РІШЕННЯ
Іменем України
10 лютого 2025 року
м. Київ
справа №990/176/23
адміністративне провадження № П/990/176/23
Верховний Суд як суд першої інстанції у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Корецького І.О.,
представників:
позивача - Кузнець Ю.А.,
відповідача - Пантюхової Л.Р.,
третьої особи - Національного банку України Гончара В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Національний банк України, про визнання протиправним та нечинним Указу в частині, -
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА Й АРГУМЕНТИ СТОРІН У СПРАВІ
1. У серпні 2023 року громадянин Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з позовом до Президента України, у якому просив визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 19 лютого 2023 року №82/2023 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 (ОСОБА_1) - позиція 273 у Додатку 1 до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2023 року (далі - Указ).
2. 12 вересня 2023 року позивач подав заяву про зміну підстав позову та нову редакцію позовної заяви.
3. Позов обґрунтував тим, що оскаржуваний Указ є протиправним та нечинним, оскільки прийнятий за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів вчинення дій, що можуть бути підставою для застосування санкцій за частиною першою статті 3 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII "Про санкції" (далі - Закон № 1644-VII).
4. Указ Президента України в частині, що оспорюється, на його думку, не ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності, прийнятий за відсутності підстав, визначених статтею 3 Закону № 1644-VII, і без урахування практики Європейського суду з прав людини щодо критеріїв обмеження прав згідно із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
5. Позивач уважає, що прийняття Указу зумовило порушення основоположних його прав: права на повагу до приватного та сімейного життя, права мирно володіти майном та права на ефективний засіб юридичного захисту.
6. 21 серпня 2023 року Верховний Суд ухвалою вказану позовну заяву прийняв до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі. Справу призначив до розгляду в судовому засіданні на 25 вересня 2023 року о 16:30 год.
7. Одночасно з позовною заявою представником позивача заявлено клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) та Національного банку України (далі - НБУ).
8. 4 вересня 2023 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти адміністративного позову та просить відмовити у його задоволенні. Заперечення обґрунтовані тим, що при прийнятті оспорюваного Указу Президентом України було дотримано необхідну процедуру, передбачену Конституцією України і Законом №1644-VII.
9. Що стосується підстав застосування санкцій до позивача, то відповідач наполягає, що норми Закону №1644-VII не містять положень, які б встановлювали обов`язок вказувати підстави для застосування санкцій у рішенні РНБО та/або в Указі Президента України про введення в дію такого рішення.
10. Натомість, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 3 та частини першої статті 5 зазначеного Закону наголошує, що органи державної влади повинні вносити пропозиції щодо застосування санкцій на розгляд РНБО виключно за наявності для цього достатніх підстав. З огляду на це, відповідач переконаний, що оспорюваний Указ видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
11. 12 вересня 2023 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просить суд відхилити заперечення, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Вказує, що доводи відповідача про законність Указу не відповідають дійсності. Документи, надані відповідачем разом із відзивом, підтверджують безпідставність прийнятого Указу.
12. 25 вересня 2023 року Верховний Суд ухвалою залучив до участі у справі за позовом громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та нечинним Указу від 19 лютого 2023 року №82/2023 у частині РНБО та НБУ як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
13. Прийняв до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову шляхом доповнення підстав.
14. Позивач зазначив, що ним встановлено ще одну підставу позову, зокрема, істотне порушення відповідачем частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при прийнятті Указу.
15. 9 жовтня 2023 року РНБО повідомило, що Апарат не наділений повноваженнями представляти інтереси РНБО в судах.
16. 11 жовтня 2023 року НБУ подав пояснення на позов. На обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 був включений до пропозицій НБУ про застосування персональних санкцій як член Ради директорів російського банку з державним капіталом - ТОВ "Сетелембанк", що входить до групи ПАТ "Сбербанк Росії". На момент підготовки НБУ відповідних санкційних пропозицій у відкритих джерелах була відсутня інформація про звільнення ОСОБА_1 з посади.
17. 23 жовтня 2023 року позивач подав відповідь на пояснення НБУ. Посилається на те, що майже за 3 роки до прийняття оскарженого Указу, позивач звільнився з посади члена Ради директорів ТОВ "Сетелем Банк", тому відсутні підстави для застосування санкцій до позивача.
18. Зазначає про те, що доводи НБУ про законність Указу не відповідають дійсності. Ураховуючи, що НБУ як ініціатор застосування до позивача санкцій, фактично визнав відсутність підстав для їх застосування, не спростував доводи про недотримання процедури прийняття Указу, існують підстави для визнання Указу протиправним та нечинним.
19. 23 жовтня 2023 року в судовому засіданні поставлено на обговорення питання щодо примирення сторін та надано час 2 місяці для примирення.
20. 15 квітня 2024 року Верховний Суд ухвалою поновив строк для подання доказів та долучив до матеріалів справи копію витягу з Рамкової угоди, укладеної 13 жовтня 2020 року між АТ "Сбербанк Росії" та BNP PARIBAS S.A., BNP PARIBAS PERSONAL FINANCE S.A., COFICA BAIL S.A. тa LEVAL 20 S.A.S. з нотаріально засвідченим перекладом.
21. 13 червня 2024 року позивач подав додаткові пояснення, зокрема, щодо бездіяльності відповідних органів з питань скасування санкцій у позасудовому порядку. Позивач зазначив, що НБУ безпідставно не вносить на розгляд РНБО пропозиції щодо скасування санкцій, помилково застосованих до позивача, тим самим ухиляється від виконання обов`язку щодо внесення таких пропозицій.
22. 5 грудня 2024 року представник позивача подала письмові пояснення, де зазначила про відсутність підстав для застосування санкцій до позивача, оскільки позивач з 13 жовтня 2020 року не перебував на посаді члена Ради директорів російського банку, не займав будь-яких інших посад у юридичних осіб, зареєстрованих в російській федерації та/або республіці білорусь.
ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ У СПРАВІ ОБСТАВИНИ
23. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
24. Рішенням РНБО від 19 лютого 2023 року підтримано внесені НБУ пропозиції щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Французької Республіки, члена Ради директорів ТОВ "Драйв Клік Банк", колишня назва до грудня 2022 року - ТОВ "Сетелем Банк" (пункт 273 додатку 1 рішення).
25. Пунктом 273 додатку 1 до Рішення РНБО від 19 лютого 2023 року до позивача строком на 10 років застосовано такі обмежувальні санкції:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній чи юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних чи юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпоряджання ними;
2) запобігання виведенню капіталів за межі України;
3) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
4) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
5) відмова у наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України;
6) заборона набуття у власність земельних ділянок.
26. Указом Президента України від 19 лютого 2023 року №82/2023 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" зазначене рішення введено в дію.
27. ТОВ "Сетелем Банк" є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до законодавства російської федерації.
28. Станом на 19 червня 2020 року засновниками ТОВ "Сетелем Банк" були Відкрите акціонерне товариство "Сбербанк Росії", розмір частки 79,2 % та Компанія з обмеженою відповідальністю спрощеного типу "Левал 20" розмір частки 20,8 % (витяг з ЄДРЮО від 19 червня 2020 року №ЮЭ9965-20-98051858, а/с 67, т.1). Своєю чергою Компанія з обмеженою відповідальністю спрощеного типу "Левал 20" є дочірньою компанією "БіЕнПі Парібас С.А." (BNP Paribas S.A.).
29. Відповідно до пункту 1.2.2. витягу з Рамкової угоди між "Сбербанк Росії" та "БіЕнПі Парібас С.А." (BNP Paribas S.A.), "БіЕнПі Парібас Персонал Файненс С.А." (BNP Paribas Personal Finance S.A.), "Кофіка Біел С.А." (Cofica Bail S.A.), "Левал 20 С.А.С." (Leval 20 S.A.S.) від 13 жовтня 2020 року сторона BNPP PF повинна гарантувати, що члени ради директорів Компанії, призначені Стороною SPV, забезпечать підписання заяв про відставку; така відставка набуває чинності з дати передачі Частки участі.
30. Позивач був двічі обраний на посаду члена Ради директорів ТОВ "Сетелем Банк": у 2012 році (перебував на посаді до 2014 року); у 2018 році (переребував на посаді до 13 жовтня 2020 року).
31. 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 припинив повноваження члена Ради директорів ТОВ "Сетелем Банк", що підтверджується листом від 13 жовтня 2020 року.
32. Згідно витягу з ЄДРЮО від 27 жовтня 2020 року №ЮЭ9965-20-273360310 засновником ТОВ "Сетелем Банк" було відкрите акціонерне товариство "Сбербанк Росії", розмір частки 100%. У 2022 році ТОВ "Сетелем Банк" перейменоване на ТОВ "Драйв Клік Банк".
