ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2025 року
м. Київ
справа №440/2696/23
адміністративне провадження № К/990/6249/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року (колегія у складі суддів Ральченка І.М., Чалого І.С., Катунова В.В.)
у справі № 440/2696/23
за позовом керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України
до Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради
третя особа: ОСОБА_1,
про визнання протиправним та скасування наказу.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У березні 2023 року керівник Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі також - відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 05.03.2020 № 60 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень по вул. Миколи Дмитрієва, 6 в м. Полтаві".
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. 21.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва: "Нове будівництво громадської будівлі (лікувально - діагностичний центр) по вул. Миколи Дмитрієва, 6 у м. Полтаві". Додатками до заяви зазначені:
- містобудівний розрахунок з техніко - економічними показниками "Нове будівництво громадської будівлі (лікувально - діагностичний центр) по вул. Миколи Дмитрієва, 6 у м. Полтаві;
- витяг з Державного земельного кадастру;
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
3. 05.03.2020 Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради прийняло наказ № 60 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень по вул. Миколи Дмитрієва, 6 в м. Полтаві".
4. Прокурор не погодився із законністю цього наказу та оскаржив його до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
5. Позивач покликався на те, що Полтавською обласною прокуратурою за результатами опрацювання відомостей із відкритих джерел, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розгляду звернення ОСОБА_2 щодо законності будівництва по вул. Миколи Дмитрієва, 6 у місті Полтаві встановлено порушення вимог містобудівного законодавства у діяльності Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради.
Вважає, що наказ Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 05.03.2020 № 60 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень по вул. Миколи Дмитрієва, 6 в м. Полтаві" прийнято з порушенням вимог Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про основи містобудування", "Про землеустрій".
6. Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначав, що прокурором не обґрунтовано причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Звертав увагу, що протягом дії воєнного стану правових для здійснення заходів державного нагляду (контролю) не вбачається.
7. У відповіді на відзив прокурор зазначав, що відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Полтавською обласною прокуратурою направлено листа до Державної інспекції архітектури та містобудування України від 18.01.2023 № 15/2-29 вих -23 про встановлені прокурором порушення інтересів держави у зв`язку із видачею містобудівних умов і обмежень для нового будівництва громадської будівлі (лікувально - діагностичний центр) по вул. Миколи Дмитрієва, 6 у місті Полтаві, без дотримання намірів забудови земельної ділянки та в порушення її цільового призначення.
8. Листом від 08.02.2023 № 872/34/13-23 Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомила, що протягом дії воєнного стану правових підстав для здійснення заходів державного нагляду (контролю) не вбачається. Враховуючи, що Державна інспекція архітектури та містобудування України не звернулась з відповідним позовом після отримання повідомлення від органу прокуратури про порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, прокурор вважає, що наявні підстави для захисту інтересів держави, які безумовно зобов`язують здійснити відповідні заходи прокурорського реагування саме в судовому порядку.
9. Від представника Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшли пояснення, в яких він зазначив, що Полтавська обласна прокуратура правомірно звернулася до суду, оскільки у ДІАМ на час дії правового режиму воєнного стану не має повноважень здійснювати заходи державного нагляду (контролю).
10. Представник третьої особи у поясненнях зазначав, що житловий будинок та "Нове будівництво громадської будівлі (лікувально - діагностичний центр) по вул. Миколи Дмитрієва, 6 в м. Полтаві", що розташовані на земельній ділянці, яка орендується для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення (лікувально - діагностичного центру) не позбавляє його права та не порушує чинне законодавство України для отримання дозвільних документів. Нове будівництво не належить до меж історичних ареалів населених місць та не створює загрозу інтересам мешканців житлового будинку, яким він є одноособово.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 позов задоволено.
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Згідно з планом зонування територій міста Полтави земельна ділянка з кадастровим номером 5310137000:15:012:0211 знаходиться в зоні змішаної забудови Ж-5 (забудова території одно-, дво-, трьохповерховими будівлями різних типів).
В порушення Плану зонування територій міста Полтави містобудівними умовами та обмеженнями по вул. Миколи Дмитрієва, 6 в м. Полтаві, окрім надання дозволу на здійснення будівництва впритул до двоповерхової житлової будівлі, передбачено значно вищу гранично допустиму висоту будинку до 25 м., що не відповідає встановленим обмеженням щодо території забудови.
Згідно містобудівних умов та обмежень по вул. Миколи Дмитрієва, 6 в м. Полтаві максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки складає 35%.
Проте, відповідачем неправомірно розрахований та встановлений у містобудівних умовах і обмеженнях максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки площею 2139 кв.м. - 35% при створенні нового об`єкту будівництва лікувально - діагностичного центру площею забудови 400 кв.м., оскільки фактично наміри забудови площі земельної ділянки, наданої у користування ОСОБА_1, дорівнюють 100%.
Крім того, відповідач, приймаючи спірний наказ, не врахував, що земельну ділянку передано в оренду виключно для експлуатації та обслуговування вже наявного нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку, а не для здійснення нового будівництва громадської будівлі поряд з наявним житловим будинком.
Таким чином, наміри забудови ОСОБА_1 не відповідають меті виділення йому земельної ділянки в оренду (для обслуговування існуючих будівель).
13. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України відмовлено.
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом надано правовстановлюючий документ (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно), який передбачає, що станом на 23.06.2023 об`єкт за адресою Полтавська обл., м. Полтава, вул. Миколи Дмитрієва, 6 вже був закінчений будівництвом. Тобто за час розгляду справи судом першої інстанції третьою особою було усунуто обставини, які могли стати підставою скасування спірного наказу.
Скасування оспорюваного наказу Управління з питань містобудування та архітектури не призводить до фактичного захисту чи відновлення прав позивача, оскільки після реєстрації права власності на збудований об`єкт цей наказ вичерпує свою дію.
Натомість, якщо об`єкт має ознаки самочинного будівництва, ефективним способом захисту є позов про знесення такого об`єкта згідно з положеннями статті 376 Цивільного кодексу України та висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 13.12.2023 року № 640/21210/19).
Задоволення вимог щодо скасування вже реалізованого наказу не відновить володіння, користування або розпорядження зазначеною земельною ділянкою.
Таким чином, суд першої інстанції, визнавши наказ незаконним і скасувавши його, дійшов помилкового висновку, оскільки такий спосіб захисту не гарантує поновлення порушених прав.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суд апеляційної інстанції вирішив спір без врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 480/5165/21, від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16, від 14.02.2022 у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17), від 24.10.2022 у справі № 640/3941/19, від 18.03.2021 у справі № 420/1055/20, від 19.01.2023 у справі №640/9995/20.
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що на час звернення до суду із позовом вказаний об`єкт знаходився на стадії будівництва, до експлуатації введений не був, право власності не було зареєстровано.
Право власності на об`єкт будівництва зареєстровано третьою особою вже під час розгляду судом першої інстанції вказаної справи.
Реєстрація права власності на об`єкт будівництва не спростовує доводи прокурора про неправомірність виданих забудовнику містобудівних умов та обмежень у зв`язку із невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації, а навпаки їх підтверджує, оскільки, завершивши будівництво об`єкта, ввівши його в експлуатацію та зареєструвавши право власності, на правомірність їх видачі жодним чином не впливають.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації (про готовність об`єкта до експлуатації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.
Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючій містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об`єкту.
Також слід зазначити, що у містобудівних умовах та обмеженнях повинен відображатися намір, який має замовник щодо забудови земельної ділянки. Відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є однією із ключових умов отримання містобудівних умов та обмежень, яка перевіряється на стадіях їх надання або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Недотримання замовником цієї умови є самостійною та достатньою підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
З огляду на вищенаведену норму Закону, скасування містобудівних умов та обмежень можливо також після введення об`єкта забудови до експлуатації та реєстрації права власності. Більше того, прийняття такого рішення є підставою для звернення уповноваженим органом державного архітектурно-будівельного контролю із позовом про скасування реєстрації відповідної декларації.
Крім того, факт прийняття вищевказаного об`єкта в експлуатацію та реєстрація права власності на нього, жодним чином не впливає на предмет спору, оскільки суди надають оцінку правомірності рішення суб`єктів владних повноважень на момент його прийняття. На час звернення до суду з цим позовом на спірному об`єкті тривало будівництво, містобудівні умови та обмеження, затверджені Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 05.03.2020 № 60 були чинними, відповідно їх правомірність має бути оцінена судом на момент їх видачі.
Таким чином реєстрація права власності на нерухоме майно не припиняє предмет спору.
17. Державна інспекція архітектури та містобудування України надала додаткові пояснення, у яких просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Зазначає про те, що відповідач, приймаючи спірний наказ, не врахував, що земельну ділянку передано в оренду виключно для експлуатації та обслуговування вже наявного нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку, а не для здійснення нового будівництва громадської будівлі поряд з наявним житловим будинком.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
19. Згідно ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
20. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, що скасування оспорюваного наказу Управління з питань містобудування та архітектури не призводить до фактичного захисту чи відновлення прав позивача, оскільки після реєстрації права власності на збудований об`єкт цей наказ вичерпує свою дію.
21. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (надалі Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
22. За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
23. За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.
24. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;
6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
25. Основними складовими вихідних даних, у розумінні пункту 1 частин першої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є, окрім іншого, містобудівні умови та обмеження.
26. За приписами ч. 8 ст. 29 Закону №3038-VI ( у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.
Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.
У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.
27. Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 24.10.2022 у справі №640/22599/19 сформував наступний висновок:
"За правилами статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.
114. З огляду на викладене, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, а саме - вчинення замовником дій щодо реалізації наданого їй цією декларацією права на проведення будівельних робіт.
115. Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.
116. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, від 01.10.2019 №826/9967/18, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 23.07.2019 у справі №826/5607/17, від 09.06.2021 у справі №826/2123/18, від 18.06.2021 у справі №420/3572/19.
117. З фактичних обставин цієї справи вбачається, що право власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення - квартиру) … оформлене до видачі спірного наказу, що свідчить про те, що декларація про готовність об`єкту до експлуатації вичерпала свою дію фактом її виконання.
118. З урахування наведеного, колегія суддів констатує протиправність оспорюваного у цій справі наказу відповідача та наявність підстав для його скасування.
119. При цьому колегія суддів зазначає, що після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, Департамент ДАБК зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.
120. Тобто ефективним способом захисту за таких обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо Департаментом ДАБК буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.
121. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №826/12543/16.
…
126. Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на побудований об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, замовник, а також особи, які на визначених законом підставах набули право власності на нерухоме майно, вправі сумлінно розраховувати на використання належного їм майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень.
127. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №640/20369/18, у якій предмет спору як і у справі, що розглядається, стосувався оскарження наказу органу державного архітектурно - будівельного контролю про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації".
28. Також у постанові від 17.09.2024 у справі № 420/2436/20, Верховний Суд зазначив:
після реєстрації права власності на об`єкт будівництва, у разі виявлення визначених законом ознак, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, орган державного архітектурно - будівельного контролю зобов`язаний вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень у сфері містобудівної діяльності та наслідків самочинного будівництва аж до звернення з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.
Вчинення саме таких дій у разі виявлення ознак самочинного будівництва об`єкта, будівельні роботи на якому вже завершено і стосовно якого зареєстровано декларацію про його готовність до експлуатації, зареєстровано право власності на нього, і буде належним виконанням органом державного архітектурно - будівельного контролю своїх повноважень, ефективним способом судового захисту."
29. Виходячи з висновків Верховного Суду та з урахуванням того, що містобудівні умови та обмеження зберігають чинність до завершення будівництва об`єкта, а згідно зі статтею 26 Закону №3038-VI кінцевим етапом будівництва є державна реєстрація права власності, наказ Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 05.03.2020 №60 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень по вул. Миколи Дмитрієва, 6 в м. Полтаві" є таким, що реалізовано та вичерпав дію.
30. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ефективним способом захисту буде знесення самочинного будівництва за рішенням суду, якщо буде доведено, що відповідний об`єкт має ознаки самочинного.
31. Покликання на постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 420/1055/20, від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16, від 14.02.2022 у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17), від 24.10.2022 у справі № 640/3941/19, від 19.01.2023 у справі №640/9995/20, від 09.05.2023 у справі № 480/5165/21, колегія суддів зазначає наступне.
32. У постанові від 18.03.2021 у справі № 420/1055/20 Верховний Суд сформулював висновок про цільове призначення зонінгу у сфері містобудування, надаючи оцінку доводу позивача про те, що детальний план території після його затвердження є основним документом, у відповідності до якого повинні надаватися містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок.
33. Правові висновки щодо визначення ознак регуляторного акта відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", викладено у постанові від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16.
34. У справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17) предметом оскарження є рішення міської ради "Про затвердження Плану зонування території м. Кривого Рогу" № 2044 від 26.06.2013. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й План зонування.
План зонування містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію, а саме - План зонування, місцева рада формує обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин. Отже, План зонування як вид містобудівної документації на місцевому рівні є нормативно-правовим актом.
35. У справі № 640/3941/19 предметом оскарження був пункт 8 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №163/28293.
36. У постанові від 19.01.2023 у справі №640/9995/20 Верховний Суд дійшов висновку, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Отже, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час ухвалення рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи із містобудівної документації на місцевому рівні - генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено.
Невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. При цьому невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
37. Залишаючи в силі рішення суду апеляційної інстанції, Суд не бере до уваги висновки, висловлені у цих постановах, через відмінність фактичних обставин та предмета правового регулювання.
38. У постанові від 09.05.2023 у справі № 480/5165/21, на яку також покликається скаржник, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не перевірили відповідність намірів забудови земельної ділянки Плану зонування території м. Суми; не встановили, чи було дотримано вимоги містобудівної документації на місцевому рівні щодо спеціальної процедури погодження реконструкції нежитлових приміщень під кафе на 25 місць з магазином будівництва; не надали відповіді на всі доводи позовної заяви та апеляційної скарги, зокрема щодо поширення Порядку № 555 на процедуру проведення громадських слухань щодо проектної документації окремого будівництва та чи можна, у зв`язку з цим, вважати проведення громадських слухань щодо розміщення об`єкту належним виконанням вимог Плану зонування території м. Суми щодо спеціального погодження.
39. Водночас у справі №480/5165/21 право власності на об`єкт будівництва було зареєстровано вже після ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.
40. Отже, висновки у зазначених вище справах не можуть бути релевантними до спірних правовідносин.
41. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та незгоди з таким рішенням.
42. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
43. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд