iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року

м. Київ

справа № 697/1980/20

провадження № 61-5627св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє його представник - адвокат Сіренко Олександр Васильович, на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року у складі судді Колісник Л. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2024 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

04 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 24 лютого 2020 року о 16:00 год у м. Канів Черкаської області по вул. Енергетиків, керуючи вантажним тягачем "Renault Magnum", державний номерний знак НОМЕР_1, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення із належним позивачу автомобілем "DAF XF 105", державний номерний знак НОМЕР_2, який був припаркований на узбіччі, чим порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 24 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2020 року, у справі № 697/508/20 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована згідно поліса ОСЦПВВНТЗ № АО/1287139 в ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ".

В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач як власник автомобіля "DAF XF 105", державний номерний знак НОМЕР_2, зазнав матеріальних збитків, які виражаються в отриманні значних механічних пошкоджень і дорівнюють ринковій вартості транспортного засобу на момент його пошкодження, яка, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи, становить 599 040,00 грн. При цьому експертом встановлено, що ринкова вартість транспортного засобу після пошкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 24 лютого 2020 року, складає 155 588,00 грн.

ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" повідомило позивача про виплату страхового відшкодування у межах страхової суми у розмірі 99 000,00 грн (франшиза 1000,00 грн).

Отже, на думку позивача, відповідач повинен відшкодувати йому матеріальні збитки внаслідок пошкодження автомобіля "DAF XF 105", державний номерний знак НОМЕР_2, отриманого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 24 лютого 2020 року, у розмірі 344452,00 грн, що є різницею між вартістю матеріального збитку відповідно до висновку експерта (599 040,00 грн), ринковою вартістю автомобіля після пошкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 24 лютого 2020 року (155 588,00 грн), та сумою виплат страхового відшкодування (99 000,00 грн).

Крім того, автомобіль "DAF XF 105" перебував у тимчасовому користуванні на умовах оренди. Внаслідок повного знищення автомобіля позивач, який є фізичною особою-підприємцем, втратив упущену вигоду у виді орендної плати в розмірі 25 000,00 грн за кожен місяць, починаючи з 01 березня 2020 року, оскільки договір оренди був достроково розірваний.

Зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому також було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 50 000,00 грн і яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку зі знищенням майна.

Також він поніс витрати на проведення експертизи та правову допомогу.

Враховуючи наведене, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15 червня 2022 року, просив суд стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь: матеріальні збитки у сумі 344 452,00 грн; упущену вигоду в сумі 675 000,00 грн; моральну шкоду у сумі 50 000,00 грн; понесені судові витрати за оплату правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн; витрати на проведення судової експертизи у розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 344 452,00 грн та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за оплату правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн та витрати за проведення експертизи в розмірі 5 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3 612,52 грн.

З урахуванням обставин фізичного знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_2, та доказів, наданих сторонами на підтвердження вимог та заперечень, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути різницю між вартістю матеріального збитку, що відповідає вартості автомобіля на момент пошкодження, ринковою вартістю автомобіля після пошкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та сумою страхового відшкодування.

При визначенні суми матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції врахував висновок судової автотоварознавчої експертизи № 59 від 30 березня 2020 року, оскільки такий висновок відповідає вимогам належності, достовірності та допустимості доказів.

Разом із тим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 675 000,00 грн з огляду на те, що надання позивачем самого лише договору оренди транспортного засобу та листів сторін цього договору, якими вони погодили його розірвання, не є достатніми, належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження як виду правовідносин між сторонами договору, так і розміру упущеної вигоди позивача у вигляді доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Суд також вважав, що внаслідок пошкодження з вини відповідача транспортного засобу "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_2, позивачу була заподіяна моральна шкода, що полягала у його переживаннях внаслідок такого пошкодження майна, яке виключає його подальшу експлуатацію за цільовим призначенням та у грошовому виразі становить 10 000,00 грн.

Крім того, суд першої інстанції на підставі статті 141 ЦПК України вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Сіренко О. В. оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сіренка О. В. задоволено частково.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору у розмірі 3 612,52 грн.

Судовий збір у розмірі 3 612,52 грн компенсовано за рахунок держави.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд вважав слушними доводи заявника про помилкове стягнення з ОСОБА_2 судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 612,52 грн з огляду на те, що при вирішенні даного питання судом першої інстанції не було враховано, що відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Зазначив, що зважаючи на приписи частини шостої статті 141 ЦПК України, судовий збір за подачу позову у розмірі 3 612,52 грн необхідно компенсувати за рахунок держави.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15 квітня 2024 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Сіренка О. В. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просив скасувати вказані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення майнової шкоди за пошкодження автомобіля, відшкодування моральної шкоди та пов`язаного з цими вимогами питання про розподіл судових витрат і оплати витрат на проведення експертизи, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 19 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Манзар Т. В. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

06 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 398181 від 11 березня 2019 року ОСОБА_2 24 лютого 2020 року о 16 год. 00 хв. по вул. Енергетиків у місті Канів Черкаської області, керуючи вантажним тягачем "RenaultMagnum", державний номерний знак НОМЕР_1, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення із автомобілем "DAF XF105", державний номерний знак НОМЕР_2, який був припаркований на узбіччі, чим порушив вимоги п. 12.1. порушивши п.п.2.3. б), 10.1. ПДР України, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Власником транспортного засобу "DAF XF 105.410", державний номерний знак НОМЕР_2, є ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

05 березня 2020 року судовому експерту автоварознавцю Березовському А. А. надійшла заява від власника вантажного автомобіля, сідлового тягача засобу "DAF XF105.410", державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_1 про проведення судової автоварознавчої експертизи з метою визначення розміру матеріального збитку завданого внаслідок пошкодження даного автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди 24 лютого 2020 року.

Судова експертиза виконана згідно вимог статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу", а також згідно статей 102 та 106 ЦПК України, де передбачено можливість проведення судової експертизи та надання експертного висновку на замовлення учасника справи.

Згідно вимог статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу" між судовим експертом Березовським А. А. та замовником експертизи ОСОБА_1 укладено договір № 22 від 05 березня 2020 року про надання експертних послуг.

Судовий експерт Березовський А. А.обізнаний про кримінальну відповідальність згідно статей 384, 385 КК України, про що свідчить його особистий підпис у висновку експерта.

У відповідності до висновку експерта № 59 від 30 березня 2020 року судової автотоварознавчої експертизи встановлено, що на час проведення експертизи ремонт досліджуваного транспортного засобу не проведений. Ринкова вартість автомобіля "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_2, на дату дорожньо-транспортної пригоди 24 лютого 2019 року до моменту ушкодження складає 599 040,00 грн. Ринкова вартість автомобіля "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_2, після пошкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 24 лютого 2020 року, складає 155 588,00 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяна власнику автомобіля "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження останнього під час дорожньо-транспортної пригоди 24 лютого 2020 року складає 599 040,00 грн, що дорівнює ринковій вартості досліджуваного транспортного засобу на момент пошкодження.

Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як водія транспортного засобу "Renault Magnum", державний номерний знак НОМЕР_1, на момент вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди 24 лютого 2020 року була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/1287139 у ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ", ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, - 100 000 грн, франшиза - 1 000,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та сторонами не заперечувалося, ОСОБА_1 як власнику пошкодженого транспортного засобу "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/1287139 було виплачено страхове відшкодування ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" як страховиком особи, відповідальної за завдану шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2, в межах встановленого ліміту в сумі 99 000,00 грн (франшиза - 1000,00 грн).

Інша частина матеріального збитку ОСОБА_1 як власнику автомобіля "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_2 не відшкодована.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржені лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та в частині розподілу судових витрат, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в іншій частині вказані судові рішення касаційному перегляду не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного судув оскаржуваній частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

Частиною першою статті 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У статті 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Судами встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_2, транспортний засіб автомобіля марки "DAF XF 105", державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, отримав механічні пошкодження.

Вина ОСОБА_2 встановлена постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 24 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2020 року, у справі про адміністративне правопорушення № 697/508/20.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як водія транспортного засобу "Renault Magnum", державний номерний знак НОМЕР_1, на момент вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди 24 лютого 2020 року була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/1287139 у ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ", відповідно до якого встановлений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, - 100 000 грн, франшиза - 1 000,00 грн.

ОСОБА_1 як власнику пошкодженого транспортного засобу "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/1287139 було виплачено страхове відшкодування ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" як страховиком особи, відповідальної за завдану шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2, в межах встановленого ліміту в сумі 99 000,00 грн (франшиза - 1 000,00 грн).

Судами встановлено, що розмір завданої внаслідок пошкодження автомобіля "DAF XF 105", державний номерний знак НОМЕР_2, шкоди, що підлягала відшкодуванню власнику, становить 443 452,00 грн, що є різницею між ринковою вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди(599 040,00 грн - 155 588,00 грн).

Оскільки вказаний розмір перевищує суму виплаченого у розмірі ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, страхового відшкодування, суди дійшли правильного висновку, що різниця між фактичним розміром завданої шкоди (443 452,00 грн) і сумою страхового відшкодування (99 000,00 грн) у сумі 344 452,00 грн підлягає стягненню з відповідача як особи, з вини якої сталась дорожньо-транспортна пригода.

Крім того, суди попередніх інстанцій на підставі статей 23, 1167 ЦК України, з урахуванням усіх обставин справи та з огляду на вимоги розумності і справедливості дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем спричиненої позивачеві моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку зі знищенням майна, у розмірі 10000,00 грн.

Крім того, суд першої інстанції вирішив питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у повній відповідності до положень статті 141 ЦПК України.

Доводи заявника про розгляд справи без його участі та без участі його адвоката в суді першої інстанції є безпідставними, оскільки місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача та представника відповідача, які повідомлялися належним чином про розгляд справи, їм було надано достатньо часу для подання заяв про суті та з процесуальних питань, а їхня неявка не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому судом прийнято до уваги, що раніше розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку із заявами та клопотаннями представника відповідача.

Помилковими також є доводи заявника в частині того, що експерт при проведенні судової автотоварознавчої експертизи не був обізнаний про кримінальну відповідальність, оскільки, як вбачається зі змісту висновку судової автотоварознавчої експертизи № 59 від 30 березня 2020 року, судовий експерт Березовський А. А. обізнаний про кримінальну відповідальність згідно статей 384, 385 КК України, про що свідчить його особистий підпис.

Вказана судова експертиза виконана згідно вимог статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу", а також згідно статей 102 та 106 ЦПК України, де передбачено можливість проведення судової експертизи та надання експертного висновку на замовлення учасника справи.

При цьому, згідно вимог статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу", між судовим експертом Березовським А. А. та замовником експертизи ОСОБА_1 05 березня 2020 року було укладено договір № 22 про надання експертних послуг.

Також, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції з дотриманням принципу змагальності сприяв учасникам справи в реалізації їх процесуальних прав.

Зокрема, за клопотанням відповідача у справі ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Оскільки у висновку № СЕ-19/124-22/9053-АВ від 02 лютого 2023 року експерт не зміг дати відповіді на поставлені запитання, суди при визначенні розміру завданої майнової шкоди правильно врахували саме висновок судової автотоварознавчої експертизи № 59 від 30 березня 2020 року, оскільки такий висновок відповідає вимогам належності, достовірності та допустимості доказів.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

................

Перейти до повного тексту