33. Згідно листа від 2 березня 2023 року, адресованого НАЗК, позивач повідомив, що "Сетелем Банк Росія" було спільним підприємством Сбербанку Росія та BNP Paribas Personal Finance SA (французька компанія, яка повністю належить BNP Paribas SA), через її контрольовану дочірню компанію "Левал 20" (французька компанія), які в кінцевому підсумку володіли 20,8% акцій в "Сетелем Банк Росія".
34. У жовтні 2020 року дочірня компанія BNP Paribas Personal Finance SA - "Левал 20" продала решту акцій ТОВ "Сетелем Банк" Сбербанку. З жовтня 2020 року BNP Paribas Personal Finance більше не має жодної участі у цій російській компанії і, ОСОБА_1 з 13 жовтня 2020 року подав у відставку з посади члена Ради директорів ТОВ "Сетелем Банк".
35. 21 березня 2023 року НАЗК повідомило позивача, що на підставі наданої їм інформації про вихід зі складу Ради директорів ТОВ "Сетелем Банк", прийнято рішення про видалення його імені зі списку іноземних директорів у російських компаніях. Проте виключення його імені зі списку осіб, які підпадають під санкції, виходить за рамки повноважень Агентства і не може бути здійснено.
36. 31 липня 2023 року СБУ повідомило адвоката позивача, що пропозиції до РНБО з приводу застосування санкцій до ОСОБА_1 СБУ не вносились.
37. 7 серпня 2023 року адвокат в інтересах ОСОБА_1, направив на адресу Президента України, Секретаря РНБО України, Голові НБУ адвокатські запити щодо надання інформації та копії документів зокрема, чи вносились на розгляд РНБО пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1 та які фактичні обставини досліджувались при прийнятті спірного Указу.
38. 9 серпня 2023 року РНБО повідомило, що пропозиції щодо застосування санкцій до зазначеної особи були внесені в установленому порядку СБУ листом від 14 лютого 2023 року №4/173 дск (вхідний в Апараті РНБО від 14 лютого 2023 року №307/08/1-23дск), який містить інформацію з обмеженим доступом і має гриф "Для службового користування". Крім того, СБУ поставлено позначку "Копіюванню не підлягає" та надано належним чином завірений витяг з протоколу №15 засідання РНБО, проведеного шляхом письмового голосування її членів, від 19 лютого 2023 року щодо розгляду питання "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
39. 10 серпня 2023 року НБУ повідомило, що лист НБУ з пропозиціями про застосування санкцій до керівників та членів органів управління окремих російських банків, у тому числі щодо ОСОБА_1, містить службову інформацію НБУ, яка відповідно є інформацією з обмеженим доступом та не може бути надана на адвокатський запит.
40. 20 грудня 2023 року НБУ листом повідомив адвоката, що 8 листопада 2023 року НБУ звернувся із листом до Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санкційної політики стосовно ОСОБА_1 .
41. 29 квітня 2024 року представник позивача направив НБУ електронне звернення щодо бездіяльності службових осіб НБУ, яка полягає у невнесенні пропозицій про скасування санкцій, помилково застосованих до ОСОБА_1 .
42. 13 травня 2024 року представник позивача звернувся до Голови Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санкційної політики з клопотанням щодо проведення засідання та розгляду питання про скасування санкцій, застосованих до ОСОБА_1.
43. 11 червня 2024 року НБУ повідомив представника позивача про те, що банк вжив вичерпних заходів для ініціювання розгляду питання, порушеного у зверненнях на платформі Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санкційної політики.
44. Цього ж дня Міністерство економіки України повідомило адвоката Шкаровського Д.О., що розглянуло його клопотання від 13 травня 2024 року щодо скасування санкцій, застосованих до ОСОБА_1 та скерувало його за належністю до НБУ.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й ОЦІНКА СУДУ
45. Оцінивши надані докази та заслухавши пояснення представників учасників справи, Суд дійшов таких висновків.
46. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
47. Згідно зі статтею 106 Конституції України Президент України, зокрема, забезпечує незалежність та національну безпеку.
48. Статтею 107 Конституції України визначено, що РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. РНБО координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем`єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.
49. Відповідно до частин першої, четвертої статті 10 Закону України від 5 березня 1998 року № 183/98-ВР "Про Раду національної безпеки і оборони України" рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.
50. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
51. Статтею 2 Закону № 1644-VII визначено, що правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки і оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.
52. Положеннями пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1644-VII визначено, що підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
53. Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки і оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, НБУ, СБУ.
54. Частиною третьою статті 5 Закону № 1644-VII визначено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1- 21, 23- 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки і оборони та вводиться в дію указом Президента. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента і є обов`язковим до виконання.
55. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що вичерпний перелік підстав та механізм застосування санкцій визначений статтями 3, 5 Закону № 1644-VII.
56. Надаючи оцінку нормам статті 1 зазначеного Закону, можна дійти висновку, що метою застосування санкцій є превентивний характер впроваджуваних державою заходів, забезпечення стримувального ефекту для відповідного суб`єкта у вчиненні з його боку тих чи інших дій, які порушують права людини, створюють загрози національній безпеці.
57. Своєю чергою об`єктивну сторону діянь, що слугують підставою до застосування санкцій, становлять (за пунктом першим частини першої статті 3 Закону №1644-VII) дії відповідних суб`єктів, які: створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам; створюють реальні та/або потенційні загрози національній безпеці; створюють реальні та/або потенційні загрози суверенітету; створюють реальні та/або потенційні загрози територіальній цілісності України; сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави; призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
58. При цьому буквальне тлумачення вказаної норми права свідчить про те, що такі дії мають вчинятися відповідними суб`єктами на час внесення пропозиції про застосування санкцій та прийняття рішення про їх застосування. Такий висновок слід зробити з огляду на вживання у тексті зазначеної правової норми дієслів "створюють" "сприяють", "порушують", "призводять" щодо дії відповідного суб`єкта у теперішньому часі, а не у минулому чи майбутньому. Відтак зазначені дії не можуть бути підставою для застосування обмежувальних заходів у вигляді санкції щодо дій, які вчинялися у минулому і на час внесення пропозиції про застосування санкцій та прийняття рішення про їх застосування відповідним суб`єктом припинилися або не вчиняються.
59. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
60. Відтак, на переконання суду, пропозиція про застосування санкцій стосується діяльності позивача саме на час її внесення.
61. Як убачається з матеріалів справи, санкції оскарженим Указом застосовані до позивача як члена Ради директорів російського банку з державним капіталом - ТОВ "Сетелем Банк", назву якого у 2022 році змінено на ТОВ "Драйв Клік Банк", що входить до групи ПАТ "Сбербанк Росії".
62. Проте, наданими позивачем до суду доказами спростовано вказані твердження. Зокрема, згідно листа від 13 жовтня 2020 року, адресованого Голові правління Ради директорів ТОВ "Сетелем Банк", убачається, що ОСОБА_1 відмовився від повноважень члена Ради директорів товариства з обмеженою відповідальністю "Сетелем Банк" (а/с 56, т.2).
63. У жовтні 2020 року дочірня компанія BNP Paribas Personal Finance SA - "Левал 20" продала 20,8% акцій "Сетелем Банк" Сбербанку росії. З жовтня 2020 року BNP Paribas Personal Finance більше не має жодної участі у цій російській компанії і ОСОБА_1 з 13 жовтня 2020 року подав у відставку з посади члена Ради директорів "Сетелем Банк" (а/с 60, т.2).
64. Згідно листа НАЗК від 21 березня 2023 року №05-02/5926-23 ім`я позивача видалено зі списку іноземних директорів в російських компаніях (а/с 64, т.2).
65. Такі обставини представниками відповідача та третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - НБУ, не заперечуються.
66. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
67. Отже, позивач, станом на час внесення НБУ пропозицій, прийняття рішення РНБО та оскаржуваного Указу Президента України, не здійснював діяльності, яка вказана підставою для застосування до нього санкцій.
68. За таких обставин та їх правового регулювання станом на дату внесення пропозицій та прийняття оскаржуваного Указу були відсутні підстави для застосування до позивача персональних санкцій згідно з нормами Закону № 1644-VII.
69. Принагідно колегія суддів зауважує, що у рішенні від 20 червня 2002 року у справі "Ал-Нашіф та інші проти Болгарії" (Al-Nashif and Оthers v. Bulgaria) ЄСПЛ зазначив:
" 123. Навіть якщо під загрозою стоїть національна безпека, концепції законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи, які зачіпають основні права людини, підлягали певній формі змагального провадження перед незалежним органом, уповноваженим перевіряти причини рішення та відповідні докази, якщо необхідно, з відповідними процесуальними обмеженнями щодо використання секретної інформації (див. рішення, згадані в пункті 119 вище).
124. Особа повинна мати можливість оскаржити твердження виконавчої влади про те, що на карту поставлена національна безпека. Хоча оцінка виконавчої влади щодо того, що становить загрозу національній безпеці, природно, матиме значну вагу, незалежний орган повинен мати можливість реагувати у випадках, коли посилання на цю концепцію не має розумного підґрунтя у фактах або розкриває тлумачення "національної безпеки", що є незаконним або суперечить здоровому глузду та свавільним.
70. За відсутності таких гарантій поліція чи інші державні органи зможуть свавільно посягати на права, захищені Конвенцією.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Al-Dulimi and Montana Management Inc. v. Switzerland" (Заява № 5809/08, рішення від 21 червня 2016 року) зазначено наступне:
" 128. Стаття 6 § 1 Конвенції в принципі вимагає, щоб суд або трибунал мав "повну юрисдикцію" розглядати скаргу, тобто юрисдикцію розглядати всі питання факту та права, які мають відношення до спору, який він розглядає (див., наприклад, Sigma Radio Television Ltd проти Кіпру, № 32181/04 і 35122/05, §§ 151-57, 21 липня 2011 року). Це означає, зокрема, що суд повинен мати повноваження розглядати по суті кожну з підстав позивача, не відмовляючи в розгляді жодної з них, і чітко обґрунтовувати їх відхилення. Що стосується фактів, суд повинен мати можливість дослідити ті факти, які є ключовими для справи позивача (див. рішення у справі " Брайан проти Сполученого Королівства" (Bryan v. the United Kingdom), 22 листопада 1995 року, § 45, серія A, № 335 - A).
147. … у разі спору щодо рішення додати особу до списку або відмовити у виключенні зі списку, національні суди повинні мати можливість отримати - за потреби шляхом процедури, що забезпечує відповідний рівень конфіденційності, залежно від про обставини - достатньо точну інформацію для здійснення належної перевірки стосовно будь-яких обґрунтованих тверджень, зроблених особами, включеними до списку, про те, що їхнє включення до списку є довільним. Таким чином, будь-яка неможливість отримати доступ до такої інформації може свідчити про те, що оскаржуваний захід є свавільним, особливо якщо відсутність доступу є тривалою, таким чином продовжуючи перешкоджати будь-якому судовому розгляду. Відповідно, будь-яка держава-учасниця, органи влади якої надають юридичної сили доданню особи - фізичної чи юридичної особи - до санкційного списку, не забезпечивши попередньо - або не маючи можливості переконатися - що включення до списку не є довільним, візьме на себе відповідальність відповідно до статті 6 Конвенції.
71. З урахуванням вказаних вище підходів ЄСПЛ, судовий контроль за законністю застосування санкцій включає перевірку підстав - тобто наявності доказів (фактів) вчинення особою, до якої застосовано санкції, дій, які містять загрозу національним інтересам, безпеці, суверенітету і територіальної цілісності України, порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави Суду та учасникам справи повинно бути розкрито усю інформацію, включно з тією, що становить державну таємницю (з дотриманням законодавства про захист державної таємниці).
72. Наявність достатніх за обсягом та переконливих за змістом фактів, які б підтверджували таку діяльність позивача, яка стала підставою для застосування санкцій, потребує доведення у разі оскарження рішень про застосування санкцій в судовому порядку.
73. Такий підхід узгоджується із завданням адміністративного судочинства, є ефективним засобом захисту від свавільного використання "санкційного" механізму.
74. Засади доказування в адміністративних справах передбачені у КАС України.
75. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
76. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
77. Частинами першою-другою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
78. Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
79. Згідно статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
80. У відповідності до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
81. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
82. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
83. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
84. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
85. Перевіряючи підстави застосування санкцій, Суд бере до уваги, що підстав застосування санкцій не наведено фактичних обставин (доказів), які б містили інформацію про конкретні дії чи події, які можна перевірити.
86. Суд неодноразово звертав увагу представників відповідача та третіх осіб на обов`язок доказування, пропонував надати докази, однак конкретних фактів (доказів), які б підтверджували причини та підстави ініціювання та застосування санкцій, Суду надано не було. Представники відповідача та третіх осіб в судовому засіданні підтвердили, що надали усі матеріали, що стосуються справи, якими володіють.
87. Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що відповідач і треті особи, які беруть участь у справі на стороні відповідача, не виконали процесуального обов`язку доказування перед судом правомірності своїх рішень та не довели належними, допустимими та достовірними доказами наявності правових підстав для ініціювання і застосування до позивача санкцій, уведених у дію оспорюваним Указом. У зв`язку з цим Суд приходить до переконання про визнання із зазначених вище підстав протиправним та нечинним Указу Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 в частині, що стосується позивача.
88. Абзаци 23, 59 та 66 мотивувальної частини цього рішення містять службову інформацію.
Керуючись статтями 2, 22, 139, 194, 241, 243, 246 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -