ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2025 року
м. Київ
справа № 308/3839/21
провадження № 61-5243св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман Олександр Анатолійович, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_7, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2022 року у складі судді Придачук О. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 березня 2023 року у складі колегії суддів Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Овсепян К. А., звернулась з позовом до суду до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О. А., Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання заяви та договорів, що були укладені на її підставі, недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2, скориставшись важкою хворобою дружини ОСОБА_1, отримав від неї нотаріально посвідчену згоду на розпорядження спільним майном подружжя, щодо відчуження якого в подальшому вчинив правочини, в тому числі, подарував своїй матері ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами 2124886401:01:001:0018 і 2124886401:01:001:0019, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Однак оспорені правочини щодо відчуження спільного майна подружжя були вчинені з порушенням вимог закону, на шкоду позивачці, є фіктивними, а відтак - недійсними, право власності позивачки на спільне майно цими правочинами було порушене.
14 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Овсепян К. А. подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту у виді заборони відчуження на таке майно:
? земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0123, площа 0,0893 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
? земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0124, площа 0,0648 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
? земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0125, площа 0,0567 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
? земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0126, площа 0,0391 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
? земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0127, площа 0,0812 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
? земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0128, площа 0,1388 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
? заборонити Сторожницькій сільській раді Ужгородського району Закарпатської області та Холмківській об`єднаній територіальній громаді здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб за адресою: АДРЕСА_2 .
Заяву мотивовано тим, що вказані земельні ділянки утворені внаслідок поділу земельних ділянок, які в період з 2007 року до 2020 року належали подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та перебувають у власності третьої особи, а саме
ОСОБА_3 .
Враховуючи те, що власник майна має право розпоряджатися ним, існує загроза відчуження зазначених земельних ділянок, що унеможливить виконання можливого рішення суду. Адже у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1, у випадку відчуження ОСОБА_3 належних їй спірних земельних ділянок позивач буде змушена звертатися з іншими позовними заявами для реалізації свого права, що призведе до матеріальних затрат та витрачання значного обсягу часу.
Також зазначає, що згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2021 року у справі № 308/3416/21, яка залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, накладено арешт шляхом заборони відчуження. Земельні ділянки, про які йдеться в заяві, розташовані під цим будинковолодінням, що зумовлює необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Вказує, що на початку вересня 2022 року ОСОБА_1 стало відомо про намір
ОСОБА_2 зареєструвати місце проживання своєї нової дружини ОСОБА_5,
ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_5 від попереднього шлюбу за адресою: АДРЕСА_2, тобто у спірному майні.
Реєстрація сторонніх осіб у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, створить беззаперечні перешкоди у користуванні таким, унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позову ОСОБА_1, а їй доведеться звертатися із новими позовними вимогами про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку, що потягне за собою додаткові витрати - як грошові, такі інші (моральні, часові, емоційні).
Позивачка вважала, що оскільки позов стосується майна, яке є спільним сумісним майном подружжя, метою якого є захист права власності, а також задля недопущення подальшого вибуття майна на користь третіх осіб поза волею позивачки, на час розгляду справи доцільним буде вжити заходи забезпечення позову.
Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд:
? визнати односторонній правочин заяву-згоду ОСОБА_1 від 23 травня 2017 року недійсним;
? визнати недійсними договори дарування земельних ділянок, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчені приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом О. А.:
? від 02 вересня 2020 року земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:45:001:0597, площею 0,0215 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);
? від 02 вересня 2020 року за реєстровим № 1597 земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:11:020:0090, площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
? від 02 вересня 2020 року за реєстровим № 1595 земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:10:015:0101, площею 0,09 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва;
? від 04 вересня 2020 року за реєстровим № 1609 земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:10:015:0090, площею 0,12 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва;
? від 04 вересня 2020 року за реєстровим № 1608 земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:10:015:0088, площею 0,05 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва;
? від 04 вересня 2020 року за реєстровим № 1607 земельної ділянки, кадастровий номер 2120100000:40:001:0053, площею 0,06 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);
? від 25 вересня 2020 року за реєстровим № 1783 земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:10:015:0097, площею 0,47 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва;
? від 25 вересня 2020 року за реєстровим № 1780 земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:10:015:0089, площею 0,1023 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва;
? від 25 вересня 2020 року за реєстровим № 1782 земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:10:015:0093, площею 0,0478 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва;
? від 25 вересня 2020 року за реєстровим № 1329 земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:10:015:0092, площею 0,0466 га, цільове призначення: для будівництва, індивідуального садівництва;
? від 18 грудня 2020 року за реєстровим № 2312 земельної ділянки, кадастровий номер 2124886300:11:022:0053, площею 0,3734 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);
? визнати недійсними договори, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчені приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом О. А.:
? від 02 вересня 2020 року за реєстровим № 1590 дарування квартири (адреса:
АДРЕСА_3 ), площа 87,1 кв. м;
? від 02 вересня 2020 року за реєстровим № 1591 дарування квартири (адреса: АДРЕСА_4 ), площа 44,6 кв. м;
? від 02 вересня 2020 року за реєстровим № 1592 дарування будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, площа 43,1 кв. м;
? від 02 вересня 2020 року за реєстровим № 1593 дарування земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0018, площею 0,22 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
? від 02 вересня 2020 року за реєстровим № 1594 дарування земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0019, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
? від 08 грудня 2020 року за реєстровим № 2313 дарування житлового будинку (адреса: АДРЕСА_2 ) загальною площею 367,1 кв. м;
? визнати недійсним договір іпотеки від 17 серпня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за реєстровим № 1468;
? стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір
у сумі 17 252,00 грн та витрати на правову допомогу.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 березня 2023 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони відчуження) на нерухоме майно, а саме:
- земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0123, площею 0,0893 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0124, площею 0,0648 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0125, площа 0,0567 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0126, площа 0,0391 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0127, площа 0,0812 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:11:014:0128, площа 0,1388 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших заявлених вимог відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачка обґрунтовано та за наявності достатніх підстав просила застосувати забезпечення позову, що на період спору зупиняє можливість зміни правового статусу, зокрема, відчуження та обтяження майна, має запобіжний характер, є достатнім і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду, недопущення недобросовісної поведінки, недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір, а також прав третіх осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 квітня 2023 року ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_7, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 березня 2023 року у цій справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні заяви про забезпечення позову у спорах з вимогою немайнового характеру не враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 221 року у справі № 925/1351/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 та постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20, від 09 червня 2021 року у справі № 592/9256/17-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 760/24222/19, від 23 лютого 2022 року у справі № 758/10187/21.
Зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про забезпечення позову наклав арешт на земельні ділянки, які не є предметом спору та не є предметом договорів дарування, чим, на думку заявника, вийшов за межі позовних вимог.
Вказує, що предметом позову у цій справі є визнання договорів дарування недійсними, що є немайновими вимогами. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Таким чином, захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права та не є співмірним заявленим позовним вимогам.
Провадження у суді касаційної інстанції
22 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частині другої статті
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 червня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Стрільчук В. А., Фаловська І. М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Фаловська І. М.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_8, в інтересах якої діє Овсепян К. А., вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Відзив мотивовано тим, що за заявою власника земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0018, загальною площею 0,22 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, утворені земельні ділянки з кадастровими номерами: 2124886401:01:001:0127, 2124886401:01:001:0128, а у результаті поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0019, загальною площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, утворені земельні ділянки з кадастровими номерами: 2124886401:01:001:0123, 2124886401:01:001:0124, 2124886401:01:001:0125, 2124886401:01:001:0126.
Предметом позовних вимог у цій справі є, зокрема, визнання недійсними договорів, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчених приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом О. А. а саме:
? від 02 вересня 2020 року за реєстровим № 1593 дарування земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0018, площею 0,22 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
? від 02 вересня 2020 року за реєстровим № 1594 дарування земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0019, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, внаслідок поділу раніше сформованих земельних ділянок утворилися нові, на які позивачка просила накласти арешт з метою забезпечення позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 січня 2008 року на ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 :
? державний акт серії ЯД № 535672 на земельну ділянку, кадастровий номер 2124886401:01:001:0018, площею 0,2200 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);
? державний акт серії ЯД № 539205 на земельну ділянку, кадастровий номер 2124886401:01:001:0019, площею 0,2500 га, призначену для ведення особистого селянського господарства.
Предметом позову у справі, яка переглядається, є правомірність правочинів щодо відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 земельних ділянок із кадастровими номерами 2124886401:01:001:0018 та 2124886401:01:001:0019.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 11 січня 2022 року № 29-7-0.36,1-62/227-22 повідомлено адвоката Овсепян К. А. про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 2124886400:11:014:0127 та 2124886400:11:014:0128 утворені в результаті поділу раніше сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0018, а земельні ділянки з кадастровими номерами 2124886400:11:014:0123, 2124886400:11:014:0124, 2124886400:11:014:0125 та 2124886400:11:014:0126 утворені в результаті поділу раніше сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0019.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (пункти 1, 10 частини першої статті 150 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 212/4159/23, провадження № 61-1837св24; від 21 серпня 2024 року у справі № 757/37408/23, провадження № 61-2365св24; від 25 липня 2024 року у справі № 565/1607/23, провадження № 61-2438св24; від 29 травня 2024 року у справі № 757/67718/21, провадження № 61-4863св23).
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20).
У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729сцс19) виснувала, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 755/12931/23, провадження № 61-16704св23; від 11 грудня 2024 року у справі № 760/18839/23, провадження № 61-5451св24).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) вказано, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У справі, яка переглядається, предметом спору, є, зокрема, визнання недійсними договорів, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчених приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом О. А., а саме:
? договору дарування земельної ділянки від 02 вересня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1593, кадастровий номер 2124886401:01:001:0018, площею 0,22 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
? договору дарування земельної ділянки від 02 вересня 2020 року, зареєстрованого за реєстровим № 1594, кадастровий номер 2124886401:01:001:0019, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 11 січня 2022 року № 29-7-0.36,1-62/227-22 повідомлено адвоката Овсепян К. А. про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 2124886400:11:014:0127 та 2124886400:11:014:0128, утворені в результаті поділу раніше сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0018, а земельні ділянки з кадастровими номерами: 2124886400:11:014:0123, 2124886400:11:014:0124, 2124886400:11:014:0125 та 2124886400:11:014:0126, утворені в результаті поділу раніше сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0019.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, внаслідок застосування заходів забезпечення позову правомірно наклав арешт на земельні ділянки, оскільки земельні ділянки, що відчужувалися за відповідними договорами дарування, які позивачка просить визнати недійсними, утворені внаслідок поділу двох спірних земельних ділянок на земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, на які накладено арешт.
Перевіривши наявність спору між сторонами та установивши, що існує загроза відчуження спірних земельних ділянок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що утворені внаслідок поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0018, площею 0,22 га, та земельної ділянки, кадастровий номер 2124886401:01:001:0019, площею 0,25 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що є співмірним заходом забезпечення позовних вимог у межах існуючого між сторонами спору.
Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано взяли до уваги те, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки земельні ділянки залишаються в її володінні та користуванні.