ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2025 року
м. Київ
справа № 551/1300/21
провадження № 61-17567 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка",
відповідачі: ОСОБА_1, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценко Андрій Миколайович, Шишацька селищна рада Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма
"ім. Довженка" на рішення Шишацького районного суду Полтавської області
від 18 липня 2023 року у складі судді Вергун Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Агрофірма "ім. Довженка" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценка А. М., Шишацької селищної ради Полтавської області, в якому просило суд:
- визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:004:0534, що укладена 03 вересня 2017 року між ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" в особі генерального директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Доценка А. М., індексний номер 53319408 від 23 липня 2020 року, про припинення права оренди земельної ділянки
ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" та поновити відомості про речове право
ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" на земельну ділянку;
- витребувати із незаконного володіння ФГ "В.В.С." та ОСОБА_1 вказану земельну ділянку;
- припинити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право, індексний номер 60905632 від 12 жовтня 2021 року щодо оренди вказаної земельної ділянки ФГ "В.В.С." та поновити відомості про інше речове право (право оренди) за ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка".
Позов обґрунтовано тим, що 01 січня 2014 року між ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якого є ОСОБА_1, було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:004:0534, яка розташована на території Гоголівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, строком на 10 років. Право оренди було зареєстровано за ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" 01 листопада 2015 року. Додатковою угодою від 20 березня 2017 року строк оренди збільшено до 17 років та збільшено розмір орендної плати.
23 липня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценком А. М. на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 03 вересня 2017 року без відома позивача зареєстровано факт припинення права оренди ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" на вказану земельну ділянку.
ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" вважало, що угода про дострокове розірвання договору оренди землі є сфальсифікованою, шляхом поставлення на ній минулої дати - 03 вересня 2017 року, та реального проставлення ОСОБА_2 свого підпису тільки у 2020 році. Станом на 2020 рік ОСОБА_3 вже не мав повноважень генерального директора ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", оскільки був звільнений з посади 27 грудня 2017 року, після звільнення якого єдиною особою, уповноваженою на підписання договорів, пов`язаних з орендою земельних ділянок, є генеральний директор ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" ОСОБА_4.
Про відсутність волевиявлення ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" на розірвання договору оренди свідчить: відсутність примірника спірної угоди у товариства; недотримання регламентної процедури взаємодії Агрохолдінгу "Астарта-Київ" з власниками земельних ділянок; неузгодження юрисконсультом товариства проекту спірної угоди; відсутність претензій з боку орендодавця; виплата товариством орендної плати у 2017-2020 роки.
Крім того, ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" зазначено про наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_3 (колишнім генеральним директором товариства) та ОСОБА_2 .
Ураховуючи викладене, ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" просило суд їх позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 18 липня 2023 року у задоволенні позову ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог, зокрема відсутність волевиявлення сторін на укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, її підроблення.
Суд першої інстанції вказав, що позовна вимога про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі б/н від 03 вересня 2017 року є неефективним способом захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним, а оскільки інші позовні вимоги є похідними цієї позовної вимоги, вони також задоволенню не підлягають.
Позивачем не зазначено та не доведено, у чому саме полягає порушення приватним нотаріусом Доценком А. М. його прав у зв`язку з державною реєстрацією припинення права оренди на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" задоволено частково.
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 липня 2023 року змінено з урахуванням мотивів, викладених у мотивувальній частині вказаної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовна вимога про визнання правочину недійсним, на підставі якого державним реєстратором було припинено речове право позивача на земельну ділянку, відповідає належному та ефективному способу захисту прав та інтересів позивача на земельну ділянку,
а висновок районного суду про обраний позивачем спосіб захисту, є помилковим, оскільки позивач посилався на фальсифікацію спірної угоди (шляхом проставлення на ній минулої дати); вчинення її сторонами за наявності зловмисної домовленості; вчинення угоди за відсутності волевиявлення ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" на її укладення, оскільки у представника ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" ОСОБА_3 були відсутні повноваження на укладення такого типу угод. Зазначені обставини, доведення яких покладається на позивача, є підставами для визнання правочину недійсним в силу статті 232 ЦК України (вчинення правочину внаслідок зловмисної домовленості) та частини першої статті 215 ЦК України (недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу). При цьому, позивачем у справі не заперечувалось факту підписання сторонами оспорюваної угоди, внаслідок чого вона могла б кваліфікуватися як неукладена (не вчинена).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" посилалося на те, що оспорювана угода є недійсною, оскільки не відповідала волевиявленню товариства, була сфальсифікована підписантами в частині дати її укладення, та укладена від імені товариства представником за наявності зловмисної домовленості останнього із орендодавцем. Проте позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності жодної із зазначених підстав для визнання оспорюваної угоди недійсною. Саме на позивача покладається тягар доведення обставин недійсності оспорюваної угоди.
При цьому, апеляційний суд встановив, що угода була підписана генеральним директором ТОВ "Агрофірма ім. Довженка" ОСОБА_3., а доказів на підтвердження того, що було відсутнє волевиявлення сторін на укладення такої угоди, що ОСОБА_3 не мав повноважень на її підписання, що вона була сфальсифікована та укладена після звільнення ОСОБА_3 із займаної посади, позивачем не надано.
Необґрунтованим суд вважав також посилання позивача на наявність зловмисної домовленості між підписантами оспорюваної угоди.
Апеляційний суд застосував відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2024 року ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 липня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 січня 2025 року касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" звернулося до Верховного Суду із клопотанням на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09 січня
2025 року та усунуло недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження
у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 551/1300/21 із Шишацького районного суду Полтавської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" мотивована тим, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, без урахування висновку щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у відповідних постановах Верховного Суду.
Вказує, що суди не врахували, що у позивача відсутній примірник угоди про розірвання договору оренди землі та будь- які інші документи, які б свідчили про той факт, що така угода взагалі існувала, авідповідач не надала оригінал оспорюваної угоди про розірвання договору оренди, хоча суд ухвалами витребував та зобов`язав відповідача надати оригінал оспорюваної угоди. Вважає, що судами встановлено обставину укладення зазначеного правочину за відсутності належних доказів.
Посилається на відсутність в оспорюваній угоді дати припинення дії договору оренди (дати державної реєстрації угоди про розірвання договору), кадастрового номеру земельної ділянки, її площі та місця розташування, незрозумілі умови щодо порядку повернення земельної ділянки орендодавцю, отримання орендодавцем орендної плати після укладення угоди про розірвання договору оренди, відкладну державну реєстрацію припинення права на підставі угоди. Вважає, що вказане свідчить про суперечливу та недобросовісну поведінку ОСОБА_2 .
Додатково посилається на наявність ознак зловмисної домовленості між підписантами оспорюваної угоди, що є підставами для застосування до спірних правовідносин положень статті 232 ЦК України. Звертає увагу на відсутність у товариства наміру розривати договір оренди землі.
Також посилається на відповідну судову практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, просить суд передати справу на розгляд обʼєднаної або Великої Палати Верховного Суду, як таку, що містить виключну правову проблему, вирішення
якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, вказує, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду
в аналогічних справах про визнання недійсними угод про дострокове розірвання договорів оренди землі та за умови ненадання оригіналів таких угод відповідачами для дослідження, винесли різні за своєю суттю судові рішення. Ураховуючи те, що захист права оренди є надзвичайно важливим для вирішення питання сталого господарювання та залучення інвестицій в сільське господарство України, у тому числі в зв`язку із відкриттям ринку землі.
Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у" касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5325781600:00:004:0534, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,85 га, що розташована на території Шишацького району (нині Миргородського району) Полтавської області, яку успадкувала після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а. с. 33, т. 1).
01 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав, а агрофірма прийняла в строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,85 га з кадастровим номером 5325781600:00:004:0534 на 10 років (а. с. 17-20, т. 1).
01 січня 2014 року сторонами вказаного договору оренди складено Акт приймання-передачі земельної ділянки, який є додатком до нього (а. с. 21, т. 1).
01 листопада 2015 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кривенко Н. В. здійснено реєстрацію речового права (права оренди) ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:004:0534 строком до 01 січня 2023 року (а. с. 27-28, т. 1).
20 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" укладено Додаткову угоду № 1 до договору оренди землі, відповідно до якої строк дії оренди збільшено до 17 років та збільшено розмір орендної плати. На підставі вказаної угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди за ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" на 17 років (а. с. 29-30, т. 1).
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 218960080 від 04 серпня 2020 року вбачається, що 23 липня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценком А. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди)
ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:004:0534 (індексний номер рішення 53319408). Підставою припинення речового права вказано угоду про розірвання договору оренди землі б/н від 03 вересня 2017 року, що укладена між ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" та ОСОБА_2 (а. с. 14-16, т. 1).
Належним чином завірену копію даної угоди про розірвання договору оренди землі б/н від 03 вересня 2017 року надано нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценком А. М. на ухвалу апеляційного суду про витребування доказів та долучено до матеріалів справи (а. с. 158-159, т. 2).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.
Відповідно до частин першою, третьою статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.
Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України "Про оренду землі").
Розірвання договору за взаємною згодою сторін є двостороннім правочином, до якого застосовуються загальні правила про вчинення правочину.
Розірвання договору є вольовою дією, яка спрямована на припинення на майбутнє зобов`язань, які виникли з договору. Сутність розірвання договору виражається відмовою від виконання умов договору і від прийняття виконання за цим договором. Розірвання договору спричиняє повне припинення на майбутнє зобов`язань сторін договору.
Особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відомості про органи юридичної особи є відкритими. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут (статті 92, 93, 97, 99 ЦК України).
Статтею 62 Закону України "Про господарські товариства", у редакції станом на час підписання угоди про розірвання договору оренди землі, було визначено, що виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю має назву дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий). Подібні положення містяться у
статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Відповідно до частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним (частина перша
статті 232 ЦК України).
Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" посилалося на те, що оспорювана угода є недійсною, оскільки така угода укладена від імені товариства за відсутності його волевиявлення, її підписано у 2017 року, коли
ОСОБА_3 вже не обіймав посаду генерального директора товариства, без дотримання належних внутрішніх процедур та за наявності зловмисної домовленості з орендодавцем.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого в незмінній частині погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки оспорювана угода підписана сторонами договору оренди, від імені орендаря діяв його генеральний директор (виконавчий орган товариства) ОСОБА_3, справжність підпису якого та відбитку печатки товариства в тексті угоди позивачем не оспорюється. Суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про недоведеність підстав для задоволення позову.
Судом надано належну правову оцінку положенням статуту товариства, наявності у його генерального директора повноважень на укладення від імені товариства такого виду угод, а також відсутності належних доказів укладення оспорюваної угоди в інший час.
Викладені вище висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в аналогічних справах за позовами ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", зокрема у постановах: від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19 (провадження № 61-6092св20), від 10 серпня 2021 року у справі № 551/388/19 (провадження № 61-7342св21), від 10 серпня 2021 року у справі № 529/464/19 (провадження № 61-8600св21), від 12 жовтня 2021 року у справі № 551/1323/19 (провадження № 61-10436св21), від 26 листопада 2021 року у справі № 551/1320/19 (провадження № 61-8904св21), від 24 грудня 2021 року у справі№ 551/1325/19 (провадження № 61-10825св21), від 12 квітня 2022 року у справі № 551/409/19 (провадження № 61-21444св21), від 18 травня 2022 року у справі № 551/1324/19 (провадження № 61-21254св21), від 07 вересня 2022 року у справі № 551/1321/19 (провадження № 61-11340св21), від 27 жовтня 2022 року у справі № 551/1322/19 (провадження № 61-4195св22), від 26 червня 2023 року у справі № 551/348/21 (провадження № 61-6329св23), від 28 червня 2023 року у справі № 551/350/21 (провадження № 61-5982св23),від 20 липня 2023 року у справі № 551/342/21 (провадження № 61-6309св23), від 10 серпня 2023 року у справі № 551/351/21 (провадження № 61-6302св23), від 18 вересня 2023 року у справі № 551/343/21 (провадження № 61-8734св23), від 09 листопада 2023 року у справі № 551/345/21 (провадження № 61-13325св23), від 07 березня 2024 року у справі № 551/339/21 (провадження № 61-11717св23), від 21 березня 2024 року у справі № 551/349/21 (провадження № 61-956св24).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання оспорюваної угоди недійсною.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали належну правову оцінку.
Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див: постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).
Колегія суддів зауважує, що у справі, яка переглядається, суди надали належну правову оцінку поведінці учасників справи, фактичним обставинам справи, а також наявним у її матеріалах доказам у їх сукупності та дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваної угоди недійсною з підстав, зазначених у позові.
Висновки судів не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі, оскільки суди попередніх інстанцій застосували вказані вище норми права з урахуванням встановлених у цій справі обставин.