ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 154/4320/22
провадження № 61-8875св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Володимирська міська рада Волинської області,
треті особи:Акціонерне товариство "Володимир-Волинська аграрна компанія", Приватне акціонерне товариство "Володимир-Волинська птахофабрика", Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія", Володимирська районна державна адміністрація,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 лютого 2024 року у складі судді Каліщука А. А. та постанову Волинського апеляційного суду від 21 травня 2024 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Володимирської міської ради, треті особи: Акціонерне товариство "Володимир-Волинська аграрна компанія" (далі - АТ "Володимир-Волинська аграрна компанія"), Приватне акціонерне товариство "Володимир-Волинська птахофабрика" (далі - ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" (далі - ТОВ "Луцька аграрна компанія"), Володимирська районна державна адміністрація, про скасування рішення органу місцевого самоврядування.
Позовна заява мотивована тим, що він є акціонером ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" згідно з сертифікатами № 536 від 10 квітня 1997 року та серії А№ 5162 від 30 червня 2005 року, згідно з якими йому належать прості іменні акції в кількості 538 штук, номінальна вартість акції становить 0,25 грн, тому загальна їх вартість складає 134,5 грн.
Йому стало відомо, що рішенням Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20 грудня 2019 року № 42/29 "Про внесення змін в договорах оренди земельних ділянок" на підставі клопотань ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" від 15 листопада 2019 року та АТ "Володимир-Волинська аграрна компанія" від 15 листопада 2019 року, було замінено сторону у договорах оренди декількох земельних ділянок.
Вказував, що договорів оренди, до яких укладались додаткові угоди, не існує, а, отже це рішення сільської ради є незаконним, винесеним з грубим порушенням норм чинного закону та на підставі сфальсифікованих документів, тому просив його скасувати.
Зазначав, що його права порушені, як акціонера ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" і як мешканця територіальної громади.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивач не є стороною договорів оренди щодо яких винесено оскаржуване рішення сільської ради від 20 грудня 2019 року № 42/29 "Про внесення змін в договорах оренди земельних ділянок".
ОСОБА_1 не доведено порушення його прав та законних інтересів цим рішенням, тому він не є належним позивачем у даній справі, а обраний ним спосіб судового захисту є неналежним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 лютого 2024 року, постанову Волинського апеляційного суду від 21 травня 2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не витребували у відповідача копії 27 договорів оренди земельних ділянок.
Вважає, що рішення Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20 грудня 2019 року № 42/29 підлягає скасуванню через те, що законодавством передбачено перед передачею в оренду земель державної та комунальної власності укласти відповідні договори оренди. Проте, на його думку, такі договори відсутні, тому щодо них не могли укладатися додаткові угоди.
Вказує, що відповідач не надав доказів проведення земельних торгів щодо укладення відповідних договорів.
Зазначає, що ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" є орендарем 6 земельних ділянок, у той час, як спірне рішення міської ради стосувалося 23 ділянок.
Вважає, що міська рада фактично допомогла вкрасти активи підприємства - ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика", акціонером якого він є, та передати їх іншій юридичній особі - АТ "Володимир-Волинська аграрна компанія", яке не є правонаступником вказаного вище товариства.
Зазначає, що його права порушені, як акціонера ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" і як мешканця територіальної громади.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У серпні 2024 року АТ "Володимир-Волинська аграрна компанія" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованим, суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У серпні 2024 року Володимирська міська рада Волинської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є необґрунтованими, які не спростовують оскаржувані судові рішення, ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки жодні його права оскаржуваним рішенням міської ради, не порушуються, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
07 серпня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 вказував, що він є акціонером ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" згідно з сертифікатами від 10 квітня 1997 року № 536 та від 30 червня 2005 року серії А№ 5162, відповідно до яких йому належать прості іменні акції у кількості 538 штук, номінальна вартість акції становить 0,25 грн, тому загальна їх вартість складає 134,5 грн.
Рішенням Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20 грудня 2019 року № 42/29 "Про внесення змін в договорах оренди земельних ділянок" на підставі клопотань ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" від 15 листопада 2019 року вих. № 1322 та АТ "Володимир-Волинська аграрна компанія" від 15 листопада 2019 року вих. № 7, було замінено сторону у вже укладених раніше договорах оренди земельних ділянок, що перебували у комунальній та державній власності, внаслідок настання відносин правонаступництва сторони орендаря, а саме від ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" до АТ "Володимир-Волинська аграрна компанія".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Тлумачення наведених норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь-яке право особи, а саме порушене.
Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1 не довів факту порушень будь-яких його особистих прав рішенням Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20 грудня 2019 року, яке стосувалося зміни сторони договорів у сфері господарської діяльності ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" та утвореного цим товариством шляхом виділу АТ "Володимир-Волинська аграрна компанія".
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що ОСОБА_1 не довів факт порушення саме своїх прав та саме оспорюваним рішенням сільської ради, а також те, що він є належним позивачем у цій справі, зокрема, що він є власником чи користувачем земельних ділянок, про які він зазначав у позові та апеляційній і касаційній скаргах, чи те, що будь яка з названих вище юридичних осіб уповноважувала ОСОБА_1 представляти їх інтереси в суді, що унеможливлює суд перевіряти законність такого рішення сільської ради, порядок його прийняття, тощо.
З цих самих підстав суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі, зокрема, копій договорів оренди земельних ділянок, оскільки не повинні були досліджувати законність рішення сільської ради.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно відхилив доводи про порушення прав ОСОБА_1, який стверджував, що є акціонером ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика", оскільки майно товариства не є автоматично майном його акціонерів, товариство має право при веденні своєї господарської діяльності на власний розсуд розпоряджатися своїм майном у спосіб, передбачений законом. При цьому, позивач не довів, що укладені правочини, щодо яких винесено оскаржуване рішення сільської ради від 20 грудня 2019 року № 42/29 "Про внесення змін в договорах оренди земельних ділянок", впливають на його права, він не є стороною вказаних договорів.
Отже, доводи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,