ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 947/8629/20
провадження № 61-2579св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - державне підприємство "Адміністрація морських портів України",
відповідач - Вецкаганс Райвіс,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Мастістий Ілля Андрійович, на рішення Київського районного суду м. Одеси, у складі судді Васильків О. В., від 14 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,
від 30 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2020 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказів в. о. голови
ДП "АМПУ" ОСОБА_2, які у подальшому скасовані у судовому порядку, були звільнені з роботи працівники підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
3. На виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси
від 21 червня 2019 року у справі № 521/1730/19 про поновлення на роботі ОСОБА_3, ДП "АМПУ" було сплачено ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 340 648 грн.
4. На виконання рішення Київського районного суду м. Одеси
від 21 червня 2019 року у справі № 520/21140/18 про поновлення на роботі ОСОБА_4, ДП "АМПУ" було сплачено ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 553 134,76 грн.
5. Факт прийняття відповідачем незаконних наказів про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено судовими рішеннями,
а ОСОБА_2 як посадова особа, винна у незаконному звільненні працівників, має відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
6. Посилаючись на викладене та положення пункту 8 статті 134 КЗпП України, ДП "АМПУ" просило суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 893 782,76 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
7. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 30 листопада 2023 року, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДП "АМПУ" матеріальну шкоду в розмірі 893 782,76 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав на наявність у позивача права зворотної вимоги до відповідача щодо відшкодування матеріальної шкоди, адже внаслідок дій ОСОБА_2 щодо видання незаконних наказів про звільнення ОСОБА_3 і
ОСОБА_4 підприємство зазнало збитків, виплативши на виконання судових рішень незаконно звільненим працівникам грошові кошти за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Мастістий І. А. просить скасувати оскаржені судові рішення, а провадження у справі закрити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10. 20 лютого 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мастістий І. А. подав касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси
від 14 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 30 листопада 2023 року у справі № 947/8629/20.
11. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
12. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 19 березня 2019 року
у справі № 924/308/18, від 18 червня 2019 року у справі № 911/1657/18,
від 17 вересня 2019 року у справі № 910/8937/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 6 частини першої, пунктами 1, 3
частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Стверджує, що позивач безпідставно вказав на преюдиційність обставин, встановлених у справах № 521/1730/19 та № 520/21140/18, оскільки ОСОБА_2 до участі у розгляді цих справ залучений не був.
17. Наголошує, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 вчиняв винні та протиправні дії або бездіяльність при ухваленні наказів про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Натомість дії відповідача, як керівника ДП "АМПУ", щодо звільнення ОСОБА_4 і
ОСОБА_3 не мають ознак умислу або необережності у будь-якій формі, а судами у таких діях не встановлено вини
ОСОБА_2 18 . Зазначає, що ОСОБА_2 було необґрунтовано відмовлено у реалізації процесуальних прав щодо отримання відповідей в порядку статті 93 ЦПК України та не витребувано докази.
19. Крім того, вважає, що заявлений спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки відповідач, на час виникнення спірних правовідносин, виконував обв`язки голови ДП "АМПУ".
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
20. У квітні 2024 року ДП "АМПУ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
21. Вказує, що у розглядуваній справі відповідач мав можливість, але не спростував обставини, встановлені у справах № 521/1730/19 та
№ 520/21140/18. Факт незаконного звільнення працівників встановлений у цих справах та свідчить про вину відповідача, як особи уповноваженої на звільнення з роботи працівників.
22. Зазначає, що особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу.
23. Вважає, що предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди в порядку регресу, тобто вирішення приватноправових відносин, а тому спір правильно розглянуто за правилами цивільного судочинства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 21 квітня 2017 року № 43-О "Про виконуючого обов`язки голови державного підприємства "Адміністрація морських портів України" покладено з 24 квітня 2017 року виконання обов`язків голови ДП "АМПУ" на ОСОБА_2, заступника голови з фінансів апарату управління ДП "АМПУ" на період до прийняття відповідного рішення уповноваженим органом управління.
25. Наказом від 31 січня 2020 року № 181-к "Про звільнення", ОСОБА_2 звільнений із ДП "АМПУ" 31 січня 2020 року за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП України.
26. Наказом в. о. голови ДП "АМПУ" ОСОБА_2 від 27 листопада
2018 року № 469-к ОСОБА_6 звільнено з роботи 27 листопада 2018 року за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої
статті 40 КЗпП України.
27. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня
2019 року у справі № 521/1730/19 позов ОСОБА_3 до ДП "АМПУ" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ
від 27 листопада 2018 року № 469-к про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника відділу внутрішньої безпеки апарату управління
ДП "АМПУ". Поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника відділу внутрішньої безпеки апарату управління ДП "АМПУ". Стягнуто з
ДП "АМПУ" на користь ОСОБА_3 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 340 648 грн, моральну шкоду в сумі 2 000 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 34 700 грн, а також судовий збір в сумі 4 986,84 грн. Стягнуто з ДП "АМПУ" на користь держави судовий збір в сумі 1 536,80 грн.
28. 25 червня 2019 року на виконання вказаного рішення суду у справі
№ 521/1730/19 ДП "АМПУ" видало наказ № 565-к "Про поновлення ОСОБА_3", яким скасовано наказ від 27 листопада 2018 року № 469-к про звільнення та поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника відділу внутрішньої безпеки апарату управління ДП "АМПУ".
Крім того, ДП "АМПУ" виплатило ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 340 648 грн, моральну шкоду в сумі 2 000 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 34 700 грн та судовий збір в сумі 4 986,84 грн.
29. Наказом в. о. голови ДП "АМПУ" ОСОБА_2 від 30 листопада
2018 року № 478-к "Про звільнення" ОСОБА_4 звільнено з роботи 30 листопада 2018 року у зв`язку зі скороченням штату за пунктом 1
частини першої статі 40 КЗпП України.
30. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року у справі № 520/21140/18 позов ОСОБА_4 до ДП "АМПУ" задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ в. о. голови ДП "АМПУ"
від 30 листопада 2018 року № 478-к "Про звільнення". Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП "АМПУ". Стягнуто з ДП "АМПУ" на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення, а саме з 30 листопада 2018 року по 21 червня 2019 року в сумі 553 134,76 грн. Стягнуто з ДП "АМПУ" на користь ОСОБА_4 неправомірно утриману суму із заробітної плати у розмірі 116 905,07 грн. Стягнуто з ДП "АМПУ" на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 704,80 грн. Стягнуто з ДП "АМПУ" на користь держави судовий збір в загальній сумі 6 700,39 грн. У задоволенні решти вимог ОСОБА_4 відмовлено.
31. Постановою Одеського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/21140/18 апеляційні скарги ОСОБА_4 і ДП "АМПУ" залишені без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси
від 21 червня 2019 року залишено без змін.
32. Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі
№ 520/21140/18 касаційні скарги ОСОБА_4 і ДП "АМПУ" залишені без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишено без змін.
33. 17 липня 2019 року на виконання вказаного рішення суду у справі
№ 520/21140/18 ДП "АМПУ" видано наказ № 622-к про поновлення ОСОБА_4 на роботі.
Крім того, ДП "АМПУ" сплачено на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 553 134,76 грн, неправомірно утриману суму із заробітної плати у розмірі 116 905,07 грн та судовий збір в сумі 704,80 грн.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
35. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
36. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
37. У статті 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
38. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих судам у пункті 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
39. Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 02 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
40. Судами встановлено, що ОСОБА_2 під час виконання обов`язків голови ДП "АМПУ" видав наказ від 27 листопада 2018 року № 469-к про звільнення ОСОБА_3 та наказ від 30 листопада 2018 року № 478-к про звільнення ОСОБА_4 .
41. Вказані накази про звільнення працівників судовими рішенням
у справах № 521/1730/19, № 520/21140/18 визнані незаконними та скасовані, а в порядку виконання судових рішень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поновлені на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 340 648 грн та 553 134,76 грн відповідно.
42. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_2 як службова особа, яка видала накази про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які у подальшому були визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненим працівникам часу вимушеного прогулу в загальному розмірі 893 782,76.
43. Звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з порушенням закону підтверджено судовими рішенням у справах № 521/1730/19 та
№ 520/21140/18.
44. Висновки про те, що службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненим працівникам часу вимушеного прогулу, неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 22 січня 2021 року у справі № 332/832/18, від 12 липня 2023 року у справі № 663/1169/20, від 11 жовтня 2023 року у справі № 158/2727/20, від 17 липня 2024 року у справі № 439/362/22, від 09 жовтня 2024 року у справі
№ 394/438/22, у яких, зокрема також службова особа, яка видала наказ про звільнення, не була залучена до розгляду справи про визнання незаконним звільнення працівника та його поновлення на роботі.
45. Доводи касаційної скарги про те, що з огляду на приписи статті 54 ЦПК України у справі, що переглядається, відсутні підстави для врахування обставин, встановлених у судових рішеннях у справах № 521/1730/19 та
№ 520/21140/18, підлягають відхиленню з огляду на таке.
46. На час подання позовів до ДП "АМПУ" у справах № 521/1730/19 та
№ 520/21140/18 ОСОБА_2 виконував обов`язки голови цього підприємства, а отже мав бути обізнаний про розгляд цих справі в суді та мав можливість впливати на реалізацію підприємством - відповідачем своїх процесуальних прав та обов`язків, як особисто в порядку самопредставництва, так і через уповноважених представників.
47. Однак під час розгляду справ № 521/1730/19 та № 520/21140/18
ДП "АМПУ" не довело законність звільнення з роботи ОСОБА_3 і
ОСОБА_4, як і не зверталось з клопотанням про залучення ОСОБА_2 до участі у розгляді цих справ.
48. Не звертався із клопотаннями про вступ у справи № 521/1730/19 та
№ 520/21140/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, відповідно до положень частини першої статті 53 ЦПК України, і сам ОСОБА_2, хоча, як керівник підприємства, мав бути обізнаний про розгляд цих справ судами.
49. Колегія суддів також звертає увагу, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року у справі № 521/1730/19, яким було визнано незаконним і скасовано виданий ОСОБА_2 наказ про звільнення ОСОБА_3 та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, відповідач - ДП "АМПУ", обов`язки голови якого на той час виконував сам ОСОБА_2, в апеляційному порядку взагалі не оскаржувало.
50. ОСОБА_2, будучи обізнаним про розгляд судами справ
№ 521/1730/19 та № 520/21140/18, мав зважати на правові наслідки оскарження в судовому порядку виданих ним наказів про звільнення з роботи працівників підприємства.
51. Посилання заявника на те, що йому було необґрунтовано відмовлено у реалізації процесуальних прав, є необґрунтованими.
52. У відзиві ОСОБА_2 на позов ДП "АМПУ" сформульовані запитання позивачу про обставини, які, на думку відповідача, мають значення для справи.
53. ДП "АМПУ" у відповіді на відзив вважало, що сформульовані відповідачем питання не стосуються предмету спору у цій справі.
54. Під час судового засідання 14 вересня 2021 року представник відповідача вказав на відсутність клопотань.
55. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не зазначив нових обставини, що підлягають встановленню, доказів, які підлягають дослідженню чи оцінці, а апеляційний суд переглянув справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
56. Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що спір у цій справі належить юрисдикції господарських судів.
57. Спір виник з приводу відшкодування шкоди в порядку регресу на підставі статей 134, 237 КЗпП України.
58. У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди у порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства.
59. Такий підхід щодо юрисдикції подібних спорів підтримано Верховним Судом, зокрема у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 755/4855/22.
60. Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 19 березня 2019 року у справі № 924/308/18, від 18 червня 2019 року у справі № 911/1657/18,
від 17 вересня 2019 року у справі № 910/8937/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, на які посилається заявник в касаційній скарзі.
61. Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права щодо не дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій здійснено оцінку доказів відповідно до положень статті 89 ЦПК України.
62. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
63. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
64. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
65. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
66. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду