ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2025 року
м. Київ
справа № 361/8988/14-ц
провадження № 61-2189св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 грудня 2021 року, постановлену колегією у складі суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позову зазначав, що 23 квітня 2008 року він передав ОСОБА_2 у присутності його дружини ОСОБА_3 у позику кошти на загальну суму 25 000 дол. США.
На підтвердження укладеного ними договору позики ОСОБА_2 власноручно написав розписку, відповідно до якої зобов`язався повернути позичені гроші до 22 жовтня 2008 року із щомісячною виплатою двох процентів від загальної суми позики за користування грошима, що становило 500 дол. США. Також розпискою передбачено право останнього на дострокове повернення суми позики.
Цього ж дня ОСОБА_3 теж написала розписку, в якій вказувала, що вона не заперечує проти займу її чоловіком ОСОБА_2 коштів у сумі 25 000 дол. США строком на шість місяців із щомісячною виплатою двох процентів від загальної суми позики за користування грошовими коштами.
25 травня 2008 року він у присутності ОСОБА_3 додатково передав ОСОБА_2 на вказаних умовах у позику кошти в сумі ще 10 000 дол. США, які останні зобов`язувалися повернути у той же строк, що підтвердили своїми розписками. Загальна сума позики становила 35 000 дол. США.
15 жовтня 2009 року відповідачі повернули йому частину позики
у розмірі 7 000 дол. США, а 1 березня 2010 року - ще 6 000 дол. США. Після чого залишок заборгованості складав 22 000 дол. США.
1 березня 2010 року ОСОБА_2 написав ще одну розписку, у якій зазначив, що решту взятих у борг грошових коштів у сумі 22 000 дол. США зобов`язався повернути до 30 липня 2012 року, тому нарахування штрафних санкцій (процентів) починається з 1 серпня 2012 року.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 своїх зобов`язань у визначений строк належним чином не виконав, грошові кошти в сумі 22 000 дол. США до 30 липня 2012 року не повернув, 25 грудня 2013 року він направив відповідачам письмові претензії щодо повернення суми боргу, у яких просив їх у тридцятиденний термін з дня отримання претензій повернути всю суму боргу. Проте відповідачі борг у сумі 22 000 дол. США не повернули.
За таких обставин просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму боргу у розмірі по 578 066,52 грн з кожного, що включає суму позики, нараховані проценти та моральну шкоду.
Короткий зміст судових рішень у справі та мотиви їх прийняття
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2015 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість
у розмірі 461 951,64 грн, що в еквіваленті становить 30 860 дол. США, та судовий збір у розмірі 3 654 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов в частині вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення половини суми позики та двох процентів за користування позикою, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 позовні вимоги визнав повністю.
Відмовляючи в частині вимог до ОСОБА_3, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 1 березня 2010 року фактично змінив умови договорів позики від 23 квітня 2008 року та 25 травня 2008 року, взявши на себе зобов`язання повернути суму позики у розмірі 22 000 дол. США. ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду лише 7 листопада 2014 року і ОСОБА_3 подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, тому суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення з ОСОБА_3 половини суми позики та двох процентів за користування позикою задоволенню не підлягає у зв`язку з пропуском позовної давності.
Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки між сторонами виник спір щодо невиконання договірних зобов`язань, за умовами яких у разі порушення зобов`язання відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2015 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог до ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності, а також відсутністю підстав для відшкодування моральної шкоди у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2015 року залишити без змін.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року заяву задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення виконавчого
листа № 361/8988/14-ц, виданого 13 грудня 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області у справі № 361/8988/14-ц, до виконання.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що стягувач ОСОБА_1 пропустив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин, тому цей строк підлягає поновленню.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2
13 грудня 2021 року звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 грудня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених законодавством. Виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України для поновлення строку на апеляційне оскарження, судом не встановлені, тому у відкритті апеляційного провадження відмовив відповідно до вимог статті 358 ЦПК України.
Апеляційний суд зазначив, що ухвала суду першої інстанції від 27 січня 2020 року оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 3 лютого 2020 року і згідно із супровідним листом оскаржувана була направлена 30 січня 2020 року.
У матеріалах справи наявні листи, які місцевий суд направляв ОСОБА_2, зі зворотними поштовими повідомленнями, що повернулися до суду
з відмітками "адресат відсутній", "інші причини".
Суд апеляційної інстанції зазначив, що неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
8 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 31 грудня 2021 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року заявник не отримував. Про оскаржувану ухвалу дізнався лише 2 грудня 2021 року через застосунок "Дія".
Суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, відповідно до яких повернення повістки з вказівкою причини повернення "за закінчення терміну зберігання" не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 30 грудня 2021 року заявник визначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, посилаючись на відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини справи
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2015 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 461 951,64 грн, що в еквіваленті становить 30 860,00 дол. США, та судовий збір у розмірі 3 654 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2015 року залишено без змін.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року заяву задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення виконавчого
листа № 361/8988/14-ц, виданого 13 грудня 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області у справі № 361/8988/14-ц, до виконання.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 13 грудня 2021 року звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 грудня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
"Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини Перейти до повного тексту