ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 343/131/17
провадження № 61-4519св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2021 року в складі судді Керніцького І. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Акціонерне товариство "Банк "Фінанси і Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси і Кредит"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" (далі - ТОВ "Олком-Лізинг"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 1 990 571,08 грн.
На обґрунтування позову зазначало, що 14 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси і Кредит" (далі - ТОВ "Банк "Фінанси і Кредит"), правонаступником за всіма права та обов`язками якого є ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, на підставі якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 45 500 доларів США зі сплатою 14,5 % річних.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за договором, до 14 квітня 2023 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісячно в термін до 20 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у розмірі, встановленому графіком погашення кредиту.
Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2021 року позов ТОВ "Олком-Лізинг" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Олком-Лізинг" заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року у розмірі 1 990 571,08 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом кредиту - 30 104,52 доларів США (гривневий еквівалент за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 07 грудня 2016 року становить 785 649,22 грн); сума строкової заборгованості за відсотками - 495,05 доларів США (гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 07 грудня 2016 року становить 12 919,51 грн); сума простроченої заборгованості за відсотками - 7 559,81 доларів США (гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 07 грудня 2016 року становить 197 291,26 грн); пеня - 994 711,09 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 неналежно виконувала свої зобов`язання по кредитному договору від 14 квітня 2008 року, внаслідок чого станом на 07 грудня 2016 року утворилась заборгованість в загальній сумі 1 990 571,08 грн. Відповідач не повернула кредитні кошти у строк, передбачений умовами цього договору та додатковими угодами до нього.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2021 року змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Олком-Лізинг" заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року у розмірі 1 781 509,21 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом кредиту - 785 649,22 грн; сума строкової заборгованості за відсотками - 12 919,51 грн; сума простроченої заборгованості за відсотками - 197 291,26 грн; пеня - 785 649,22 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суду погодився з висновком місцевого суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по основному боргу кредиту та суми строкової і простроченої заборгованості по відсотках, пені.
Разом з тим, з урахуванням положення частини третьої статті 551 ЦК України, а також обставин справи, суд зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 994 711,09 грн до 785 649,22 грн, що дорівнює сумі заборгованості по основному боргу кредиту та відповідає принципам добросовісності, справедливості й пропорційності.
Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повинен був встановити фактичні обставини справи, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та розглянути заяву відповідача про застосування позовної давності.
Апеляційний суд повинен був перевірити рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Натомість апеляційний суд обмежився висновком про те, що позивач звернувся до суду в межах позовної давності та не з`ясував належним чином коли розпочався перебіг позовної давності у спірних правовідносинах.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року рішення Долинського районного суду від 04 березня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач умови кредитного договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, відповідає умовам кредитного договору. Видача кредитних коштів у сумі 44 500 доларів США підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, від 14 грудня 2022 року у справі № 185/3014/20, від 07 лютого 2023 року у справі № 757/4220/20, від 23 лютого 2023 року у справі № 548/2606/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Івано-Франківський апеляційний суд безпідставно та в порушення норм ЦПК України розглянув справу 14 лютого 2023 року за відсутності її представника, який не зміг взяти участь в судовому засіданні, оскільки апеляційний суд втретє не вийшов на звʼязок із Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області для проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції.
Внаслідок безпідставного та незаконного розгляду справи за відсутності її представника апеляційний суд не розглянув та не вирішив 4 письмові клопотання: про зупинення провадження у справі, про витребування оригіналів письмових документів та про призначення повторної судово-економічної експертизи.
Вона та її представник повністю не погоджуються з розміром заборгованості за кредитним договором, оскільки її розрахунок не відповідає умовам кредитного договору.
Станом на 07 грудня 2016 року у неї відсутня як строкова, так і прострочена заборгованість по відсоткам.
Апеляційний суд у порушення частини першої статті 417 ЦПК України не виконав обовʼязкові вказівки, що містяться в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року та не спростував доводи її апеляційної скарги, що станом на 10 жовтня 2010 року існувала заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом більше трьох місяців, що є підставою для припинення дії договору.
Вона є споживачем за договором про надання споживчого кредиту, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".
Апеляційний суд не застосував позовну давність та безпідставно задовольнив позов, не зменшив розмір неустойки, який значно перевищив розмір боргу за кредитним договором.