ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа №120/18820/23
адміністративне провадження № К/990/46415/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 120/18820/23
за адміністративним позовом Приватного підприємства "Украгроміт" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. М. Гонтарук, Л. М. Біла, Д. Б. Матохнюк) від 02 грудня 2024 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Украгроміт" до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник), Державної податкової служби України, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення № 9729976/42648213 від 17 жовтня 2023 року, № 9729600/42648213 від 17 жовтня 2023 року, № 9728579/42648213 від 17 жовтня 2023 року, № 9729464/42648213 від 17 жовтня 2023 року, № 9731190/42648213 від 17 жовтня 2023 року;
зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватного підприємства "Украгроміт" № 657, № 658, № 659, № 660, № 661 від 14 серпня 2023 року датою їх фактичного подання на реєстрацію.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, яке прийнято у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено
3. Згідно із відомостями електронної справи, що формувалась в суді першої інстанції, копія рішення суду першої інстанції доставлена в Електронний кабінет скаржнику 16 травня 2024 року о 17:57 год, про складено довідку про доставку електронного листа.
4. Не погодившись із прийнятим судовим рішенням 14 червня 2024 року (відповідно до штампу вхідної кореспонденції) до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга від ГУ ДПС, яку ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2024 року залишено без руху та запропоновано апелянту усунути вказані в ній недоліки протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 20 130 грн.
5. Відповідно до комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету скаржника 08 липня 2024 року о 18:30 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.
6. 12 липня 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
Продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 05 липня 2024 року.
Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, виконати вимоги даної ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги у строк не пізніше 5 днів з дня отримання вказаної ухвали.
8. Відповідно до комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", копію вказаної ухвали було доставлено до електронного кабінету скаржника 27 серпня 2024 року о 20:40 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.
9. 02 вересня 2024 року від апелянта надійшла заява про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
10. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі № 120/18820/23 повернуто особі, яка її подала.
11. Відповідно до комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", копію вказаної ухвали було доставлено до електронного кабінету скаржника 16 вересня 2024 року о 19:46 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.
12. 01 жовтня 2024 року ГУ ДПС повторно подано апеляційну скаргу, разом з платіжною інструкцією № 2697 від 27 вересня 2024 року про сплату судового збору у сумі 20 130,00 грн. Поряд з цим, апелянтом надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що первинна апеляційна скарга була направлена податковим органом в межах строку, встановленого КАС України, вважаю за необхідне зазначити, що зі сторони контролюючого органу не було зловживання процесуальними правами та не було пропущено процесуальний строк. Вважає, що розмір і сплата судового збору не повинні перешкоджати доступу до правосуддя. ГУ ДПС ніяким чином не заперечувало щодо сплати судового збору, а скористалося правом звернення до суду з клопотанням про продовження терміну для усунення недоліків і не вбачає підстав для відмови в задоволенні вищезазначеного клопотання повторно.
13. Ухвалою Сьомго апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року.
Визнано неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Вінницькій області строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі № 120/18820/23 залишено без руху.
Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
13.1 Ухвала мотивована тим, що відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження поважними та відкриття апеляційного провадження. Судом зазначено, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
14. Відповідно до комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС 23 жовтня 2024 року о 19:31 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.
15. 28 жовтня 2024 року на адресу Сьомго апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про поновлення строку.
16. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року.
Визнано неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Вінницькій області строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Украгроміт" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії залишено без руху.
Запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
16.1 Надаючи оцінку вказаному у заяві про поновлення строку, суд відзначив, що апелянт є суб`єктом владних повноважень і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суд зауважив, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості скаржником не надано, як і не підтверджено відсутності можливості звернутись до суду з належним чином оформленою апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки. Суд повторно звернув увагу апелянта на рівність усіх учасників судового процесу перед судом.
17. 22 листопада 2024 року на адресу Сьомго апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про поновлення строку.
18. Ухвалою Сього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Украгроміт" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.
19. Не погодившись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року, ГУ ДПС 03 грудня 2024 року через систему "Електронний суд" подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
20. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
20.1 Також за допомогою функціоналу комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", Судом було витребувано електронну справу, яка формувалась судами попередніх інстанцій інстанції.
21. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
22. Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду у справі.
IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
23. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та указав, що на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від апелянта надійшла заява про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення суду від 16 травня 2024 року, надаючи оцінку якій, суд відзначив, що жодних нових доводів в підтвердження наявності поважних причин, які об`єктивно перешкоджали відповідачу вчасно подати апеляційну скаргу зазначене клопотання не містить.
23.1 Судова колегія повторно наголосила, що в розрізі розгляду питання про поновлення процесуальних строків, слід звернути увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені нею обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду апеляційної інстанції.
23.2 Суд, надавши оцінку доводам апелянта, відзначив, що вказаним обставинам вже була надана оцінка судом при розгляді попереднього клопотання, яке за результатами його розгляду залишено без задоволення, а вказані в ньому підстави пропуску процесуального строку визнані судом неповажними. В даному випадку, суд вкотре зауважив, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості скаржником не надано, як і не підтверджено відсутності можливості звернутись до суду з апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки.
23.3 Виходячи з наведеного, суд вважав, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
25. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що апеляційним судом безпідставно не враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження. Наголошує на тому, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення, а також зазначає, що відповідач не зловживав своїми процесуальними правами та не допустив необ`єктивного зволікання із поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду у максимально короткий термін разом з платіжною інструкцією.
При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata. Окрім того, матеріали справи свідчать, що недоліки вперше поданої апеляційної скарги було усунуто ГУ ДПС в найкоротші строки після повернення вперше поданої апеляційної скарги.
26. Ураховуючи повторне подання відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку відповідача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
27. Скаржник також зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах 12 березня 2018 року у справі № 906/1302/16, від 28 вересня 2022 року у справі № 120/11894/21-а, від 19 червня 2020 року у справі № 280/4682/19, від 18 червня 2020 року у справі № 400/524/19, від 17 червня 2020 року у справі № 280/4951/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 120/577/21-а тощо, які стосуються питання оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
28. Додаткового позивач посилається на запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
30. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.
31. Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
32. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
33. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
34. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
35. Відповідно до частини другої статті 295 КАС України Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
36. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
37. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
38. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
39. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
40. У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
41. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
42. Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
43. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
44. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
45. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
46. Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
47. Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
48. У постановах від 24 липня 2023 року (справа № 200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа № 120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
49. З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року ГУ ДПС подало 14 червня 2024 року (відповідно до штампу вхідної кореспонденції), тобто у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Проте, документ про сплату судового збору до вказаної скарги апелянт не долучив, про причини, які зумовили невиконання пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України не повідомив, що обґрунтовано слугувало підставою для залишення без руху первинної апеляційної скарги. Більш того, скаржникові було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
50. Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
51. При цьому право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.
52. Так, отримавши копію ухвали від 16 вересня 2024 року про повернення апеляційної скарги в електронний кабінет на наступний день після постановлення ухвали, з урахуванням вимог частини шостої статті 251 КАС України, скаржником лише 01 жовтня 2024 року подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повторно. При цьому строк на апеляційне оскарження на момент повторного подання апеляційної скарги вже був пропущений (майже через чотири з половиною місяці з моменту постановлення оскаржуваного рішення), а тому Суд не приймає доводи контролюючого органу стосовно того, що вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся в межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
53. Верховний Суд звертає увагу на те, що дотримання процесуальних строків звернення із апеляційною скаргою є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
54. При цьому, колегія судів акцентує на тому, що Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює додатковий тридцятиденний строк для повторного звернення з апеляційною скаргою, після первинного повернення такої скарги, а лише вказує на те, що після повернення апеляційної скарги скаржник має право повторно звернутися до суду зі скаргою, усунувши недоліки, які стали підставою для повернення такої скарги.
55. Суд звертає увагу на те, що повертаючи апеляційну скаргу вперше, суд апеляційної інстанції керувався лише відсутністю сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
56. Так, звертаючись повторно з апеляційною скаргою 01 жовтня 2024 року відповідач додає платіжну інструкцію про сплату судового збору від 27 вересня 2024 року, однак, скаржник не спростовує, що заважало йому звернутися до суду з повторною апеляційною скаргою раніше.
57. Верховний Суд наголошує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
58. Суд касаційної інстанції зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.
59. Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18.
60. Вказані обставини відповідачем були оцінені судом апеляційної інстанції як неповажні, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
61. Водночас, контролюючий орган ні до повторної апеляційної скарги, ні до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не долучило жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що у період з 16 травня 2024 року (дати ухвалення рішення суду першої інстанції) по 27 вересня 2024 року (дати платіжної інструкції про сплату судового збору) апелянт дійсно не мав можливості сплатити судовий збір.
62. Суд касаційної інстанції вважає, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору. Крім того, необхідним є і доведення того, що протягом усього строку з дати подання первинної апеляційної скарги і до сплати судового збору апелянт вживав залежних від нього заходів для його сплати.
63. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
64. Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
65. У цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
66. У клопотанні про поновлення строку та у касаційній скарзі, скаржник, серед іншого, зазначав, що повернення первісної апеляційної скарги відбулось через фінансову неспроможність сплатити судовий збір, що, в свою чергу, не повинно позбавляти його можливості на оскарження судового рішення суду першої інстанції.
67. У постанові від 28 квітня 2021 року в справі № 640/3393/19 Велика Палата зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
68. Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
69. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
70. Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.
71. Оскільки викладені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку суд апеляційної інстанції правильно визнав неповажними, колегія суддів доходить висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
72. Водночас, впорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.
73. Поряд з цим, надаючи оцінку доводам скаржника про те, що пропуск строку на апеляційне оскарження пов`язаний із введенням воєнного стану, колегія суддів зазначає, що після затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 про введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо процесуальних строків, зокрема на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносились.
74. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
75. Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.
76. Поряд, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
77. Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
78. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
79. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд