ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 904/1012/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
культурного центру "АССОЛЬ" - не з`явився,
Кам`янської міської ради Дніпропетровської області - Жежеля С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю культурного центру "АССОЛЬ"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2024 (у складі колегії суддів: Чус О.В. (головуючий), Дармін М.О., Кощеєв І.М.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 (суддя Новікова Р.Г.)
у справі № 904/1012/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю культурного центру "АССОЛЬ"
до Кам`янської міської ради
про зобов`язання надати в користування земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю культурний центр "АССОЛЬ" (далі - ТОВ КЦ "АССОЛЬ") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Кам`янської міської ради про зобов`язання надати у користування земельну ділянку комунальної власності на умовах оренди на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Квітів, 9, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, кадастровий номер 1210400000:01:019:0195, площею 0,1288 га, для розміщення будівлі клубу.
Позов мотивовано необґрунтованим залишенням без розгляду клопотання позивача про надання земельної ділянки в користування на умовах оренди на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у грудні 2024 року ТОВ КЦ "АССОЛЬ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 904/1012/24 за касаційною скаргою ТОВ КЦ "АССОЛЬ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.02.2025.
Кам`янська міська рада у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
ТОВ "АССОЛЬ" у судове засідання свого представника не направило.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ТОВ КЦ "АССОЛЬ" ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що ТОВ КЦ "АССОЛЬ" не зверталось до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ КЦ "АССОЛЬ".
Заслухавши суддю-доповідача, представника Кам`янської міської ради, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.06.2005 № 7648494 ТОВ КЦ "АССОЛЬ" є власником об`єкту нерухомості - будівлі клубу, розташованої за адресою: вул. Квітів, 9, м. Кам`янське.
Рішенням Кам`янської міської ради від 23.06.2021 № 251-08/VIІІ "Про набуття (припинення) прав на землю" ТОВ КЦ "АССОЛЬ" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вул. Квітів, 9, м. Кам`янське, орієнтовною площею 0,1288 га, для розміщення будівлі клубу.
У липні 2022 року на виконання замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон-Бізнес консалтинг" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ КЦ "АССОЛЬ" КВЦПЗ 03.15-для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови для розміщення будівлі клубу за адресою: вул. Квітів, 9, м. Кам`янське.
На підставі розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 18.7.2022 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 0,1288 га з кадастровим номером 1210400000:01:019:0195, розташовану за адресою: вул. Квітів, 9, м. Кам`янське; вид цільового призначення земельної ділянки - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6800677822022 від 18.07.2022.
У подальшому позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Кам`янське з клопотанням від 20.10.2022 про надання в користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0,1288 га, розташованої за адресою: вул. Квітів, 9, м. Кам`янське, для розміщення будівлі клубу, до якого додав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру.
Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради листом від 14.12.2022 №17/360вих повернув позивачу зазначене вище клопотання на доопрацювання та повідомив про необхідність долучення до цього клопотання інформації від Управління містобудування та архітектури міської ради щодо відповідності місця розташування об`єкту нерухомого майна наявній містобудівній документації.
Позивач звернувся до Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради із заявою від 05.04.2023 про надання інформації щодо відповідності місця розташування об`єкту нерухомого майна наявній містобудівній документації.
Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради листом від 08.05.2023 № зам/92 повідомило позивача, що конфігурація меж земельної ділянки, позначених на поданих ТОВ КЦ "АССОЛЬ" графічних матеріалах та її розмір не відповідають нормам ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" та ДБН В.2.2-9:2018 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення", а тому надати позивачу інформацію, зазначену у заяві неможливо.
Позивач повторно звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Кам`янське з клопотанням від 22.05.2023 про надання у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0,1288 га, розташованої за адресою: вул. Квітів, 9, м. Кам`янське, для розміщення будівлі клубу, до якого додав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, листи від 14.12.2022 № 17/360вих, від 08.05.2023 № зам/92.
Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради листом від 04.07.2023 № 17/504вих повідомив позивача про відсутність серед додатків доданих до клопотання інформації від Управління містобудування та архітектури міської ради щодо відповідності розташування об`єкту нерухомого майна наявній містобудівній документації, та зазначив про неможливість розгляду питання щодо передачі земельної ділянки в користування на умовах оренди.
Предметом позову у справі, що розглядається, є позовні вимоги про зобов`язання Кам`янської міської ради надати в користування позивачу земельну ділянку комунальної власності на умовах оренди на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташовану за адресою: за адресою: вул. Квітів, 9, м. Кам`янське, кадастровий номер 1210400000:01:019:0195, площею 0,1288 га для розміщення будівлі клубу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до положень законодавства вирішення питання про надання у користування на правах оренди земельної ділянки комунальної власності належить до дискреційних повноважень міської ради та не може бути вирішено у судовому порядку.
У поданій касаційній ТОВ КЦ "АССОЛЬ" послалось на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частин 1, 6, 12, 15, 16 статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо можливості звернення до суду з таким способом захисту порушених прав суб`єкта земельних відносин як зобов`язання органу місцевого самоврядування надати у користування земельну ділянку на підставі землеустрою щодо відведення земельної ділянки у правовідносинах, коли органом місцевого самоврядування залишено без розгляду клопотання суб`єкта земельних відносин про надання земельної ділянки у користування на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
За змістом статей 6 та 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (частина 1 статті 143 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Зі змісту статті 12 ЗК України вбачається, що розпорядження землями територіальних громад, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до положень частини 1 статті 123 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
У частині 6 статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Згідно з положеннями частини 12 статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються також: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
Частинами 15, 16 статті 123 ЗК України передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
З наведеного вбачається, що передача земельної ділянки комунальної власності в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.
У справі, що розглядається, встановлено, що клопотання ТОВ КЦ "АССОЛЬ" перебувало на розгляді Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради відповідно до його повноважень, передбачених Положенням про Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, затвердженим рішенням Кам`янської міської ради від 12.11.2021 № 337-11/VIII, та розглядалось ним в поряду, передбаченому Регламентом Кам`янської міської ради, затвердженим рішенням Кам`янської міської ради від 12.11.2021 № 326-11/VIII (із подальшими змінами).
Європейська хартія місцевого самоврядування, ратифікована Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР "Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування", а саме, частини 2, 4 статті 4 цієї хартії передбачають, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом.
За положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
За загальним правилом (частина 1 статті 5 ГПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Викладене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.
Якщо ж законом або договором не передбачено способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (частина 2 статті 5 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Отже, застосовуючи спосіб захисту, що не суперечить закону і який ефективно захищає права, свободи чи інтереси позивача, на підставі частини 2 статті 5 ГПК України, господарський суд, враховуючи зміст права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також характер його порушення, невизнання або оспорення, у будь-якому разі не може втручатись у дискреційні повноваження органу, оскільки завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкую (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Класс та інші проти Німеччини", "Кумпене і Мазере проти Румунії", "Єрузалем проти Австрії", "Реквеньї проти Угорщини").
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у від 20.09.2022 у справі № 904/7450/21, від 16.12.2020 у справі № 904/5004/19.
Оскільки функція розпорядження землями комунальної власності, покладена на органи місцевого самоврядування, які можуть надавати земельні ділянки комунальної власності в користування у порядку, визначеному, зокрема, статтею 123 ЗК України, з урахуванням всіх юридичних обставин та норм чинного законодавства, які можуть вплинути на таке рішення, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вирішення питання щодо надання у користування позивачу земельної ділянки комунальної власності на умовах оренди є дискреційними повноваженнями Кам`янської міської ради. Суди не можуть підміняти інші органи влади та зобов`язувати уповноважений орган прийняти рішення визначеного судом змісту. Тобто, зобов`язання судом міської ради прийняти певне рішення за відсутності відповідного волевиявлення такого органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності та управління землями, яке підлягає захисту.
Такий висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, відповідає висновкам, викладеним у зазначених вище постановах Верховного Суду, а підстави для відступу від таких висновків відсутні.
При цьому суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що у разі відмови Каменською міською радою у наданні спірної земельної ділянки у користування або ж залишення відповідного клопотання без розгляду, позивач не позбавлений права оскаржити таку відмову або бездіяльність до суду.
З огляду на викладене та враховуючи висновки Верховного Суду щодо неможливості суду втручатись у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо способу захисту у таких правовідносинах, наведеного скаржником у касаційній скарзі.
Ураховуючи зазначене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування законних та обґрунтованих рішень судів попередніх інстанцій.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд