ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 753/981/24
провадження № 61-16550св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року у складі судді у складі судді Шаповалової К. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У січні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості з аліментів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 09 серпня 2003 року, який розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу проживають разом із нею.
Судовим наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року у справі № 369/5759/18 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі зазначеного судового наказу 31 серпня 2018 року Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1.
Вказувала, що у травні 2022 року в м. Вільнюс, Литовська Республіка, вона та ОСОБА_2 домовились укласти договір, відповідно до якого відповідач має сплачувати їй кошти на утримання дітей по 2 500,00 доларів США на кожного за умови, що вона звернеться до виконавчої служби з заявою про повернення виконавчого документу у зазначеному виконавчому провадженні. Вона погодилась із такими умовами, у зв`язку з чим 20 травня 2022 року вони уклали договір про щомісячну сплату аліментів на дітей у твердій грошовій сумі, загальний розмір яких становить 5 000,00 доларів США, що еквівалентно 146 274,50 грн за офіційним курсом української гривні до долару США, встановленого НБУ станом на останній банківський день, що передував даті укладення зазначеного договору, тобто станом на 19 травня 2022 року, та становив 29,2549 грн до 1 дол. США.
На виконання умов цього договору відповідач передав їй обумовлену суму грошових коштів у розмірі 5 000,00 дол. США для сплати аліментів за червень 2022 року, що підтверджується пунктом 12 договору.
Продовжуючи належне виконання взятих на себе зобов`язань після повернення до України, вона звернулась до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) з заявою про повернення виконавчого документа, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення аліментів з відповідача. За результатами розгляду її заяви 30 червня 2022 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Однак, починаючи з липня 2022 року, відповідач припинив сплачувати аліменти, у зв`язку із чим у нього станом на 01 січня 2024 року наявна заборгованість у розмірі 90 000,00 дол. США, що еквівалентно 3 420 180,00 грн.
Посилаючись на наведене, просила суд визнати дійсним укладений між нею та ОСОБА_2 договір про сплату аліментів на дітей від 20 травня 2022 року, стягнути з відповідача на її користь заборгованість із аліментів у розмірі 90 000,00 дол. США та пеню 90 000,00 дол. США, що загалом еквівалентно сумі 6 840 360,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Суд першої виходив із відсутності підстав для визнання договору про сплату аліментів від 20 травня 2022 року дійсним. Також суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з аліментів та пені, які, фактично, є похідними від вимоги про визнання договору дійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 грудня 2024 року ОСОБА_3 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішення спору.
Суди попередніх інстанцій проігнорували той факт, що, укладаючи договір від 20 травня 2022 року, сторони домовились щодо усіх істотних умов договору шляхом його підписання, тобто договір є реальним і спрямований на виникнення прав та обов`язків, і, зокрема, настання відповідальності. Відбулось часткове виконання умов договору, що підтверджується пунктами 12 та 14 договору. Суди проігнорували вимоги частин першої, третьої статті 13 та частини четвертої статті 81 ЦПК України. Відповідач, будучи обізнаним про судовий розгляд, не приймав участі у жодному засіданні у цій справі, жодних заперечень щодо укладеного договору та наявності заборгованості з аліментів не висловив, чим вчинив процесуальну бездіяльність. Ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов`язків є підставою для покладання на нього відповідальності шляхом зобов`язання сплатити заборгованість із аліментів, визначених договором. Судові рішення ігнорують невиконання відповідачем батьківських обов`язків, порушують права позивачки, як сторони договору, і сприяють порушенню прав дітей.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу № 753/981/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості з аліментів і пені.
Матеріали справи № 753/981/24 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 09 серпня 2003 року, який розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06 червня 2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області видав судовий наказ № 369/5759/18, яким стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 травня 2018 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
На підставі судового наказу Києво-Святошинським районного суду Київської області від 06 червня 2018 року № 369/5759/18 було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 щодо примусового стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
20 травня 2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі укладений договір між батьками про сплату аліментів на дітей, відповідно до пункту 2 якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання щомісячно сплачувати ОСОБА_7 кошти на утримання дітей - аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2 500,00 доларів США на кожну дитину, а саме: в період із червня 2022 року до січня 2024 року включно - 5 000,00 доларів США на обох дітей; у період із лютого 2024 року до червня 2026 року включно - 2 500,00 доларів США на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 .
У пункті 3 договору сторони домовились, що аліменти будуть сплачуватись ОСОБА_2 до 5 числа кожного місяця, за який сплачуються аліменти, таким чином: сплата цієї суми готівкою матері дітей за місцем проживання або шляхом переказу цієї суми на банківський (картковий) рахунок матері.
Згідно з пунктом 4 договору сплата аліментів за цим договором передбачається в доларах США. Допускається сплата аліментів в українських гривнях за офіційним курсом Національного банку України станом на дату платежу.
Відповідно до пункту 12 договору ОСОБА_4 підтверджує факт передачі їй ОСОБА_2 5 000,00 доларів США у якості сплати аліментів за червень 2022 року згідно цього договору.
Пунктом 17 договору визначено, що сторони зазначають, що цей договір складено в простій письмовій формі у зв`язку з їх перебуванням за межами України через запровадження в Україні воєнного стану. Сторони домовилися після прибуття в Україну укласти і посвідчити нотаріально аналогічний за змістом договір.
Постановою державного виконавця від 30 червня 2022 року, винесеною в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, повернуто стягувачу виконавчий документ - судовий наказ від 06 червня 2018 року № 369/5759/18, на підставі заяви про повернення виконавчого документу.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.