ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2025 року
м. Київ
справа № 613/25/24
провадження № 61-17404 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - держава Україна в особі Богодухівської окружної прокуратури Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області на рішення Богодухівського районного суду Харківської області
від 12 червня 2024 року у складі судді Сеник О. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року у складі колегії суддів:
Мальованого Ю. М., Тичкової О. Ю., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна
в особі Богодухівської окружної прокуратури Харківської області
про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 01 лютого 2019 року відносно нього слідчим слідчого відділу Богодухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції
в Харківській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019221280000014 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
18 липня 2019 року його було повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
24 липня 2019 року прокурором Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, яку було реорганізовано в Богодухівську окружну прокуратуру Харківської області, відносно нього затверджено обвинувальний акт, який направлено для розгляду до Богодухівського районного суду Харківської області (справа № 613/951/19). Процесуальне керівництво та підтримання державного обвинувачення здійснювали прокурори Богодухівської окружної прокуратури Харківської області.
Він не визнавав своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
30 серпня 2022 року на стадії судового розгляду справи прокурор змінив обвинувачення, а 20 вересня 2023 року прокурор в судовому засіданні відмовився від підтримання державного обвинувачення, у зв`язку з чим ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20 вересня 2023 року кримінальне провадження № 42019221280000014 відносно нього було закрито
на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення). Вказана ухвала набрала законної сили
27 вересня 2023 року.
Зазначав, що він перебував під слідством і судом із 18 липня 2019 року
до 27 вересня 2023 року, тобто 50 місяців та 9 днів.
Посилаючись на норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", вказував, що він має право на відшкодування моральної шкоди, мінімальний розмір якої, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2024 року, складає 357 129,40 грн (7 100,00 грн х 50 + 9 днів х 236,6 грн)
Уважав, що наявні підстави для збільшення розміру моральної шкоди понад гарантований законом мінімум, а саме до 657 129,40 грн, оскільки кримінальне провадження при належній процесуальній поведінці сторони захисту тривало понад чотири роки, пред`явленням обвинувачення принижено його честь, гідність та ділову репутації як законослухняного громадянина та учасника бойових дій. Унаслідок кримінального переслідування він не мав можливості працевлаштуватися, вільно пересуватися.
З урахуванням вищевказаного, ОСОБА_1 просив суд стягнути на свою
користь з Державного бюджету України завдану йому моральну шкоду
у розмірі 657 129,40 грн та вирішити питання понесених ним судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 12 червня
2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти
у розмірі 357 130,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має право
на відшкодування моральної шкоди, так як кримінальне провадження відносно нього було закрито й загалом він перебував під слідством 50 місяців.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", строк перебування позивача під слідством чи судом, і встановив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди - 357 130,00 грн, гарантований державою.
Виходячи з встановлених фактичних обставин цієї справи, районний суд дійшов висновку про відсутність підстав для збільшення розміру моральної шкоди понад гарантований законом мінімум. Позивачем не надано доказів настання тяжких наслідків морального чи майнового характеру внаслідок проведення досудового розслідування та судового розгляду відповідного кримінального провадження.
Районний суд урахував відповідні норми Конституції України, ЦК України,
Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", врахував судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року апеляційну скаргу керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області залишено без задоволення.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 12 червня
2024 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено правильні висновки по суті вирішення спору, оскільки наявні правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури.
При цьому суд першої інстанції вірно визначив розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (357 130,00 грн). Розмір моральної шкоди у мінімальному розмірі, встановленому законодавством, буде достатньою сатисфакцією перенесених позивачем моральних страждань.
Крім того, районний суд вірно застосував статтю 8 Закону України
"Про Державний бюджет на 2024 рік".
Апеляційний суд застосував ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, врахував положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У грудні 2024 року ОСОБА_2 шляхом формування документа у системі "Електронний суд", вперше звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 12 червня
2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 повернуто заявникові з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої
статті 393 ЦПК України, оскільки до касаційної скарги не було додано доказів
на підтвердження повноважень ОСОБА_2 (провадження № 61-16202ск24).
У грудні 2024 року керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богодухівського районного суду Харківської області
від 12 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 07 листопада 2024 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року касаційну скаргу керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків, зазначено строк виконання ухвали
та попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник у змісті уточненої касаційної скарги зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року клопотання керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено керівнику Богодухівської окружної прокуратури Харківської області строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. У задоволенні клопотання керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про зупинення виконання рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 12 червня 2024 року
та постанови Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року відмовлено. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури. Судами неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, які регулюють питання відшкодування моральної шкоди.
Відшкодування позивачу шкоди не повинно призвести до його збагачення. Тому визначений судами розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з держави на користь позивача, слід зменшити.
Судами вірно визначено строк перебування позивача під слідством і судом, проте при обчисленні моральної шкоди судам необхідно було виходити із положень частини 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується
як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду,
на рівні 1 600,00 грн, а не 7 100,00 грн.
При цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 лютого 2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості
про вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України,
та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 42019221280000014.
18 липня 2019 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) (а. с. 6).
30 серпня 2022 року за вказаним складом злочину Богодухівською окружною прокуратурою складено змінений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019221280000014 відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до обвинувального акту із зміненим обвинуваченням, ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у тому, що він, маючи у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 0,51 га, з метою отримання
ще однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, достовірно знаючи, що громадяни мають право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею не більше 2,00 га, уповноважив свою дружину представляти його інтереси в органах Держгеокадастру та інших органах державної влади та місцевого самоврядування в якості його представника з питань отримання всіх видів довідок та документів,
а також представляти його інтереси в реєстраційній службі Богодухівського районного управління юстиції Харківської області з питань державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, що знаходиться на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, після чого ОСОБА_3, діючи за довіреністю від ОСОБА_1, в його інтересах, не будучі обізнаною
про противоправні наміри, 06 березня 2017 року звернулася із письмовою заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Уляновської сільської ради Богодухівського району Харківської області, та передання йому зазначеної ділянки у власність, в якій також зазначила, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених статтею 121 ЗК України, ОСОБА_1
не скористався. Після цього 20 березня 2017 року на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 3956-СГ від 20 березня
2017 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення
у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а вже 18 жовтня 2017 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 19793-СГ від 18 жовтня
2017 року "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, та ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 2,0 га, в тому числі рілля, площею 2,0 га (кадастровий номер 6320888300:01:000:0257), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Враховуючи, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної
чи комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, загальною площею не більше 2,0 га, а станом на 18 жовтня 2017 року у власності ОСОБА_1 вже була земельна ділянка, площею 0,51 га (кадастровий номер 6320888300:01:001:0267), останній міг отримати у власність земельну ділянку, площею не більше 1,49 га, тому земельною ділянкою, площею 0,51 га, 18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 заволодів незаконно, шляхом обману, що завдало державі майнової шкоди (а. с. 8-22).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у справі
№ 613/236/19 за клопотанням слідчого було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6320888300:01:001:0257, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Постановою від 31 серпня 2023 року, погодженою з керівником Богодухівської окружної прокуратури, прокурор Богодухівської окружної прокуратури відмовився від підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні
№ 42019221280000014 від 01 лютого 2019 за обвинуваченням ОСОБА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) (а. с. 23-37).
Відповідно до вказаної постанови дії обвинуваченого неможливо вважати обманом, оскільки не було добросовісності з боку органу, який в силу вимог законодавства відповідає за розпорядження землями державної власності
та здійснює державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі передачі у власність земельних ділянок. Крім того, заява в інтересах ОСОБА_1 - це звернення громадянина з проханням про сприяння реалізації закріпленого законодавством права, а тому в силу суті та змісту не може містити достовірну або недостовірну інформацію. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку громадянина на будь-якому етапі безоплатної приватизації земельної ділянки повідомляти, чи використав він право на безоплатну приватизацію по відповідній категорії. Крім того, ОСОБА_1
не приховував інформації про наявність у його власності земельної ділянки, розміром 0,51 га, для ведення особистого селянського господарства, оскільки така інформація містилася у відповідному Реєстрі прав на нерухоме майно. Отже,
в даному випадку в діях обвинуваченого встановлено відсутність об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 190 КК України. Крім того, з`ясовані у суді обставини та досліджені докази дають підстави стверджувати, що обвинувачений не мав умислу на обман стосовно використаного ним права на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, вважаючи, що він, як учасник бойових дій, має право отримати 2,00 га землі, тобто добросовісно помиляючись уповноважив свою дружину - ОСОБА_3 (надав довіреність), представляти його інтереси в органах Держгеокадастру Богодухівського району Харківської області та інших установах
і організаціях. Вказане свідчить про відсутність у ОСОБА_1 прямого умислу
на незаконне заволодіння земельною ділянкою, а відповідно, суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190
КК України.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20 вересня
2023 року у справі № 613/951/19 прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні. Кримінальне провадження № 42019221280000014 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190
КК України, закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України. Скасовано арешт земельної ділянки, кадастровий номер 6320888300:01:000:0257, накладений ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року
(а. с. 38-39).
Указана ухвала набрала законної сили 27 вересня 2023 року.
ОСОБА_1 перебував під слідством та судом із 18 липня 2019 року до 29 вересня 2023 року, що становить 50 місяці та 09 днів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду,
суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити
у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5
ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Практика ЄСПЛ свідчить про те, що на базі положень статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод створено самостійне право потерпілого
від арешту або затримання на відшкодування шкоди.
Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів,
що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та в статтях 1167, 1176 ЦК України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування
за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної
та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових
і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право
на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої
та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно
від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості
та справедливості.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення
до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення
у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи,
яка її завдала.
У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових
і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право
на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до пункту 5 статті 3 указаного Закону у наведених у статті 1
цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" питання
про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно
до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи
з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 01 січня 2024 року мінімальну заробітну плату
у місячному розмірі: з 01 січня - 7 100,00 грн, а з 01 квітня - 8 000,00 грн.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, "відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати
за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі
№ 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18, зроблено висновок про те,
що "моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення
або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються
у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати
чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати
чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи
з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат,
їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості
і справедливості".
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року
№ 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18, "розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи
з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження".
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами встановлено, що 18 липня 2019 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України (шахрайство). Прокурором було складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019221280000014 відносно ОСОБА_1, який змінювався, обвинувальний акт було скеровано до суду,
за клопотанням слідчого накладено арешт на земельну ділянку, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Постановою від 31 серпня 2023 року, погодженою з керівником Богодухівської окружної прокуратури, прокурор Богодухівської окружної прокуратури відмовився від підтримання обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20 вересня
2023 року у справі № 613/951/19, яка набрала законної сили, у тому числі, прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення
у вказаному кримінальному провадженні. Кримінальне провадження
№ 42019221280000014 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Судами встановлено і не заперечується прокурором, що ОСОБА_1 перебував
під слідством та судом із 18 липня 2019 року до 29 вересня 2023 року, тобто
50 місяці та 09 днів.
Верховний Суд ураховує, що доводи касаційної скарги прокурора стосуються лише розміру для визначення моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судами правильно враховано вказаний строк перебування позивача під слідством і мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи відповідно до Закону України
"Про Державний бюджет України на 2024 рік", і вірно встановлено розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, а саме 357 130,00 грн.
Указаний розмір моральної шкоди у мінімальному розмірі, встановленому законодавством, буде достатньою сатисфакцією перенесених позивачем моральних страждань. Суди вірно врахували обсяг завданої шкоди, глибину
та тривалість моральних страждань позивача.
Доводи касаційної скарги про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із частини другої статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600,00 грн, не заслуговують на увагу, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи
з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, що узгоджується із нормами статті 13 Закону України
"Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не передбачено можливість запровадження Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується
як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.
Конституційний Суд України у своїх Рішеннях: від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020,
від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, неодноразово наголошував на тому,
що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік,
є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне
від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України,
а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав
і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Отже, Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах, а зміни у вказаний Закон не вносилися.
При цьому відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, не є в розумінні статей 56, 62 Конституції України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду", статей 1167, 1176 ЦК України "виплатою", а відтак, підстави
для застосування положень частини другої статті 8 Закону України
"Про Державний бюджет на 2024 рік", якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600,00 грн, відсутні.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20, провадження
№ 61-2214св23, Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону України
"Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" зазначив, що "тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному
з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Аналізуючи релевантну судову практику Верховного Суду при розгляді справ
про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням
під слідством і судом, Верховний Суд роз`яснював про необхідність застосування "мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду", "виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом", "мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування", а тому при вирішенні указаної справи необхідно виходити
із установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 7 100,00 грн.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25 вересня
2024 року у справі № 761/22531/23, провадження № 61-7724св24, від 08 жовтня 2024 року у справі № 333/2527/22, провадження № 61-7696св24, від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23, провадження № 61-8406св24, від 15 листопада 2024 року у справі № 336/2137/23, провадження № 61-9291св24, від 19 грудня
2024 року у справі № 488/2561/21, провадження № 61-8267св24, від 05 березня 2025 року у справі № 166/789/24, провадження № 61-14883св24.
Отже, вирішуючи питання розміру моральної шкоди, судами вірно застосовано норми матеріального права, у тому числі статтю 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
При цьому інших доводів касаційна скарга прокурора не містить.
Суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури, відповідно до вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", розмір відшкодування правильно обчислено судами.
Зроблені судами висновки по суті вирішення спору узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними. Із цих підстав Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги у цій частині. При цьому судова практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та сформованою. У кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору, що не може бути правовою підставою
для скасування чи зміни судових рішень.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду