ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткова)
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 753/716/21
провадження № 61-3279св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_3, яка подана представником - адвокатом Шайком Сергієм Валерійовичем, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому просила:
визнати за нею право власності на частину першого поверху нежитлових приміщень АДРЕСА_2, площею 187,12 кв. м, що становить 20/100 від загальної площі будинку 935,6 кв. м;
визнати за нею право власності на частину першого поверху нежитлових приміщень АДРЕСА_2, площею 25,28 кв.м, на яку за рахунок проведеного перепланування збільшилась площа належної їй частки у цьому будинку;
виділити в натурі належну їй частку нежитлових приміщень АДРЕСА_2, яка складається з частини першого поверху загальною площею 212,4 кв.м, до складу якої входять: основне приміщення, загальною площею 154,3 кв.м; коридор, загальною площею 5,3 кв.м; вбиральня, загальною площею 2,9 кв.м; основне приміщення, загальною площею 9,8 кв.м; підсобне приміщення, загальною площею 17,6 кв.м; підсобне приміщення, загальною площею 19,7 кв.м; тамбур, загальною площею 2,8 кв.м.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2023 року підсудність цієї справи було визначено Житомирському апеляційному суду.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року - без змін.
06 березня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Окунєва І. С. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 січня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким позов задовольнити.
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Окунєвим І. С., залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 січня 2024 року- без змін.
30 грудня 2024 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Шайка С.В. звернулася до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просить стягнути з позивача у справі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000 грн, які були сплачені за підготовку та подання процесуальних документів до суду касаційної інстанції.
Заява мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Проте судом касаційної інстанції під час винесення цієї постанови не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_3 .
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Процесуальний кодекс побудовано за принципом універсальності процесуальних норм, відповідно подання доказів у підтвердження понесення сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії касаційного перегляду справи, (якщо сторона бажає отримати за результатами розгляду справи у суді касаційної інстанції відшкодування таких витрат) повинно відбуватися з урахуванням положень частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 було заявлено про стягнення витрат на правову допомогу із зазначенням орієнтовного розміру понесених витрат.
Встановлено, що справа Верховним Судом розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Копію постанови суду касаційної інстанції від 18 грудня 2024року представник ОСОБА_3 - Шайко С. В. отримав 26 грудня 2024 року, а 28грудня 2024 року подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткової постанови.
Матеріалами справи також встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача надано копію Договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2024 року; Акт № 29 про надання правничої допомоги до Договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2024 року; Звіт № 29 від 27 грудня 2024 року на виконання Договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2024 року.
Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, 07 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Окунєв І. С. отримав через систему "Електронний Суд" повідомлення щодо подання представником ОСОБА_3 заяви про розподіл судових витрат із роз`ясненням права на подання заперечень на вказану заяву.
Крім цього, представник позивачки - адвокат Окунєв І. С. отримав копію заяви про розподіл судових витрат засобами поштового зв`язку 11 лютого 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим ідентифікатором № 0610229066377.
Частиною сьомою статті 272 ЦПК України передбачено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Проте заперечення на заяву ОСОБА_3 щодо розподілу судових витрат від сторони позивача не надходило.
Ураховуючи, що касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Окунєвим І. С., залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, приймаючи до уваги те, що стороною позивача заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення не надходили, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу, понесених ним на стадії касаційного перегляду справи, у розмірі 30 000 грн.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду