ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 924/211/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мельника О. В., Олексюк Г. Є., Гудак А. В.,
від 28 жовтня 2024 року (повний текст складений 01 листопада 2024 року)
за позовом 1) Громадянина Німеччини ОСОБА_2
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Студениця-1"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор",
2) ОСОБА_1,
3) ОСОБА_3
про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" та часток учасників,
за участю представників:
від позивача-1: Войналович О. М.
від позивача-2: Войналович О. М.
від відповідача-1: не з`явилися
від відповідача-2: Керницька О. В.
від відповідача-3: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2024 року громадянин Німеччини ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" звернулися до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про:
- визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" в сумі 3 040 000,00 грн,
- визначення розміру частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" в ТОВ "Матадор" у розмірі 2 067 200,00 грн - 68%,
- визначення розміру частки ОСОБА_2 в ТОВ "Матадор" у розмірі 212 800,00 грн - 7%,
- визначення розміру частки ОСОБА_1 в ТОВ "Матадор" у розмірі 380 000,00 грн - 12,5%,
- визначення розміру частки ОСОБА_3 в ТОВ "Матадор" у розмірі 380 000,00 грн - 12,5%.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 грудня 2019 року на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" були прийняті рішення, оформлені протоколом № 3, про виключення громадянина Німеччини ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" зі списку учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" у зв`язку з простроченням цими учасниками внесення своїх вкладів до статутного капіталу Товариства, а також про зменшення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" до розміру 760 000,00 грн та про перерозподіл часток учасників. За твердженням позивачів зазначені рішення прийняті внаслідок порушення порядку скликання та проведення зборів учасників товариства, за відсутності підстав для їх прийняття, порушують корпоративні права позивачів як учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", оскільки позивачі в порушення статті 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не отримували повідомлення про прострочення внесення вкладу та про встановлення додаткового строку для його внесення, в порушення частин третьої - п`ятої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не отримували повідомлень про проведення 18 грудня 2019 року загальних зборів, більша частина внеску до статутного капіталу товариства була сплачена позивачами.
Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 26 лютого 2024 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 924/211/24.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Матадор" було створене 27 березня 2001 року. Учасниками цього товариства стали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", оформленим протоколом № 1/09-11 від 07 вересня 2011 року, до числа учасників товариства був прийнятий ОСОБА_2, а також був затверджений статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" в розмірі 2 000 000,00 грн та визначені частки учасників товариства у такому розмірі: ОСОБА_1 - 19% статутного капіталу, що становить 380 000,00 грн; ОСОБА_3 - 19% статутного капіталу, що становить 380 000,00 грн; ОСОБА_2 - 62% статутного капіталу, що становить 1 240 000,00 грн.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", оформленим протоколом № 2/12-11 від 05 грудня 2011 року, до числа учасників товариства було прийняте Товариство з обмеженою відповідальністю "Студениця-1", а також був затверджений статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" в розмірі 3 040 000,00 грн та визначені частки учасників товариства у такому розмірі: ОСОБА_1 - 12,5% статутного капіталу, що становить 380 000,00 грн; ОСОБА_3 - 12,5% статутного капіталу, що становить 380 000,00 грн; ОСОБА_2 - 7% статутного капіталу, що становить 212 800,00 грн; Товариство з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" - 68% статутного капіталу, що становить в грошовому еквіваленті 2 067 200,00 грн.
Відповідно до пункту 8.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" (у редакції, чинній станом на 07 вересня 2011 року та 05 грудня 2011 року) статутний капітал товариства складається з вартості грошових та майнових вкладів учасників товариства. Вклад учасників, оцінений у грошовій одиниці України, складає частку учасника у статутному капіталі товариства.
До моменту державної реєстрації товариства кожен з учасників зобов`язаний сплатити не менше 50% суми свого вкладу до статутного капіталу (пункт 9.6. статуту).
Згідно з пунктами 9.7., 9.8. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" кожен з учасників зобов`язаний повністю внести свій вклад протягом року після державної реєстрації товариства.
