ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 344/15512/21
провадження № 51-4213 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021091010000814 від 15 серпня 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Королівка Тлумацького району Івано-Франківської області, який зареєстрований в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_4
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Змістсудовихрішеньівстановленісудамипершоїтаапеляційноїінстанційобставини
За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2024 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 162 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 146 КК України - обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст.127 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 100 000 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Відповідно до обставин, детально викладених у вироку суду, 14 серпня 2021 року близько 13:00 ОСОБА_9, з метою вчинення протиправних дій відносно дружини ОСОБА_7, з якою перебував у неприязних відносинах, прийшов до під`їзду будинку АДРЕСА_2 . У той час, у ОСОБА_9, який будучи обізнаним у тому, що його дружина знаходиться в приміщенні квартири АДРЕСА_3 вказаного будинку, проти волі власника ОСОБА_10, проник у середину квартири.
Незаконно перебуваючи близько двох годин у вказаній квартирі, ОСОБА_9 перекинув шафу, яка знаходилась в коридорі квартири, чим унеможливив вихід з квартири своїй дружині ОСОБА_7 та позбавив її права вільно та безперешкодно за своїм бажанням пересуватись.
Після цього, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_9 зайшов до приміщення кухні, в якому перебувала потерпіла та, шляхом пошкодження барної стійки, заблокував вхідні двері квартири з метою недопущення втечі ОСОБА_7, чим незаконно позбавив її волі.
Не зупиняючись на вчиненому, обурившись тим, що його дружина ОСОБА_7 виявила бажання з ним розлучитися, ОСОБА_9 вирішив примусити свою дружину надалі продовжувати проживати з ним однією сім`єю, маючи на меті залякати останню та викликати у неї почуття жаху, неспокою, пригніченості та неповноцінності, приниження, зламання її морального опору, вийняв зі своєї сумки три ножі та утримуючи один із ножів в правій руці, підійшов до своєї дружини ОСОБА_7 та не випускаючи її з приміщення зазначеної квартири, став наносити порізи ножем собі та потерпілій. Зокрема потерпілій наніс поранення в ділянку лівої руки та лівої ноги, спричиняючи в такий спосіб останній фізичні страждання.
Крім того, утримуючи потерпілу ОСОБА_7 всупереч її волі, блокуючи вихід із приміщення, протягом двох годин, ОСОБА_9, наносив останній тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми носа з переломом носової кістки зі зміщенням уламків та порушенням функції носового дихання, садна в ділянці носа, ран в ділянках лівого передпліччя, правого стегна та правої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я; саден в ділянках голови, правої руки, синців в ділянках голови та шиї, грудної клітки, попереку, правої руки, лівого стегна, правої гомілки та лівого передпліччя, крововиливів в ділянках слизової оболонки верхньої та нижньої губ, подряпини в ділянці правого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 11 червня 2024 року апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6, представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_11 залишив без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_9 - без змін.
Вимогитаузагальненідоводиособи, якаподалакасаційнускаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги захисник зазначає, що:
· в діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 127 КК України, оскільки відсутній прямий умисел на вчинення вказаних злочинів;
· у пред`явленому обвинуваченні не зазначено в чому виразилися "насильницькі дії" ОСОБА_9, що унеможливило здійснення ефективного захисту;
· судом першої інстанції не дотримано приписів статей 23, 358 КПК України. Звертає увагу на те, що в судовому засіданні безпосередньо не досліджено свідоцтво на право власності на житло від 16 жовтня 2000 року;
· місцевий суд не врахував показання потерпілої ОСОБА_10 . Крім того, поза увагою судів залишились показання свідка ОСОБА_13 щодо спільного проживання засудженого та потерпілої;
· суди необґрунтовано відмовили у задоволенні низки клопотань;
· апеляційний суд не розглянув клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів.
· ухвала апеляційного суду є невмотивованою та такою, що не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги представник потерпілої зазначає, що:
· визнані судами пом`якшуючі обставини є надуманими, оскільки засуджений фактично винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав, не розкаявся, вибачення не просив та завдану шкоду не відшкодовував. Наголошує, що часткове визнання цивільного позову та молодий вік засудженого - 45 років не можуть бути визнані пом`якшуючими обставинами;
· з урахуванням обставини, що обтяжує покарання (вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя) та наявність висновку органу пробації, у цьому провадженні відсутні підстави для застосування приписів ст. 69 КК України. Звертає увагу Суду на те, що розмір моральних страждань потерпілої дорівнює 200 000 грн.
Заперечень від учасників кримінального провадження на касаційні скарги до Верховного Суду не надходило.
Позиціїучасниківсудовогопровадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу представника потерпілої та частково підтримала касаційну скаргу сторони захисту.
Захисник підтримав подану касаційну скаргу та частково підтримав касаційну скаргу представника потерпілої.
МотивиСуду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту поданої касаційної скарги представника потерпілого убачається, що він фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання.
Так, статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті), видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що мають братися до уваги під час призначення покарання.
Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Підставами призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, визначено дві групи обставин, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, що мають враховуватися в їх сукупності, а саме: наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто, принаймні одна з встановлених обставин має істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. У поєднанні з обставинами, які пом`якшують покарання, та з урахуванням даних про особу, які відповідним чином характеризують винуватого, зазначені чинники у своїй сукупності утворюють підставу для застосування положень ст. 69 КК України. Призначення більш м`якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, можливе лише в тому випадку, коли встановлені в справі обставини у своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Так, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_9 покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, досудову доповідь органу пробації, а також визнав обставинами, що пом`якшують покарання - часткове визнання вини, цивільного позову, молодий вік обвинуваченого, а обставиною, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
Враховуючи зазначені обставини, суди дійшли переконання щодо можливості застосувати вимоги ч. 1 ст. 69 КК України, визначивши ОСОБА_9 основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 127 КК України у виді позбавлення волі, та в межах санкцій ч.1 ст. 162, ч. 2 ст. 146 КК України у вигляді обмеження волі, призначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік.
Водночас Верховний Суд зауважує, що хоча перелік обставин, які пом`якшують покарання та передбачені ст. 66 КК України, не є вичерпним і суд може визнати такими, що його пом`якшують, й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, проте вони повинні характеризувати істотно знижений ступінь суспільної небезпеки особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Однак апеляційний суд, погоджуючись з тим, що часткове визнання своєї вини ОСОБА_9 є обставиною, що пом`якшує покарання, не звернув увагу на те, що така обставина не може безумовно свідчити про знижений ступінь суспільної небезпеки особи або про щире каяття стосовно вчиненого, адже щире каяття, зокрема, передбачає щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.
Крім цього, безпідставним також є визнання судами обставинами, що пом`якшують покарання, молодий вік особи (42 роки на момент вчинення кримінальних правопорушень) та часткове визнання цивільного позову, оскільки вказані обставини в цьому провадженні також не можуть свідчити про істотно знижений ступінь суспільної небезпеки ОСОБА_9 .
До того ж у цій справі наявна також обставина, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
Крім того, згідно з інформацією, яка міститься в досудовій доповіді органу пробації у ОСОБА_9 наявний високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки, яку він становить для суспільства, зокрема для окремих осіб. Івано-Франківський МРВ філії ДУ "Центр пробації" вважає, що виправлення ОСОБА_9 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства, зокрема для окремих осіб. Вказана доповідь залишилась без належної уваги апеляційного суду.
За встановлених обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що апеляційний суд безпідставно погодився із застосуванням місцевим судом під час призначення покарання положень ст. 69 КК України.
Отже рішення апеляційного суду не є достатньо обґрунтованим та вмотивованим.
З цих підстав касаційна скарга представника потерпілої підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню.
Оскільки рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню, що позбавляє можливості Верховний Суд дати вичерпні відповіді на доводи касаційних скарг, в ході здійснення нового розгляду суду апеляційної інстанції також підлягають перевірці доводи апеляційних та касаційних скарг учасників кримінального провадження. Заразом суду необхідно надати правову оцінку всім обставинам, що належать до предмета доказування та надати оцінку доказам з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення в межах висунутого обвинувачення. У той же час, необхідно мати на увазі, що якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України за тих же самих обставин, зокрема даних про особу, є неправильним.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд