ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 331/4676/23
провадження № 61-10481св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року у складі судді Скользнєвої Н. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2024 року у складі колегії суддів: Подліянова Г. С., Гончар М. С., Кочеткової І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації.
В обґрунтування позову посилався на те, що 04 листопада 2016 року він надав ОСОБА_6 позику у розмірі 30 000 доларів США зі строком повернення до 01 березня 2017 року.
В обумовлений сторонами строк ОСОБА_6 грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим ОСОБА_1 у грудні 2019 рокубув змушений звернутися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за договором позики у розмірі 30 000 доларів США.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2020 року у справі № 331/5507/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість у розмірі 30 000 доларів США, а також судовий збір у розмірі 7 041 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2020 року залишено без змін.
24 лютого 2023 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист.
14 березня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання указаного виконавчого листа.
На даний час рішення суду не виконано. В ході здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 будь-якого нерухомого майна та транспортних засобів, які б були зареєстровані за ОСОБА_6, не встановлено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_6 помер.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач також вказував, що 02 серпня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В., відповідно до якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 купила частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 51,83 кв.м, житловою площею 29,9 кв.м.
Позивач вважав, що ОСОБА_6, маючи невиконане зобов`язання з повернення позики, з метою недопущення погашення цього боргу за рахунок належного йому на праві власності майна, продав належну йому частину спірної квартири ОСОБА_2, яка є його колишньою дружиною, чим порушив права ОСОБА_1 як кредитора на повернення суми позики.
Зазначає, що такі дії сторін оспорюваного договору дарування були спрямовані виключно на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близької боржнику особи виключно з єдиною метою - приховати це майно аби в майбутньому за його рахунок не було виконано судове рішення щодо стягнення грошових коштів на користь позивача.
У зв`язку із цим, на думку ОСОБА_1, оспорюваний договір купівлі-продажу частини квартири був укладений з порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд:
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим A. B. та зареєстрований в реєстрі за № 693;
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 51,83 кв.м, житловою площею 29,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1317061223101, здійснену за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36439331 від 02 серпня 2017 року, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В. та одночасно провести державну реєстрацію права власності на частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 51,83 кв.м, житловою площею 29.9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1317061223101, в рівних частках, по 1/8частки кожному правонаступнику та спадкоємцю померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6, а саме: провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_5 на 1/8 частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 51,83 кв.м, житловою площею 29.9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1317061223101, та провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/8 частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 51,83 кв.м, житловою площею 29.9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1317061223101.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6, укладаючи договір купівлі-продажу від 02 серпня 2017 року, діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, а відчуження належної йому частини квартири відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18 липня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2024 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
27 серпня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 24 грудня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 2006 року.
Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2, виданого Жовтневою районною адміністрацією Запорізької міської ради 14 грудня 2006 року, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їхнім дочкам ОСОБА_8, ОСОБА_9
02 серпня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 693, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В., відповідно до якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 купила частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 51,83 кв.м, житловою площею 29,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1317061223101.
За умовами зазначеного договору продаж квартири здійснено за 74 311,25 грн, які продавець отримав від покупця повністю до підписання договору (пункт 3 договору).
Згідно звіту про оцінку майна (ідентифікатор за базою ФДМУ № 2048924_31072017_519), складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 31 липня 2017 року, ринкова вартість відчужуваної частки квартири станом на дату оцінки складала 74 311,25 грн (пункт 4 договору).
Згідно з квитанцією № 10533333 від 02 серпня 2017 року ОСОБА_2 на власний рахунок продавця ОСОБА_6 були внесені грошові кошти у розмірі 74 311,25 грн за договором купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ( частки квартири), що підтверджує факт дійсної оплатності угоди.
Також встановлено, що 04 листопада 2016 року позивач ОСОБА_1 надав ОСОБА_6 позику у розмірі 30 000 доларів СШАзістроком повернення до 01 березня 2017року. Факт надання позики оформлено відповідною розпискою боржника від 04 листопада 2016 року.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2020 року у справі № 331/5507/19 стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 заборгованість згідно з розпискою від 04 листопада 2016 року у розмірі 30 000 доларів США та судовий збір у розмірі 7 041 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2020 року у справі № 331/5507/19 залишено без змін.
24 лютого 2023 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист з виконання зазначеного судового рішення.
14 березня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання цього виконавчого листа.
Листом вих. № 5580 від 04 липня 2023 року щодо майнового стану боржника у ВП № НОМЕР_4 приватний виконавець Безмагоричних М. А. повідомив стягувача ОСОБА_1 про те, що в ході розшуку майна, яке б належало на праві власності боржнику ОСОБА_6, зареєстрованого за ним будь-якого нерухомого майна та транспортних засобів, не встановлено. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з`ясовано, що ОСОБА_6 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_3, яку 02 серпня 2017 року він відчужив на користь ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У вересні 2021 року ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_4, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим A. B. та зареєстрованого в реєстрі за № 693 та припинення права власності (справа № 331/5317/21).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2022 року.
Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2022 року змінено, викладено їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті вказані судові рішення залишені без змін.
У постанові Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що підставами для відмови у позові є неналежний суб`єктний склад учасників справи. Верховний Суд зауважив, що суди зробили передчасні висновки щодо мотивів такої відмови в частині вирішення спору по суті. Разом з тим, наведені обставини не перешкоджають заявнику звернутись із новим позовом, визначившись із належним суб`єктним складом відповідачів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстнації та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.