ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 487/4523/23
провадження № 61-10218св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В.,
від 03 липня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса), про визнання батьківства.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що із 2005 року він перебував у близьких стосунках з відповідачкою ОСОБА_4
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, якого назвали ОСОБА_5 .
4. Оскільки, він на той час перебував у зареєстрованому шлюбу з іншою жінкою, проживав з нею та не мав наміру кидати родину, відомості про батька дитини в актовому записі про народження були записані як " ОСОБА_6" зі слів матері відповідно до статті 135 СК України.
5. У 2009 році за його ініціативою було проведено генетичну експертизу та встановлено 99,9% ймовірності того, що він є батьком дитини.
6. До 2015 року вони з відповідачкою періодично проживали разом, а у період з 2015 року до 2017 року проживали однією сім`єю.
7. В подальшому вони посварились і він не мав можливості близько спілкуватися з дитиною.
8. Також йому стало відомо, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 стали проживати разом і згодом зареєстрували шлюб.
9. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до органів РАЦС в порядку статті 126 СК України та подали спільну заяву про походження дитини, на підставі якої були змінені прізвище та по батькові дитини на " ОСОБА_8", а батьком дитини записаний відповідач ОСОБА_3 .
10. Наразі відповідачі розірвали шлюб та проживають окремо. ОСОБА_3 не спілкується з дитиною та фактично не виконує батьківські обов`язки.
11. Водночас він не має можливості вжити заходів щодо захисту своєї дитини, оскільки юридично не записаний її батьком.
12. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
визнати його батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов`язати компетентний орган державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, складеного Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції
30 липня 2008 року за № 2344, виключивши відомості про батька дитини " ОСОБА_3, громадянин України", зазначивши батьком дитини " ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, уродженець с. Кведа Гора, Ванського району Грузії", змінити прізвище дитини з " ОСОБА_9" на " ОСОБА_10" по батькові дитини з " ОСОБА_11" на " ОСОБА_12", про що видати нове свідоцтво про народження.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
13. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2024 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внесено до актового запису
№ 2344, складеного 30 липня 2008 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, про народження дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні зміни: в графі "Прізвище дитини" змінено з " ОСОБА_9" на " ОСОБА_10"; в графі "По батькові дитини" змінено з " ОСОБА_11" на " ОСОБА_12"; в графі "Відомості про батька" зазначено " ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3". Інші відомості залишено без змін.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки судово-медичну генетичну експертизу у справі не було проведено з підстав неприбуття до експертної установи матері та дитини, тому на підставі статті 109 ЦПК України суд, з урахуванням досліджених доказів, зокрема висновку спеціаліста з питань судово-медичної експертизи № 18 від 05 березня 2009 року, вважав можливим визнати той факт, що позивач є біологічним батьком ОСОБА_8 . Суд вказав на врахування найкращих інтересів дитини і того факту, що батьківство позивача є доведеним.
15. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2024 року апеляційну скаргуОСОБА_2 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
16. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для задоволення позовуз огляду на те, що на час звернення ОСОБА_1 до суду у цій справі до актового запису про народження дитини вже були внесені відомості про батька за заявою іншої особи про визнання батьківства. Порушення норм матеріального права, яке допущено судом першої інстанції, призвело не до захисту прав та інтересів дитини, або забезпечення такій дитині захисту і піклування, які необхідні для її благополуччя, а стало безпідставним задоволенням позову особи, якій надано переваги у захисті її цивільного інтересу над інтересом дитини, у якої тричі були змінені відомості про батька. При цьому батьківство ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не оспорено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постановуМиколаївського апеляційного суду від 03 липня 2024 року, залишивши в силі рішенняЛенінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2024 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. У липні 2024 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2024 року.
19. Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
20. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21, від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18,
від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, від 11 січня 2023 року у справі № 504/4181/17, від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18, від 11 липня
2023 року у справі № 449/433/22/, від 21 червня 2023 року у справі № 369/9813/20, від 30 червня 2021 року у справі № 742/3238/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Вказує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою найвагоміший доказ у справі - висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, який є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест наразі є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
23. Вважає, що не може бути підставою для відмови біологічному батьку у встановленні його батьківства, той факт що інша особа добровільно дала згоду на запис батьком дитини у свідоцтві про народження та виконує обов`язки батька щодо дитини.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
24. 30 липня 2008 року вчинено актовий запис № 2344 про народження ОСОБА_13, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_4 . Відомості про батька дитини ( ОСОБА_6 ) записані зі слів матері на підставі частини 1 статті 135 СК України.
25. За заявою ОСОБА_1 спеціалістами Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз складено висновок №18 від 05 березня 2009 року згідно з яким молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що ОСОБА_1 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_13, народженого ОСОБА_7 з вірогідністю 99,9999%, тобто батьківство практично доведено.
