ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 335/578/23
провадження № 61-10499св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2,
відповідач - районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району,
третя особа - ОСОБА_3,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2024 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Кухаря С. В., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2023 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ., разом із сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06 грудня 1971 року на вселення до вказаної квартири був виданий ордер № 4577 її бабусі ОСОБА_1, з нею укладений договір найму й заведений особовий рахунок, та, відповідно, вона була відповідальним квартиронаймачем. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 померла.
В подальшому, згідно з договором найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 15 березня 2013 року № 10553433, укладеного з МКП "Основаніє", наймачем квартири АДРЕСА_2 було визначено її ( ОСОБА_1 ).
З метою приватизації цієї квартири вона звернулась до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, проте листом від 12 січня 2023 року у приватизації їй відмовлено через ненадання ордера на житло.
Зазначала, що зверталась до відповідних державних органів із заявами про видачу дубліката ордера, однак їй повідомлено про його відсутність.
Вважає, що ненадання ордеру на житло не є підставою для відмови у приватизації квартири. Станом на теперішній час вона та її син не використали право на безоплатну приватизацію.
Оскільки відсутня можливість отримати оригінал чи дублікат ордера, вважає, що належним способом захисту їх житлових прав є визнання за ними права на приватизацію вказаного житлового приміщення.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати за нею та ОСОБА_2 право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 без ордера на житлове приміщення, зобов`язавши районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району здійснити приватизацію квартири за відсутності ордера на житлове приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2023 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 без ордера на житлове приміщення.
Зобов`язано районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району прийняти від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, документи на приватизацію квартири АДРЕСА_2 за відсутності ордеру про надання житлової площі та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірна квартира не відноситься до житла, визначеного в статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а тому, незважаючи на відсутність ордера, у позивачів наявне право здійснити приватизацію квартири.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Встановивши, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, яка до участі в справі залучена не була, апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та відмовив у позові у зв`язку з неналежністю суб`єктного складу сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 липня 2024 року ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_3, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме - судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 683/2336/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 276/594/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 753/20451/17, від 18 жовтня 2021 року у справі № 640/14856/19, від 23 вересня 2022 року у справі № 289/847/21, від 03 червня 2020 року у справі № 361/6668/15 та у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-125цс12.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Зазначає, що ОСОБА_4 втратила право на проживання у спірній квартирі внаслідок переїзду на нове місце проживання, тому із сином не мають права на її приватизацію. Вона не довела факт проживання у вказаній квартирі, а вказує, що була в ній виключно зареєстрована. Проте визначальною умовою для приватизації є факт саме проживання, а не реєстрації за спірною адресою. Тому ОСОБА_4, ОСОБА_5 не мають права як на проживання у вказаній квартирі, так і на її приватизацію на підставі статей 107 ЖК України, 4, 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Право на житло ОСОБА_4, ОСОБА_5 рішенням суду першої інстанції не порушено, оскільки ОСОБА_4 на праві приватної власності належить інше житлове приміщення, в якому вона й проживає.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, до Районної адміністрації Запорізької міської ради, по Вознесенівському району, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права на приватизацію.
Матеріали справи № 335/578/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2025 року справу № 335/578/23 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 з 13 червня 1991 року. Разом із нею за вказаною адресою проживає та зареєстрований з 18 липня 2017 року її малолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06 грудня 1971 року на вселення до вказаної квартири був виданий ордер № 4577 бабусі ОСОБА_1 - ОСОБА_1 та з нею був укладений договір найму й заведено особовий рахунок, та, відповідно, вона була відповідальним квартиронаймачем. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 померла.
Згідно з договором найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 15 березня 2013 року № 10553433, укладеного з МКП "Основаніє", наймачем квартири АДРЕСА_2 було визначено позивачку ОСОБА_1 .
З метою приватизації вказаної квартири ОСОБА_1 звернулась до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, проте листом від 12 січня 2023 року отримала відмову у приватизації квартири через ненадання ордеру на житло.
Листом від 22 серпня 2022 року № 762/01-37/01 Департаментом житлово-комунального господарства Запорізької міської ради повідомлено, що будинок АДРЕСА_3 було введено в експлуатацію в 1971 році, однак у відділі обліку та розподілу житлової площі Департаменту коринці ордерів зберігаються лише з 1984 року.
Листом від 28 жовтня 2022 року Архівне управління Запорізької міської ради повідомило про відсутність у них ордеру на спірну квартиру.
Згідно листа МКП "Основаніє" від 08 вересня 2022 року надано інформацію про відсутність копії ордера, однак надано копію особового рахунку, в якому вказані реквізити ордера та попереднього відповідального квартиронаймача - ОСОБА_1, яка померла у 2013 році.
За результатами розгляду поданих позивачкою ОСОБА_1 до районної адміністрації документів на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено відсутність копії такого ордера та, з огляду на такі обставини, листом від 12 січня 2023 року повідомлено про відмову у приватизації житла.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме - судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 683/2336/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 276/594/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 753/20451/17, від 18 жовтня 2021 року у справі № 640/14856/19, від 23 вересня 2022 року у справі № 289/847/21, від 03 червня 2020 року у справі № 361/6668/15 та у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-125цс12.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.