ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 120/12748/23
адміністративне провадження № К/990/46971/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/12748/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1, Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді: Смілянець Е.С., Полотнянко Ю.П.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2, яка полягала у нескладанні та неподанні до В/ч НОМЕР_1 списків, передбачених додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (далі - наказ № 164-АГ), стосовно позивача за період з 07.04.-02.07.2022, з 15-31.07.2022, 01.08.- 30.11.2022 (спірний період);
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні нацбезпеки й оборони в Чернігівській і Сумській областях у спірний період;
- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплати позивачу вказану додаткову винагороду за спірний період.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що в спірний період брав участь у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки та оборони в Чернігівській і Сумській областях. Відповідно до Постанови КМУ № 168, він має право на додаткову винагороду до 100 000 грн пропорційно часу участі. Проте відповідач (В/ч НОМЕР_1 ) цю виплату не здійснив. У той самий період позивач перебував у службовому відрядженні у В/ч НОМЕР_2, яка була зобов`язана повідомити В/ч НОМЕР_1 про його участь у бойових діях, щоб забезпечити нарахування належних виплат. Однак В/ч НОМЕР_2 цього не зробила.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходить службу у В/ч НОМЕР_1 .
Наказом від 07.04.2022 № 5-вв його відрядили до оперативного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_3" з метою участі в бойових діях (підстава - бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 №56-Т).
Відповідно до довідки від 05.08.2022 № 1835 головний сержант ОСОБА_1 (військовослужбовець В/ч НОМЕР_1 ) безпосередньо брав участь у бойових діях та обороні в Чернігівській і Сумській областях:
з 07.04.2022 по 30.04.2022,
з 01.05.2022 по 31.05.2022,
з 01.06.2022 по 30.06.2022,
з 01.07.2022 по 02.07.2022,
з 15.07.2022 по 31.07.2022.
Згідно з довідкою від 06.03.2023 № 4827 головний сержант ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у бойових діях та обороні в Чернігівській і Сумській областях:
з 01.08.2022 по 31.08.2022,
з 01.09.2022 по 30.09.2022,
з 01.10.2022 по 31.10.2022,
з 01.11.2022 по 30.11.2022,
з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Підстава для видачі цих довідок слугувало: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф.
Листом від 29.08.2022 № 22/2718-22Вих В/ч НОМЕР_2 повідомила В/ч НОМЕР_1 про тих, хто брав участь у бойових діях у травні-червні 2022 року.
З довідки про грошове забезпечення вбачається, що позивачу виплатили підвищену додаткову винагороду лише частково: у травні (26- 31.05.2022)- 13 548,39 грн, у червні (01- 13.06.2022)- 30 333,33 грн і у листопаді (05.11.2022) - 2 333,33 грн.
Представник позивача просив В/ч НОМЕР_1 нарахувати повну суму винагороди, але відповіді не отримав.
Також він звернувся до В/ч НОМЕР_2 щодо виконання наказів № 164-АГ та № 392-АГ (інформування про кількість безпосередньої участі в бойових діях та заходах). В/ч НОМЕР_2 не заперечує, що позивач дійсно брав участь у бойових діях та заходах, про що йому видана відповідна довідка, однак з`ясувалося, що списки за формою додатків № 2 до цих наказів не надсилалися.
Позивач вважає, що має право на виплату додаткової винагороди до 100 000 грн у повному обсязі, згідно з Постановою КМУ № 168, і тому звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо нескладення й неподання до В/ч НОМЕР_1 списків (за винятком травня та червня). Також визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 та зобов`язано цю частину нарахувати й виплатити позивачу додаткову винагороду (до 100 000 грн/місяць) пропорційно фактичній участі у бойових діях за відповідні періоди (з 07.04.- 25.05.2022, з 14.06.-02.07.2022, з 15-31.07.2022, з 01.08.-04.11.2022, з 06-30.11.2022), з урахуванням уже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач дійсно перебував у складі В/ч НОМЕР_2 у спірний період і безпосередньо брав участь у бойових діях. Цей факт підтверджено довідками В/ч НОМЕР_2, а відповідачем не спростовано. Хоча для виплати винагороди за формою додатка № 2 до Наказу № 164-АГ та № 392-АГ передбачено подання окремих списків (довідка), їх відсутність (через бездіяльність В/ч НОМЕР_2 ) не позбавляє позивача права на отримання додаткової винагороди, адже довідки містять усю необхідну інформацію про участь у бойових діях.
Також цей суд врахував, що частину виплат позивач уже отримав (за травень, червень та один день листопада 2022 року), проте за решту періодів оплата не нараховувалася. Відповідно, неподання списків (довідки) не може бути підставою для відмови у виплаті решти винагороди. Суд першої інстанції визнав дії відповідача щодо невиплати решти суми протиправними, зобов`язавши здійснити нарахування та оплату за спірні періоди пропорційно фактичній участі позивача в бойових діях.
Суд визнав безпідставними твердження відповідача про відсутність конкретних дат, адже довідки чітко охоплюють потрібні періоди і не були спростовані. Також суд наголосив, що позивач не може зазнавати негативних наслідків через недотримання органами Держприкордонслужби вимог законодавства, а практика Верховного Суду (постанови від 23.05.2024 у справі №120/4387/23 та від 24.05.2024 у справі №120/4967/23) підтверджує, що належно оформлені довідки В/ч НОМЕР_2 є достатньою підставою для призначення збільшеної додаткової винагороди.
Сьомий апеляційний адміністративний суд 18 жовтня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, керувався тим, що, попри наявні у довідках В/ч НОМЕР_1 дані про участь позивача у бойових діях чи заходах у спірні періоди, журнали службово-бойових дій (крім уже облікованих дат) не містять відповідних записів про його безпосередню участь.
Також апеляційний суд визнав, що довідки В/ч НОМЕР_2 не підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях, оскільки посилаються на бойове розпорядження № 56 гриф, яке не вважається належним документом за відповідними наказами.
Суд дійшов висновку, що вони лише інформують про можливість виконання бойових завдань, але не містять даних про конкретні бойові накази, журнали бойових дій чи рапорти, інші підтверджувальні документи.
Крім того цей суд врахував, що у відзиві В/ч НОМЕР_2 зазначено, що підтверджуючих документів (журналів бойових дій тощо) їм не передавали, а бойове розпорядження № 978/гриф неможливо надати через режим таємності.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів участь у бойових діях у спірні періоди (крім дат, за які частково вже здійснені виплати), тож підстав для задоволення решти позовних вимог немає.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.
Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що позиція суду апеляційної інстанції суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у низці постанов, зокрема від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23 та від 06.06.2024 у справі № 200/706/23, якими підтверджено, що довідка командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець, може бути належним доказом його безпосередньої участі у бойових діях. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував правові висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 23.05.2024 у справі № 120/4387/23, від 24.05.2024 у справі № 120/4967/23 та інших, де прямо вказано, що обмін інформацією через Списки за формою додатка №2 до Наказу № 164-АГ не є єдиною підставою для нарахування винагороди.
Таким чином, суд не врахував усталену практику, що призвело до порушення права позивача на винагороду.
Отже, скаржник переконаний, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку та не врахував усталену практику ВС, що згідно з п. 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для касаційного оскарження рішення суду.
Верховний Суд ухвалою від 19 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідачі не подали відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 (військовослужбовець Держприкордонслужби), просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з оборони у спірний період (відрядження).
Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" №661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Воно виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат визначають Міністр оборони та керівники відповідних органів.
На виконання Указів Президента України про воєнний стан та загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі.
Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 внесено зміни до Постанови № 168, зокрема, замінено формулювання " 30 000 грн щомісячно" на "додаткова винагорода до 30 000 грн пропорційно" та визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди встановлюються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала чіткого визначення порядку та умов виплати, а також переліку документів для підтвердження участі у бойових діях.
Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду діяли:
наказ № 164-АГ, що застосовується з 24.02.2022;
наказ від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (далі - Наказ № 392-АГ), уведений в дію з 01.08.2022 що діяв до 01.12.2022.
Пункт 1 наказу № 164-АГ передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, а при безпосередній участі у бойових діях або заходах, її збільшують до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.
Відповідно до пункту 2 наказу № 164-АГ, "безпосередня участь" означає виконання військовослужбовцем бойових завдань (у т.ч. поза районами бойових дій), зокрема у складі угруповань, при забезпеченні оборони, відбитті збройного нападу тощо.
Пункт 3 наказу № 164-АГ визначає, що документальне підтвердження участі здійснюється на підставі одного з документів: бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій або рапорту начальника (командира).
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Пунктом 4 наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.
Надалі наказом № 392-АГ внесено зміни в перелік бойових дій і заходів, але перелік документів для підтвердження участі залишився незмінним.
У пункті 2 наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:
(1) рух опору на окупованих територіях;
(2) знешкодження ДРГ та незаконних збройних формувань із безпосереднім контактом;
(3) виявлення та знищення повітряних цілей у зоні бойових дій;
(4) бойові польоти, вивід повітряних суден з-під удару;
(5) бойові дії кораблів, катерів, суден із вогневим ураженням противника;
(6) відбиття збройних нападів на об`єкти, їх звільнення у разі захоплення;
(7) участь у бойових діях на лінії зіткнення в складі штабів чи угруповань;
(8) забезпечення бойових підрозділів із вогневим контактом з противником.
Пунктом 4 наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
(1) бойового наказу (бойового розпорядження);
(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;
(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).