ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 369/10013/19
провадження № 61-12918св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну та касаційну скарги,- ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Запорожцева Віталія Вікторовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Дубас Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він зареєстрований та проживав у житловому будинку АДРЕСА_1 . Однак у 2019 році через сварку із дружиною ОСОБА_2 та членами її сім`ї (мамою та донькою), він був вимушений піти з дому та проживати у знайомих або орендувати житло.
Факт перешкоджання йому у користуванні зазначеним житлом підтверджують звернення до органів поліції.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні будинком на АДРЕСА_1, шляхом вселення його до вказаного будинку та передачі йому ключів від нього.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинком на АДРЕСА_1, шляхом вселення до даного будинку.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що припинення сімейних відносин із власником житла не позбавляє позивача права на користування житловим приміщення, до якого позивач вселився як член сім`ї власника на законних підставах за його згодою.
Оскільки позивач вселився у спірний житловий будинок на законних підставах, тому має право користування ним, а обставини щодо вчинення йому перешкод доведені належними та допустимими доказами.
Тому суд вважав, що позовна вимога про вселення позивача відповідає положенням закону, а порушене право користування житловим приміщенням підлягає відновленню.
Щодо позовних вимог про передачу ключів, суд вважав, що позивачем не доведено факт того, що при наявності рішення суду про вселення позивача відповідач буде чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням, тому дійшов висновку про відсутність предмета спору, та що провадження в справі у цій частині підлягає закриттю.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 з дозволу ОСОБА_2 вселився в спірний будинок як член сім`ї власника та зареєстрував своє місце проживання.
Пред`являючи цей позов, ОСОБА_1 надав докази на підтвердження того, що йому чинять перешкоди у користуванні спірним будинком.
Не погоджуючись із рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2021 року ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у справі, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції посилався на те, що позивач, як особа, яка була вселена у спірний будинок на законних підставах, та має право користування житловим приміщенням, обґрунтовано звернувся до суду з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні спірним будинком шляхом його вселення, а обставини щодо вчинення йому перешкод доведені належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 вже не є членом сім`ї ОСОБА_2, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишнього члена сім`ї права користування займаним приміщенням відповідно до вимог частини четвертої статті 156 ЖК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Запорожцев В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Запорожцева В. В. мотивована тим, що ОСОБА_3 є сином відповідача ОСОБА_2, проживає з матір`ю, сестрою, племінницею та бабусею в спірному будинку, а позивач ОСОБА_1, коли ще проживав разом з ними, створював нестерпні умови для проживання всім членам сім`ї, влаштовував сварки, вчиняв домашнє насильство.
Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 добровільно залишив спірний будинок та віддав ключі від нього, забравши свої речі й переїхавши проживати за іншою адресою до іншої жінки, залишивши сім`ю, чого він не заперечував у судових засіданнях під час розгляду справи.
Вказує, що оспорюваними рішеннями порушуються права відповідача ОСОБА_2 як власниці будинку, а також її право на житло, та права всіх членів її сім`ї, оскільки між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки, а відповідач має забезпечувати належні житлові умови не лише для себе, але й для своїх дітей та матері похилого віку, які проживають разом з нею.
Вважає, що оспорювані судові рішення прийняті всупереч статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки порушують право на житло відповідача та членів її сім`ї, а також порушують права відповідача як власниці будинку, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Суди попередніх інстанції не дотримались балансу між інтересами сторін, а саме між правом власності відповідача і правом на житло її членів сім`ї, які залишились проживати з нею (син, дочка, онука, мати) та правом позивача, який є колишнім членом сім`ї, і на думку заявника, вже втратив право користування будинком, так як перестав бути членом сім`ї власника будинку.
Підставою касаційного оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15-ц, від 15 травня 2017 року у справі № 734/387/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 353/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17-ц (провадження № 14-64цс20) та у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 357/7940/16-ц (провадження № 61-25704св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц (провадження № 61-17372св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц (провадження № 61-29520св18), від 10 березня 2021 року у справі № 686/26093/19 (провадження № 61-16974св20).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила суд задовольнити касаційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 та скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального й процесуального права.
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Запорожцев В. В. подав до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_1, у якому зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не врахували, що відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та необґрунтованими, суперечать вимогам Конституції України та нормам ЦК України щодо державного гарантування власникам захисту їх прав власності та фактично встановлюють для власників додатковий, до того ж, чітко невизначений обов`язок забезпечувати житлом третіх осіб, зокрема колишніх членів родини, на невизначений строк або пожиттєво навіть за відсутності/припинення у них такого права проживання.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 листопада 2012року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2020 року було розірвано.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31 липня 2019 року № 320 ОСОБА_1 з 05 грудня 2012 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із талоном-корінцем від 26 березня 2019 року № 13295 ОСОБА_1 звертався до Києво-Святошинського відділу поліції Національної поліції із заявою про те, що дружина не впускає його до будинку
АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 02 серпня 2019 року № 16265/109/2008/19 за автоматизованими обліками Національної поліції України встановлено, що 26 березня 2019 року о 19 год. 33 хв. надійшло повідомлення зі служби "102" від ОСОБА_1 про те, що 26 березня 2019 року о 19 год. 32 хв. за адресою: АДРЕСА_1, дружина не впускає його до будинку.
28 липня 2019 року о 21 год. 21 хв. надійшло повідомлення зі служби "102" від ОСОБА_5 про те, що 28 липня 2019 року о 21 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1, у неї виник конфлікт з колишнім чоловіком, який відмовляється залишити будинок, тому вона потребує допомоги працівників поліції.
28 липня 2019 року о 22 год. 39 хв. надійшло повідомлення зі служби "102" від ОСОБА_2 про те, що 28 липня 2019 року о 22 год. 38 хв. за адресою: АДРЕСА_1, колишній чоловік власниці будинку ОСОБА_1 прийшов та словесно їй погрожує.
По прибуттю на місце події встановлено, що чоловік покинув спільне місце проживання та ініціатор повідомлення вказала, що на цей час від написання заяви та пояснення відмовляється та в подальшому буде звертатися до суду в цивільному порядку.
Згідно з актом депутата Білогородської сільської ради Чміль В. Д., складений 12 серпня 2019 року в присутності свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично не проживає за вказаною адресою у зв`язку з тим, що йому чиняться перешкоди у доступі до житла.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Запорожцева В. В. підлягає частковому задоволенню.