У разі несплати учасниками повної суми своїх вкладів протягом першого року діяльності товариство зобов`язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати ці зміни в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.
Відповідно до пунктів 12.1., 12.5. статуту вищим органом управління товариства є загальні збори учасників товариства, до компетенції якого, зокрема, належить: збільшення, зменшення розміру статуту товариства; виключення учасника з товариства.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17 грудня 2019 року засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" є: ОСОБА_1 з розміром частки засновника (учасника): 380 000,00 грн; ОСОБА_5 з розміром частки засновника (учасника): 380 000,00 грн; ОСОБА_2, громадянство: Німеччина з розміром частки засновника (учасника): 212 800,00 грн; ТОВ "Студениця-1" з розміром частки засновника (учасника): 2 067 200,00 грн, розмір статутного капіталу складав 3 040 000,00 грн.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19 січня 2024 року засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" є: ОСОБА_1 з розміром частки засновника (учасника) 380 000,00 грн та ОСОБА_5 з розміром частки засновника (учасника) 380 000,00 грн, розмір статутного капіталу Товариства становить 760 000,00 грн.
У лютому 2024 року громадянин Німеччини ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" звернулися до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" в сумі 3 040 000,00 грн, визначення розміру часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" в розмірі 2 067 200,00 грн - 68%, ОСОБА_2 в розмірі 212 800,00 грн - 7%, ОСОБА_1 в розмірі 380 000,00 грн - 12,5% та ОСОБА_3 в розмірі 380 000,00 грн - 12,5%.
Позивачі в обґрунтування вимог послалися на те, що у січні 2024 року їм стало відомо, що 18 грудня 2019 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", на яких були прийняті рішення про виключення ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" з числа учасників товариства у зв`язку з невнесенням вкладу в статутний капітал, а також про зменшення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" до розміру 760 000,00 грн та про перерозподіл часток учасників. За твердженням позивачів зазначені рішення прийняті внаслідок порушення порядку скликання та проведення зборів учасників товариства, за відсутності підстав для їх прийняття, порушують корпоративні права позивачів як учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор".
3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 19 червня 2024 року у справі № 907/1019/21 відмовив у задоволенні позову з огляду на відсутність порушених прав позивачів.
Місцевий господарський суд виходив з того, що:
- положення законодавства, чинного станом на дату включення позивачів до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", та статуту цього товариства, чітко передбачали строки внесення учасниками товариств з обмеженою відповідальністю своїх вкладів до статутного капіталу товариства, а також наслідки несплати учасниками своїх вкладів. Однак, позивачі у цій справі не дотрималися цих строків;
- у статтях 12 - 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", чинного станом на дату звернення позивачів з цим позовом до суду, передбачений певний алгоритм дій, пов`язаний з фактом невнесення учасником або внесення не у повному обсязі вкладу у статутний капітал товариства, який передує перерозподілу неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та можливості сплати такої заборгованості відповідними учасниками. Однак, згідно з долученими до позовної заяви виписками банку з рахунку позивача-2 та платіжними дорученнями позивач-2 здійснював внесення свого вкладу у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" у період з 2011 по 2014 роки без дотримання зазначеного алгоритму дій, визначеного законом, а докази внесення вкладу ОСОБА_2 в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" в матеріалах справи відсутні.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 28 жовтня 2024 року скасував рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 червня 2024 року у справі № 924/211/24 та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив: визначив розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" у сумі 3 040 000,00 грн з наступним розподілом часток учасників: Товариство з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" - 2 067 200,00 грн, що становить 68% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор"; ОСОБА_2 - 212 800,00 грн, що становить 7% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор"; ОСОБА_1 - 380 000,00 грн, що становить 12,5% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор"; ОСОБА_3 - 380 000,00 грн, що становить 12,5% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор". Стягнув з відповідачів на користь позивача-1 судовий збір за подання позовної заяви в сумі по 1 064,00 грн з кожного відповідача та за подання апеляційної скарги в сумі по 1 276,80 грн з кожного відповідача. Стягнув з відповідачів на користь позивача-2 судовий збір за подання позовної заяви в сумі по 10 336,00 грн з кожного відповідача та за подання апеляційної скарги в сумі по 15 504,00 грн з кожного відповідача.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- заявлений позивачами у цій справі позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту порушених прав;
- спірні правовідносини стосуються питання внесення позивачами додаткових вкладів при збільшенні вже складеного статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", а не внесення вкладу до статутного капіталу товариства при його створенні. Станом на момент прийняття позивачів до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" чинне законодавство не визначало порядок внесення додаткових вкладів, проте встановлювало, що це є компетенцією зборів учасників, які мали це узгодити у статуті. Однак, ні статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" в редакціях, чинних станом на дати прийняття позивачів до складу учасників товариства, ні рішення загальних зборів учасників зазначеного товариства, оформлені протоколами № 1/09-11 від 07 вересня 2011 року та № 2/12-11 від 05 грудня 2011 року, що фактично є рішеннями про збільшення статутного капіталу у зв`язку із прийняттям нових учасників, не передбачають порядок, форму та строки здійснення додаткових внесків новими учасниками у зв`язку зі збільшенням розміру статутного капіталу, а також не визначають правові наслідки їх не сплати;
- зобов`язання позивачів як учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" щодо внесення додаткових вкладів, яке виникло відповідно до рішень загальних зборів учасників зазначеного товариства про збільшення статутного капіталу товариства, оформлених протоколами № 1/09-11 від 07 вересня 2011 року та № 2/12-11 від 05 грудня 2011 року, мало добровільний характер та не могло бути підставою для виключення позивачів зі складу учасників товариства, що свідчить про незаконність рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" від 18 грудня 2019 року та відповідно про порушення корпоративних прав позивачів як учасників товариства;
- стаття 15 Закону України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регулює порядок внесення лише первинних вкладів та наслідки їх прострочення;
- норми статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що регулюють порядок збільшення статутного капіталу товариства, не застосовуються до спірних правовідносин з урахуванням правил дії актів цивільного законодавства у часі, оскільки рішення загальних зборів про прийняття нових учасників та збільшення статутного капіталу були прийняті до набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач-2 - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2024 року, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 червня 2024 року у цій справі залишити в силі.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підстави касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду скаржник послався на пункти 1, 2 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції:
- неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статті 15, 16 Цивільного кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду щодо дотримання принципу дотримання балансу інтересів усіх учасників та самого товариства, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 та від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16;
- неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статті 15, 16 Цивільного кодексу України та частину п`яту статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", помилково врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права стосовно належного та ефективного способу захисту порушених прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, а також у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 466/3221/16-а та у пункті 43 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18. При цьому, скаржник зазначив про необхідність відступу від зазначених висновків Верховного Суду, посилаючись на те, що у разі задоволення судом позову про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства рішення загальних зборів, яким були змінені розміри статутного капіталу товариства та часток учасників товариства, залишиться дійсним та не скасованим, на підставі якого можна повторно здійснити державну реєстрацію відомостей, що є недопустимим.
З огляду на викладене скаржник просить сформувати новий висновок, зокрема про те, що належним та ефективним способом захисту у спорі щодо визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства при наявності чинного та не скасованого рішення загальних зборів товариства щодо встановлення іншого розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства є вимога про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства у поєднанні із вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства;
- неправильно застосував норми матеріального права, а саме: частину шосту статті 144 Цивільного кодексу України, частину другу статті 16, частину сьому статті 52, статтю 59 Закону України "Про господарські товариства" та дійшов помилкового висновку про те, що вклади позивачів є додатковими вкладами, а висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права стосовно можливості застосування поняття "додатковий вклад" та відповідного правового регулювання для вкладів учасників товариства, які тільки увійшли до складу таких учасників, відсутній;
- неправильно застосував норми матеріального права, а саме: частину шосту статті 18 та пункт 3 глави VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". При цьому, скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах стосовно визначення строку внесення додаткових вкладів станом на дату прийняття рішення загальних зборів про виключення з учасників товариства осіб, які такий вклад у встановлений строк не внесли, у випадку відсутності відповідного регулювання у статуті товариства;
- порушив норми процесуального права, а саме: статті 42, 80 Господарського процесуального кодексу України, не врахував те, що надані позивачем під час розгляду справи докази не були надіслані іншим учасникам справи, у зв`язку із чим суд помилково взяв такі докази до розгляду та врахував під час вирішення спору по суті. При цьому скаржник, послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах стосовно можливості недотримання учасниками справи законодавчо визначеної процедури подання доказів при поданні таких доказів через систему "Електронний суд".
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивачі - громадянин Німеччини ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" у відзиві на касаційну скаргу просять касаційну скаргу відповідача-2 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що:
- скаржник не навів обґрунтування, чому вимога про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства не може бути самостійною та достатньою підставою для повернення сторін у попередній стан та як вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства зможе остаточно вирішити спір;
- позивачі є повноправними учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", з огляду на що примусове їх виключення зі складу учасників з порушенням процедури є безумовним порушенням їх корпоративних прав;
- доводи скаржника про відсутність висновку про застосування поняття "додатковий вклад" є абсурдними та не заслуговують на увагу;
- суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що норми статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що регулюють порядок збільшення статутного капіталу товариства, не застосовуються до спірних правовідносин з урахуванням правил дії актів цивільного законодавства у часі;
- оригінали платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи, були надані представником позивачів для огляду в судовому засіданні і представниця відповідача, яка була присутня в судому засіданні, мала можливість ознайомитися з їх змістом та надати свої заперечення. Крім того, ці докази були надані через систему "електронний суд", тобто є доступними усім учасникам справи в електронному вигляді.
Відповідачка-3 - ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу визнає касаційну скаргу ОСОБА_1 та просить касаційну скаргу задовольнити.
Відповідач-1 відзиву на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду.
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, наведені у касаційній скарзі у відзивах на касаційну скаргу, дослідивши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та інших.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Отже, коли особа звернулася до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18).
Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги громадянина Німеччини ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про:
- визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" в сумі 3 040 000,00 грн,
- визначення розмірів часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" у розмірі 2 067 200,00 грн - 68%, ОСОБА_2 у розмірі 212 800,00 грн - 7%, ОСОБА_1 у розмірі 380 000,00 грн - 12,5% та ОСОБА_3 у розмірі 380 000,00 грн - 12,5%.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз змісту та характеру заявлених позовних вимог та підстав позову, правильно встановив, що позивачі, звертаючись до суду із зазначеними позовними вимогами, фактично прагнуть відновити становище щодо розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" та розмірів часток учасників цього товариства у статутному капіталі, що існувало до 18 грудня 2019 року - до прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" рішень загальних зборів, оформлених протоколом № 3 від 18 грудня 2019 року, про виключення позивачів зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", про зменшення розміру статутного капіталу та про перерозподіл часток учасників Товариства.
Крім того, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, зокрема здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток учасників у статутному капіталі товариства.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:
1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
2) документ про сплату адміністративного збору;
3) один із таких відповідних документів, зокрема:
д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;
е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
При цьому, у розумінні пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" заявником, який може звернутися за вчиненням реєстраційних дій, є позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.
Отже, у частині п`ятій статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, норми якого є спеціальними для зазначених товариств.
Верховний Суд зазначає про те, що на сьогодні існує стала та послідовна судова практика щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю та / або змінами у розмірі статутного капіталу та часток учасників товариства.
Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, дійшов, зокрема таких висновків:
- у разі, якщо позивач прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав (відновлення розміру статутного капіталу, розмірів часток учасників у статутному капіталі та/або складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю), заявлені позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту порушених прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав (зокрема відновити розмір статутного капіталу, розмір часток учасників у статутному капіталі та/або склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які існували до порушення його прав) є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;
- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 466/3221/16-а та у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 зазначила про те, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
Цей висновок був застосований та підтверджений також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19, у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20.
Як вбачаєтеся з оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції також врахував цей висновок Верховного Суду та дійшов правильного висновку про те, що заявлений позивачами у цій справі позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту порушених прав, який відповідає підпункту "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Верховний Суд не бере до уваги твердження відповідача-2 у касаційній скарзі про те, що заявлені у цій справі позовні вимоги не відповідають належним та ефективним способам захисту порушених прав без позовної вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів від 18 грудня 2019 року (про виключення позивачів зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", про зменшення розміру статутного капіталу та про перерозподіл часток учасників Товариства), оскільки судове рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю не є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розумінні частини п`ятої статті 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Крім того, Верховний Суд враховує те, що обставини, на які послався відповідач-2 у касаційній скарзі, як на підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, а також у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 466/3221/16-а та у пункті 43 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18, а саме: обставини існування двох рішень: дійсного рішення органу управління товариства та чинного судового рішення, що набрало законної сили, які кожен окремо є підставами для проведення державної реєстрації змін до відомостей щодо товариства та можуть бути використані зацікавленими особами для державної реєстрації, вже були визначені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підставами для відступу від зазначених висновків Верховного Суду (ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 5017/1221/2012 про передачу справи на розгляд Великої палати Верховного Суду). Однак, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15 вересня 2020 року у справі № 5017/1221/2012 дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд та повернула справу відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного суду для розгляду.
За висновком Великої Палати Верховного Суду наведені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в ухвалі від 25 червня 2020 року мотиви для відступу від правової позиції Великої Палати не стосуються спірних правовідносин та не обґрунтовують підстави для розгляду питання про необхідність відступу Великої Палати Верховного Суду від висновків, викладених у її постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 у подібних правовідносинах щодо застосування підпункту "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній із 17 червня 2018 року).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15 вересня 2020 року у справі № 5017/1221/2012 також зазначила про те, що відсутність судового рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, спрямованого на зміну складу учасників товариства, не свідчить про чинність останнього. Під час розгляду справи за належною позовною вимогою, яка відповідає підпунктам "д" або "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", суд у мотивувальній частині рішення дає правову оцінку рішенням загальних зборів учасників товариства, які, на думку позивача, призвели до порушення його прав.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про необґрунтованість доводів скаржника щодо необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, а також у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 466/3221/16-а та у пункті 43 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18, а також зазначає про відсутність підстав для формування висновку про те, що належним та ефективним способом захисту у спорі щодо визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства при наявності чинного та не скасованого рішення загальних зборів товариства щодо встановлення іншого розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства є вимога про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства у поєднанні із вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження та є необґрунтованою.
Відповідно до частини першої статті 140 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 09 вересня та 05 грудня 2011 року - дати проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", оформлених протоколами № 1/09-11 та № 2/12-11) Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 144 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 09 вересня та 05 грудня 2011 року) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.
Аналогічні норми містилися і у статті 52 Закону України "Про господарські товариства", чинного станом на 09 вересня та 05 грудня 2011 року.
Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, норми законодавства, чинного станом на 09 вересня та 05 грудня 2011 року - дати проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", оформлених протоколом № 1/09-11 та № 2/12-11, розрізняли поняття (1) внесення вкладу до статутного капіталу товариства під час його створення та (2) додаткових вкладів, тобто таких, що здійснюються при збільшенні вже складеного статутного капіталу.
Аналогічний висновок Верховного Суду щодо застосування статті 144 Цивільного кодексу України та статті 52 Закону України "Про господарські товариства" у зазначених редакціях стосовно визначення поняття "додатковий вклад" викладений у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 905/2639/17,
Наведеним спростовуються безпідставні твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 144 Цивільного кодексу України, статті 52 Закону України "Про господарські товариства" стосовно визначення поняття "додатковий вклад".
При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що вклади нових учасників товариства, які були прийняті до складу учасників товариства після створення товариства та після формування його статутного капіталу з метою збільшення вже складеного статутного капіталу, є саме додатковими вкладами, що спростовує безпідставні твердження скаржника про зворотне.
Як встановили суди попередніх інстанцій державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" відбулася 27 березня 2001 року, а позивачі у цій справі - ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" були прийняті до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" на підставі рішень загальних зборів учасників зазначеного товариства № 1/09-11 від 09 вересня 2011 року та № 2/12-11 від 05 грудня 2011 року, тобто після формування статутного капіталу товариства первинними учасниками (засновниками): ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом року після реєстрації товариства як це передбачено статтею 52 Закону України "Про господарські товариства".
Виходячи із зазначеного вище визначення поняття "додатковий вклад" та із встановлених судами попередніх інстанцій наведених обставин цієї справи, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", оформлені протоколами № 1/09-11 від 09 вересня 2011 року та № 2/12-11 від 05 грудня 2011 року, про прийняття позивачів до складу учасників Товариства, про затвердження збільшеного розміру статутного капіталу Товариства та визначення часток учасників товариства, стосуються внесення позивачами як новими учасниками Товариства саме додаткових вкладів при збільшенні вже складеного статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", а не вкладів до статутного капіталу товариства при його створенні, оскільки статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" вже був повністю сформований ще до прийняття загальними зборами зазначених рішень та до вступу позивачів до складу учасників Товариства.
При цьому, зазначений висновок суду апеляційної інстанції повністю узгоджується з висновком Верховного Суду стосовно визначення поняття "додатковий вклад", викладеним у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 905/2639/17.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 117 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 09 вересня та 05 грудня 2011 року) учасники господарського товариства зобов`язані виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі ті, що пов`язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.
Учасники господарського товариства зобов`язані додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління; вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства (частини третя статті 88 Господарського кодексу України у редакції, чинній станом на 09 вересня та 05 грудня 2011 року).
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 11 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній станом на 09 вересня та 05 грудня 2011 року) учасники товариства зобов`язані виконувати свої зобов`язання перед товариством, в тому числі і пов`язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.
Встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів є компетенцією зборів товариства з обмеженою відповідальністю (пункт "а" частини першої статті 59 Закону України "Про господарські товариства" у редакції, чинній станом на 09 вересня та 05 грудня 2011 року).
Згідно з частиною шостою статті 144 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 16, частиною сьомою статті 52 Закону України "Про господарські товариства" (у редакціях, чинних станом на 09 вересня та 05 грудня 2011 року) збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.
Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідно до наведених норм права у зазначених редакціях учасник має обов`язок вносити додаткові вклади. Однак, чинне станом на момент прийняття позивачів у цій справі до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" законодавство не визначало порядок внесення додаткових вкладів, проте встановлювало, що це є компетенцією зборів учасників, які мали це узгодити у статуті.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі, № 905/2639/17 та у постанові суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 925/200/22, збільшення статутного капіталу вже існуючого товариства шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є їх правом, а не обов`язком. Таке право реалізується шляхом прийняття відповідного рішення зборами товариства, які вправі самостійно визначати розмір, форму і порядок внесення учасниками додаткових вкладів. Строк, протягом якого учасники товариства зобов`язані оплатити свій додатковий вклад, визначається не статтею 140 Цивільного кодексу України, а встановлюється за погодженням учасників товариства та закріплюється у статуті товариства або окремих рішеннях загальних зборів учасників. Учасник не може вважатися таким, що не виконав зобов`язання з внесення додаткового вкладу, якщо учасники не вирішували питання про порядок та строки внесення ними додаткових вкладів у зв`язку із збільшенням статутного капіталу товариства, ні на момент проведення загальних зборів, на яких було прийнято таке рішення, ні після проведення цих зборів. Невнесення учасником додаткового внеску не є підставою для виключення учасника з господарського товариства.
Саме по собі рішення загальних зборів про збільшення статутного капіталу не є підставою для вимог щодо його обов`язкового виконання шляхом стягнення вкладу на користь товариства, оскільки відповідно до суті корпоративних правовідносин збільшення статутного капіталу вже існуючого товариства шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є правом учасників. По суті таке рішення є рішенням про можливість внести додатковий вклад. Та обставина, що таке рішення стало підставою для внесення змін до статуту та реєстрацію цих змін, не змінює суть такого зобов`язання, яке є добровільним зобов`язанням майнового характеру, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
Збільшення статутного капіталу шляхом здійснення додаткового внеску могло бути реалізовано учасником виключно на добровільній основі без застосування примусу, якщо інший порядок внесення додаткових внесків та наслідки невиконання не були прямо обумовлені в рішенні загальних зборів або статуті.
Як вбачається суд апеляційної інстанції у цій справі, що розглядається, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України врахував зазначені висновки Верховного Суду та дійшов правильного висновку про те, що збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" за рішеннями загальних зборів, оформленими протоколами № 1/09-11 від 07 вересня 2011 року та № 2/12-11 від 05 грудня 2011 року, шляхом внесення додаткових вкладів учасниками (позивачами у цій справі) є їх правом та могло бути реалізовано ними виключно на добровільній основі.
При цьому, суд апеляційної інстанції також встановив, що положення статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" в редакціях, чинних станом на 09 вересня та 05 грудня 2011 року - дати прийняття позивачів до складу учасників зазначеного товариства, а також рішення загальних зборів, оформлені протоколами № 1/09-11 від 07 вересня 2011 року та № 2/12-11 від 05 грудня 2011 року, що фактично є рішеннями про збільшення статутного капіталу у зв`язку із прийняттям нових учасників та внесення ними додаткових вкладів, не визначали ні порядок, ні форму, ні строки здійснення додаткових внесків у зв`язку зі збільшенням розміру статутного капіталу, а також не визначали правові наслідки їх не сплати, а положення, закріплені у пунктах 9.6., 9.7., 9.8. статуту, регулюють питання внесення учасниками лише первинних вкладів, що не може бути ототожнене з додатковими вкладами.
Врахувавши наведене, а саме: добровільний характер зобов`язання позивачів з внесення додаткових вкладів, відсутність в законі, статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" та в рішеннях загальних зборів учасників цього товариства від 07 вересня 2011 року та від 05 грудня 2011 року визначення порядку, форми, строків внесення додаткових внесків та правових наслідків їх не сплати, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав за таких обставин для виключення позивачів зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор". Таке виключення позивачів зі складу учасників Товариства є порушенням їх корпоративних прав як учасників Товариства.
При цьому, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що положення, закріплені у частині третій статті 144 Цивільного кодексу України та у частині другій статті 52 Закону України "Про господарські товариства" (у редакціях, чинних станом на 09 вересня та 05 грудня 2011 року) стосуються наслідків невнесення учасниками своєї частки до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства (первісного вкладу), а не додаткових вкладів, з огляду на що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що норми статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що регулюють порядок збільшення статутного капіталу товариства, не застосовуються до спірних правовідносин з огляду на правила дії актів цивільного законодавства у часі, оскільки у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" про прийняття нових учасників та збільшення статутного капіталу від 07 вересня 2011 року та від 05 грудня 2011 року були прийняті до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Верховний Суд зазначає про те, що цей висновок повністю відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 925/200/22, щодо застосування статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом, і цей висновок був врахований судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, взявши до уваги те, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами у цій справі, рішення загальних зборів про збільшення статутного капіталу від 07 вересня 2011 року та від 05 грудня 2011 року були прийняті до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що положення статті 18 цього закону не підлягають застосуванню у даних спірних правовідносинах та відповідно не можуть встановлювати правових наслідків у разі невнесення (неповного внесення) додаткових вкладів позивачами у вже сформований, затверджений та зареєстрований у ЄДР статутний капітал з розподілом часток учасників.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакціях, чинних станом на 29 вересня 2011 року та 07 грудня 2011 року - дати вчинення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" на підставі рішень загальних зборів від 07 вересня 2011 року та від 05 грудня 2011 року) для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.
