ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2025 року
м. Київ
справа № 818/1805/17
адміністративне провадження № К/9901/46975/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Гімона М.М., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 (суддя: Соколов В.М.)
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 (судді: Бондар В.О., Калитка О.М., Кононенко З.О.)
у справі № 818/1805/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Струм"
до Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Струм" (далі - ТОВ "ВКФ "Струм") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2017 № 0004041407 та № 0004051407.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.11.2017 № 0004041407 та № 0004051407.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що господарські операції між позивачем з контрагентами ТОВ "Альфа-Кабель", ТОВ "Оптима-Лайт" та ТОВ "Энергосвет" мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами та свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Додає, що в ході проведення перевірки встановлено, що господарські операції із контрагентами позивача здійснено з метою отримання податкової вигоди, зокрема для формування податкового кредиту без проведення операцій реального характеру. При цьому, у видаткових накладних, наданих до перевірки з контрагентом ТОВ "Альфа-Кабель" були відсутні обов`язкові реквізити, які б надавали можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, а саме: відсутні прізвища особи, яка отримала ТМЦ і відсутні відомості про довіреність на отримання товару. Товаро-транспортна накладна від 16.07.2015 № 146 не містять адрес пункту навантаження та пункту розвантаження у місті Сумах та не зазначено прізвища матеріально-відповідальної особи підприємства позивача, яка прийняла товар.
Більш того, позивачем були надані на перевірку сертифікати відповідності на нібито придбаний у ТОВ "Альфа-Кабель" у липні 2015 року товар, з простроченим терміном дії.
За переконанням скаржника, судами попередніх інстанцій також не взято до уваги, що основним видом діяльності ТОВ "Альфа-Кабель" є неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, що не являється виробником товарів, які згідно документів були поставлені на адресу позивача, а відтак ТОВ "Альфа-Кабель" не міг видавати сертифікати якості, що свідчить про не встановлення реального джерела походження товару.
Також зазначає, що видаткова накладна від 19.02.2016 № 522 по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Оптима-Лайт" не містить обов`язкових реквізитів первинного документа, зокрема, відсутні підписи осіб, що відвантажували ТМЦ, а також відсутні печатки підприємств, що не підтверджує отримання товару на суму 37270,80 грн. Більш того, згідно баз даних у ТОВ "Оптима-Лайт" відсутні складські або виробничі приміщення у містах Вишневому або Кривому Розі. Згідно ЄРПН відсутнє також придбання послуг з оренди виробничих та складських приміщень вказаним платником податків, з огляду на що надані з ТОВ "Оптима-Лайт" первинні документи унеможливлюють підтвердження руху товару від продавця до покупця. Також відсутні документи, які б підтверджували якість та походження у ТОВ "Оптима-Лайт".
Судами попередніх інстанцій також не враховано, що основний вид діяльності ТОВ "Оптима-Лайт" оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям. ТОВ "Оптима-Лайт" не являється виробником електротоварів та не здійснювало придбання цих товарів у інших контрагентів, а також ТОВ "Оптима-Лайт" не заходиться за податковою адресую.
Крім того, позивачем до перевірки не надано документів, які б підтверджували якість та походження придбаного позивачем у ТОВ "Энергосвет" товару. Судами попередніх інстанцій також не взято до уваги, що ТОВ "Энергосвет" не являться виробником товару. Основним видом діяльності ТОВ "Энергосвет" є неспеціалізована оптова торгівля, що згідно з ЄРПН не вбачається придбання цим підприємством електропродукції, у зв`язку з чим не підтверджується походження реалізованого на адресу позивача товару
Враховуючи викладене, скаржник просить задовольнити касаційну скаргу.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, наголосивши на її необґрунтованості При цьому, позивач додав, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, пояснення позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "ВКФ "Струм" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Альфа-Кабель" (код ЄДР 30653644) за період липень 2015 року, ТОВ "Оптіма-Лайт" (код ЄДР: 36814845) за період лютий 2016 року, ТОВ "Энергосвет" (код ЄДР: 31800052) за період червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 18.10.2017 № 2833/18-28-14-07/34592858/197 (т. а.с. 17-33), яким встановлено порушення позивачем вимог: 1) п/п. "а" п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17448,00 грн. в т.ч. - за липень 2015 року на суму 14261,00 грн., за лютий 2016 року на суму 3187,00 грн.; 2) п/п. ""а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на загальну суму 68623,00 грн. в т.ч.: за липень 2015 року на суму 65850,00 грн.; за лютий 2016 року на суму 2773,00 грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки позивач 25.10.2017 до відповідача заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки (т. а.с. 41-45), які рішенням ГУ ДФС у Сумській області від 03.11.2017 № 4611/8/18-28-14-07-17 висновки акту залишено без змін (т. 1 а.с. 46-50).
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області винесено податкові повідомлення-рішення:
1) від 08.41.2017 №0004041407, яким збільшено суму податкового зобов`язання в розмірі 21810,00 грн., у тому числі: 17 448,00 грн. - податок на додану вартість, 4362,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. а.с. 51);
2) від 08.11.2017 № 0004051407, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 68623,00 грн. (т. а.с. 52).
Позивач вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами п/п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Положеннями п. 186.1. ст. 186 ПК України передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
В контексті викладених норм права судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ВКФ "Струм" (Покупець) та ТОВ "Альфа-Кабель" (Постачальник) було укладено договір поставки товару від 05.01.2015. Реальність здійснених операцій з контрагентом ТОВ "Альфа-Кабель" в липні 2015 року, підтверджується наступними документами: договором поставки від 05.01.2015, додатку від 08.04.2015 до договору поставки від 05.01.2015, листом №23/10/2017 від 23.10.2017, рахунком №0265 від 16.07.2017 на суму 29121,35 грн., рахунком №0268 від 21.07.2015 на суму 71788,50 грн., рахунком №0279 від 27.07.2015 на суму 350000,00 грн., накладною №0172 від 04.08.2015 на суму 20772,56 грн., накладною №0181 від 25.08.2017 на суму 8348,78 грн., накладною №0164 від 03.08.2015 на суму 71788,50 грн., накладною №0146 від 16.07.2015 на суму 28211,50 грн., накладною №0165 від 03.08.2015 на суму 265296,31 грн., накладною №0193 від 02.09.2015 на суму 84703,69 грн., податковою накладною №16 від 29.07.2015 на суму 29121,35 грн., податковою накладною №9 від 21.07.2015 на суму 71788,50 грн., податковою накладною №8 від 16.07.2015 на суму 28211,50 грн., податковою накладною №13 від 27.07.2015 на суму 350000,00 грн., ТТН №146 від 16.07.2015, ТТН №172 від 04.08.2015, ТТН №181 від 25.08.2015, ТТН №164 від 03.08.2015, ТТН №165 від 03.08.2015, ТТН №193 від 02.09.2015, накладною на внутрішнє переміщення №ВС-222 від 04.08.2015, накладною на внутрішнє переміщення № ВС-255 від 26.08.2015, накладною на внутрішнє переміщення № ВС-313 від 02.09.2015, накладною на внутрішнє переміщення № ВС-235 від 03.08.2015, накладною на внутрішнє переміщення № ВС-230 від 03.08.2015, накладною на внутрішнє переміщення № ВС-204 від 16.07.2015, платіжним дорученням №340 від 21.07.2015, платіжним дорученням №341 від 21.07.2015, платіжним дорученням №379 від 27.07.2015, платіжним дорученням №383 від 29.07.2015, випискою банку по рахунку за 21.07.2015, випискою банку по рахунку за 27.07.2015, випискою банку по рахунку за 29.07.2015, журналом операцій по ТОВ "Альфа-Кабель" з 01.07.15 по 31.07.15, журналом операцій по рахунку 28 за липень 2015 року, податковою декларацією з ПДВ за липень 2015 року., актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року від 21.07.2015, договором підряду №08042015 від 08.04.2015 з ТОВ "ПАРЕТІ", договором підряду №14/08/20 від 20.08.2014 з ПС ОСС "Центральний ринок міста Суми", договором на поставку товарів № 14/08/20 від 20.08.2014 з ПС ОСС "Центральний ринок міста Суми", сертифікатами відповідності UA1.173.0009441-15, UA1.003.0036989-16, UA1.051.0040814-12 з додатками, UA1.003.0036952-16 з додатками, UA1.010.0101796-13, UA1.058.0052568-13 (т. 1 а.с. 86-157).
При цьому, індивідуальні ознаки товарно-матеріальних цінностей зазначені у відповідних рахунках та видаткових накладних. Місце розвантаження ТМЦ за ТТН №146 від 16.07.2015 (м. Суми, вул. Лінійна, 24) підтверджується також листом ТОВ "Альфа-Кабель" від 23.10.2017 № 23/10/2017 (т. 1 зворотній бік а.с. 28).
Також, між ТОВ "ВКФ "Струм" (Покупець) та ТОВ "Оптима-Лайт" (Постачальник) було укладено договір поставки товарів № 201015/5 від 20.10.2015. Реальність здійснених операцій з контрагентом ТОВ "Оптима-Лайт" в лютому 2016 року підтверджується наступними документами: договором поставки №201015/5 від 20.10.2015, рахунками-фактурами №849 від 01.02.2016 на суму 539,28 грн., №1333 від 12.02.2016 на суму 143,52 грн., №1516 від 17.02.2016 на 37270,80 грн., видатковою накладною №236 від 02.02.2016 на суму 539,28 грн., податковою накладною №7 від 01.02.2016, видатковою накладною №432 від 15.02.2016 на суму 143,52 грн., податковою накладною №210 від 12.02.2016, видатковою накладною №522 від 19.02.2016 на суму 37270,80 грн., податковою накладною №282 від 18.02.2016, експрес-накладними №10015773597 від 02.02.16, №10020678080 від 15.02.16, №10020378946 від 19.02.16, платіжними дорученнями №30 від 01.02.2016, №64 від 12.02.2016, №73 від 18.02.2016, виписками банку за 01.02.2016, за 12.02.2016, за 18.02.2016, журналом операцій по ТОВ "Оптима-Лайт" за лютий 2016 року, журналом операцій по рахунку 28 за лютий 2016 року, податковою декларацією з ПДВ за лютий 2016 рік, накладною на внутрішнє переміщення №ВС-44 від 15.02.2016, довіреністю №38 від 12.02.2016, довіреністю № 23 від 01.02.2016 (т. 1 а.с. 158-184).
Щодо операцій з контрагентом ТОВ "Энергосвет" за період червень 2015 року, варто зазначити, що між ТОВ "ВКФ "Струм" (Покупець) та ТОВ "Энергосвет" (Постачальник) було укладено договір поставки товарів № 15/06/09 від 09.06.2015. Реальність здійснених операцій з контрагентом ТОВ "Энергосвет" в червні 2015 року підтверджується наступними документами: договором поставки №15/06/09 від 09.06.2015, платіжним дорученням №241 від 09.06.2015, видатковою накладною №РН-0000250 від 10.06.2015 на суму 1540,56 грн., рахунком-фактурою №СФ-360 від 09.06.2015, податковою накладною №17 від 09.06.2015, експрес-накладною №59998019607570 від 10.06.2015, випискою банку за 09.06.2015, видатковою накладною №ВС-31 від 16.06.2015 на суму 2347,38 грн., довіреністю №56 від 08.06.2015, податковою накладною №2 від 05.06.2015 з квитанцією, журналом операцій по рахунку 28 за червень 2015р., журналом операцій по ТОВ "Энергосвет" за червень 2015 року, податковою декларацією з ПДВ за червень 2015 року, довіреністю №128 від 10.06.2015 (т. 1 а.с. 185-203).
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про реальність господарських операцій між ТОВ "ВКФ "Струм" з контрагентами ТОВ "Альфа-Кабель", ТОВ "Оптіма-Лайт" та ТОВ "Энергосвет". Доведеність здійснення позивачем, встановлена судами попередніх інстанцій, господарських операцій, їх реальний характер, доводять правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовують висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд звертає увагу на те, що у касаційній скарзі відповідач фактично просить здійснити переоцінку та додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими ч. 2 ст. 341 КАС України.
Разом з тим, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що товаро-транспортна накладна від 16.07.2015 № 146 не містять адрес пункту навантаження та пункту розвантаження у місті Сумах та не зазначено прізвища матеріально-відповідальної особи підприємства позивача, яка прийняла товар, то Суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Також необґрунтованими є доводи відповідача відносно того, що у видаткових накладних, наданих до перевірки з контрагентом ТОВ "Альфа-Кабель" були відсутні обов`язкові реквізити, які б надавали можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, а саме: відсутні прізвища особи, яка отримала ТМЦ і відсутні відомості про довіреність на отримання товару, з огляду на те, що з наявних в матеріалах справи первинних документів, у їх сукупності, вбачається реальний рух ТМЦ, які придбавались позивачем у контрагентів та їх використання у власній господарській діяльності.
Відносно доводів скаржника про те, що сертифікати відповідності на придбаний у ТОВ "Альфа-Кабель" у липні 2015 року товар, надані з простроченим терміном дії, то колегія судів звертає увагу, що сертифікати якості, у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є первинними документами, а відтак жодним чином не впливають на реальність господарських операцій та вочевидь не можуть свідчити про не встановлення реального джерела походження товару.
Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі про відсутність у ТОВ "Оптима-Лайт" складських або виробничих приміщень у містах Вишневому або Кривому Розі. Згідно ЄРПН відсутнє також придбання послуг з оренди виробничих та складських приміщень вказаним платником податків, з огляду на що надані з ТОВ "Оптима-Лайт" первинні документи унеможливлюють підтвердження руху товару від продавця до покупця, то Суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки відсутність складських або виробничих приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.
Більш того, Суд зазначає, що факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов`язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань.
Слід додати, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відтак не може свідчити про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Тобто, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни тягне за собою відповідальність саме для останніх.
Аналогічна правова позиція у викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 27.03.2018 у справі № 805/92/16-а та від 26.10.2023 у справі № 805/4817/15-а.
Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 у справі №816/1959/17 вказав на те, що доводи податкового органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.
В постанові від 04.12.2018 у справі № 802/851/18-а Верховний Суд висловив правову позицію, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
В постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Підсумовуючи викладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -