ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/103/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 (Колоколов С. І. - головуючий, судді: Діброва Г. І., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 (суддя Сулімовська М. Б.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік"
про стягнення 4 564 399, 87 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст та підстави позовних вимог
1. Фізична особа - підприємець Зюзіна Вікторія Петрівна (далі - "Позивачка", ФОП Зюзіна В. П.) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" (далі - "Відповідач", ТОВ "Квант Паблік"), в якому просила стягнути з Відповідача 4 564 399, 87 грн заборгованості.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивачка зазначала, що на підставі укладеного з Відповідачем договору підряду вона виконала роботи з благоустрою території на об`єкті ТОВ "Квант Паблік", однак останнє за ці роботи не розрахувалося.
Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
3. Розглядаючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій встановили, що 09.06.2022 ТОВ "Квант Паблік" (як замовник) і ФОП Зюзіна В. П. (як підрядник) уклали Договір підряду № 0906-067/2022-45 (далі - Договір).
3.1. Згідно з умовами цього Договору підрядник зобов`язався на свій ризик виконати будівельні роботи: "Роботи з благоустрою території на об`єкті: м. Одеса, вул. Промислова, 1/13" (роботи) з використанням власних ресурсів і устаткування на об`єкті замовника (об`єкт) і здати виконані роботи замовнику в обсягах, встановлених договором та додатками до нього, в порядку, передбаченому договором, а замовник зобов`язався за актом приймання-передачі надати підряднику будівельний майданчик (об`єкт), а також прийняти результат виконаних робіт і оплатити на користь підрядника договірну ціну у строки, визначені цим договором та додатками до договору, які є його невід`ємною частиною (пункту 2.1 Договору).
3.2. Сторони домовились, що результат виконання робіт оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін за договором (пункт 2.3 Договору). Згідно пунктом 3.3 Договору, строк виконання робіт становить 60 календарних днів.
3.3. Загальна сума (договірна ціна) цього договору є динамічною та складає 4 564 399, 87 грн та включає в себе вартість будівельно-монтажних робіт та ресурсів (матеріалів) (пункт 4.1 Договору). Остаточна вартість всіх робіт за договором (загальна сума даного договору) визначається на підставі Актів приймання-передачі виконаних робіт, за фактичними обсягами виконаних робіт (пункт 4.2 Договору).
3.4. Відповідно до пункту 4.6 Договору, замовник сплачує підряднику платежі в наступному порядку: - у строк до 30 календарних днів після підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт замовник перераховує на поточний банківський рахунок підрядника платіж, що складає 100% вартості робіт, вказаних у пункті 4.1 цього договору (пункт 4.6.1 Договору). Платежі, зазначені у пункті 4.6 договору, здійснюються на підставі виставленого підрядником на ім`я замовника рахунку-фактури (рахунка на оплату) (пункт 4.7.1 Договору).
3.5. Згідно з пунктом 6.2 Договору, підрядник передає замовникові не пізніше 5 календарних днів від дати закінчення робіт (етапу робіт) наступні документи: підписані підрядником у двох примірниках Акти приймання-передачі виконаних робіт (пункт 6.2.1 Договору).
3.6. Відповідно до пункту 6.3 Договору, замовник приймає у підрядника роботи протягом 5 календарних днів після отримання від підрядника повідомлення про закінчення робіт (етапу робіт) і передачі замовнику підписаних підрядником Актів приймання-передачі виконаних робіт. У зазначений строк замовник проводить перевірку виконаних робіт та повертає підряднику підписаний замовником в одному екземплярі Акт приймання-передачі виконаних робіт, або надає підряднику мотивовану відмову.
3.7. Згідно з пунктом 6.4 Договору, ненадання підписаного Акта приймання-передачі виконаних робіт або відсутність мотивованих зауважень протягом 5 календарних днів від дати отримання замовником Акта означає згоду замовника з даними, наведеними в Акті, тобто роботи вважаються прийнятими, виконаними належно та в повному обсязі.
3.8. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 9.1 Договору).
4. Договір підписано сторонами без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.
5. Згідно з Додатком № 1 до Договору "Договірна ціна", ціна договору становить 4 564 399, 87 грн. Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 2 до Договору) визначено строк виконання робіт з благоустрою території за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 1/13 - 60 календарних днів. Відповідно до Додатку № 3 до Договору "Графік фінансування", строк оплати виконаних робіт - протягом 30 днів з дня підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт.
6. Згідно з Актом приймання-передачі будівельного майданчику (фронту робіт) від 10.06.2022 представник замовника передав підрядникові будівельний майданчик для виконання будівельних робіт: "Роботи з благоустрою території на об`єкті м. Одеса, вул. Промислова, 1/12", а саме - 2867 кв.м. Також, сторони підписали Технічне завдання, на якому графічно виділено ділянку під виконання робіт із тротуарної плитки, 2867 кв.м.
7. 03.08.2022 сторони підписали Акт надання послуг № 20, в якому підтвердили, що виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги) - благоустрій території за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 1/13 на загальну суму 4 564 399, 87 грн. Замовник погодив, що претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
8. Від виконавця вказаний Акт підписала Позивачка, від замовника - директор Відповідача Островська Н. П. Підписи скріплено печатками.
9. Посилаючись на несплату Відповідачем вартості виконаних за Договором та узгоджених в Акті надання послуг № 20 робіт, Позивачка й звернулася до місцевого господарського суду з позовом у цій справі.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
10. Господарський суд Одеської області рішенням від 28.03.2024 позовні вимоги ФОП Зюзіної В. П. задовольнив повністю. Стягнув з Відповідача на користь Позивачки 4 564 399, 87 грн.
11. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із доведеності Позивачкою обставин належного виконання підрядних робіт на замовлення Відповідача за укладеним між сторонами Договором. Суд пояснив, що наявними у справі письмовими доказами підтверджується факт укладення Договору, виконання робіт за цим договором (Акт надання послуг № 20) та відсутність зауважень до обсягу та якості робіт зі сторони ТОВ "Квант Паблік". Оскільки виконані Позивачкою роботи Відповідач не оплатив, наявна заборгованість за них підлягає стягненню в примусовому порядку. Наведені обставини та висновки Відповідач не спростував.
12. За наслідками здійснення апеляційного перегляду справи Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 16.01.2025, якою рішення місцевого господарського суду залишив без змін.
Касаційна скарга
13. Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ "Квант Паблік" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а цю справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги (з урахуванням доповнень)
14. Касаційна скарга подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Обґрунтовуючи наявність зазначених підстав касаційного оскарження, скаржник зазначає про таке.
14.1. Суди попередніх інстанцій порушили приписи частин першої - другої статті 50, пункту 1 частини першої статті 267 ГПК України, оскільки необґрунтовано відхили клопотання Відповідача про залучення до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "СПК "Флагман", внаслідок чого ухвалили рішення про права, інтереси та обов`язки незалученої до участі у справі особи. Відповідач у цій частині пояснює, що роботи, за які Позивачка просить стягнути кошти у цій справі, насправді виконувались ТОВ "СПК "Флагман", з яким ТОВ "Квант Паблік" уклало відповідний договір і за які вже частково розрахувалося. Рішення судів у цій справі безмовно впливають на права, інтереси та обов`язки ТОВ "СПК "Флагман", адже призводять до неможливості повторної оплати за роботи, що будуть оплачені Позивачці за судовими рішеннями, а також до пред`явлення Відповідачем та ТОВ "СПК "Флагман" зворотних претензій.
14.2. Суди попередніх інстанцій порушили приписи статті 77, частини другої статті 269 ГПК України, оскільки обставини укладення та виконання Договору, встановили на підставі поданих Позивачкою недопустимих доказів, якими є сам Договір, що не містить предмету та укладений значно пізніше вказаної у ньому дати, Акт надання послуг № 20, що не прив`язаний до будь-якого правочину, цивільно-правові договори № 1 і № 2, укладені Позивачкою із Мерлою П. Ф. і Возіян Р. без зазначення остаточного результату виконання цих договорів, Акт приймання-передачі будівельного майданчику (фронту робіт) від 10.06.2022, який долучено Позивачкою із порушенням строку. Крім цього, станом на момент перегляду цієї справи в апеляційному порядку, оригінал Договору з додатками до нього досліджуються в межах судової експертизи, призначеної у справі № 916/2286/23 про визнання вказаного Договору недійсним, а тому суд апеляційної інстанції взагалі був позбавлений можливості оцінити ці докази належним чином.
14.3. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 638, 641, 837, 843, 853 Цивільного кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", порушили положення статті 86 ГПК України та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.02.2020 у справі № 910/16774/18, від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц. Скаржник наполягає, що суди попередніх інстанції проігнорували те, що сам лише факт складання та підписання сторонами актів про виконані роботи не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за Договором, адже інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у таких документах. У цій частині також підкреслює "однобокість" проведеного судового розгляду та вибірковість оцінювання доводів Відповідача у цій справі.
Узагальнені доводи інших учасників справи
15. ФОП Зюзіна В. П. надіслала до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому доводи ТОВ "Квант Паблік" заперечує. Подану касаційну скаргу вважає формальною та необґрунтованою, посилання скаржника на практику Верховного Суду - нерелевантними. З рішеннями та висновками судів попередніх інстанцій Позивачка погоджується, а тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржені рішення залишити без змін.
Процесуальні питання
16. 05.03.2025 до суду касаційної інстанції надійшло клопотання ТОВ "Квант Паблік" про відкладення розгляду касаційної скарги у цій справі на іншу дату, обґрунтоване тим, що уповноважена представниця скаржника вимушена терміново вирушити до міста Дніпро для участі у слідчих діях, які проводяться щодо її клієнта, а також тим, що скаржник бажає особисто надати пояснення щодо поданої касаційної скарги.
17. Розглянувши подане клопотання, Верховний Суд у його задоволенні відмовив (ухвала суду постановлена в судовому засіданні без оформлення окремого документа), виснувавши, що передбачених статтею 202 ГПК України підстав для відкладення розгляду касаційної скарги у цій справі на іншу дату немає. Суд констатував, що: (1) представниця скаржника мала можливість взяти участь у судовому засіданні за допомогою систем відеозв`язку, які належно функціонують; (2) скаржник не був обмежений у праві залучити для свого представництва іншого адвоката; (3) усі доводи скаржника вже викладено у касаційній скарзі та доповненнях до неї; (4) в ухвалі про відкриття касаційного провадження явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась; (5) відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
18. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Позивачки (Розенбойм Ю. О. - в режимі відеоконференції), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
20. За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
21. Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 цього ж Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства
22. Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).
23. Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
24. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
25. За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.
26. Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.
27. Проаналізувавши передбачені Договором зобов`язання сторін, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладений між сторонами договір № 0906-067/2022-45 від 09.06.2022 за правовою природою є договором підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, § 1 Глави 61 ЦК України.
28. Так, статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
29. Частиною ж першої статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
30. У розумінні наведених норм основним предметом договору підряду є результат виконаних підрядником робіт.
31. Ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій установили, що основним зобов`язанням підрядника за Договором було виконання робіт з благоустрою території на об`єкті: м. Одеса, вул. Промислова, 1/13, які по суті полягали в укладенні тротуарної плитки.
32. Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
33. У частинах першій та другій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
34. При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
35. Як слідує із встановлених обставин справи, 03.08.2022 ФОП Зюзіна В. П. і ТОВ "Квант Паблік" погодили Акт надання послуг № 20. Дослідивши цей Акт, суди попередніх інстанцій встановили, що зі сторони замовника він підписаний керівником Відповідача та скріплений печаткою товариства. Жодних зауважень до обсягу виконаних робіт, їхньої якості і тп зазначений документ не містить. Натомість він містить усі обов`язкові реквізити первинного документу в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", має конкретне посилання на Договір, а відтак, як цілком раціонально виснували суди, підтверджує реальність здійснення оформленої ним операції.
36. Верховний Суд у цій частині виходить з того, що згідно із частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
37. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).
38. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
39. Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.
40. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
41. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
42. Однак відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.
43. У той же час ТОВ "Квант Паблік" взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оцінених судами попередніх інстанцій доказів (Договору, Акта надання послуг № 20, Акта приймання-передачі будівельного майданчика від 10.06.2022) саме недопустимими, тобто такими, які не можуть підтверджувати обставини виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин та виконання цих зобов`язань Позивачкою.
44. У цій частині суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неправомірність постанови суду апеляційної інстанції через те, що суд не здійснював огляд оригіналів поданих представником Позивачки документів, позаяк такі дії були вчинені місцевим господарським судом, який витребовував відповідні оригінали у Позивачки і представник якої (на виконання ухвали суду) долучав їх до матеріалів справи.
45. Верховний Суд також констатує, що доводи скаржника у цій частині зводяться до необхідності вирішення питання щодо належності доказів, тобто переоцінки їх змісту, що виходить за межі визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.
46. Скаржник помилково ототожнює категорії належності та допустимості доказів та не враховує вимоги частини другої статті 86 ГПК України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
47. Колегія суддів відмічає, що заперечуючи обставини здійснення Позивачкою робіт за Договором, Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував лише про те, що вказаний Акт надання послуг № 20 не може їх підтверджувати, адже у Договорі сторони домовились про укладення актів приймання-передачі виконаних робіт, а не послуг, а також що факт початку виконання робіт за цим правочином був прив`язаний до моменту передачі замовником будівельного майданчика, чого у спірних правовідносинах не відбулося.
48. З оскаржених судових рішень вбачається, що спростовуючи такі аргументи, суди попередніх інстанцій констатували, що матеріали цієї справи містять акт приймання-передачі будівельного майданчику (фронту робіт) від 10.06.2022, згідно з яким представник замовника передав підрядникові будівельний майданчик для виконання будівельних робіт. Також суди виснували, що назва документу "акт надання послуг" за наявності в ньому підписів, які засвідчені відтиском печатки сторін, а також наявність усіх інших обов`язкових реквізитів первинного документу, не може свідчити про те, що такий акт є неналежним доказом у справі та не є підставою для невизнання господарської операції виконання роботи.
49. Пізніше (у запереченнях на відповідь на відзив) Відповідач почав змінювати свою позицію у справі та додав до вже наявних заперечень аргумент про те, що роботи, за які просить стягнути кошти ФОП Зюзіна В. П. насправді виконувалися ТОВ "СПК "Флагман", з яким ТОВ "Квант Паблік" уклало відповідний договір і за які вже частково розрахувалося.
50. Незважаючи на непослідовність Відповідача, суди попередніх інстанцій такі доводи також розглянули і в результаті констатували, що матеріали цієї справи не містять доказів того, що роботи, які передбачені договором з ТОВ "СПК "Флагман" є аналогічними тим, які виконані ФОП Зюзіною В. П.
51. Таким чином, у даній справі суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України, на підставі допустимих доказів у їх сукупності встановили обставини виконання Позивачкою робіт за Договором, додаткова перевірка та переоцінка яких не входить до повноважень Верховного Суду.
52. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
53. За цим, відсутня невідповідність здійсненого судами попередніх інстанцій правозастосування висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.02.2020 у справі № 910/16774/18 та від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, адже фактичні обставини спірних правовідносин у порівнюваних справах істотно відрізняються. Більше того, в межах справи № 916/103/23 суди попередніх інстанцій виснували про доведеність ФОП Зюзіною В. П. обставин виконання робіт за Договором, виходячи також із стандарту доказування "вірогідність доказів", який закріплено у статті 79 ГПК України.
54. Верховний Суд наголошує, що відповідно до частин першої - третьої статті 74 ГПК України, звертаючись до суду, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
55. Водночас відповідно до згаданої статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
56. Зазначений у статті 79 ГПК України стандарт вірогідності доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з урахуванням вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
57. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що відповідно до неї на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
58. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
59. Колегія суддів Верховного Суду висновує, що ТОВ "Квант Паблік" у касаційній скарзі жодним чином не обґрунтовано в чому ж полягає помилка судів попередніх інстанцій при дотриманні ними згаданого стандарту доказування у спірних правовідносинах. Його доводи у цій частині фактично повторюють доводи заяв по суті справи, проте питань права чи правозастосування у собі не містять.
60. З матеріалів цієї справи також слідує, що Відповідач просив суди залучити до участі у ній в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "СПК "Флагман". Необхідність такого залучення обґрунтовував тим, що роботи, за які Позивачка просить стягнути кошти у цій справі, насправді виконувались ТОВ "СПК "Флагман", з яким ТОВ "Квант Паблік" уклало відповідний договір і за які вже частково розрахувалося. Враховуючи зміст позовних вимог, наявність аналогічних правовідносин між ТОВ "Квант Паблік" та ТОВ "СПК "Флагман" по раніше укладеному та оплаченому договору підряду, Відповідач вважав, що у ТОВ "СПК "Флагман" є юридична заінтересованість у спірних правовідносинах, а тому воно повинно бути залученим до участі у цій справі.
61. Суди з наведеними аргументами не погодились і у задоволенні клопотань Відповідача відмовили.
62. Погоджуючись із судами попередніх інстанцій, Верховний Суд наголошує, що за приписами статті 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
63. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
64. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Щодо ж наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.
65. Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за Договором, укладеним між ФОП Зюзіною В. П. і ТОВ "Квант Паблік". В предмет доказування входять обставини виникнення зобов`язань між вказаними особами та їх належне виконання. В чому полягає вплив судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду цього спору на права та обов`язки ТОВ "СПК "Флагман", ТОВ "Квант Паблік" належним чином судам попередніх інстанцій не обґрунтувало і суду касаційної інстанції також не пояснює.
66. Зі свого боку колегія суддів нагадує, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
67. Аналіз рішення місцевого господарського суду і постанови апеляційного господарського суду у цій справі не свідчить про те, що ці рішення прийняті про права, інтереси чи обов`язки ТОВ "СПК "Флагман", а тому доводи скаржника про наявність у даному випадку підстав для обов`язкового скасування оскаржених судових рішень є цілковито безпідставними.
68. Таким чином, заявлені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження свого підтвердження в ході здійснення касаційного провадження у цій справі не знайшли. Неправильного застосування чи порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права скаржник Верховному Суду не довів.
69. Підсумовуючи Верховний Суд зазначає, що у справі, яка розглядається, заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.
70. Крім цього, касаційний суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не доведено і не обґрунтовано.