ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/303/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - Курбанов А. В.,
відповідача - Громенко К. Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Савицький Я. Ф., Діброва Г. І., Колоколов С. І.
від 11.11.2024
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
про стягнення заборгованості,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії у розмірі 188 077 855,06 грн, 3 % річних у розмірі 3 786 156,15 грн, інфляційних витрат у розмірі 5 006301,02 грн (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням грошового зобов`язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041, в редакції додаткової угоди від 28.12.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022, в частині здійснення розрахунків за передачу електричної енергії за періоди: квітень-грудень 2022 року, січень-жовтень 2023 року.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
24.05.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") (оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії) (далі - ОСП) та Акціонерним товариством "Миколаївобленерго" (користувач системи передачі) (далі - користувач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0513-02041 (далі - договір).
15.08.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041, з метою приведення договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041 у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2019 № 309.
20.09.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041.
Додатковою угодою від 28.07.2020 №4 сторонами погоджено викласти пункт 6.7 розділу 6 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041 у новій редакції.
На підставі договору протягом квітня 2022 року - жовтня 2023 року, оператор системи передачі здійснював передачу електричної енергії відповідачу, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі послуг.
Своєчасної оплати послуг по договору за період квітня 2022 - жовтня 2023 відповідачем не здійснено.
3. Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 188 077 855,06 грн боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, оскільки основну частину боргу у розмірі 188 077 855,06 грн відповідачем сплачено, в підтвердження чого суду надано належні та допустимі докази.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі № 915/303/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 5 006 301,02 грн інфляційних втрат та 1 893 078,07 грн 3% річних. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за прострочення з виконання грошового зобов`язання протягом квітня 2022 року - жовтня 2023 року за спірним договором позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 786 156,15 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 006 301,02 грн. Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично та методологічно вірними.
Водночас, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних суд першої інстанції зазначив таке:
- місто Миколаїв та Миколаївська область з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України опинились в зоні активних бойових дій. Внаслідок цих подій критично знизилась платоспроможність побутових споживачів електричної енергії, що в свою чергу стало підставою для збільшення дебіторської заборгованості перед відповідачем за спожиту електричну енергію;
- надскладна фінансова ситуація, в якій опинився відповідач, ускладнювалась також забороною припинення постачання електроенергії, що унеможливлювало зупинення накопичення заборгованості, та призупиненням всіх примусових виконавчих дій, що затримує стягнення боргів за попередні, довоєнні періоди;
- деякі населені пункти Миколаївської області, в яких проживають споживачі відповідача знаходились під тимчасовою окупацією, багато населених пунктів взагалі зруйновані. Такий фактор також впливає на платоспроможність споживачів відповідача. Договором передбачені умови, які змушують відповідача здійснювати оплату позивачу за надані послуги 5-ма плановими платежами у місяці надання послуг з передачі, в нинішніх умовах є взагалі неможливим для виконання, оскільки електропостачальнику переважна кількість споживачів універсальної послуг здійснює оплату за поставлену електроенергію в період 15-30 числа місяця наступного за місяцем надання послуг з передачі. Тобто, період між термінами виконання зобов`язання щодо здійснення планових платежів та фактичним надходженням коштів становить 30 та більше днів, що спричиняє непоправний касовий розрив;
- оскільки послуга передачі електричної енергії є невід`ємною складовою вартості електричної енергії, спожитої побутовими споживачами, за об`єктивних підстав відповідач опинився в умовах неможливості здійснення попередньої оплати за послугу з передачі електричної енергії. Незважаючи на зазначені обставини, відповідачем вживались всі можливі дії щодо належного виконання умов даного договору;
- відповідач є постачальником універсальних послуг на території Миколаївської області. Більшість його споживачів є побутовими споживачами;
- заявлений у позові період заборгованості за послуги з передачі з квітня 2022 року по жовтень 2023 року. Такий період супроводжувався негативними подіями для всієї країни, а саме початком збройної агресії російської федерації проти України. У зв`язку з такими подіями значно знизилась платоспроможність споживачів електричної енергії, що, в свою чергу призвело до збільшення дебіторської заборгованості перед відповідачем за спожиту електричну енергію;
- відповідач був постачальником універсальних послуг на ті частини території України, які перебували у тимчасовій окупації, що в подальшому, враховуючи визначену Верховним Судом позицію щодо нікчемності правочинів стороною яких є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія, може мати наслідком корегування сторонами спірного договору вже підписаних актів приймання-передачі послуг, через зміни фактичних обсягів переданої електричної енергії;
- під час розгляду даної справи відповідачем повністю погашена сума основного боргу за спірним договором у розмірі 188 077 855,06 грн;
- позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження завдання йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань;
- з огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 3% річних у значному розмірі - 3 786 156,15 грн, а також враховуючи, що під час розгляду справи відповідачем повністю погашено значну суму основного боргу у розмірі 188 077 855,06 грн, та відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір відсотків річних до 1,5% в сумі 1 893 078,07 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача;
- нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 5 006 301,02 грн інфляційних втрат та 1 893 078,07 грн відсотків річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача відсотків річних у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язання.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі № 915/303/23 в частині зменшення заявлених до стягнення позивачем 3% річних до 1,5%, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 3 786 156,15 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Постановою від 11.11.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі № 915/303/23 в частині відмови у стягненні з Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" нарахованих 3% річних у розмірі 1 893 078,07 грн. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнив повністю. Присудив до стягнення з Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 5 006 301,02 грн інфляційних втрат та 3 786 156,14 грн 3% річних.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, на яку посилався суд першої інстанції у даній справі, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання;
- відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості. Тобто, при розгляді справи № 902/417/18 було встановлено, що розмір річних, які були визначені у договорі за порушення грошового зобов`язання, значно перевищував 3% річних, встановлених у статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру відсотків річних;
- у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір встановлених договором процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника;
- у даній справі позивачем взагалі не нараховувались штраф та пеня, з урахуванням чого та з огляду на вищенаведені фактичні обставини, апеляційна колегія вказує, що відсотки річних, розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, у спірному випадку не можна розцінювати як такі, що порушують принципи розумності, справедливості та пропорційності;
- присуджені до стягнення суми 3% річних становлять лише 2,01% від сплаченої відповідачем суми основного боргу;
- посилання суду першої інстанції на існуючий факт збройної агресії проти Україні та відповідні наслідки, які вплинули на фінансову спроможність та порушили господарську діяльність відповідача, судова колегія оцінює критично, оскільки так само позивач, через пошкодження об`єктів енергетики, що є власністю Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", несе фінансові затрати на відновлення відповідної критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору;
- колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 915/303/23 в частині стягненні 3% річних у розмірі 3 786 156,15 грн, та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі № 915/303/23 в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 3 786 156,15 грн.
В своїй касаційній скарзі Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 915/303/23 є наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що Південно-західний апеляційний господарський суд застосував статті 551, 625 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського суду України, однак при цьому невірно застосував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" вказує, що мотивуючи своє рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, правильно застосувавши загальний висновок Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не звернув увагу, що відповідне зменшення відсотків річних Верховний Суд допустив з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбачену частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу 90 календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості та законодавству. Проте у справі № 915/303/23 позивач просить суд стягнути 3% річних, що прямо передбачено приписами статті 625 Цивільного кодексу України. Крім того, у даній справі взагалі не нараховувались штраф та пеня, з урахуванням чого та з огляду на фактичні обставини, колегія суддів апеляційної інстанції вказує, що відсотки річних, розраховані з встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, у спірному випадку не можна розцінювати як такі, що порушують принципи розумності, справедливості та пропорційності. З наведеного вбачається, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції вважає винятковою обставиною для зменшення 3% річних саме їх походження (законодавчо встановлений чи передбачений умовами договору), а отже, якщо до стягнення заявлено вимогу про стягнення 3% річних, передбачених законом (статтею 625 Цивільного кодексу України), то підстав до зменшення таких відсотків немає. Натомість Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" не погоджується із зазначеним трактуванням висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зауважує, що Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України є загальним. При цьому, підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. Проте суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 551, 625 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, викладені у справах, предметом позову, яких є 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а не встановлених договором. На думку Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", аналіз судової практики дозволяє дійти до переконливого висновку про можливість суду зменшувати 3% річних, які нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, а не тільки які встановлені договором, та спростовує висновок апеляційного суду, що фактичні обставини, які мають юридичне значення для зменшення загального розміру відсотків річних у справі № 902/417/18, є істотно відмінними від обставин справи, яка розглядається. Скаржник зауважує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 07.04.2020 у справі N 910/4590/19, від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21, від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19, тощо, було сформульовано правові висновки щодо застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України до відносин про стягнення інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням ухваленого судом судового рішення, про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Водночас у цій справі суд не врахував зазначених висновків Верховного Суду, помилково зазначивши про те, що на стягнення 3% річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не поширюються положення щодо можливості їх зменшення, як і не врахував того, що у справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку; всупереч правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що Господарський суд Миколаївської області врахував те, що Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" відноситься до об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору та є стратегічно важливим та соціально значимим підприємством з розподілу електричної енергії у місті Миколаєві та на всій території Миколаївської області, з урахуванням того, що товариство забезпечує розподілом електроживлення житлові будинки, квартири, лікарні, установи та організації, військові об`єкти, що фінансуються з державного бюджету, а також інші об`єкти. Крім того, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 12.09.2024 у справі 915/1308/23, якою залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про зменшення 3% річних на 50%.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.