року; показаннями свідка ОСОБА_14 ;
- по епізоду з потерпілим ОСОБА_9 - показаннями потерпілого; показаннями свідка ОСОБА_15 ; протоколами пред`явлення для впізнання від 04 травня 2023 року та від 07 листопада 2023 року; протоколом огляду відеозапису з 21 квітня 2023 року з камер спостереження ломбардного приміщення "Ломбард-Скарбниця"; показаннями свідка ОСОБА_11 під відеозапис на досудовому слідстві;
- по епізоду з потерпілою ОСОБА_10 - показаннями потерпілої; показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_12 (надані ним під час досудового розслідування під відеозапис); протоколом впізнання від 04 жовтня 2023 року, відеозаписами із камер закладу Стумарі, з камер спостереження біля дитячого садочку №47 "Колосок"), ломбарду "Заставно-Кредитний дім".
Крім того, у вироку суд першої інстанції дав мотивовану відповідь на доводи сторони захисту щодо неналежності, недостовірності та недопустимості доказів.
За наслідками апеляційного розгляду Чернівецький апеляційний суд залишив без змін вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 червня 2024 року стосовно ОСОБА_7 .
Доводи касаційної скарги захисника були також предметом розгляду, як суду першої, так і апеляційної інстанцій, які визнали їх необґрунтованими, з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції.
Так, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що доводи сторони захисту щодо фальсифікації протоколів про прийняття заяви потерпілих про вчинення кримінальних правопорушень у зв`язку із заповненням їх різними почерками, жодним чином не ставить під сумнів правильність та повноту цих протоколів, що підтверджено показаннями потерпілих в судовому засіданні, які їх власноруч підписали, та не впливає на їх допустимість.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо недопустимості результатів пред`явлення для впізнання з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 228 КПК перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються (частина 2 статті 228 КПК).
Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала (частина 3 статті 228 КПК).
За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання(частина 6 статті 228 КПК).
Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у постанові від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18 (провадження № 51- 1868кмо22) положення частини 6 статті 228 КПК у разі необхідності дозволяють провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті, незалежно від наявності реальної можливості пред`явити для впізнання саму особу. Законодавством не передбачено необхідності обґрунтування та вмотивування слідчим проведення впізнання за фотознімками. Процесуальний закон не забороняє проведення впізнання в разі особистого знайомства з особою, яка впізнає.
Крім того, за наслідками прослуховування записів судових засідань, під час яких у суді першої інстанції допитувались потерпілі, не знайшли свого підтвердження твердження захисника щодо того, що перед впізнанням потерпілим надавались фотокартки лише ОСОБА_7 .
Стосовно твердження сторони захисту про те, що судом не проводилась портретна експертиза відеозаписів, а тому не можна констатувати, що на досліджених записах з камер відеоспостереження зображений саме ОСОБА_7, суд першої інстанції зазначив, що на цих відео легко можна впізнати особу обвинуваченого, в чому суд впевнився безпосередньо під час їх перегляду і жодних сумнівів в цьому у суду не виникло, з чим погоджується колегія суддів.
Також колегія суддів вважає обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій щодо доводів сторони захисту про недопустимість досліджених відеозаписів.
Так, судами зазначено, що посилання сторони захисту щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування даних, зафіксованих на носіях інформації, мають спиратися на обʼєктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами слуху або переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, чи обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі.
Натомість, переконливих доводів щодо наявності можливого здійснення технічного втручання і редагування даних, зафіксованих на зазначених носіях інформації, обвинуваченим та його захисником не наведено та жодного доказу цьому не надано. Крім того, сторона захисту не клопотала ані перед місцевим судом, ані перед судом апеляційної інстанції про призначення експертиз цих відеозаписів, хоча не була позбавлена такої процесуальної можливості.
Також судами констатовано, що відеозаписи були отримані уповноваженою на те посадовою особою органу досудового розслідування, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема статей 93, 104-106, 245-1 КПК, правильно процесуально закріплені і є такими, що підтверджують існування обставин, які мають значення для цього кримінального провадження.
Також судами визнано припущенням твердження сторони захисту про перебування свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_15 під впливом працівників поліції, адже воно жодним доказом по справі не підтверджується, особисто свідки про такі обставини суд не повідомляли, правдивість їх показань стороною захисту не спростована.
Щодо порушення права сторони захисту на перехресний допит у зв`язку із неявкою свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, колегія суддів зауважує, що матеріалами кримінального провадження підтверджується той факт, що суд першої інстанції вжив усіх передбачених кримінальним процесуальним законом заходів щодо забезпечення прибуття цих свідків в судове засідання та визнав їх допит неможливим з поважних причин, дослідивши при цьому безпосередньо їх показання під час досудового розслідування, які в силу вимог частини 4 статті 95, частини 11 статті 615 КК можуть бути використані як докази в суді, оскільки фіксувалися за допомогою технічних засобів відеофіксації.
Крім того, враховуючи те, що суд першої інстанції вжив усіх передбачених кримінальним процесуальним законом заходів щодо забезпечення прибуття цих свідків в судове засідання сторона обвинувачення відмовилась від допиту цих свідків у суді.
У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що показання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не мають визначального значення у цьому кримінальному провадженні, а тому оцінюються судом разом з іншими доказами та у сукупності приймаються до уваги, оскільки узгоджуються з ними.
Відповідно до частини 3 статті 403 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Суд апеляційної інстанції розглянув клопотання сторони захисту про допит свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які не були допитані районним судом, та відмовив у їх допиті, оскільки вважав, що наявні у справі докази повністю доводять винуватість ОСОБА_7 та є достатні підстави дійти безсумнівного висновку про доведеність його вини.
Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги захисника стосовно того, що за наявності обставин для закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК суди першої та апеляційної інстанції не закрили провадження стосовно ОСОБА_7, адже суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 зробив на підставі безпосередньо досліджених доказів, зібраних в порядку, визначеному законом та вважав, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена поза розумним сумнівом.
Враховуючи, що за наслідками касаційного розгляду колегією суддів не встановлено порушень вимог кримінального процесуального кодексу, які були б підставою для скасування судових рішень, касаційна скарга задоволенню не підлягає
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд