ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа №620/7893/24
провадження № К/990/41669/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року (у складі судді-доповідача Василенка Я.М. та суддів Оксененка О.М., Шведа Е.Ю.) у справі №620/7893/24,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) 31.05.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років служби у Збройних Силах України, із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років служби у Збройних Силах України, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 ʼʼПро грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осібʼʼ, та включно з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та з урахуванням вже виплачених сум.
2. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач не вірно здійснив розрахунок виплаченої йому одноразової грошової допомоги у разі звільнення, а саме: без застосування розміру посадового окладу та окладу за військовим званням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт та індексації грошового забезпечення.
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про усунення недоліків з додаванням доказів (оригіналів), що підтверджують сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 453, 44 грн., або доказів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
5. На виконання зазначеної ухвали апелянт подав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначив, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Позивач вказав на той факт, що в аспекті звільнення від сплати судового збору поняття "грошове забезпечення", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "заробітна плата", які використано у чинному законодавстві, є рівнозначними. Поряд з цим, апелянт наголосив, що має статус учасника бойових дій, долучив до заяви відповідне посвідчення та звернув увагу, що зі змісту позовних вимог вбачається, що останні стосуються оскарження протиправних дій відповідача стосовно виплати належних позивачу коштів, тобто стосується його соціальних прав.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу повернуто апелянту разом із доданими до скарги матеріалами.
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу; відтак, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів. Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки даний спір не пов`язаний з наявністю та/або відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій, а заявлені позивачем вимоги не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме як учасника бойових дій, то судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із наведеним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції. Позивач зазначає про те, що він звільнений від сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у справах щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), а також як і учасник бойових дій.
9. Відзиву на касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення, виходячи зі змісту частини четвертої статті 338 КАС України.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Касаційна скарга позивача до Верховного Суду надійшла 31.10.2024.
11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.
12. Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2024 позивачу відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі №620/7893/24 до закінчення розгляду справи в касаційній інстанції та відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №620/7893/24.
13. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2025 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі. Іншою Ухвалою Суду від 05.03.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
16. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
17. За приписами пункту 1 частини п`ятої, частини шостої статті 296 указаного Кодексу до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору
18. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.
19. Мета встановлення судового збору за подання апеляційної скарги не зводиться до переслідування фінансових цілей - наповнення доходної частини Державного бюджету України, а передбачає запобігання поданню безпідставних та очевидно необґрунтованих скарг. Коло осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у вигляді звільнення від його сплати, визначено законом.
20. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), відповідно до частини першої статті 3 якого судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
21. Пільги щодо сплати судового збору визначені у статті 5 Закону №3674-VI, відповідно до пункту 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
22. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
23. Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:
1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров`я; за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України); які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";
2) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: у зв`язку із закінченням строку контракту; за віком; у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); у зв`язку із виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31 Закону України "Про розвідку"; з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку"; у зв`язку з неможливістю призначення на іншу посаду в разі прямого підпорядкування близькій особі; у зв`язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності; через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу); за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;
3) 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за власним бажанням та через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у мирний час.
Військовослужбовцям військової служби за призовом осіб офіцерського складу одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується у разі звільнення з військової служби з таких підстав: у зв`язку із закінченням установлених строків військової служби; за станом здоров`я; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у мирний час; у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років.
Одноразова грошова допомога, встановлена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям у разі їх звільнення з військової служби з таких підстав: через службову невідповідність; у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю; у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; у зв`язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади; у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади"; у зв`язку з припиненням громадянства України; у зв`язку з встановленням невідповідності військовослужбовця вимогам проходження військової служби, визначеним частиною шостою статті 20-2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", чи визнанням його таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 зазначеного Закону; у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами, або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, в яких вони працювали.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
24. У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
25. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
26. Також у постанові від 10.02.2022 у справі №420/13606/21 Верховний Суд, дійшов висновку, що поняття "грошове забезпечення", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "заробітна плата", які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, та охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці" (подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №560/11102/23).
27. Виходячи із наведеного, позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у справах про зобов`язання вчинити певні дії щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), оскільки така пільга щодо сплати судового збору прямо передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VІ.
28. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції наведеним положенням оцінки не надав, залишив поза увагою заявлені позивачем доводи в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги щодо указаного та не проаналізував зміст спірних правовідносин, помилково надавши при цьому оцінку лише наявності в позивача статусу учасника бойових дій.
29. Отже, оскаржуване судове рішення ухвалене із порушенням норм процесуального права, яке може перешкоджати подальшому провадженню у справі, а доводи касаційної скарги знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
30. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
31. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
32. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
33. З у рахуванням наведених вище висновків та беручи до уваги, що при відкритті касаційного провадження Судом позивачу відстрочено сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги до закінчення розгляду справи в суді касаційної інстанції, позивач звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
34. Судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд, -