ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2025 року
м. Київ
справа № 711/2787/23
провадження № 61-13669св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Алла Миколаївна, староста села Попівка Черкаського району Черкаської області Вибивайло Володимир Федотович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Алла Миколаївна, староста села Попівка Черкаського району Черкаської області Вибивайло Володимир Федотович, про визнання заповіту недійсним
за касаційною скаргою адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича як представника ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2024 року у складі судді Булгакової Г. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним заповіт, складений 08 лютого 2023 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, посвідчений старостою села Попівка Черкаського району Черкаської області Вибивайло В. Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 2.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем всього майна за заповітом, складеним ОСОБА_4 17 березня 2015 року.
ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини, однак в кінці лютого 2023 року дізналась, що 08 лютого 2023 року ОСОБА_4 склала заповіт на ОСОБА_2 . Позивач вважає, що ОСОБА_4 під час складення оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, оскільки з січня 2023 року стан психічного здоров`я ОСОБА_4 значно погіршився, а 24 січня 2023 року за результатами консультативного висновку лікарів КНП "Черкаський обласний психоневрологічний диспансер" її було госпіталізовано до КНП "Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради". 06 лютого 2023 року ОСОБА_4 відмовилась від лікування і 07 лютого 2023 року з наявними психічними розладами із психіатричної лікарні її забрала ОСОБА_2 . Зазначені обставини вказують на той факт, що ОСОБА_4 під час складення оспорюваного правочину не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Придніпровський районний суд м. Черкаси рішенням від 16 травня 2024 року позов задовольнив. Визнав недійсним заповіт, складений 08 лютого 2023 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, посвідчений старостою Попівського старостинського округу Черкаського району Черкаської області Вибивайло В. Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 2. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн і витрати на проведення судово-психіатричної експертизи у розмірі 61 803,60 грн, а всього 62 877,20 грн.
Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2023 року, а саме заборону приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Аллі Миколаївні видавати будь-кому свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 в момент складання заповіту 08 лютого 2023 року не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, що є підставою для визнання оспорюваного заповіту недійсним.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Черкаський апеляційний суд постановою від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилова Д. О. залишив без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивованазаконністю й обґрунтованістю рішення і додаткового рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Гаврилов Д. О. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року і справу направити на новий розгляд до Черкаського районного суду м. Черкаси за підсудністю.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 211/2682/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17; справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
На обґрунтування вимог касаційної скарги адвокат Гаврилов Д. О. як представник ОСОБА_2 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивач не є спадкоємцем ОСОБА_5, а тому не є особою, яка може оскаржувати заповіт.
Справу розглянуто неуповноваженим складом суду та з порушенням правил територіальної юрисдикції, адже, враховуючи місце реєстрації відповідача, спір підсудний Черкаському районному суду Черкаської області.
Висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки він суперечить іншим обставинам справи, зокрема заявам, написаним ОСОБА_4 при госпіталізації, і її медичній документації. На думку скаржника, експерт має родинні зв`язки із лікарем, яка приймала заяви ОСОБА_4 на госпіталізацію, а тому є сумніви в його неупередженості. Крім того, судова експертиза проведена двома експертами, однак суд не призначав проведення комісійної чи комплексної експертизи.
Суд першої інстанції, закриваючи підготовче засідання до надходження висновку експерта, позбавив відповідача права на збирання та подання додаткових доказів.
ОСОБА_4 була протиправно госпіталізована до психіатричної лікарні.
У січні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Степаненка О. М. як представника ОСОБА_1, мотивований законністю й обґрунтованістю судових рішень.
Оспорюваний заповіт порушує права позивача, оскільки фактично усуває її від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 . Суд, постановляючи ухвалу про проведення експертизи, не визначав кількісний склад експертів, проведення судової експертизи двома експертами відповідає пункту 12 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи від 08 травня 2018 року і не є порушенням порядку виконання ували суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від26 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
12 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4
ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 15 березня 1995 року органом приватизації Придніпровського райвиконкому м. Черкаси
У встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
17 березня 2015 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким увсе своє майно заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Лук`яновою Т. І. і зареєстрований в реєстрі за № 2-334.
08 лютого 2023 року ОСОБА_4 склала новий заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений старостою Попівського старостинського округу Черкаського району Черкаської області Вибивайлом В. Ф. і зареєстрований в реєстрі за № 2.
Допитаний в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_6 повідомив, що завозив ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в сільську раду, ініціатива складання заповіту була ОСОБА_4 .
Допитаний в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_7 (лікар загальної практики сімейної медицини) повідомив, що ОСОБА_4 вперше побачив під час огляду 11 лютого 2023 року, когнітивних порушень вона не мала, бесіду вела спокійно, врівноважено, на галюцинації не скаржилась. У неї була нормальна поведінка літньої людини.
Допитана в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_8 пояснила, що в 2023 році ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 приходила в старостинський округ складати заповіт. При спілкуванні ОСОБА_4 поводила себе нормально, сама прочитала заповіт і власноручно його підписала. Ніхто не повідомляв старосту про те, що ОСОБА_4 виписали з психіатричної лікарні.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 серпня 2023 року у справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи "Інститут психіатрії, судово-психіатричних експертиз та моніторингу наркотиків МОЗ України" (далі - ДУ "ІСПЕ МОЗ України").
Відповідно до висновку судової психіатричної експертизи від 04 квітня 2024 року № 191, складеного експертами Черкаської філії судових експертиз ДУ "ІСПЕ МОЗ України", ОСОБА_4 на момент складання заповіту 08 лютого 2023 року на користь ОСОБА_2 виявляла ознаки психічних розладів психотичного рівня, а саме органічного психічного розладу з параноїдними, переважно маячними розладами та помірно-вираженими проявами когнітивної недостатності (зниження пам`яті, уваги, виснажуваність нервово-психічних процесів, сповільнення та конкретність мислення), що позбавило її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.