ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 446/1155/24
провадження № 61-623св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Нещерет Денис Борисович, на постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та просив суд:визнати спільним сумісним майном подружжя його та ОСОБА_2 та здійснити його поділ, визнавши за ним та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий № 4622185200:02:001:0721, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частину земельної ділянки кадастровий № 4622185200:02:001:0321, площею 0,1072 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частину житлового будинку загальною площею
366,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з
ОСОБА_2 на його користь 1/2 ринкової вартості автомобіля Lexus RX 350, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а саме
6 000 дол. США, що за курсом НБ України становить 237 990,00 грн.
2. Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_2 : земельну ділянку кадастровий № 4622185200:02:001:0721, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий
№ 4622185200:02:001:0321, площею 0,1072 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 366,9 кв. м, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
3. На обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених, оспорюваних прав або інтересів. Спірні земельні ділянки та будинок вважає спільним майном подружжя, однак вони без його згоди можуть бути відчужені на користь третіх осіб, що ускладнить виконання судового рішення. Посилався на те, що відповідачка вже відчужила їх спільне сумісне майно без отримання його згоди, зокрема, автомобіль Lexus RX 350. Крім того, в мережі Інтернет наявне оголошення про продаж спірного житлового будинку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
4. Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області
від 27 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
5. Застосовано забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку кадастровий № 4622185200:02:001:0721, площею 0,25 га за адресою:
АДРЕСА_1, земельну ділянку кадастровий № 4622185200:02:001:0321, площею 0,1072 га, за адресою:
АДРЕСА_1, житловий будинок загальною площею 366,9 кв. м, розташований за адресою:
АДРЕСА_1, що зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_2 .
6. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предмет позову у справі щодо поділу майна є взаємопов`язаний зі способом забезпечення позову, вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач у вигляді накладення арешту, є співмірним з позовними вимогами, які заявлені ОСОБА_1, а невжиття такого заходу забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Крім того, зауважено, що заявлений вид забезпечення позову спрямований на запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів заявника, збереження існуючого стану речей. Підстав для застосування зустрічного забезпечення не встановлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
7. Постановою Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підставі для забезпечення позову. Зазначено, що суд не навів фактів та обґрунтувань, які свідчать про наміри відповідачки відчужити спірне майно, у якому вона проживає із сім`єю та трьомадітьми. Відчуження відповідачкою спірного автомобіля після розірвання шлюбу без згоди позивача не є підставою для накладення арешту на інше майно, яким користується її сім`я. Також зауважено про порушення судом першої інстанції положень частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про забезпечення поданого позову до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. 14 січня 2025 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Нещерет Д. Б., через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року та залишити в силі ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року.
10. Підставою касаційного оскарженняпостанови Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат
Нещерет Д. Б.,зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, також посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду при вирішенні подібних процесуальних питань.
11. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає на суд обов`язку відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову.
12. Вважає, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови не спростував висновок суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову. За обставин цієї справи застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову є співмірним із заявленими ним вимогами. Відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідачки, оскільки нерухоме майно, на яке накладено арешт, залишається у її володінні та користуванні.
13. Крім того, посилається на недобросовісність дій відповідачки, яка затягує розгляд справи та будучи обізнаною про розгляд справи про поділ спільного сумісного майна подружжя, звернулася до суду з окремим позовом про визнання такого майна особистою приватною власністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № № 446/1155/24, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, необхідні для розгляду касаційної скарги.
15. 11 лютого 2025 року витяг з матеріалів цивільної справи № 446/1155/24 надійшов до Верховного Суду.
16. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2025 рокусправу № 446/1155/24 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи
17. 24 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому просив суд: визнати спільним сумісним майном подружжя його та ОСОБА_2 та здійснити поділ, визнавши за ним та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий
№ 4622185200:02:001:0721, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частину земельної ділянки кадастровий № 4622185200:02:001:0321, площею 0,1072 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частину житлового будинку загальною площею
366,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1/2 ринкової вартості автомобіля Lexus RX 350, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а саме 6 000 дол. США, що за курсом НБ України становить 237 990,00 грн.
18. Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову, у якій просив суд накласти арешт на зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_2 : земельну ділянку кадастровий № 4622185200:02:001:0721, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий № 4622185200:02:001:0321, площею 0,1072 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 366,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
19. Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області
від 27 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на зазначене вище майно.
20. Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області
від 05 червня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позиція Верховного Суду
21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
22. Згідно з абзацем 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
23. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
24. Частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
25. Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
26. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.
27. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
28. Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
29. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
30. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
31. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
32. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
33. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і мають застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
35. Разом з тим у пункті 23 постанови від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
36. Предметом спору у цій справі є поділ спільного сумісного майна, набутого за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Частина вимог стосується визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна (дві земельні ділянки та житловий будинок), інша частина - стягнення вартості 1/2 частки у спільному сумісному майні, у зв`язку з його відчуженням без згоди іншого з подружжя на користь третіх осіб.
37. У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
38. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.
39. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
40. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
41. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
42. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
43. Встановивши, що предметом спору є поділ спільного сумісного майна подружжя, право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачкою, відповідачка вчинила дії щодо відчуження частини майна (автомобіля), набутого під час перебування у шлюбі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення тимчасового арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору у цій справі та зареєстроване за відповідачкою.
44. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для висновку про наявність ризику невиконання судового рішення про задоволення позову (поділ спірного майна), зазначив про відсутність наміру відповідачки відчужити нерухоме майно, у якому вона проживає разом з дітьми.
45. Враховуючи, що спірне нерухоме майно, про поділ якого заявлені вимоги, як спільної сумісної власності, зареєстроване за відповідачкою, остання може розпорядитися цим майном, активно заперечує проти права позивача на таке нерухоме майно, зокрема звернулася до суду з позовом про визнання цього майна особистою приватною власністю (справа № 446/2791/24), більш того, здійснила дії з відчуження вказаного вище автомобіля на користь третіх осіб, висновок суду першої інстанції щодо співмірності заявленого позивачем виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам та необхідності його застосування є законним та обґрунтованим.
46. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що метою забезпечення позову у цій справі є збереження зареєстрованого за відповідачкою майна для виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Відповідні заходи забезпечення позову (арешт на спірне майно) лише тимчасово обмежують право особи на розпорядження належним їй майном та жодним чином не впливають на реалізацію права володіння та користування ним.
47. Помилковим є також посилання суду апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції положень частини другої статті 149 ЦПК України при вирішенні питання про забезпечення поданого позову до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі.
48. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 розʼяснював, що законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
49. Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначився з нормами права, які підлягають застосуванню, надав обґрунтовану правову оцінку співмірності заявленого виду забезпечення позову, наявності ризиків невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову і дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
50. Необхідно звернути увагу, що учасники справи не позбавлені можливості користуватись своїми правами, передбаченими статтями 154 (зустрічне забезпечення), 156 (заміна заходів забезпечення позову), 158 (скасування заходів забезпечення), 159 (відшкодування збитків) ЦПК України.
51. Зокрема, частиною першою статті 159 ЦПК України передбачено право осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
52. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
53. З огляду на те, що законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції було помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Нещерет Д. Б., та скасування постанови Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 рокуіз залишенням в силі ухвали Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року.
Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду