ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/18717/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Федоворої О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024
у складі колегії суддів: Руденко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.,
та на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2024
суддя: Пукас А.Ю.
у справі № 910/18717/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат"
до 1) Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,
2) Офісу Генерального прокурора,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України,
про стягнення 3 197 670 грн,
за участю представників:
від позивача: Рудаченко А.О.,
від відповідача-1: Дєдушев І.В.,
від відповідача-2: Кудіна Т.А.,
від третьої особи: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" звернулося до господарського суду з позовом до Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі- АРМА, Агентство) та Офісу Генерального прокурора, в якому позивач просить суд стягнути із державного бюджету України через Державну казначейську службу України 3 197 670 грн заподіяних збитків.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що ним передано товариству з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський елеватор" на підставі укладеного договору складського зберігання зерна № 14/С/18 від 14.06.2018 власне насіння соняшнику, врожаю 2018 року, у загальній кількості 513, 92 тонн на зберігання.
В подальшому, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5804/19-к в межах кримінального провадження № 12019000000000087 від 02.02.2019 накладено арешт на майно: зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор", заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, та передано АРМА в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
На підставі укладеного 03.06.2019 договору купівлі-продажу активу № 13, укладеного між АРМА та ТОВ "Карел-Груп", актив (зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор") вагою 2727, 124 мт реалізовано.
Водночас, ухвалою Київського апеляційного суду від 13.09.2021 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к, якою накладено арешт на майно - насіння врожаю 2018 насипом у кількості 304, 54 тонн, яке належить ТОВ "Агрофірма "Шаболат" та зберігається на території ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор", скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заявнику відмовлено в частині арешту майна, а саме насіння соняшнику врожаю 2018 насипом у кількості 304, 54 тонн, яке належить ТОВ "Агрофірма "Шаболат" та зберігається на території елеватора ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор".
Позивач вказує, що ринковою вартістю 1 тонни насіння соняшника врожаю 2018 року, якого останнього було протиправно позбавлено у кількості 304, 54 тонн, становить 10 500 грн станом на дату здійснення реалізації цього майна АРМА (травень-червень 2019), а відтак ринкова вартість належного позивачу майна становить 3 197 670 грн (304, 54 т. * 10500 грн), які на думку позивача є збитками, заподіяними органами державної влади через накладення арешту у кримінальному провадження на належне позивачу майно - насіння соняшника врожаю 2018, у кількості 304, 54 т., яке зберігалось ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" та в подальшому реалізовано АРМА за заниженою ціною, що призвело до позбавлення позивача права власності на визначене вище майно.
Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №910/18717/23, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" збитки в розмірі 3 197 670 грн та судовий збір в розмірі 47 965 грн 05 коп. У відшкодуванні позивачу витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що внаслідок сукупних дій відповідачів, позивача було протиправно позбавлено права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, і як наслідок останній не отримав прибуток та позивачу заподіяно матеріальної шкоди у розмірі 3 197 670 грн.
Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг
Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову та на рішення у даній справі, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Шаболат".
Скаргу подано на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Офіс Генерального прокурора в даній касаційній скарзі посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 та постанову Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19 в частині врахування висновків Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, а саме про те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач. Зважаючи на відсутність всіх елементів правопорушення органів державної влади, передбачених ст. ст. 1173, 1174 ЦК України для притягнення Офісу Генерального прокурора до такої відповідальності як відшкодування шкоди, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Шаболат" до Офісу Генерального прокурора.
Також скаржник стверджує, що доказів допущеної бездіяльності або протиправної діяльності посадових осіб Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №120190000000000087, які б відповідали вимогам визначеним в ст. ст. 73, 74 ГПК України, позивачем до матеріалів справи не додано.
Зазначає, що висновки судів щодо доведеності допущеної бездіяльності або протиправної діяльності з боку посадових осіб Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) є помилковими.
У скарзі зазначається, що неправильне застосування норм матеріального права полягає в неправильному тлумаченні ст. 1173, 1174 ЦК України у співвідношенні зі ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ст. 20 Закону України "Про прокуратуру".
Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №910/18717/23, ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовної заяви.
Національне агентство подає касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України через відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів" у подібних правовідносинах, а саме, щодо визначення порядку управління рухомим майном (зерновими культурами) на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості у випадку, коли в рішенні суду про передачу арештованого майна в управління АРМА чітко не визначено порядок управління таким майном, а зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території елеватора передано Національному
агентству для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 1, 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
На думку АРМА оскільки майно знаходилося на зберіганні у ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор", то у випадку втрати майна, шкода (збитки) повинна відшкодовуватись зберігачем, а саме ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор".
Також зазначає, що докази залучення ТОВ "Агрофірма "Шаболат" в якості потерпілої особи в межах вищезазначеного кримінального провадження в порядку частини другої статті 55 КПК України відсутні.
АРМА вказує, що відповідно до частини восьмої статті 21 Закону № 772-VIII у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, якими скасовано арешт прийнятих в управління активів та/або скасовано передачу активів в управління Національному агентству, за умови наявності судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Національне агентство протягом десяти робочих днів повертає їх законному власнику. Таким чином, у випадку задоволення судом позовної заяви ТОВ "Агрофірма "Шаболат" про стягнення 3 197 670,00 грн та у випадку скасування вищезазначеного арешту на грошові кошти можуть мати місце негативні наслідки для держави, а саме подвійне стягнення цих коштів на користь ТОВ "Агрофірма Шаболат", що містить у собі стягнення коштів безпосередньо з Державного бюджету України та повернення з депозитних рахунків АРМА.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач у відзивах на касаційні скарги вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін. Позивач вважає, що рішення та постанова у даній справі у повній мірі відповідають вимогам статті 236 ГПК України, оскільки є законними і обґрунтованими, ухвалені на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
14.06.2018 між ТОВ "Агрофірма "Шаболат" (поклажодавець) та ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна № 14/С/18 від 14.06.2018, предметом якого є зобов`язання поклажодавця передати зерновому складу плоди зернових, зернобобових та олійних культур за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло від поклажодавця засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених таким договором умовах та повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувачу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.2019 у справі №916/619/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" до товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський елеватор" про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження та користування майном встановлено наступні обставини. Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.08.2018, складеного між ТОВ "Агрофірма Шаболат" (поклажодавець) та ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" (зерновий склад), поклажодавець передав, а зерновий склад прийняв на зберігання соняшник некласний у кількості 283,160 тонн - 31.08.2018; відповідно до акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.11.2018, складеного між ТОВ "Агрофірма Шаболат" (поклажодавець) та ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" (зерновий склад), поклажодавець передав, а зерновий склад прийняв на зберігання соняшник некласний у кількості 21,38 тонн - 30.11.2018; вказані обставини свідчать, що, починаючи з 31.08.2018 вантаж соняшник некласний у кількості 283,16 тонн, та, починаючи з 30.11.2018 вантаж соняшник некласний у кількості 21,38 тонн, перебуває на зберіганні у відповідача - ТОВ Білгород-Дністровський елеватор. Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору №14/С/18 позивачем передано відповідачу на відповідальне зберігання майно, що підтверджується складеними між позивачем та відповідачем актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № БДЕ00000377 від 31.08.2018 та № БДЕ00000620 від 30.11.2018 на відповідальне зберігання у кількості 304,54 тонн, які було підписано сторонами та завірено їхніми печатками.
Так, вказаним вище рішенням суду першої інстанції зобов`язано ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом утримання від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ТОВ "Агрофірма Шаболат" у здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, соняшнику врожаю 2018 року у кількості 304,54 т.
При цьому, судами також встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к (в межах кримінального провадження №12019000000000087 від 02.02.2019) задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про накладення арешту; накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Білгород-Дністровський Елеватор" за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20 А, і Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; передано АРМА в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19 - 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Білгород-Дністровський Елеватор".
Метою накладення зазначеного арешту стало збереження конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як зазначає відповідач-1, з метою здійснення заходів з управління проведено ідентифікацію арештованих активів, про що свідчить отриманий АРМА лист старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Пархоменка А.В. від 05.04.2019 № 831/24/9/2-2019 (вх. від 07.05.2019 № 1591/27-19) та додані до нього документи, зокрема інспекційні звіти.
Згідно з інспекційним звітом від 15.04.2019 №PC/PC/L19AP231 активи за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маршала Бірюзова 16 виявлені в такій кількості: пшениця 1 741,256 мт (об`єм 2385,86 м3, натура 0,7298232, вага 1741,256 тн), пшениця (зерносуміш) 84,965 мт (об`єм 29,807 мт (об`єм 116,39 м3, натура 0,7300026, вага 84,965 тн), горох 29,807 тн (об`єм 38,71 м3, натура 0,7700077, вага - 29, 807 тн), ячмінь - 4,596 мт (об`єм 7,15 м3, натура 0,6427972, вага 4,596 тн), пшениця 270,000 тн ( об`єм 360 м3, натура 0,75, вага270,000 тн), насіння соняшника 29,961 мт (об`єм 103,30 м3, натура 0,29, вага 30,000 тн), насіння соняшника 566, 470 мт (об`єм 1531,00 м3, натура 0,37, вага 566, 500 тн).
23.05.2019 товариством з обмеженою відповідальністю "РМ Консалтинг" на замовлення АРМА складено звіт про незалежну оцінку майна, об`єктом оцінки якого стало майно: "пшениця вагою 211,256 тн., пшениця (зерносуміш) вагою 84,965 тн, горох вагою 29,807 тн, ячмінь вагою 4,596 тн, насіння соняшника вагою 596,431 тн, що зберігається на складах за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маршала Бірюзова, буд. 16".
У вказаному звіті, зокрема, зазначено, що вся інформація фінансового, економічного і технічного характеру, надана замовником чи уповноваженими ним особами, в усній чи письмовій формі, підтверджена чи не підтверджена документально, приймалася як достовірна; оцінювач не проводив спеціальної перевірки її достовірності, з зв`язку з тим, що відповідальність за достовірність наданої інформації несе замовник, оцінювач не несе відповідальності за висновки, зроблені на основі наданої замовником інформації чи документів, що містять недостовірні відомості; при виконанні робіт оцінювач не проводив обміру представленого до оцінки майна, а користувався даними технічних паспортів (інвентаризаційних справ) або іншої наданої замовником документації і не несе відповідальності за відхилення фактичних даних відносно наданої замовником документації.
Згідно зі звітом вартість 1 (однієї) тонни насіння соняшника складає 2 158, 46 грн, а вартість 596, 431 тонн - 1 287 374, 84 грн.
Відповідно до офіційного сайту Державного підприємства "Сетам" (ДП "Сетам") 24.05.2019 останнім опубліковано оголошення стосовно продажу виявлених зернових культур в такій кількості: "пшениця - 1 741,256 мт (об`єм - 2385,86 м3, натура - 0,7298232, вага - 1741,256 тн), пшениця (зерносуміш) - 84,965 мт (об`єм - 116,39 м3, натура - 0,7300026, вага - 84,965 тн), горох - 29,807 мт (об`єм - 38,71 м3, натура - 0,7700077, вага - 29,807 тн), ячмінь - 4,596 мт (об`єм - 7,15 м3, натура - 0,6427972, вага - 4,596 тн), пшениця - 270,000 мт (об`єм - 360,00 м3, натура - 0,75, вага - 270,000 тн), насіння соняшника - 29,961 мт (об`єм - 103,30 м3, натура - 0,29, вага - 30,000 тн), насіння соняшника - 566,470 мт (об`єм - 1531,00 м3, натура - 0,37, вага - 566,500 тн) [згідно інспекційного звіту № №PC/PC/L19AP231]"; номер лоту: 352541; стартова ціна: 3 777 460, 32 грн; місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова 16.
Згідно з протоколом проведення електронних торгів №409118 30.05.2019 відбулися торги за лотом № 352541, найменування майна "Зернові культури, круп`яні та олійні культури", місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, стартова ціна - 3 777 460, 32 грн, ціна продажу: 3 777 460, 32 грн, сума сплаченого гарантійного внеску - 188 873, 02 грн; сума, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця - 3 777 460,32 грн; зазначені суми мають бути сплачені переможцем до 06.06.2019.
03.06.2019 між АРМА (продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Карел-Груп" (покупець) укладено договір купівлі-продажу активу № 13, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти активи за специфікацією, що є невід`ємною частиною договору (додаток) і сплатити за них певну грошову суму (пункт 1). Місцезнаходження активів: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16 (пункт 2).
Реалізація активу здійснюється продавцем згідно з положеннями статей 1, 9, 21 Закону і на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к (пункт 3).
Ціна договору за активи становить 3 777 460,32 грн згідно з протоколом електронних торгів від 30.05.2019 № 409118 (пункт 4).
За специфікацією до вказаного договору найменування активу: зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території Елеватора за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; одиниця виміру, вага - 2 727,124 мт.
В подальшому, 11.07.2019 кримінальне провадження № 12019000000000087 від 02.02.2019 об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням №32018100110000013 від 02.02.2018 із присвоєнням єдиного номеру №32018100110000013 від 02.02.2018.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.09.2021 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 скасовано в частині накладення арешту майна - соняшник врожаю 2018 насипом у кількості 304, 54 тонн, який належить ТОВ "Агрофірма "Шаболат" та зберігається на території елеватора ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор", за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16.
Також вказаною ухвалою постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. в частині арешту майна, а саме соняшнику врожаю 2018 року насипом у кількості 304, 54 тонн, який належить ТОВ "Агрофірма "Шаболат" та зберігається на території елеватора ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор", за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до АРМА з листом від 19.05.2021 вих. № 74 щодо повернення належного йому майна, а саме насіння соняшнику врожаю 2018 у кількості 304, 54 тонн.
У відповідь АРМА листом від 04.06.2021 № 4742/6.1-33-21/6 повідомило про проведення торгів, зокрема, і щодо арештованого майна позивача, за результатами якого з переможцем укладено договір - купівлі продажу арештованих активів.
З листа АРМА від 06.06.2022 № 250/6.1-38-22/6 вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2020 у справі №757/32982/20-к в межах кримінального провадження № 32018100110000013 від 02.02.2018 з огляду на існування ризику перерахування коштів одному потерпілому, накладено арешт та передано в управління АРМА кошти в сумі 3 777 460, 32 грн, які виручено згідно договору купівлі-продажу активу № 13 від 03.06.2019 від реалізації зернових культур, які зберігалися на території ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, що відповідно унеможливлює перерахувати такі кошти законному власнику.
Відтак, позивач зазначає, що такими протиправними діями відповідачів (протиправне подання прокурором клопотання про накладення арешту та безпідставна реалізація АРМА майна позивача) йому заподіяно збиток у розмірі заявленої до стягнення суми.
На підтвердження вартості 1 тонни насіння соняшника врожаю 2018 позивачем надано цінову довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е № 000205 від 10.11.2023, відповідно до якої закупівельні оптові ціни станом на 26.06.2019 - 10 400 грн -10 800 грн.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України через ДКС України майнової шкоди, завданої позивачеві внаслідок неправомірних дій відповідачів, які виражаються у неправомірному накладенні арешту на належне позивачу майно та подальшому продажу цього майна.
Суди попередніх інстанцій визнали заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та доведеними і задовольнили позов.
Зі змісту наведених в касаційних скаргах обґрунтувань слідує, що відповідачі вважають висновки судів попередніх інстанцій такими, що не відповідають фактичним і дійсним обставинам справи, зокрема в частині доведеності неправомірних дій (рішень) відповідачів, а також оскаржувані рішення такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Надаючи оцінку доводам касаційних скарг та запереченням на них, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. (подібна позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 та від 16.09.2020 у справі № 916/978/19, на які посилається Офіс Генерального прокурора в касаційній скарзі).
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
За вимогами частин 6, 7 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 у справі №916/1423/17 (пункт 32) зазначила про те, що, застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відтак, для настання цивільно-правової відповідальності відповідачів за заподіяння позивачеві шкоди у цій справі необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Як вбачається із встановлених судами обставин, ухвалою Київського апеляційного суду від 13.09.2021 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 скасовано в частині накладення арешту майна - соняшник врожаю 2018 насипом у кількості 304, 54 тонн, який належить ТОВ "Агрофірма "Шаболат" та зберігається на території ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор", за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16.
Також було постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. в частині арешту майна, а саме соняшнику врожаю 2018 року насипом у кількості 304, 54 тонн, який належить ТОВ "Агрофірма "Шаболат" та зберігається на території елеватора ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор", за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16.
У вказаній ухвалі судом апеляційної інстанції встановлено наступне:
- головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 02.02.2019 №120190000000000087 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України;
- за доводами клопотання про накладення арешту досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" та підконтрольних йому елеваторів, зокрема, елеватора ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор", зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили розкрадання ввіреного їм майна на підставі договорів складського зберігання майна (зернових культур), чим спричинили збитки державі та комерційним структурам в особливо великих розмірах;
- постановою слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України Драчука Ю.П. від 04.02.2019 зазначене майно, а саме зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території Елеватора за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20 А, і Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №120190000000000087;
- в рамках вказаного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, а саме зернових культур, круп`яних та олійних культур, які перебувають на території ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20 А, і Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18, із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном з посиланням на наявність правової підстави, передбаченої частиною 3 статті 170 КПК України;
- задовольняючи подане клопотання, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення відповідності майна критеріям статті 98 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з висновками суду апеляційної інстанції: прокурором вимог закону не дотримано, зокрема, у клопотанні прокурора про арешт майна не зазначено кількості та виду зернових культур, які належить арештувати, та його власників; також у такому клопотанні відсутнє мотивування, за якими критеріями статті 98 КПК України майно підпадає під ознаки речових доказів; до клопотання не долучено документів, які б свідчили про те коли, ким і на яких підставах передані зернові культури на зберігання елеватору, за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20 А, і Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18; у зв`язку з цим стороною обвинувачення в розумінні вимог статті 173 КПК України не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилався у клопотанні прокурор, а слідчий суддя у відповідності до статті 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення; - що стосується постанови слідчого про визнання майна речовим доказом, то в ній також не зазначено конкретно які зернові культури та в якій кількості є речовим доказом у кримінальному провадженні, а також відсутнє мотивування, за якими критеріями статті 98 КПК України майно підпадає під ознаки речових доказів, що позбавляє суд можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою, визначеною пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України.
Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду у справі, що переглядається про те, що змістом ухвали Київського апеляційного суду від 13.09.2021 у справі №757/5804/19-к спростовуються доводи відповідача-2 про недоведеність допущеної бездіяльності або протиправної діяльності при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №120190000000000087 з боку посадових осіб Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), які б відповідали вимогам визначеним в статей 73, 74 ГПК України. В ухвалі Київського апеляційного суду від 13.09.2021 справі № 757/5804/19-к судом встановлено те, що прокурором під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України; прокурором у клопотанні про арешт майна не зазначено кількості та виду зернових культур, які належить арештувати та його власників; до клопотання не долучено документів, які б свідчили про те, коли, ким і на яких підставах були передані зернові культури на зберігання ТОВ "Білгород-Дністровський Елеватор" за відповідними адресами.
Суд також враховує, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.05.2022 скаргу ТОВ "Агрофірма "Шаболат" щодо неповернення тимчасово вилученого майна задоволено. Зобов`язано прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 3218100110000013 від 02.02.2018 повернути власнику - ТОВ "Агрофірма "Шаболат" соняшник врожаю 2018 року у кількості 304,54 тонн. У вказаній ухвалі судом встановлено, що бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в передбачений законом строк, не відповідає діючому законодавству, зокрема вимогам п.2 ч.1 ст.169 КПК України, що порушує права власника майна, щодо того, що тимчасово вилучене майно, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна, повинно бути негайно повернено особі, у якої його було вилучено.
Управління активом згідно з Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон про АРМА) (яким визначені правові та організаційні засади функціонування Агентства) - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
В абзаці першому частини п`ятої статті 21 Закону про АРМА (в редакції, яка діяла на момент реалізації активу) передбачено окрему підставу для реалізації активу, переданого в управління Агентству. Цією нормою визначено, що активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора.
Отже, підставою для передачі Агентству активів, визначених частиною четвертою цієї статті 21 Закону про АРМА, для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів Агентству саме для їх реалізації.
Правова проблема щодо тлумачення норм КПК України та Закону про АРМА, що стосуються правових підстав для реалізації майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, вирішувалась Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/18647/19.
У постанові від 05.10.2021 по вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що порядок зберігання речових доказів та документів в кримінальному провадженні визначений статтею 100 КПК України, частиною шостою якої передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.
Абзац сьомий частини шостої цієї статті визначає, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
На відміну від абзацу першого частини шостої статті 100 КПК України перелік майна, визначений статтею 21 Закону про АРМА, не є вичерпним. Разом з тим, зазначена стаття 21 Закону про АРМА стосується загалом майна як активів, управління якими здійснює Агентство, та до яких належать кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнуті за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими. Натомість абзац сьомий частини шостої статті 100 КПК України регулює збереження і реалізацію майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, аналіз наведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що норма абзацу сьомого частини шостої статті 100 КПК України розмежовує (1) передання речових доказів вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості та (2) передання речових доказів для їх реалізації.
При цьому, за змістом частини шостої цієї статті, для реалізації можуть бути передані речові докази, зазначені в її абзаці першому, тобто тільки речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.
У пункті 9.19 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що враховує практику розгляду судами питання забезпечення доказів у кримінальному провадженні та значення цього забезпечення і звертає увагу на те, що речові докази відповідно до частини другої статті 84 КПК України є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. При цьому їх зберігання є однією з гарантій реалізації завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, та умовою дотримання прав осіб, права яких, у тому числі й майнові, було обмежено щодо речей чи майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні і на яке ухвалою слідчого судді уже накладено арешт. Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №758/16546/18, постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26.08.2020 у справ №757/42018/19к.
Таким чином, підставою для передачі Агентству активів, визначених у частині четвертій статті 21 Закону про АРМА, для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів Агентству саме для їх реалізації (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 910/16672/20).
З огляду на викладене, Судом відхиляються доводи відповідача-1 у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. 21 Закону про АРМА.
Як вже зазначалось, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к (в межах кримінального провадження № 12019000000000087 від 02.02.2019) накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території Елеватора за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20 А, і Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; передано АРМА в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19 - 24 Закону, зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території Елеватора.
Тобто, спірне майно (зернові, круп`яні та олійні культури) за ухвалою слідчого судді від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к не було передано АРМА виключно для його реалізації відповідним процесуальним документом.
Водночас, у цій справі, при наявності у АРМА можливості вибору із декількох варіантів визначення порядку управління активами (згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к - майно передано АРМА в управління для реалізації або передачі в управління), відповідачем-1 належними та допустимими доказами не доведено, що у даному випадку єдиним можливим варіантом управління активом - сільськогосподарською продукцією, яка на час виникнення спірних правовідносин (реалізація майна 30.05.2019) зберігалась у спеціально відведеному для тривалого зберігання зерна місці - зерновому елеваторі, розташованому за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, була його реалізація.
Вказані обставини підтверджують вірність висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність АРМА необхідності здійснення саме реалізації спірного активу на виконання своїх повноважень, встановлених Законом та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к.
Суд враховує, що ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Натомість у справі, що переглядається, діями відповідачів порушуються базові принципи права на вільне володіння власністю, що знайшло своє закріплення в одному з фундаментальних європейських міжнародних договорів - Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин цієї справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що дії АРМА щодо реалізації активу позивача - сільськогосподарської продукції, за недоведеності наявності єдиного можливого варіанту управління активом - його продажу з огляду на визначені ухвалою суду альтернативні варіанти порядку управління (для реалізації або передачі в управління за договором) виключають законність втручання відповідача-1 у право власності позивача шляхом продажу його активу.
Оцінивши законність втручання у право власності, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що встановлені обставини протиправного позбавлення позивача права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, наслідком чого стало не отримання прибутку (грошових коштів) від реалізації належної йому сільськогосподарської продукції, дозволяють застосувати такий спосіб захисту порушеного майнового права як відшкодування майнової шкоди.
З огляду на викладене, доводи АРМА про те, що у даному випадку шкода (збитки) за втрату майна має бути відшкодована саме особою, у якої майно знаходилось на зберіганні - ТОВ "Білгород-Дніпровський елеватор", є безпідставні.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, внаслідок сукупних дій відповідачів, позивача протиправно позбавлено права майна - насіння соняшника врожаю 2018 року, в кількості 304, 54 тонн, яке перебувало на зберіганні у ТОВ "Білгород- Дністровський елеватор".
Обставини перебування вказаного вище майна позивача на зберіганні у ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" за адресою: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16 встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.2019 у справі № 916/619/19, яке набрало законної сили 19.06.2019.
Досліджуючи ціну майна позивача - насіння соняшнику врожаю 2018 року у кількості 304, 54 т., судами встановлено, що згідно протоколу № 409118 "Проведення електронній торгів" від 30.05.2019 ціна продажу за лотом № 352541 склала суму у розмірі 3 777 460,32 грн.
Проте, відповідно до даних листів Торгово-промислової палати України щодо цін на сільськогосподарську продукцію від 17.10.2019 за №2598/08.0-7.3, реалізація арештованого майна електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів державним підприємством "СЕТАМ" у формі аукціоні продажу майна, лот № 352545, (станом на 29.05.2019, тобто на день проведення електронних торгів) у формі аукціону з продажу майна, діяли наступні закупівельні оптові ціни зернові культури врожаю 2018 року (СРТ-завод, грн/т З ПДВ), а саме: за пшеницю 3 класу у межах 5 300 - 5 600 грн/т; за пшеницю фуражну 4-6 класів у межах 5 100-5 400 грн/т, а також закупівельні оптові ціни за олійні культури врожаю 2018 (ЕХW, грн/т з ПДВ), зокрема, за насіння соняшника у межах 10 100 - 10 500 грн. Вказані обставини встановлені у рішенні господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 та постановою Верховного Суду від 01.03.2023.
Позивачем на підтвердження вартості 1 тонни насіння соняшника надано цінову довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е № 000205 від 10.11.2023, відповідно до якої закупівельні оптові ціни станом на 26.06.2019 - 10 400 грн -10 800 грн.
Судом першої інстанції у даній справі не прийнято до уваги звіт ТОВ "РМ Консалтинг" про незалежну оцінку майна від 23.05.2019, наданий відповідачем-1, з огляду на положення статей 73, 98 ГПК України, встановивши при цьому, що він не підтверджується іншими зібраними у справі доказами, а складений із вихідних даних наданих відповідачем-1 у справі, а не в межах даної справи.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено обґрунтованість доводів позивача щодо завдання йому шкоди в розмірі у сумі 3 197 670 грн (304, 54 т * 10 500 грн).
З огляду на викладене, судами встановлено всі складові елементи, з якими законодавство пов`язує відшкодування збитків (шкоди), чим спростовуються доводи відповідача-2 щодо їх не встановлення та посилання скаржника на неврахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 та від 16.09.2020 у справі № 916/978/19 щодо застосування ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.
Доводи відповідача-1 у касаційній скарзі про те, що у випадку скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2020 у справі №757/32982/20-к, якою накладено арешт на грошові кошти в сумі 3 777 460,32 грн, що були виручені за договором купівлі-продажу активу № 13 від 03.06.2019 від реалізації зернових культур, що зберігалися на ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" та задоволення даного позову може відбутись подвійне стягнення цих коштів на користь позивача, обґрунтовано відхилено апеляційним господарським судом з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2020 у справі №757/32982/20-к.
Інші доводи скаржників зводяться до необхідності здійснення переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду касаційної інстанції, визначених в статті 300 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів про наявність правових підстав для покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі, визнаному доведеним на підставі дослідження наданих учасниками справи доказів, що не були спростовані відповідачами під час вирішення спору.
Оскільки аргументи касаційних скарг не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних скарг відсутні.