ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 243/16/23
провадження № 61-15408 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - керівник Слов`янської окружної прокуратури Донецької області
в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - адвокат Статіва Олена Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Статіви Олени Володимирівни, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2023 року у складі судді Фаліна І. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Агєєва О. В., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року керівник Слов`янської окружної прокуратури Донецької області
в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (далі - Миколаївська МР), повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області (далі Миколаївська - МВА), звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру
у Донецькій області), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначав, що Слов`янська окружна прокуратура Донецької області під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження від 06 січня 2021 року № 42021051720000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України (службова недбалість), виявила факт порушення вимог норм ЗК України у 2018 році при наданні ГУ Держгеокадастру у Донецькій області у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 18 січня 2018 року № 135-СГ затверджено ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності
на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області (далі - Райгородська СР) за межами населених пунктів, площею 2,0 га, їй надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:06:000:0860.
На підставі вказаного наказу 22 січня 2018 року державний реєстратор Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І. О. (далі - державний реєстратор) зареєстрував право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (номер запису про право власності № 24502286).
Прокурор уважав, що наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 18 січня 2018 року № 135-СГ видано з порушенням норм земельного законодавства, наявні підстави для визнання його недійсним, а земельна ділянка, яка передана
за цим наказом ОСОБА_1, підлгає поверненню на користь держави.
Прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 на підставі наказу начальника
ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 11 листопада 2016 року № 2399-СГ
раніше отримала безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1424256200:11:000:0778, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Райгородоцької СР за межами населених пунктів. 16 листопада 2016 року
за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.
У подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 2016 року відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:11:000:0778 на користь ОСОБА_2, на ім`я якого було зареєстровано право власності на цю земельну ділянку.
Тобто ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:06:000:0860 (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 18 січня 2018 року № 135-СГ) вже використала своє право на безоплатне отримання
у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства
в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 11 листопада
2016 року № 2399-СГ).
ОСОБА_1 у порушення вимог статей 116, 118, 121 ЗК України при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області приховала той факт, що раніше вона вже отримала у власність безоплатно земельну ділянку. Тобто вона використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Зазначені дії ОСОБА_1 призвели до вибуття з державної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1424256200:06:000:0860, площею 2,0 га, що розташована на території Райгородоцької СР за межами населених пунктів (на теперішній час Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області
(далі - Миколаївська МТГ)).
Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2018 року знову відчужила на користь ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:06:000:0860. Тобто вона відчужила земельну ділянку, яка була набута нею безоплатно вдруге.
Оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 18 січня 2018 року
№ 135-СГ є незаконним і його слід визнати недійсним, тому відсутні правові підстави для збереження вищевказаної земельної ділянки за ОСОБА_2, який придбав вказану земельну ділянку у ОСОБА_1 . Земельну ділянку необхідно витребувати від нового власника. Відчуження незаконно переданого у приватну власність майна (земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:06:000:0860) порушує інтереси законного власника - Миколаївської МТГ.
З урахуванням наведеного, керівник Слов`янської окружної прокуратури просив суд: визнати недійним указаний наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області
від 18 січня 2018 року № 135-СГ та витребувати у ОСОБА_2 на користь Миколаївської МР земельну ділянку сільськогосподарського призначення,
площею 2,0 га, з кадастровим номером 1424256200:06:000:0860, що розташована
на території Миколаївської МТГ.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня
2023 рокупозовні вимоги керівника Слов`янської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Миколаївської МР, повноваження якої виконує Миколаївська МВА, задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь власника земельної ділянки відповідно до частини другої статті 83 ЗК України - територіальної громади МР, повноваження якої виконує Миколаївська МВА, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, з кадастровим номером 1424256200:06:000:0860,
що розташована на території Миколаївської МТГ.
Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Донецькій області на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 240,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури витрати
зі сплати судового збору у розмірі 1 240,50 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади міста, без достатньої правової підстави та без волі власника.
ОСОБА_1, отримавши в порядку безоплатної приватизації у власність спірну земельну ділянку, повторно реалізувала своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності, а тому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не мало право передавати їй спірну земельну ділянку (наказ від 18 січня 2018 року). Тобто ОСОБА_1 не набула право власності на спірну земельну ділянку на законних підставах і вона не мала права відчужувати земельну ділянка ОСОБА_2 . Тому у спірних правовідносинах наявні правові підстави
для витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 як добросовісного набувача відповідно до частини першої статті 388 ЦК України.
При цьому визнавати недійсним оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру
у Донецькій області, коли заявлено вимогу про витребування земельної ділянки,
не є ефективним способом судового захисту, а тому у задоволенні цієї вимоги прокурора слід відмовити.
Суд уважав, що витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки
не є непропорційним втручанням у мирне володіння майном, яке закріплено статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція). Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу. Недотримання визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі,
як національного багатства, що тягне за собою свавілля державних органів
та знищення правового порядку у державі.
Вирішуючи питання щодо належної компенсації за втручання у право власності,
суд виходив із того, що ОСОБА_2, виходячи з принципу диспозитивності, розпорядився своїми процесуальними правами та не заявив вимог про надання належного відшкодування у зв`язку з вимогою прокурора про витребування земельної ділянки. За відсутності таких вимог суд не має об`єктивних даних
для оцінки розміру шкоди, яка йому заподіяна.
ОСОБА_2 має ефективні засоби юридичного захисту свого порушеного права, зокрема, пред`явивши вимогу до первісного незаконного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.
Районний суд указав, що прокурор наділений повноваженнями на представництво інтересів держави в особі міської ради у спірних правовідносинах, у прокурора виникла обґрунтована необхідність захистити інтереси членів територіальної громади міста (стаття 23 Закону України "Про прокуратуру").
Суд першої інстанції відхилив заяву представника ОСОБА_2 про застосування позовної давності, так як перебіг позовної давності у спірних правовідносинах починається від дня, коли прокурор довідався про порушення інтересів держави. Прокурор повідомив Миколаївську МВА про виявлені порушення у грудні 2022 року, відповідне кримінальне провадження було зареєстровано у січні 2021 року, а тому прокурор не пропустив позовну давність.
Суд першої інстанції застосував відповідні норми Конвенції, Конституції України,
ЦК України, ЗК України, врахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідну судову практику Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням статті 141 ЦПК України.
Верховний Суд розпорядженням Голови від 22 липня 2022 року № 40 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінив територіальну підсудність справ Донецького апеляційного суду - Дніпровському апеляційному суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури повернуто заявникові із посиланням на те, що апеляційна скарга підписана особою, яка не є стороною
у справі та у якої відсутні повноваження на підписання апеляційної скарги
в інтересах позивача.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Статіви О. В., на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2023 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Статіва О. В., залишено
без задоволення.
Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня
2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду, так як
ОСОБА_1, набуваючи у власність спірну земельну ділянку, повторно
і незаконно скористалася правом на безоплатне отримання земельної ділянки
для ведення особистого селянського господарства із земель державної
та комунальної власності, а тому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області допустило порушення вимог земельного законодавства.
Суд також погодився з тим, що вимога про визнання недійсним наказу
ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не є ефективним способом судового захисту.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2
про те, що прокурор пропустив позовну давність, оскільки з матеріалів справи вбачається, що прокурор дізнався про порушення прав держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області у межах кримінального провадження, а тому позовна давність не пропущена.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Грушицького А. І., суддів Литвиненко І. В., Олійник А. С., Петрова Є. В., Ситнік О. М., від 24 липня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури задоволено.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року скасовано
та направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року скасовано
та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
(провадження № 61-17160св23).
Верховний Суд зазначив про те, що заступник керівника обласної прокуратури має право на апеляційне й касаційне оскарження судових рішень і його участь під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не є обов`язковою. Апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора викладеного вище не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги.
Верховний Суд, вирішуючи касаційну скаргу ОСОБА_2, указав, що спірне нерухоме майно вибуло з власності держави поза її волею, а отже, суди першої
та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування спірного майна у ОСОБА_2 як добросовісного набувача
в порядку частини першої статті 388 ЦК України.
Разом із цим, спірна земельна ділянка безпідставно вибула з власності держави
на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 18 січня 2018 року,
а з позовом прокурор звернувся до суду у грудні 2022 року. У позовній заяві прокурор посилався, що про порушення прав держави він дізнався з матеріалів кримінального провадження від 06 січня 2021 року № 42021051720000003.
При цьому уповноважений на захист інтересів держави орган (Миколаївська МВА) дізнався про порушення прав держави після отримання відповідного листа
від прокурора.
Верховний Суд уважав, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи ОСОБА_2 щодо наявності правових підстав для застосування позовної давності.
Останньою постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року апеляційні скарги заступника керівника Донецької обласної прокуратури
та представника ОСОБА_2 - адвоката Статів О. В., залишено
без задоволення.
Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня
2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те,
що у спірних відносинах наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 . Втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок посягає
на суспільний інтерес щодо законного обігу землі як національного багатства. Вказане тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. Обраний прокурором спосіб судового захисту порушеного права є ефективним, він відповідає правовій природі спірних правовідносин.
ОСОБА_1 незаконно повторно у порядку безоплатної приватизації отримала спірну земельну ділянку, оскільки раніше реалізувала своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства
із земель державної та комунальної власності. Тобто вона не була право власності на земельну ділянку у передбаченому законом порядку, а отже, не мала права відчужувати її ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції надав оцінку посиланням ОСОБА_2 про те,
що він є добросовісним набувачем земельної ділянки, і зазначив, що вказане,
за встановлених судом обставин, не є перешкодою для витребування у нього земельної ділянки на підставі частини першої статті 388 ЦК України. Такий захід
є пропорційним заходом втручання у мирне володіння майном.
Апеляційний суд у цій частині врахував положення статтю 1 Першого протоколу
до Конвенції, прецедентну практику ЄСПЛ, судову практику Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду щодо захисту права власності.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_2 не заявив вимог
про відшкодування шкоди у зв`язку з витребуванням у нього спірної земельної ділянки. Він не позбавлений можливості захистити свої порушені права шляхом пред`явлення відповідного позову до попереднього набувача спірної земельної ділянки, у тому числі на підставі статті 661 ЦК України.
Районний суд вірно ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання недійним наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 18 січня 2018 року № 135-СГ, оскільки така не є ефективним способом судового захисту.
Вирішуючи питання позовної давності, про яку заявлено ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції виходив із того, що початок перебігу позовної давності для прокурора у цій справі слід обчислювати з дати реєстрації після проведення відповідної перевірки кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань та виявлення обставин протиправного вибуття спірної земельної ділянки, тобто з 06 січня 2021 року. Саме з цього моменту прокурор мав об`єктивну можливість дізнатися, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру в Донецькій області прийнято з порушенням вимог закону.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23
Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом
в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
Тому керівник Слов`янської окружної прокуратури Донецької області, звернувшись у грудні 2022 році до суду із цим позовом, не пропустив позовну давність.
Апеляційний суд застосував відповідні норми ЦК України, ЗК України, врахував судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Статіва О. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, в змісті якої просить оскаржувані судові рішення в частині задоволеної позовної вимоги скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора у зв`язку з пропуском позовної давності.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Статівої О. В., мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки у частині вирішення позовної вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки, не надали оцінку позовній давності.
Суд апеляційної інстанції при повторному розгляді справи не виконав указівки Верховного Суду і не дослідив питання початку перебігу позовної давності,
не встановив, який саме орган був наділений повноваженнями щодо контролю
за вибуттям спірної земельної ділянки з власності держави.
Верховний Суд направив справу на новий апеляційний розгляд саме для перевірки питання щодо застосування позовної давності. Проте, суд апеляційної інстанції
не виконав ці вказівки, формально послався на відповідні норми ЦК України,
які регулюють питання позовної давності, і вказав, що позовну давність слід обчислювати з дати реєстрації відповідного кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (06 січня 2021 року).
Вважає, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області було компетентним органом, який відповідав за законність передання земельної ділянки у січні 2018 року. Саме з цього часу слід обчислювати позовну давність.
Обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу,
яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності.
При цьому головним суб`єктом у спірних правовідносинах є держава, а тому перебіг позовної давнсоті слід обчислювати з того часу, коли держава (відповідний орган) довідалася про порушення свого права.
Апеляційний суд не надав оцінку відповідним доводам ОСОБА_2 .
Ухвалюючи рішення про задоволення вимоги прокурора про витребування земельної ділянки суд апеляційної інстанції порушив принцип правової визначеності.
Крім того, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції не перевірив добросовісність набувача майна. Тому судове рішення апеляційного суду не відповідає вимозі законності втручання у право мирного володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від керівника Слов`янської окружної прокуратури, в якому викладено аргументи щодо необґрунтованості касаційної скарги. Вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Посилається на те, що з березня 2020 року з метою запобігання поширенню
на території України коронавірусу COVID-19 було введено карантин. Під час дії карантину строки позовної давності продовжилися на строк дії карантину. Тому прокурор не пропустив позовну давність у спірних правовідносинах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 листопада 2016 року ОСОБА_1 подала заяву до ГУ Держгеокадастру
у Донецькій області 07 листопада 2016 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької СР за межами населених пунктів, площею 2,0 га ріллі, з кадастровим номером 1424256200:11:000:0778.
ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказом від 11 листопада 2016 року
№ 2399-СГ затвердило ОСОБА_1 проєкт землеустрою та надало безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, площею 2,0 га (кадастровий номер 1424256200:11:000:0778).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 серпня 2022 року № 307720560 ОСОБА_1 16 листопада
2016 року зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:11:000:0778.
21 грудня 2016 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 5731, передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 1424256200:11:000:0778, що розташована на території Райгородоцької СР.
05 січня 2018 року ОСОБА_1 подала клопотання, яке зареєстровано
у ГУ Держгеокадастру у Донецькій області 05 січня 2018 року, про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність
із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності,
що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства
на території Райгородоцької СР за межами населених пунктів, загальною
площею 2,0 га ріллі, з кадастровим номером 1424256200:06:000:0860.
ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказом від 18 січня 2018 року № 135-СГ затвердило проєкт землеустрою ОСОБА_1 та надало їй безоплатно
у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, площею 2,0 га (кадастровий номер 1424256200:06:000:0860).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 лютого 2022 року № 307720719 ОСОБА_1 22 січня 2018 року зареєструвала право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1424256200:06:000:0860.
20 лютого 2018 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 741, передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0860, що розташована
на території Райгородоцької СР.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 серпня 2022 року № 307720719 приватний нотаріус 20 лютого 2018 року припинив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:06:000:0860 за ОСОБА_1 та зареєстрував це право
за ОСОБА_2 .
Під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження
№ 42021051720000003, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого
частиною першою статті 367 КК України, виявлено факт порушення вимог
ЗК України при наданні ГУ Держгеокадастру у Донецькій області протягом 2018 року у приватну власність громадянам (у тому числі ОСОБА_1 ) земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
15 грудня 2022 року Слов`янська окружна прокуратура Донецької області направила на адресу начальника Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області повідомлення за № 57-2544 Вих-22
про представництво інтересів держави (у порядку статті 23 Закону України
"Про прокуратуру), в якому надала інформацію про виявлені порушення та намір звернутися до суду в інтересах держави в особі Миколаївської МР. З метою встановлення всіх обставин справи також просила повідомити, чи планує Миколаївська МВА самостійно звернутися до суду із позовом або вжити інші заходи щодо захисту інтересів держави.
Листом від 16 грудня 2022 року № 2043 Миколаївська МВА повідомила Слов`янську окружну прокуратуру Донецької області, що у зв`язку зі збройною агресією Миколаївська МР не мала об`єктивної можливості належним чином вживати заходи щодо захисту порушених інтересів територіальної громади. Крім того, Миколаївська МВА не має можливості самостійно звернутися до суду з позовною заявою,
у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Зазначено, що на території громади тривають обстріли та наявні значні руйнування об`єктів нерухомості, тому бюджетні кошти використовуються першочергово на забезпечення основних потреб життєдіяльності населення та функціонування критичної інфраструктури. Деякі посадові та службові особи апарату військової адміністрації, у тому числі,
з питань земельних відносин, перебувають в евакуації та працюють дистанційно, тому ведення позовної роботи є обмеженим, у тому числі, з причин технічної незабезпеченості.
У суді першої інстанції представник ОСОБА_2. подав заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин (а. с. 109-111, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Статівої О. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення районного суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.