ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа №320/8932/22
адміністративне провадження № К/990/41208/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/8932/22
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Є. І. Мєзєнцев, О. В. Епель, В. В. Файдюк) від 26 вересня 2024 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (далі - ТОВ "Агро-Еко-Граунд", позивач) до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Київській області у частині неприйняття Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі на основі поданих пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній № 12 від 26 квітня 2021 року;
- зобов`язати ГУ ДПС у Київській області розглянути подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" пояснення вих. № 28/06/2022-1 від 28 червня 2022 року та надані копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній № 12 від 26 квітня 2021 року та прийняти відповідне рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 26 квітня 2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12 від 26 квітня 2021 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд".
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року, яке прийняте у порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області у частині неприйняття Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на основі поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній № 12 від 26 квітня 2021 року товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд".
Зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області розглянути подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" пояснення вих. № 28/06/2022-1 від 28 червня 2022 року та надані ним копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній № 12 від 26 квітня 2021 року, поданій Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", та прийняти відповідне рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 26 квітня 2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
3. Згідно із відомостями електронної справи, що формувалась в суді першої інстанції, копія рішення суду першої інстанції доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС у Київській області 11 січня 2024 року о 14:35 год.
4. Не погодившись із прийнятим судовим рішенням 13 лютого 2024 року відповідно до штампу вхідної кореспонденції (скаржником зазначено, що направлено ним було 08.02.2024 року) до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга від Головного управління ДПС у Київській області, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року залишено без руху та запропоновано апелянту усунути вказані в ній недоліки протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом надання документу про сплату судового збору у розмірі 3721,50 грн.
5. Відповідно до комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету скаржника 12 липня 2024 року о 17:35 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.
6. Через систему "Електронний суд" апелянтом подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтовано тим, що у строки, визначені ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не може бути виконано вимоги ухвали з огляду на неспроможність сплатити судовий збір, зважаючи на майновий стан.
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі № 320/8932/22 - повернуто апелянту.
8. Відповідно до комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", копію вказаної було доставлено до електронного кабінету скаржника 07 серпня 2024 року о 19:54 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.
9. 28 серпня 2024 року Головне управління ДПС у Київській області повторно подано апеляційну скаргу, разом з платіжною інструкцією № 1015 від 21 серпня 2024 року. Поряд з цим, апелянтом надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що первинну апеляційну скаргу було подано до суду у строки, встановлені нормами закону, відповідачем вживались активні дії для сплати судового збору за апеляційне оскарження, після надходження коштів та здійснення повної сплати судового збору повторну апеляційну скаргу подано в розумний строк та без зайвих зволікань.
10. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовлено.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі № 320/8932/22 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху послугувало те, що апелянтом було пропущено строк подання апеляційної скарги.
11. Відповідно до комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету відповідача-1 09 вересня 2024 року о 20:16 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.
12. 18 вересня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про поновлення строку, яке обґрунтоване дефіцитом Державного Бюджету, постійним ухиленням від сплати податків суб`єктами господарювання та посилання на те, що дана справа є бюджетоутворюючою та важливою для забезпечення інтересів держави і суспільства. Неможливість оскарження відповідачем в апеляційному порядку судового рішення у даній справі позбавить органи ДПС можливості захистити економічні інтереси Держави в повному обсязі. Також апелянт зазначає, що ним вживалися активні дії для повної сплати судового збору за апеляційне оскарження. Після здійснення оплати судового збору у повному обсязі, відповідач невідкладно та без зайвих зволікань скерував повторно апеляційну скаргу.
13. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовлено.
Відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі № 320/8932/22.
14. Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року, Головним управлінням ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС 23 жовтня 2024 року подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
15. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
15.1 Також за допомогою функціоналу комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", Судом було витребувано електронну справу, яка формувалась судами попередніх інстанцій інстанції.
16. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
17. Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду у справі.
IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
18. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та указав, що в другу апеляційну скаргу було подано майже через три місяці з моменту постановлення оскаржуваного рішення, яке не можна вважати найкоротшим строком у розумінні КАС України.
19. До того ж, колегія суддів апеляційної інстанції відмовляється від доведення апелянта про те, що після вжиття заходів по сплаті судового збору відповідач звернувся з повторною апеляційною скаргою з надісланим допуску до суду, після закінчення платіжного доручення, поданого до апеляційної скарги, вбачається, що останнє датоване 21 серпня 2024 року, одночасно з тим, повторну апеляційну скаргу, відповідачем-1 було подано лише 28 серпня 2024 року, тобто через тиждень після сплати судового позову, що очевидно неможливе щодо бажання апелянта як найшвидше реалізувати право на подання повторної апеляційної скарги.
20. З викладеного вбачається, що об`єктивні та важливі причини пропуску відсутні, а тому підстава до поновлення пропущеного апелянтом рядка суд не вбачав.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
22. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що первинна апеляційна скарга була подана із дотриманням строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. Повторне подання апеляційної скарги відбулось у найкоротший строк, в межах визначеного статтею 299 КАС України (протягом одного року з дня складання повного тексту рішення), разом з платіжним дорученням. При цьому, підтвердженням відсутності достатнього фінансування є виписки по рахункам ГУ ДПС у Київській області за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", відповідачем також вживались заходи щодо отримання коштів на сплату судового збору, а саме: направлено на адресу Державної податкової служби України листи щодо збільшення бюджетних призначень для сплати судового збору.
23. Скаржник також зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 320/6803/20, від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17, та стосуються питання оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження .
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
25. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.
26. Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
27. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
28. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
29. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
30. Відповідно до частини другої статті 295 КАС України Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
31. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
32. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
33. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
34. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
35. У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
36. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
37. Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
38. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
39. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
40. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
41. Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
42. Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
43. У постановах від 24 липня 2023 року (справа № 200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа № 120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
44. З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції відповідачем-1 подано у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Проте, документ про сплату судового збору до вказаної скарги апелянт не долучив, про причини, які зумовили невиконання пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України не повідомив, що обґрунтовано слугувало підставою для залишення без руху первинної апеляційної скарги.
45. Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
46. При цьому право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.
47. Так, отримавши копію ухвали від 06 серпня 2024 року про повернення апеляційної скарги в електронний кабінет на наступний день після постановлення ухвали, скаржником засобами поштового зв`язку 28 серпня 2024 року направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повторно. При цьому строк на апеляційне оскарження на момент повторного подання апеляційної скарги вже був пропущений (майже через три місяці з моменту постановлення оскаржуваного рішення), на що правильно було звернуто увагу судом апеляційної інстанції, а тому Суд не приймає доводи контролюючого органу стосовно того, що вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся в межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
48. Верховний Суд звертає увагу на те, що дотримання процесуальних строків звернення із апеляційною скаргою є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
49. При цьому, колегія судів акцентує на тому, що Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює додатковий тридцятиденний строк для повторного звернення з апеляційною скаргою, після первинного повернення такої скарги, а лише вказує на те, що після повернення апеляційної скарги скаржник має право повторно звернутися до суду зі скаргою, усунувши недоліки, які стали підставою для повернення такої скарги.
50. Суд звертає увагу на те, що повертаючи апеляційну скаргу вперше, суд апеляційної інстанції керувався лише відсутністю сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
51. Судовий збір у справі було у сплачено 21 серпня 2024 року (дата виконання 23 серпня 2024 року), проте повторно з апеляційною скаргою звернувся лише 28 серпня 2024 року, тобто через тиждень від дати платіжної інструкції та 5 днів від дати виконання.
52. При цьому, скаржник не спростовує, що заважало йому звернутися до суду з повторною апеляційною скаргою раніше, в день сплати судового збору.
53. Верховний Суд наголошує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
54. Суд касаційної інстанції зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.
55. Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18.
56. Вказані обставини відповідачем були оцінені судом апеляційної інстанції як неповажні, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
57. Водночас, контролюючий орган ні до повторної апеляційної скарги, ні до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не долучило жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що у період з 09 січня 2024 року (дати ухвалення рішення суду першої інстанції) по 28 серпня 2024 року (дати подання повторної апеляційної скарги) апелянт дійсно не мав можливості сплатити судовий збір.
58. Суд касаційної інстанції вважає, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору. Крім того, необхідним є і доведення того, що протягом усього строку з дати подання первинної апеляційної скарги і до сплати судового збору апелянт вживав залежних від нього заходів для його сплати.
59. Долучені відповідачем виписки з рахунків не свідчать про відсутність коштів протягом усього періоду з лютого по серпень 2024 року, а вказують про їх відсутність лише станом на конкретну дату.
60. З приводу листів, відповідно до яких податковий орган просив Державну податкову службу України про збільшення/наближення бюджетних призначень за КЕКВ 2800 "Інші поточні податки", суд касаційної інстанції зауважує, що жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що у період з 11 січня 2024 року (дата отримання копії рішення суду першої інстанції відповідно до правил, встановлених частиною шостою статті 251 КАС України) по 21 серпня 2024 року (дата платіжної інструкції) апелянт вживав залежних від нього заходів для сплати судового збору по цій справі.
61. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
62. Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
63. У цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
64. У клопотанні про поновлення строку та у касаційній скарзі, мкаржник, серед іншого, зазначав, що повернення первісної апеляційної скарги відбулось через фінансову неспроможність сплатити судовий збір, що, в свою чергу, не повинно позбавляти його можливості на оскарження судового рішення суду першої інстанції.
65. У постанові від 28 квітня 2021 року в справі № 640/3393/19 Велика Палата зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
66. Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
67. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
68. Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.
69. Оскільки викладені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку суд апеляційної інстанції правильно визнав неповажними, колегія суддів доходить висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
70. Водночас, посилання скаржника на частину другу статті 299 КАС України як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження також є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
71. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
72. Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у кожній конкретній справі окремо.
73. Поряд, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
74. Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
75. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
76. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд