ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 520/17713/24
адміністративне провадження № К/990/48047/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року (суддя: Сагайдак В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року (судді: Калиновський В.А., Кононенко З.О., Мінаєва О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просив:
- скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.06.2024 року №1266073-2405-2031-UA63120270000028556 про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (за адресою: АДРЕСА_1 ) за 2023 рік на загальну суму 795.37 грн;
- скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.06.2024 року №1266067-2405-2031-UA63120270000028556 про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (за адресою: АДРЕСА_2 ) за 2023 рік на загальну суму 395.55 грн;
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що cудами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях помилково застосовано норму п. "а" пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), без урахування існуючих спеціальних норм щодо пільг для об`єктів житлової нерухомості до 85 кв.м., зокрема: п.п. 266.4.2 п. 266.4., п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України та норм місцевого законодавства у місті Харкові, зокрема: (1) п. 3 Додатку N1 Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" від 22.02.2017 №542/17, (2) п.п. 1.1. пункту 1 Рішення Харківської міської ради "Про продовження дії пільг з місцевих податків" від 19.08.2024 №633/24. Позивач вважає, що податкова пільга, визначена п."а" п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України та податкова пільга, встановлена Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" від 22.02.2017 N542/17 зі змінами та доповненнями, є різними за своєю природою, а відтак підлягають застосуванню послідовно.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.04.2024 №373319623, ОСОБА_1 є власником житлової нерухомості (квартир):
1. за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею (кв.м): 55.9, розмір частки 100%.
2. за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею (кв.м): 55.6, розмір частки -, що складає 27.8 кв.м.
Загальний розмір об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності ОСОБА_1, складає 83.7 кв.м.
24 червня 2024 року ОСОБА_1 отримав через електронний кабінет платника податків від ГУ ДПС у Харківській області податкові повідомлення - рішення:
- від 24.06.2024 року №1266073-2405-2031-UA63120270000028556, яким йому визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 795.37 грн.
- від 24.06.2024 року №1266067-2405-2031-UA63120270000028556, яким йому визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік за адресою: АДРЕСА_2, на загальну суму 395.55 грн.
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що контролюючим органом правомірно було застосовано до об`єктів житлової нерухомості позивача пільгу у розмірі 60 кв.м. Посилання позивача на зменшення бази оподаткування для квартир до 85 кв.м. не відповідає дійсності, адже відповідно пунктом 4 Додатку1 рішенням Харківської міської ради, на яке посилається позивач, чітко визначено, що база оподаткування для квартири/квартир незалежно від їх кількості зменшується на 60 кв. метрів, а не на 85 кв.м, як помилково вважає позивач.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У силу статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.
Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).
В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та не