ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 824/32/24
провадження № 61-708ав25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Маштакової Т. Ф.,
учасники справи:
заявник (стягувач) -WK Energo GmbH (Німеччина),
представник заявника - Хомин Оксана Мирославівна,
заінтересована особа (боржник) - акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",
представник боржника - Найденко Іван Олександрович,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 липня 2024 року у складі судді Ящук Т. І. у справі за заявою WK Energo GmbH (Німеччина), яка подана представником Хомин Оксаною Мирославівною, про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 06 грудня 2023 року у справі за позовом Wk Energo GmbH (Німеччина) до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заявника
28 березня 2024 року WK Energo GmbH (Німеччина) звернулося до суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 06 грудня 2023 року.
Заяву мотивовано тим, що рішенням МКАС при ТПП України від 06 грудня
2023 рокуз державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"(далі -
АТ "НАЕК "Енергоатом") на користь WK Energo GmbH (Німеччина) стягнуто 324 097,90 євро, з яких: 301 057,28 євро - основний борг, 12 297,98 євро - три відсотки річних, 10 742,64 євро - відшкодування витрат з арбітражного збору.
Посилаючись на те, що зазначене рішення арбітражного суду є чинним та обов`язковим для сторін, отже підлягає примусовому виконанню, заявник просив визнати та надати дозвіл на його виконання.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2024 року заяву Wk Energo GmbH (Німеччина) задоволено.
Надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 06 грудня 2023 року у справі № 366/2023 про стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом"на користь Wk Energo GmbH (Німеччина) заборгованості за контрактом
від 09 жовтня 2018 року № 53-129-01-18-01590.
Видано виконавчий лист на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 06 грудня 2023 року у справі № 366/2023 про стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь Wk Energo GmbH (Німеччина) заборгованості за контрактом від 09 жовтня 2018 року № 53-129-01-18-01590 у сумі 301 057,28 євро - основного боргу, 12 297,98 євро - трьох процентів річних та 10 742,64 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору, всього 324 097, 90 євро.
Стягнуто з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь Wk Energo GmbH (Німеччина) судовий збір у сумі 1 514,00 грн.
У задоволенні заяви WK Energo GmbH (Німеччина) про стягнення витрат на оплату правничої допомоги в сумі 500 євро відмовлено.
Ухвалу суду мотивовано тим, щосторонами укладено арбітражну угоду, спір підвідомчий МКАС при ТПП України, рішення якого від 06 грудня 2023 року набрало чинності та є обов`язковим до виконання і підстав для відмови у наданні дозволу на його виконання не встановлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
16 січня 2025 року АТ "НАЕК "Енергоатом" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 липня
2024 року, постановлену ним як судом першої інстанції, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
АТ "НАЕК "Енергоатом" зазначає, що укладена між сторонами арбітражна угода діяла до 31 грудня 2019 року, волевиявлення сторін було направлено на обмежений строк дії такої угоди, що підтверджується тим, що серед виключень в контексті строку дії контракту не зазначено такого структурного елементу контракту як арбітражне застереження. Таким чином, на момент арбітражного розгляду не існувало дійсної арбітражної угоди, яка б давала МКАС при ТПП України бути компетентним судом та, відповідно, право прийняти рішення по суті спору.
Крім того, зауважує, що в укладеному між сторонами контракті, у розділі 9 міститься арбітражне застереження, проте розділом 9 контракту не передбачено застережень про можливість передачі на розгляд МКАС спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі, а відтак дана обставина суперечить положенням частини другої статті 22 ГПК України.
Посилається на те, що визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України суперечить публічному порядку України, оскільки загрожує безпеці та економіці України, фактично буде надано дозвіл на стягнення коштів у розмірі 324 097,90 євро з підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави Україна, та матиме наслідок належного забезпечення оплати заробітної плати працівникам, можливості доведення підприємства до банкрутства, впливу на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, зокрема в зимовий період, а також постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики.
Відзив на апеляційну скаргу
У лютому 2025 року від WK Energo GmbH (Німеччина) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої апеляційним судом ухвали. Крім того просив судові витрати та витрати на правову допомогу, пов`язані з подачею та розглядом апеляційної скарги, покласти на боржника.
Заявник зазначає, що арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватись як угода, яка не залежить від інших умов договору. Крім того, АТ "НАЕК "Енергоатом" протягом усього розгляду справи в арбітражі не заперечував проти компетенції МКАС при ТПП України, подавав процесуальні документи, відстоюючи свою правову позицію по суті спору, що свідчить про визнання ним чинності арбітражного застереження.
Вважає, що посилання АТ "НАЕК "Енергоатом" на те, що передання спору на розгляд до МКАС при ТПП України суперечить положенням частини першої статті 22 ГПК України є помилковими, оскільки право на передачу такого спору передбачено частиною другою цієї статті.
WK Energo GmbH не погоджується із аргументами боржника про те, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України, оскільки на їх підтвердження не надано жодних доказів. АТ "НАЕК "Енергоатом" має реальну можливість погасити заборгованість перед стягувачем і це ніяким чином не вплине на його платоспроможність, з огляду на фінансове становище.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до судового розгляду на 06 березня 2025 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
09 жовтня 2018 року ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) та WK Energo GmbH (постачальник) уклали контракт № 53-129-01-18-01590, за умовами якого
постачальник зобов`язався передати покупцю товар - високовольтні вводи (high-voltage bushings) виробництва HSPHochspannungsgerateGmbH(Німеччина) та ТОВ "МАСА" (Росія) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1, 2, 3 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняв на себе зобов`язання прийняти і сплатити кошти за товар.
Згідно з пунктами 9.2-9.4 розділу ІХ Контракту всі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - місто Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню, - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами Контракту.
Пунктом 10.1 розділу Х контракту передбачено, що контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених контрактом, контракт діє до закінчення дії гарантії на продукцію.
07 липня 2023 року WK Energo GmbH (Німеччина) звернулось до МКАС при ТПП України з позовом про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованості за постановлений товар.
Рішенням МКАС при ТПП України від 06 грудня 2023 рокуз державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"(далі - АТ "НАЕК "Енергоатом") на користь WK Energo GmbH (Німеччина) стягнуто 324 097,90 євро, з яких: 301 057,28 євро - основний борг, 12 297,98 євро - три відсотки річних, 10 742,64 євро - відшкодування витрат з арбітражного збору.
Згідно з довідкою МКАС при ТПП України від 14 лютого 2023 року, адресованому компетентному суду за місцем виконання, рішення МКАС при ТПП України від 06 грудня 2023 року є остаточним та набуло законної сили з дати його винесення - 06 грудня 2023 року.
Мотивувальна частина
Згідно з частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК УкраїниВерховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті V Нью-Йоркської Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статті 478 ЦПК Українита статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в главі 3 розділу ІХ "Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів" ЦПК України.
Згідно зі статтею 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором; згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
За змістом статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторона, проти якої воно спрямоване, подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято. У визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути відмовлено, якщо суд визнає, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин,
які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні рішення міжнародного арбітражного суду покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
Необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є блокуванням такого рішення і матиме характер штучного нормативного бар`єра, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших країнах.
Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення порушуватиме частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти (рішення у справі "Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece" від 09 грудня 1994 року, серія А, № 301-В ).
Установивши, що рішення МКАС при ТПП України від 06 грудня 2023 року набрало чинності і підлягає виконанню, а також відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви WK Energo GmbH (Німеччина)про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України
від 06 грудня 2023 року, передбачених статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статтею 478 ЦПК Українита статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", Київський апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність компетенції МКАС при ТПП України на розгляд спору
В апеляційній скарзі АТ "НАЕК "Енергоатом" посилається на те, що МКАС при ТПП України розглянув справу за відсутності компетенції та дійсного волевиявлення сторін на такий розгляд, оскільки після закінчення 31 грудня 2019 року строку дії укладеного між сторонами Контракту арбітражне застереження, яке міститься у розділі ІХ цього Контракту, також припинило свою дію.
Такі доводи є помилковими з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", статті 4 Регламенту МКАС при ТПП України арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, яка не залежить від інших умов договору.
Відповідно до статті ІІ Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.
Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.
За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.
Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому закінчення строку дії контракту не може бути підставою для автоматичного закінчення строку арбітражної угоди.
Отже, закінчення строку дії укладеного між сторонами контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угодиу вигляді арбітражного застереження.
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2022 року у справі № 824/294/21, від 08 грудня 2022 року у справі № 824/45/22, від 30 березня 2023 року
у справі № 824/50/22.
Таким чином, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд цього спору.