Отже, станом на момент чинності цієї норми права для внесення змін до статуту, які пов`язані із збільшенням статутного капіталу, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) учасниками додаткових вкладів, достатньо було надати примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів; документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції.
При цьому, етап внесення учасниками товариства додаткових вкладів перед прийняттям рішення про внесення змін до статуту (збільшення статутного капіталу) не був обов`язковим. Одночасно Закон не врегулював питання щодо дій товариства у разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх додаткових вкладів, визначав виключно наслідки і дії товариства у разі невнесення учасниками своїх вкладів протягом річного строку з дня створення товариства.
Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 925/200/22.
Врахувавши зазначені висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанцій встановив, що у спірних правовідносинах рішення про прийняття нових учасників та про затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства вже прийняті, відповідні зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" (про збільшення розміру статного капіталу, про зміну складу учасників) внесені та затверджені, відповідні відомості щодо розміру статутного капіталу та складу учасників зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з огляду на що дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій справі.
Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції принципу дотримання балансу інтересів усіх учасників та самого товариства, оскільки апеляційний господарський суд, ухваливши рішення про задоволення позову про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" та розмірів часток його учасників, лише відновив становище щодо розміру статутного капіталу Товариства та розмірів часток його учасників, що існувало до 18 грудня 2019 року, яке просили відновити позивачі, звертаючись з позовом у цій справі. Тобто, суд апеляційної інстанції діяв виключно у межах вимог та доводів позову, не вирішував питання, що належать до компетенції органів управління товариства, та своїм рішенням не здійснив втручання в питання діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", діяв з урахуванням балансу інтересів усіх учасників Товариства та самого Товариства. З огляду на викладе висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду щодо дотримання принципу дотримання балансу інтересів усіх учасників та самого товариства, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 та від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, на неврахування яких судом апеляційної інстанції безпідставно послався відповідач-2 у касаційній скарзі. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про необґрунтованість цих доводів скаржника.
Крім того, як вбачається, відповідач-2 у касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини шостої статті 18 та пункту 3 глави VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та про необхідність формування такого висновку.
Однак, Верховний Суд зазначає про необґрунтованість цих доводів.
Відповідно до пункту 3 абзаца 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми процесуального права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
(Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України викладена у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/1168/19).
Однак, з огляду на те, що положення статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, про що зазначалося вище по тексту цієї постанови, Верховний Суд не вбачає підстав для формування правового висновку щодо застосування частини шостої статті 18 у сукупності з пунктом 3 глави VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", про необхідність формування якого Верховним Судом просить скаржник.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про необґрунтованість визначеної відповідачем-2 підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у касаційній скарзі також послався на те, що суд апеляційної інстанції в порушення статей 42, 80 Господарського процесуального кодексу України помилково врахував та взяв до розгляду під час вирішення спору по суті надані позивачем до суду першої інстанції докази (виписки з рахунку та платіжні доручення за період з грудня 2011 року по червень 2014 року), які не були надіслані позивачем іншим учасникам справи.
Однак, Верховний Суд не бере до уваги ці твердження скаржника, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 29 березня 2024 року поновив строк та долучив до матеріалів справи копії банківських виписок та платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю "Студениця-1" за період з 2011 по 2014 роки, ці докази наявні в матеріалах справи № 924/244/24, а зазначені доводи скаржника фактично зводяться до порушень норм процесуального права, допущених судом першої інстанції при розгляді цієї справи. Проте, з наведених підстав (з підстав порушення судом першої інстанції статей 42, 80 Господарського процесуального кодексу України) рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 червня 2024 року у цій справі до суду апеляційної інстанції не оскаржувалося, ці доводи не були предметом апеляційного перегляду апеляційним господарським судом, висновків суду апеляційної інстанції щодо цих доводів оскаржувана постанова не містить, що унеможливлює надання судом касаційної інстанції оцінки цим доводам .