26. 17 травня 2017 року до актового запису про народження ОСОБА_13 внесені зміни на підставі спільної заяви про визнання батьківства, яка подана матір`ю дитини та відповідачем ОСОБА_3 відповідно до статті126 СК України. У зв`язку із внесеними змінами батьком дитини записано ОСОБА_3, прізвище та по батькові дитини змінені на " ОСОБА_9" та " ОСОБА_11".
27. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня
2023 року за клопотанням позивача у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.
28. Листом експерта Миколаївського НДЕКЦ МВС України від 02 листопада 2023 року повідомлено суд першої інстанції про необхідність явки сторін
30 листопада 2023 року для відбору експериментальних зразків для проведення експертизи.
29. Оскільки 30 листопада 2023 року до Миколаївського НДЕКЦ МВС з`явився лише ОСОБА_1, експерт повідомив суд про неможливість проведення експертизи (повідомлення № СЕ-19/115-23/15005-БД від 05 грудня 2023 року).
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
31. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
32. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті
5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
33. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування
(стаття 7 Конвенції про права дитини).
34. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
35. Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
36. Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
37. Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
38. Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
39. Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
40. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставі статті 128 СК України факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
41. Водночас статтею 129 СК України врегульовано порядок вирішення спору про визнання батьківства.
42. У розглядуваній справі, встановлено, що при реєстрації народження ОСОБА_13,відомості про батька дитини записані за вказівкою матері на підставі положень частини першої статті 135 СК України.
43. В подальшому, на підставі заяви матері дитини ОСОБА_14 та ОСОБА_3 від 17 травня 2017 року про визнання батьківства, до актового запису про народження ОСОБА_13, були внесені зміни зокрема батьком дитини зазначено ОСОБА_3, а також змінено прізвище та по батькові дитини на " ОСОБА_9" та " ОСОБА_11".
44. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 639/2026/17 звернула увагу, що в Сімейному кодексі України є прогалина та відсутній чіткий регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин у випадку, коли чоловік, який вважає себе біологічним батьком та ініціює позов про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису змінюються на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства.
Позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, права ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.
Тому позов чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства, підлягає розгляду по суті з дотриманням статей 128, 129 СК України на підставі аналогії закону.
45. Згідно з приписами частини першої статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
46. У пункті 10 постанови від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).
47. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
48. У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
49. Слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
50. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
51. Вказані висновки також викладено у постановах Верховного Суду
від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року
у справі № 205/5698/21, від 20 вересня 2024 року у справі № 183/2690/21.
52. При цьому в якості доказів батьківства можуть розглядатися різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач (див. постанову Верховного Суду
від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18).
53. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
54. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
55. Судова молекулярно-генетична експертиза у розглядуваній справі не проведена.
56. Ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня
2023 року про призначення за клопотанням позивача судової молекулярно-генетичної експертизи не виконана у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 із дитиною для відібрання експериментальних зразків.
57. Статтею 109 ЦПК України визначено наслідки ухилення від участі в експертизі.
58. Водночас апеляційний суд не сформулював власного висновку щодо наявності підстав для застосування у цій справі наслідків передбачених статтею 109 ЦПК України.
59. Згідно з частиною дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
60. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
61. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
62. Судове провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується приватного життя чоловіка, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.
63. У справах цієї категорії має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини, ретельно вивчати у справедливій процедурі чи визнання батьківства не суперечить інтересам дитини, зокрема на виховання в існуючій сім`ї, що забезпечує адекватний розвиток дитини. При врахуванні такого балансу доцільно надавати оцінку висновкам органів у справах дітей щодо сімейної ситуації та думці дитини, яка здатна її висловити.
64. Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33)
65. У цій справі суд апеляційної інстанції застосував положення статей 128, 129 СК України без урахування вищенаведених висновківВерховного Суду, не дослідив належним чином зібрані у справі докази, не встановив обґрунтованості відмови відповідачки від проходження молекулярно-генетичної експертизи.
66. Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
67. Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
68. Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для належного апеляційного перегляду справи, повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, з урахуванням висновків, наведених у цій постанові.
69. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу у розумний строк з додержанням норм матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити надані сторонами докази, з`ясувати чи підтримує позивач свій позов, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін, врахувати баланс між інтересами сторін та найкращими інтересами дитини.
70. Верховний Суд також звертає увагу, що у розглядуваній справі, окрім вимог про встановлення батьківства, заявлені вимоги та існує спір про зміну прізвища і по батькові дитини.
71. Вочевидь вирішення цих вимог неможливе без врахування думки
дитини - ОСОБА_8, якому виповнилось 16 років та який відповідно до положень частини першої статті 149 СК України має право на власний розсуд визначати своє прізвище та (або) власне ім`я та (або) по батькові.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду