ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 298/304/18
провадження № 51-1850км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070130000123 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Княгиня Великоберезнянського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він 19 грудня 2011 року, приблизно о 02:00 годині, разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, рухаючись на автомобілі по вул. Фізкультурній в смт Великий Березний, зупинились навпроти будинку № 16, умисно заблокувавши проїзд автомобілю під керуванням ОСОБА_10, у якому також був ОСОБА_11 . Продовжуючи свої дії, ОСОБА_7, діючи умисно, з метою заподіяння смерті іншій людині з хуліганських спонукань, виражаючи явну неповагу до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, в присутності сторонніх осіб, вийшов із автомобіля та безпричинно, тримаючи в руках рушницю невстановленого зразка 12-го калібру, цілеспрямовано здійснив постріл у водія автомобіля ОСОБА_10, поранивши його в обличчя.
Після пострілу ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вискочили з автомобіля і почали тікати. ОСОБА_7 з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя, з особливою зухвалістю, наздоганяючи пораненого ОСОБА_10, цілеспрямовано здійснив ще серію пострілів, не менше двох, в останнього, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення тулубу та правої нижньої кінцівки, від яких останній впав на землю Після цього ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 сіли в автомобіль та з місця події втекли.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 о 06:30 19.12.2011 помер у Великоберезнянській районній лікарні.
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області вироком від 24 лютого 2020 року визнав ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч.2 ст.115 КК України, та виправдав на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено саме ним.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 02 липня 2021 року апеляційну скаргу прокурора з доповненнями залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Верховний Суд постановою від 03 лютого 2022 року касаційну скаргу прокурора задовольнив частково, ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 липня 2021 року стосовно ОСОБА_7 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 24 вересня 2024 року вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2020 року щодо ОСОБА_7 залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення
Виправдуючи ОСОБА_7, суд визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 05.04.2012. Під час цієї слідчої дії у дачному будинку, який належить ОСОБА_12, було виявлено рушницю, чотири набої та дозвіл на право носіння і зберігання зброї на ім`я ОСОБА_9, які вилучено.
Згідно з висновком експерта № 770 від 10.04.2012 на поверхні наданої на дослідження рушниці слідів папілярних ліній рук не виявлено, а відповідно до висновку експерта № 16/181 від 05.10.2012 на поверхні отвору для шпильки й на головці шпильки для бійка наданої на дослідження рушниці наявні сліди дії стороннього предмета, що не виключає можливості заміни бійка.
Визнаючи доказ недопустимим суд вказав, що згідно з положеннями ст. 190 КПК України (1960 року) огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді. Оскільки постанова судді про надання дозволу на проведення огляду житла ОСОБА_12, якого при проведенні огляду вдома не було, відсутня в матеріалах справи, протокол огляду місця події від 05.04.2012 та похідні від нього висновок експерта № 757 від 13.04.2012, протокол огляду речового доказу від 06.04.2012, висновок експерта № 16/181 від 05.10.2012 є недопустимими доказами.
Крім цього відповідно до протоколу огляду місця події від 19 грудня 2011 року було проведено огляд проїзної частини вулиці Фізкультурної в смт Великий Березний, де навпроти будинку № 16 було виявлено автомобіль ВАЗ та описано наявні на ньому пошкодження. На місці події, на землі було виявлено та вилучено п`ять гільз, контейнер та 10 дробинок.
Відповідно до висновку експерта № 2872 від 12 січня 2012 року 10 предметів являються дробинками (шротом) до мисливського патрона, 5 предметів являються гільзами мисливського патрона 12-го калібру до мисливської гладкоствольної зброї, які відстріляні з одного екземпляру мисливської автоматичної зброї 12-го калібру, 1 предмет являється пижем-контейнером до мисливського патрона 12-го калібру.
Вказаний висновок експерта суд визнав недопустимим доказом, адже на експертизу надійшли предмети, які після вилучення було поміщено до спецпакетів, але після чого за відсутності законних підстав вміст спецпакетів було оглянуто органом досудового розслідування із розпаковуванням експертних пакетів.
В подальшому на експертизу було надано указані спецпакети в запакованому вигляді без ознак відкриття (клапани пакетів заклеєно, упаковки пошкоджень не мають), що ставить під сумнів ідентичність вилучених під час огляду місця події та досліджених експертом предметів.
Крім цього, суд вказав, що вищенаведені докази не підтверджують, що виявлені гільзи відстріляні зі зброї ОСОБА_13 . При цьому свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_8 показали, що пострілів було більше п`яти. Зброя, наявна у ОСОБА_13 під час події, не встановлена.
Окрім цього, жоден з вищенаведених речових доказів суду для дослідження стороною обвинувачення надано не було, а прокурор в судовому засіданні вказав, що вони були втрачені на стадії досудового розслідування.
Також суд вказав, що з показань свідків ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_19 вбачається, що на місці події була інша озброєна особа - ОСОБА_9 .
Свідки ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8 підтвердили твердження обвинуваченого, що він побіг за ОСОБА_11, який вискочив з правої задньої дверці автомобіля.
При цьому свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 вказують на те, що ОСОБА_9 здійснював постріли зі зброї, яка була в нього.
Суд критично оцінив показання свідка ОСОБА_20, який повідомив, що він допомагав перенести потерпілого з карети швидкої до лікарні, і останній йому повідомив, що в нього стріляв ОСОБА_7, адже вони суперечать показанням свідка ОСОБА_21 про те, що ОСОБА_20 йому розповів, що ОСОБА_22 під час того, як його заносили в лікарню, сказав, що стріляв ОСОБА_13 та ОСОБА_9 .
Суд у вироку вказав, що під час одночасного допиту свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_20 останній повідомив, що це лише суб`єктивне сприйняття його слів ОСОБА_21 .
Для з`ясування суперечностей в показах свідка ОСОБА_20 останній повторно викликався в суд для його допиту, але в судові засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час і місце засідань, застосовані судом приводи виконані не були.
Суд також критично оцінив показання свідка ОСОБА_17, який повідомив, що бачив як ОСОБА_7 стріляв у бік ОСОБА_11, здійснивши близько 5 пострілів. Підставою для такої оцінки суд вказав, що його показання містять суперечності з його поясненнями під час проведення з ним відтворення обстановки та обставин події, зафіксованим у відповідному протоколі від 08 червня 2012 року.
Для усунення цих суперечностей у показах ОСОБА_17 останній повторно викликався до суду для його допиту, але свідок в судові засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час і місце засідань, застосовані судом приводи виконані не були.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що решта досліджених судом доказів не підтверджують причетність ОСОБА_7 до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 у вигляді вогнепального поранення тулубу, які знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю останнього.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2020 року та ухвали Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Зокрема прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі послався на показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_19 та ОСОБА_17, надані ними під час досудового розслідування, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 95 КПК України.
Також апеляційний суд погодився з судом першої інстанції про можливу фальсифікацію доказів на стадії досудового розслідування та виявлені судом певні маніпуляції з речовими доказами, однак формулювання "можлива" та "певні" не є конкретними, чіткими та зрозумілими.
Крім цього, прокурор не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що наявність у ОСОБА_7 можливого мотиву для вчинення злочину не доводить, що злочин вчинив саме він. Вважає, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, оскільки не встановив або не спростував наявність у ОСОБА_7 мотиву на вчинення злочину.
Також прокурор вважає, що суд першої інстанції зробив висновок, який не підтверджується матеріалами кримінального провадження, про те, що особа, яка здійснила постріл в потерпілого наздоганяла останнього, оскільки це спростовується висновком експерта № 75 від 06.02.2018.
Зазначені обставини залишились без відповідної оцінки апеляційного суду, який не дослідив повторно всіх доказів та не надав їм власної оцінки.
Крім цього, посилаючись на істотне порушення вимог КПК України, прокурор у касаційній скарзі вважає, що судом першої інстанції при постановленні вироку від 24 лютого 2020 року не було виконано вказівок апеляційного суду, наданих в ухвалі Львівського апеляційного суду від 27.02.2019.
Зазначеною ухвалою вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2018, яким ОСОБА_7 було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України, було скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Прокурор вважає, що судом першої інстанції не виконано вказівки щодо неповноти судового розгляду, яка полягає у не встановленні наявності у ОСОБА_7 мотиву та наміру на позбавлення життя ОСОБА_10 без будь-якої причини.
Крім цього, прокурор у касаційній скарзі посилається на неповне відображення показань свідків, зокрема свідків ОСОБА_18, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_16, а також вказує про неякісний звукозапис судових засідань від 19-20 грудня 2019 року.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За частиною першою цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. У певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Прокурор у касаційній скарзі вказує про те, що апеляційний суд на обґрунтування свого рішення послався на показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_19 та ОСОБА_17, надані ними під час досудового розслідування. Однак, такі доводи не підтверджуються змістом ухвали апеляційного суду.
Зокрема, апеляційний суд в ухвалі не викладав зміст показань цих свідків під час досудового розслідування і не посилався на такі показання на підтвердження чи спростування висновків суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення.
Натомість апеляційний суд, обґрунтовуючи свій висновок про необ`єктивність досудового розслідування, проведення його з обвинувальним ухилом щодо ОСОБА_7 і визнаючи його таким, що не відповідає засадам законності, дійсно вказав, що поза увагою органу досудового розслідування залишились показання свідків ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_19 та ОСОБА_17 .
Тобто таке посилання суд зробив, щоб вказати про допущені порушення під час досудового розслідування, а не для обґрунтування висновку про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 .
Стосовно тверджень прокурора про наявність чи відсутність у ОСОБА_7 мотиву на вбивство потерпілого ОСОБА_10 через наявний конфлікт між сином ОСОБА_7 та ОСОБА_24, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що мотив є складовою суб`єктивної сторони складу злочину, однак сама по собі наявність мотиву у певної особи не доводить, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення.
Посилання прокурора на неповне відображення показань певних свідків також перевірялися апеляційним судом, який в судових засіданнях прослухав ці показання шляхом відтворення звукозаписів судових засідань у суді першої інстанції і вказав, що в цілому показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_23, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_11 у вироку викладено достовірно, основний їх зміст відображено адекватно.
Посилання прокурора на неякісний звукозапис судових засідань від 19-20 грудня 2019 року також не ґрунтуються на матеріалах справи.
В судовому засіданні 19 грудня 2019 року було проведено допит експертів ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Після допиту експертів в судових засіданнях 19 та 20 грудня суд досліджував речові докази, а саме переглядав відеозаписи, під час перегляду яких чути окремі висловлювання учасників щодо цих відеозаписів. Після перегляду відеозаписів суд досліджував документи, вирішував клопотання про повторний допит свідка та про продовження запобіжного заходу.
Всі зазначені аудіозаписи прослуховуються, є належної якості і не викликають труднощів з розумінням.
Разом з цим, колегія суддів вбачає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 370, 419 КПК України та дійшов передчасного висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість виправдувального вироку суду першої інстанції з огляду на таке.
За змістом ч. 2 ст. 439 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Суд першої інстанції у вироку визнав недопустимим доказом дані висновку експерта № 2872 від 12 січня 2012 року за результатами проведення судово-балістичної експертизи виявлених під час огляду місця події 19 грудня 2011 року гільз, контейнеру та дробинок.
Підставою для визнання цих доказів недопустимими суд вказав порушення умов їх упакування та зберігання, зокрема те, що після вилучення цих предметів їх було поміщено до спецпакетів, після чого вміст цих спецпакетів було оглянуто органом досудового розслідування із розпаковуванням, а в подальшому їх було надано на експертизу в запакованому вигляді у тих самих пакетах без ознак відкриття.
Суду для дослідження ці речові докази не були надані, а прокурор в судовому засіданні вказав, що вони були втрачені на стадії досудового розслідування.
При аналізі цих обставин судом було зроблено твердження, що такі дії можуть свідчити про можливу фальсифікацію доказів з боку учасників досудового розслідування.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 02 липня 2021 року залишив вирок місцевого суду без змін, погодившись з висновками про можливу фальсифікацію доводів з боку досудового розслідування.
Скасовуючи ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 липня 2021 року Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2022 року вказав, що формулювання "можлива", "певні" не містить конкретних, чітких для розуміння позицій, є неоднозначними й такими, що ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на вимоги ст. 373 КПК України.
Однак, під час нового розгляду апеляційний суд знову погодився з судом першої інстанції та повторно виклав у своїй ухвалі висновок про можливу фальсифікацію доказів органом досудового розслідування, чим допустив порушення вимог статей 373, 439 КПК України.
Крім цього, ч. 3 ст. 404 КПК України встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За висновками об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду про застосування норми права, передбаченої ч. 3 ст. 404 КПК України (постанова від 03 квітня 2023 року, справа № 537/984/20, провадження № 51-1747кмо22), під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі прокурор аргументовано порушував питання про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та можливе неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, перевірити це апеляційний суд міг шляхом повторного дослідження доказів у кримінальному провадженні.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, з урахуванням приписів ст. 404 КПК України.
З огляду на викладене колегія суддів вбачає, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є істотними, оскільки могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що могло призвести до передчасного висновку про обґрунтованість позиції місцевого суду щодо необхідності виправдання особи.
За таких обставин касаційну скаргу прокурора потрібно задовольнити частково, оскаржувану ухвалу апеляційного суду - скасувати на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, надати на всі доводи відповіді й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відповідатиме положенням статей 370, 419 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд