ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2025 року
м. Київ
справа №460/9136/23
адміністративне провадження № К/990/35559/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 (головуючий суддя: Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 (головуючий суддя: Курилець А.Р., судді: Мікула О.І., Пліш М.А.) у справі № 460/9136/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання відмови протиправною і зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У квітні 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною відмову Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради у продовженні паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_1, виданого 26.07.2012 замовнику ФОП ОСОБА_1 ;
зобов`язати відповідача здійснити продовження строку дії паспорта прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_2 (біля ринку "Дикого") в м. Рівне № 01-ТС/23, виданого 26.07.2012 замовнику ФОП ОСОБА_1 .
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 04.08.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023, позов задовольнив.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позовна заява обґрунтована тим, що Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради 26.07.2012 позивачу було видано паспорт прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_2 (біля ринку "Дикого") в м. Рівне № 01-ТС/23, терміном дії до 15.10.2017.
02.03.2016 дію вищевказаного паспорту прив`язки було продовжено начальником Управління містобудування та архітектури С. Семенець до 11.10.2022.
05.01.2023 позивач через Центр надання адміністративних послуг у місті Рівному звернувся до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про продовження строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 26.07.2012 №01-ТС/23, до якої долучено оригінал паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_2 (біля ринку "Дикого") в м. Рівне № 01-ТС/23.
Водночас відповідач листом від 31.01.2023 № 01-ТС/1 повідомив позивача про відсутність підстав для продовження дії дозвільного документу. В якості підстави для відмови зазначено закінчення строку дії паспорту прив`язки на момент звернення позивача, а також наявність ознак підробки в документах, поданих позивачем.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.
Щодо посилань відповідача на наявність ознак підробки в документах, поданих позивачем, то суб`єкт господарювання наполягає, що вирок у відповідному кримінальному провадженні щодо цих обставин відсутній.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що копія оригіналу примірника паспорта прив`язки ТС № 01-ТС/23, який зберігається у відповідача, не містить будь-яких відміток про продовження дії паспорта прив`язки, відтак, за висновками Управління, строк дії дозвільного документу на дату звернення позивача із заявою про продовження строку його дії є таким, що закінчився.
Крім того, оригінал примірника паспорта прив`язки вилучений правоохоронними органами, у зв`язку з чим продовжити строк дії паспорта прив`язки ТС шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки на ньому неможливо.
Відповідач також вважає помилковими посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану", оскільки паспорти прив`язки не відносяться до документів дозвільного характеру, строки дії яких автоматично продовжуються зазначеною постановою. Вважає що вирішення питання про продовження паспорта належить до дискреційних повноважень відповідача.
На адресу суду першої інстанції від позивача надійшла заява про здійснення повного захисту прав та законних інтересів позивача, в якій останній просив при розгляді спору у справі для здійснення повного захисту прав та законних інтересів позивача, у разі необхідності, вийти за межі позовних вимог, та, у разі необхідності, прийняти рішення про інший спосіб захисту прав позивача від порушення з боку відповідача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.
Від відповідача додатково на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач просив долучити до справи в якості доказів копію листа Департаменту цифрової трансформації та забезпечення адміністративних послуг від 22.06.2023 № 3187/01-18 та реєстр заяв щодо отримання погоджень на розміщення тимчасових споруд за 2016 рік, з яких вбачається відсутність факту звернення у 2016 році ФОП ОСОБА_1 за продовження строку дії паспорту прив`язки Т.С.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради було видано ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_2 (біля ринку "Дикого") в м. Рівне № 01-ТС/23 від 26.07.2012.
У паспорті прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_2 (біля ринку "Дикого") в м. Рівне № 01-ТС/23 від 26.07.2012 встановлено строк його дії до 15.10.2017.
Своєю чергою, 02.03.2016 строк дії паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_2 (біля ринку "Дикого") в м. Рівне № 01-ТС/23 від 26.07.2012 було продовжено до 11.10.2022, про що у зазначеному паспорті зроблено відповідний запис, завірений печаткою та підписом начальника Управління містобудування та архітектури С.Семенець.
У межах розгляду цієї справи, суди попередніх інстанцій також установили, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №460/4055/21, яке набрало законної сили, визнано незаконним і скасовано рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.01.2021 № 5 "Про звільнення території міста Рівне від незаконно встановлених тимчасових споруд" в частині, що стосується демонтажу належних ФОП ОСОБА_1 тимчасових споруд, на встановлення яких ФОП ОСОБА_1 було видано в т.ч. відповідний паспорт прив`язки.
Цим судовим рішенням у справі № 460/4055/21 установлено, що 02.03.2016 паспорт прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_2 (біля ринку "Дикого") в м. Рівне № 01-ТС/23 від 26.07.2012 було продовжено Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до 11.10.2022, про що в паспорті міститься відповідний запис за підписом начальника Управління містобудування та архітектури С. Семенець, засвідчений печаткою Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради. Тобто, паспорти прив`язки № 01-ТС/19 від 15.06.2012 та № 01-ТС/23 від 26.07.2012 були продовжені з дотриманням положень 2.12, 2.18 Порядку № 244.
05.01.2023 позивач через Центр надання адміністративних послуг у місті Рівному звернувся до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про продовження строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 26.07.2012 №01-ТС/23.
31.01.2023 ФОП ОСОБА_1 отримав лист Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 31.01.2023 № 01-ТС/1, в якому відповідач повідомив про відсутність підстав для прийняття рішення щодо продовження строку дії паспорту прив`язки.
Відмова обумовлена наступними обставинами:
- строк дії паспорту прив`язки на момент звернення позивача вже закінчився;
- в документах поданих позивачем наявні ознаки підробки, оскільки оригінал паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди за реєстраційним № 01-ТС/23, що зберігався в Управлінні не містить запису про продовження строку дії паспорта від 02.03.2016;
- оригінал паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди за реєстраційним №01-ТС/23, який був поданий ФОП ОСОБА_1 для продовження строку дії, вилучений слідчим відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області, винесеної в рамках кримінального провадження № 12023186010000055.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин діяв воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану".
Своєю чергою, Кабінет Міністрів України у підпункті 5 пункту 1 постанови від 18.03.2022 № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" (далі - постанова Кабінету Міністрів України №314) установив, що строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами продовжується автоматично на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.
Суди попередніх інстанцій констатували, що паспорт прив`язки в розумінні Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" є документом дозвільного характеру, строк дії якого на дату набрання чинності Постановою № 314 не закінчився.
За таких обставин, суди обох інстанцій визнали помилковими посилання відповідача, в якості підстави для відмови у продовженні строку дії паспорту прив`язки № 01-ТС/23 від 26.07.2012, на закінчення строку його дії на момент звернення позивача із відповідною заявою від 05.01.2023.
Також суди обох інстанцій визнали необґрунтованою відмову відповідача в продовженні строку дії паспорту прив`язки з посиланням на наявність ознак підробки у поданих позивачем документах.
Суди зазначили, що відсутність відмітки про продовження строку дії паспорта прив`язки на екземплярі паспорта прив`язки, який зберігався в Управлінні, не свідчить про підробку відповідної відмітки в належному позивачем оригіналі паспорту прив`язки, оскільки наявність такої відмітки на екземплярі паспорта прив`язки, який наявний у відповідача, залежить виключно від добросовісного виконання своїх повноважень його працівниками, зокрема, належного ведення останніми діловодства.
Суди також констатували відсутність вироку в кримінальній справі щодо встановлених обставин підробки позивачем даних у паспорті прив`язки.
Таким чином, з урахуванням тих обставин, що паспорт прив`язки був виданий позивачу правомірно, і такий був чинний на час звернення позивача про продовження його дії, враховуючи положення підпункту 5 пункту 1 Постанови № 314, суди обох інстанцій дійшли одностайного висновку, що у відповідача існував обов`язок продовжити строк дії спірного паспорту прив`язки.
Одночасно суди зазначили, що вилучення правоохоронними органами паспорта прив`язки тимчасової споруди не перешкоджає відповідачу вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо продовження строку паспорта прив`язки, в тому числі шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки на дублікаті відповідного документа.
Також суди відхилили твердження відповідача про його дискрецію у спірних правовідносинах.
VI. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми права, натомість висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті віднесення паспорту прив`язки до переліку дозвільних документів, окреслених Законами України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", відсутній.
Своєю чергою, скаржник наполягає, що паспорт прив`язки ТС не є дозвільним документом в розумінні положень Законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", а отже на спірні правовідносини не поширюється дія постанови Уряду № 314, якою запроваджено автоматичне продовження строку дії діючих дозвільних документів на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.
Таким чином, оскільки на момент звернення позивача із заявою від 05.01.2023 про продовження строку дії паспорту прив`язки такий строк закінчився, згідно із відміткою начальника Управління С.Семенця від 02.03.2016 строк було продовжено до 11.10.2022, у відповідача не було законних підстав для продовження строку його дії.
Скаржник наполягає, що за установленим правилом поведінки у спірних правовідносинах, строк який закінчився, не підлягає продовженню.
Також скаржник вказує на очевидність факту підробки поданих позивачем документів, зокрема, паспорту прив`язки ТС № 01-ТС/23 від 26.07.2012. Так, позивачем до заяви від 05.01.2023 був доданий примірник паспорту прив`язки ТС №01-ТС/23 від 26.07.2012 дійсний до 15.10.2017, термін дії якого згідно із відміткою начальника Управління С.Семенця від 02.03.2016 був продовжений до 11.10.2022.
Водночас скаржник наполягає, що примірник паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди за реєстраційним № 01-ТС/23, що зберігався в Управлінні до вилучення такого правоохоронними органами в межах кримінального провадження № 12023186010000055, не містить запису про продовження строку дії паспорта від 02.03.2016.
Також скаржник стверджує, що позивач в установленому порядку не звертався до Управління протягом лютого - березня 2016 року за продовженням строку дії паспорту прив`язки ТС № 01-ТС/23 від 26.07.2012, що підтверджується листом Департаменту цифрової трансформації та забезпечення адміністративних послуг від 22.06.2023 № 3187/01-18 та реєстром заяв щодо отримання погоджень на розміщення тимчасових споруд за 2016 рік, які надавалися до суду першої інстанції, проте залишилися не оціненими судами.
Вищевказані обставини, на переконання скаржника, вказують на ознаки підробки поданих на розгляд документів.
Скаржник також вважає, що фактично оскаржувані судові рішення побудовані на обставинах, встановлених у справі № 460/4055/21, натомість відповідач був позбавлений можливості спростувати такі обставини.
Окремо скаржник також наводить заперечення щодо ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 про відмову в об`єднанні справ №460/9136/23 та №460/9135/23 в одне провадження.
Заперечення на означену вище ухвалу суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що така ухвала постановлена судом за відсутності відповідного клопотання відповідача. Натомість відповідач надав суду до відмова клопотання про об`єднання в одне провадження цієї справи і справи № 460/9135/23 в межах розгляду справи №460/9135/23.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанції просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позивач наполягає, що обставини, встановлені у справі № 460/4055/21, мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи. Водночас відповідач мав можливість спростувати такі обставини, проте не скористався такою можливістю внаслідок зволікань.
Також на переконання позивача, відсутність відмітки про продовження строку дії паспорта прив`язки на примірнику, який знаходиться у відповідача, не свідчить про підробку документів.
Посилання відповідача на відсутність факту звернення позивача не ґрунтуються на правовому регулюванні.
Своєю чергою, паспорт прив`язки ТС є дозвільним документом, а отже на такий поширюється дія Постанови № 314, якою передбачено автоматичне продовження у період воєнного стану строку дії чинних дозвільних документів.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регулюється Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI), Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 (далі - Порядок № 244), з урахуванням вимог Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР), іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 28 Закону № 3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Своєю чергою змістом статті 21 Закону № 2807-IV визначено, що малі архітектурні форми є елементами (частинами) об`єктів благоустрою.
Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Частиною першою статті 22 Закону № 2807-IV передбачено, що комплексним благоустроєм вважається проведення на визначеній території населеного пункту (мікрорайон, квартал, парк, бульвар, вулиця, провулок, узвіз тощо) комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду.
Частинами першою, третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно із частинами першою та другою статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також статтею 10 Закону № 2807-IV.
Водночас приписами частини четвертої статті 28 Закону № 3038-VI унормовано, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, тобто Мінрегіоном.
Так, на виконання частини четвертої статті 28 Закону № 3038-VI наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Згідно із пунктом 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Порядок отримання паспорта прив`язки ТС регламентований розділом ІІ Порядку №244.
Відповідно до приписів пунктів 2.1, 2.15 - 2.17 цього Розділу, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).
Паспорт прив`язки ТС видається на безоплатній основі.
Паспорт прив`язки ТС підлягає реєстрації в журналі реєстрації паспортів прив`язки або електронному журналі органом, який його видав, з подальшим внесенням інформації про ТС до містобудівного кадастру.
Строк дії паспорта прив`язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні.
Своєю чергою пункт 2.18 Порядку № 244 встановлює, що продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.
Отже, з цієї норми випливає, що продовжити дію паспорту прив`язки можливо лише у випадку, якщо строк його дії не закінчився.
Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.10.2023 у справі № 420/3408/19.
У справі, що розглядається, основною підставою для відмови позивачу у продовженні строку дії паспорта прив`язки ТС № 01-ТС/23 від 26.07.2012 слугували твердження відповідача про закінчення на момент звернення ФОП ОСОБА_1 із заявою від 05.01.2023 строку дії паспорту прив`язки ТС.
Оцінюючи обґрунтованість цієї підстави, суди попередніх інстанцій виходили з того, що паспорт прив`язки ТС є дозвільним документом на який поширюється дія Постанови № 314, яка в свою чергу передбачає автоматичне продовження документів дозвільного характеру на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування (підпункт 5 пункту 1).
Водночас скаржник з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується та стверджує, що паспорти прив`язки не відносяться до документів дозвільного характеру, строки дії яких автоматично продовжуються зазначеною постановою Уряду.
Отже, правовим питанням, яке необхідно вирішити у цій справі, є те, чи відноситься паспорт прив`язки ТС до документів дозвільного характеру.
Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності визначає Закон України від 06.09.2005 № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 2806-IV).
Цей Закон також встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні (стаття 1):
дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру;
документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;
об`єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об`єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб`єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об`єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід);
дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру;
спеціально уповноважений орган з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності (далі - уповноважений орган) - центральний орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України.
Дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб`єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність (стаття 2 Закону № 2806-IV).
Стаття 4 Закону № 2806-IV, серед іншого, встановлює, що виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік та вимоги до документів, які суб`єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.
Своєю чергою, Законом України від 19.05.2022 № 3392-VI "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" затверджено перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (далі - Перелік) згідно з додатком (додається).
Відповідно до статті 1 цього Закону, термін "документ дозвільного характеру" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.
Зміни до Переліку вносяться одночасно (разом) з внесенням змін до законів України, що регулюють відносини у цій сфері.
Необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що нормотворець на законодавчому рівні врегулював питання видів документації, що охоплюється поняттям "документ дозвільного характеру" та відповідно вживається в розумінні положень Постанови Кабінету Міністрів України № 314.
Одночасно колегія суддів констатує, що вичерпний перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності визначений у додатку до Закону № 3392-VI, у якому відсутній паспорт прив`язки ТС.
Натомість, визначення поняття паспорт прив`язки ТС наведено у пункті 1.4 Порядку №244, та визначає під собою комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності.
Отже, паспорт прив`язки ТС - це комплект документів, які в сукупності дають підстави для розміщення ТС, водночас такі документи не можна ототожнювати із документами дозвільного характеру в розумінні положень Законів № 2806-IV, №3392-VI та відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 314, яка у період воєнного стану передбачає особливості щодо продовження строку дії діючих документів дозвільного характеру.
Судами попередніх інстанцій, що 02.03.2016 строк дії паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_2 № 01-ТС/23 від 26.07.2012 було продовжено до 11.10.2022, про що у зазначеному паспорті зроблено відповідний запис, завірений печаткою та підписом начальника Управління містобудування та архітектури С.Семенець.
Із заявою про продовження строку дії паспорту прив`язки ТС № 01-ТС/23 від 26.07.2012 позивач звернувся 05.01.2023.
Таким чином, суди попередніх інстанцій внаслідок неправильного тлумачення норм права прирівняли паспорт прив`язки ТС до документу дозвільного характеру, що вживається Урядом у контексті підпункту 5 пункту Постанови № 314 та відповідно дійшли помилкового висновку, що на момент звернення позивача із заявою від 05.01.2023, паспорт прив`язки ТС № 01-ТС/23 від 26.07.2012 був чинним.
Відповідно, оскільки строк дії паспорту прив`язки ТС № 01-ТС/23 від 26.07.2012 станом на момент звернення позивача (05.01.2023) закінчився, відповідач у листі від 31.01.2023 № 01-ТС/1 цілком обґрунтовано вказав ФОП ОСОБА_1 про необхідність оформлення нового паспорту прив`язки шляхом подання повного пакету документів, визначеного Порядком № 244.
Одночасно, враховуючи ту обставину, що на момент звернення позивача та отримання ним оскаржуваної відмови строк дії паспорта прив`язки так чи інакше закінчився, колегія суддів не вбачає у межах спірних правовідносин досліджувати питання достовірності поданих позивачем на розгляд документів в контексті доводів касаційної скарги відповідача.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується із висновками відповідача, що оскільки строк дії паспорту прив`язки ТС на дату звернення позивача із заявою про продовження строку його дії є таким, що закінчився, в Управління були відсутні підстави для прийняття рішення щодо продовження строку дії такого паспорту прив`язки, на підставі чого позивачу власне і було відмовлено.
Отже, під час касаційного розгляду справи Верховним Судом знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє наведені скаржником в касаційній скарзі заперечення на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 про відмову в об`єднанні справ № 460/9136/23 та № 460/9135/23 в одне провадження, оскільки фактично мало місце вирішення процесуального питання, що не впливає на судовий розгляд по суті та предмет доказування у справі.