ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 759/15423/18
провадження № 61-18207св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Обслуговуючий кооператив "Багатоповерховий гараж "Аврора", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова Ольга Леонідівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" до ОСОБА_1, треті особи: Обслуговуючий кооператив "Багатоповерховий гараж "Аврора", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова Ольга Леонідівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Данкевич Марини Сергіївни та доповненнями до неї на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року у складі судді Журибеди О. М., додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І. та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (далі - ТОВ "Будівельник", товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будівельник" об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м. за адресою відповідно до даних державної реєстрації: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта 1433867780000, номер запису про право власності 23859930.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Будівельник" посилалося на те, що воно є власником нерухомого майна - гаражів (літ. Б) - 5 407,40 кв. м, (літ. В) - 559,40 кв. м, (літ. Г) - 848,20 кв. м, (літ. Ж) - 135,20 кв. м, (літ. Е) - 523,90 кв. м, (літ. Д) - 426,20 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою виникнення права власності на це майно є рішення Господарського суду Київської області від 24 січня 2012 року та ухвала Господарського суду Київської області від 31 травня 2012 року.
З відкритих державних реєстрів позивач дізнався, що за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на належний позивачеві об`єкт нерухомого майна загальною площею 245,00 кв. м (гаражний бокс), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та є складовою вказаного вище гаражного комплексу. При цьому зазначеному об`єкту присвоєно новий реєстраційний номер 1433867780000.
06 грудня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова О. Л. здійснила державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказане майно.
Підставою виникнення права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна вказується низка документів: довідка про членство в кооперативі та внесення пайового внеску від 06 грудня 2017 року, серія та номер 06-127/105Д, видавник - Обслуговуючий кооператив "Багатоповерховий гараж "Аврора" (далі - ОК "Багатоповерховий гараж "Аврора"); виписка зі списку членів кооперативу від 06 грудня 2017 року, серія та номер 06-127/105В, видавник - ОК "Багатоповерховий гараж "Аврора"; лист-підтвердження від 24 листопада 2017 року, серія та номер 062/14-14469, видавник - Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське БТІ"; протокол загальних зборів членів кооперативу від 03 квітня 2015 року, серія та номер 4, видавник ОК "Багатоповерховий гараж "Аврора".
Гараж, який відповідно до інформації ІД № 131296884 має загальну площу 245,00 кв. м. та був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1, у дійсності є складовою гаражного комплексу позивача, має загальну площу 248,90 кв. м, з яких: підвал (літ. Е) - 55,20 кв. м, ІІ рівень (літ. Е) - 100,60 кв. м., ІІІ рівень (літ. Е) - 93,10 кв. м, та позначений у наданому до суду технічному паспорті під № 115 (літ. Е). Різницю у площі об`єктів пояснив тим, що відповідач незаконно зареєстрував за собою право власності на об`єкт шляхом виготовлення нової документації невідомого походження, а в спірному гаражі облаштував станцію сервісного обслуговування автомобілів (у ході облаштування площа спірного приміщення змінилася з 248,90 кв. м. до 245,00 кв. м).
Позивач указував, що вичерпний перелік підстав виникнення права власності, як і набуття цивільних прав та обов`язків, визначений актами цивільного законодавства. Тому право власності відповідача на вказаний гараж могло виникнути винятково за умови, що позивач як власник такого майна попередньо вчиняв дії, спрямовані на його відчуження. Водночас позивач таких дій не вчиняв, а отже, майно вибуло з володіння позивача поза його волею та всупереч визначеним законом підставам.
Відповідач і нотаріус допустили порушення законодавства у сфері державної реєстрації права власності, що призвело до порушення права позивача. У підсумку за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ "Будівельник". Крім того, позивачу невідомі будь-які правові підстави, які мало б ОК "Багатоповерховий гараж "Аврора" для створення та передання будь-якої документації стосовно спірного гаража.
У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 07 червня 2023 року позов задовольнив. Витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будівельник" об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його вилучення у ОСОБА_1 та передачі ТОВ "Будівельник". Скасував державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м за адресою відповідно до даних державної реєстрації: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта: 1433867780000, номер запису про право власності: 23859930. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будівельник" судовий збір у розмірі 3 524,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки об`єкт нерухомого майна загальною площею 245,00 кв. м, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1, є частиною (складовою) гаражного комплексу та належить до нежитлових будівель, зареєстрованих на праві власності за ТОВ "Будівельник".
При цьому суд зазначив, що зобов`язальні правовідносини за договором інвестування будівництва сервісного центру від 30 жовтня 2006 року № 145 виникли між ТОВ "Будівельник", та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (дружина відповідача), саме ці особи можуть реалізувати свої права та обов`язки за вказаним договором. Разом з тим ОСОБА_1 не є стороною договору від 30 жовтня 2006 року № 145 щодо будівництва спірного об`єкта нерухомого майна ТОВ "Будівельник".
Святошинський районний суд міста Києва додатковим рішенням від 21 червня 2023 року заяву ТОВ "Будівельник" про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будівельник" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 98 000,00 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будівельник" витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у сумі 30 073,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував додаткове рішення тим, що, ухвалюючи рішення, суд не вирішив питання про розподіл всіх судових витрат, а саме витрат на проведення будівельно-технічної експертизи та витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому суд врахував, що сторона відповідача не заявляла клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст постанов апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу адвоката Возного М. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, залишив без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Київський апеляційний суд додатковою постановою від 12 грудня 2023 року заяву ТОВ "Будівельник" про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будівельник" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовив.
Апеляційний суд мотивував додаткову постанову тим, що розмір витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції в розмірі 70 000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співрозмірні з виконаною роботою під час розгляду скарги відповідача в суді апеляційної інстанції. Визначений договором між адвокатом Батриним С. В. і ТОВ "Будівельник" розмір витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 70 000,00 грн є завищеним та підлягає зменшенню до 15 000,00 грн, оскільки під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагав від адвоката вивчення великого обсягу документів чи нормативно-правових актів, збору нових доказів.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Данкевич М. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року, додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у справі, за наслідками якого усі судові витрати покласти на ТОВ "Будівельник".
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14 та № 488/6211/14, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15, від 21 січня 2020 року у справі № 908/2606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 та постановах Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 5023/5847/11, від 21 вересня 2022 року у справі № 643/13747/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 761/27802/19, від 22 грудня 2021 року у справі № 219/371/19, від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18, від 03 серпня 2022 року у справі № 695/318/20, від 08 лютого 2023 року у справі № 682/607/21, від 26 липня 2023 року у справі № 911/1638/22, від 22 листопада 2023 року у справі № 128/1878/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 461/606/18;
відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 15 і 16 ЦК України під час визначення належного способу захисту у подібних правовідносинах, за умов коли позивач має зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна і вважає, що складова (частину) такого майна вибула з його володіння поза його волею, внаслідок чого право власності на відповідну складову (частину) майна було зареєстровано за іншою особою з присвоєнням нового реєстраційного номеру відповідному об`єкту нерухомого майна; застосування віндикації призведе до виникнення підстав для подвійної реєстрації права власності за позивачем на один і той же об`єкт (його складову);
суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);
суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, задовольняючи позовну вимогу товариства про витребування майна, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не з`ясував наявність усіх передбачених законодавством умов для витребування майна з володіння відповідача, а також того, що віндикаційний позов пред`явлено особою, яка є володільцем спірного майна, хоч і вважає, що її права були порушені реєстрацією права власності за іншою особою на складову належного їй гаражного комплексу. Таким чином, задоволення віндикаційного позову у цій справі фактично призведе до виникнення підстав для здійснення подвійної реєстрації права власності на одне і те ж майно (його складову частину) за однією особою. Тобто обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є неефективним.
Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки документам, на підставі яких було збудовано гаражний бокс, зокрема, договору від 30 жовтня 2006 року № 145, квитанціям до прибуткових касових ордерів від 30 жовтня 2006 року № 45 та від 31 січня 2007 року № 3) і не врахували, що з огляду на норми статті 876 ЦК України та наявні у матеріалах справи докази позивач не міг бути власником спірного гаражного боксу, збудованого відповідно до умов договору від 30 жовтня 2006 року № 145 за кошти замовників, правонаступником яких є відповідач.
Також скарга містить доводи про те, що місцевий суд порушив норми процесуального права при призначенні судової будівельно-технічної експертизи, не витребував документів, необхідних для проведення експертизи, та не забезпечив повідомлення відповідача про час і місце проведення експертизи.
У матеріалах справи немає доказів того, що позивач до закінчення судових дебатів та ухвалення основного рішення звертався до суду першої інстанції із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд не мав підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, поданої до суду після ухвалення основного рішення.
З огляду на те що є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, то скасуванню підлягають також додаткове рішення, постанова апеляційного суду в частині перегляду такого додаткового рішення та додаткова постанова апеляційного суду, оскільки ці додаткові рішення не можуть існувати окремо від основного рішення у справі.
В доповненнях до касаційної скарги наведено додаткові підстави касаційного оскарження.
У січні 2024 року ТОВ "Будівельник" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будівельник" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 70 000,00 грн.
Підставою касаційного оскарження вказувало те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, постановах Верховного Суду 22 листопада 2023 року у справі № 591/2393/18, від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 23 листопада 2023 року у справі № 470/686/21, від 03 серпня 2022 року у справі № 569/1159/20 та в ухвалі Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 711/2741/20.
Касаційна скарга ТОВ "Будівельник" мотивована тим, що у ході розгляду справи, відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Водночас апеляційний суд ігноруючи принципи диспозитивності та змагальності та порушивши імперативні норми статті 137 ЦПК України, дійшов помилкового висновку та ухвалив додаткову постанову, якою з власної ініціативи зменшив розмір витрат позивача на правничу допомогу з 70 000,00 грн до 15 000,00 грн.
У січні 2024 року ТОВ "Будівельник" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просило відмовити в її задоволенні. Також просило розглянути раніше подані клопотання про залишення касаційної скарги та доповнень до неї без розгляду та закриття касаційного провадження.
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пушок С. В. подав відзив на касаційну скаргу ТОВ "Будівельник", в якому просив залишити її без задоволення.
У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пушок С. В. подав письмові пояснення до відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Будівельник".
Учасники справи на стадії касаційного розгляду подавали різні клопотання/заяви з процесуальних питань, зокрема, про залишення без розгляду клопотання про закриття провадження, повернення відзиву та залишення письмових пояснень, заяв, клопотань без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Данкевич М. С. та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
09 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Данкевич М. С. подала до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року доповнення до касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Данкевич М. С. прийнято до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Будівельник".
18 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що ТОВ "Будівельник" є власником нерухомого майна - гаражів (літ. Б) - 5407,40 кв. м, (літ. В) - 559,40 кв. м, (літ. Г) - 848,20 кв. м, (літ. Ж) - 135,20 кв. м, (літ. Е) - 523,90 кв. м, (літ. Д) - 426,20 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17 вересня 2018 року № 137918524 ("ІД № 137918524").
Підставою виникнення права власності на це майно є рішення Господарського суду Київської області від 24 січня 2012 року та ухвала Господарського суду Київської області від 31 травня 2012 року.
За ОСОБА_1, 06 грудня 2017 року, було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 245,00 кв. м. (гаражний бокс) за адресою: АДРЕСА_1 ; зазначеному об`єкту присвоєно новий реєстраційний номер 1433867780000.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18 липня 2018 року № 131296884 державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказане майно провів приватний нотаріус КМНО Зубкова О. Л. 06 грудня 2017 року о 17:00:44, номер запису про право власності 23859930. Підставою внесення запису є рішення приватного нотаріуса Зубкової О. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38649056 від 11 грудня 2017 року, 15:16:12.
Підставою виникнення права власності на цей об`єкт нерухомого майна зазначено такі документи: довідка про членство в кооперативі та внесення пайового внеску від 06 грудня 2017 року, серія та номер 06-127/105Д, видавник - ОК "Багатоповерховий гараж "Аврора"; виписка зі списку членів кооперативу від 06 грудня 2017 року, серія та номер 06-127/105В, видавник - ОК "Багатоповерховий гараж "Аврора"; лист-підтвердження від 24 листопада 2017 року, серія та номер 062/14-14469, видавник Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське БТІ"; протокол загальних зборів членів кооперативу від 03 квітня 2015 року, серія та номер 4, видавник - ОК "Багатоповерховий гараж "Аврора".
Таким чином, за однією адресою ( АДРЕСА_1 ), однак у різний час, було зареєстровано два об`єкти права власності: у 2012 році право власності на вказане нерухоме майно виникло у ТОВ "Будівельник", а у 2017 році право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 245,00 кв. м за цією ж адресою зареєстроване за відповідачем.
З висновку експертів від 25 серпня 2021 року № 35711/20-49/25175/21-4 відомо, що об`єкти дослідження зареєстровані за однією адресою, а інформація щодо загальних площ, які внесені до технічного паспорта нежитлових будівель позивача, відповідає даним, внесеним до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (арк. висновку 7-8). Стосовно спірного гаража площею 245,00 кв. м за наслідком огляду експерти встановили фактичне його місцезнаходження співвідносно до наданого позивачем технічного паспорта, однак відповіді на запитання експертизи не надано з підстав ненадння відповідачем технічної документації на гараж площею 245,00 кв. м та незабезпечення ним доступу до цього об`єкта (арк. висновку 10-11).
У судовому засіданні суду першої інстанції були допитані експерти ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що проводили огляд території багатоповерхового гаражного комплексу, за адресою: АДРЕСА_1 за сприяння директора ТОВ "Будівельник". Також констатували відсутність можливості надати відповіді на запитання експертизи у зв`язку з ненаданням експертам витребуваної документації на об`єкт площею 245,00 кв. м та незабезпечення його власником доступу до вказаного об`єкта. Відповідаючи на запитання в частині можливості співставлення даних про фактичне розташування гаража площею 245,00 кв. м відповідно до інформації з технічного паспорта на об`єкт позивача, експерти зазначили, що такий об`єкт площею 245,00 кв. м розташований у межах гаражного комплексу позивача, а інших подібних за характеристиками об`єктів у межах гаражного комплексу немає, що виключає можливість їх сплутування.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Данкевич М. С. не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ТОВ "Будівельник" підлягає задоволенню з огляду на таке.