ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 619/3972/21
провадження № 61-5655св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2023 року в складі судді Мальцева С. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2024 року в складі колегії суддів Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Чумак О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 07 липня 2020 року між нею та ФОП ОСОБА_2 укладено:
- договір підряду № ОФ-0707/01 на виготовлення, доставку та монтаж відкотних воріт та хвіртки з комплектом автоматики, за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 59 000,00 грн (далі - договір підряду № ОФ-0707/01);
- договір № ОФ-0707/02 на поставку автоматичного приводу для відкотних воріт та приводу розпашного ТМ DEA на загальну суму 24 000,00 грн (далі - договір поставки № ОФ-0707/02).
Відповідно до умов зазначених договорів відповідач взяв на себе зобов`язання виготовити, доставити, змонтувати комплект відкотних воріт та хвіртки за розмірами замовника, а також поставити та підключити автоматичні приводи до цих воріт та хвіртки. Строк виконання робіт за зазначеними договорами погоджено сторонами до 10 серпня 2020 року.
Позивач зазначала, що вона повністю виконала зобов`язання за договорами, сплативши відповідачу кошти у сумі 83 000,00 грн. Однак відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов`язань, а саме не поставив комплект автоматики, у зв`язку з чим позивач змушена була після чисельних звернень до відповідача купувати комплект автоматики у іншого постачальника та самостійно забезпечувати його монтаж та підключення. Вказаними діями відповідач спричинив позивачу матеріальну шкоду у розмірі 24 000,00 грн (вартість обладнання) та 3 200,00 грн (витрати на доставку, монтаж та підключення автоматики).
Крім того, відповідач 16 серпня 2020 року доставив комплект воріт, хвіртки та фурнітури до них, які не відповідали замовленню, а тому не були прийняті замовником.
Відповідно до пункту 7.3 договору у разі порушення строків виконання робіт з вини підрядника, останній на вимогу замовника, виплачує пеню у розмірі 0,5 % від загальної вартості робіт за кожен день прострочення, при цьому підрядник не звільняється від обов`язку виконати всі передбачені в договорі зобов`язання і дотримуватися всіх передбачених у договорі умов. Оскільки в обумовлений договорами строк підрядник не виконав умови договору, період прострочення з 10 серпня 2020 року до дня подачі позову становить 518 днів, то відповідач, відповідно до статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", має сплатити позивачу пеню у розмірі 916 860,00 грн (3 % від 59 000,00 грн (сума договору)).
Крім того, позивач зазначала, що неналежним виконанням відповідачем умов договору, їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінила у розмірі 83 000,00 грн.
У зв`язку із зазначеним, позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд:
- розірвати договір поставки № ОФ-0707/02 та стягнути з відповідача на її користь суму сплачених коштів за цим договором у розмірі 24 000,00 грн;
- стягнути з відповідача на її користь пряму дійсну шкоду, нанесену в результаті неналежного виконання умов договору підряду № ОФ-0707/01, у розмірі 18 200,00 грн;
- пропорційно зменшити вартість воріт згідно з договором поставки № ОФ-0707/01 на суму 17 700,00 грн та стягнути цю суму з відповідача на її користь;
- стягнути з відповідача на її користь пеню за порушення строків виконання зобов`язань за договором поставки № ОФ-0707/02 у розмірі 916 860,00 грн;
- стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 83 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Котелевський районний суд Полтавської області рішенням від 26 вересня 2023 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надала доказів, що вона зверталася до відповідача, у встановлений договором та законом термін, з вимогами про усунення недоліків та дефектів товару (послуг), розірвання договору і повернення сплаченої за товар грошової суми, заміну товару. Також не надала доказів неправомірної поведінки відповідача щодо не поставки автоматики та її монтажу, доказів витрат на самостійне придбання автоматики у іншого постачальника і понесення витрат на монтаж та підключення у зв`язку з не поставкою відповідачем. Суд не взяв до уваги, наданий позивачем експертний висновок, оскільки він зроблений після гарантійного строку та не містить усіх обов`язкових даних у своїй сукупності, які передбачені Законом України "Про захист прав споживачів".
Полтавський апеляційний суд постановою від 14 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначивши про те, що такі висновки зроблені судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги не спростовані.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
16 квітня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2024 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, неповно з`ясували всі обставини справи.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди помилково застосували норми права, які регулюють відносини у разі передачі товару належної якості, в процесі експлуатації якого протягом гарантійного строку виявилися недоліки та споживач у цьому випадку повинен направити претензію та провести експертизу. У даному випадку виконавець не виконав свої зобов`язання належним чином і виготовлений товар у момент поставки не відповідав специфікації.
Зазначає, що в порушення статті 229 ЦПК України суди не провели безпосереднє дослідження доказів, наданих відповідачем, а саме роздруківки фотоматеріалів та копії гарантійного талону, які, на думку позивача, є підробленими, а також залишили поза увагою, що зазначені докази подані з порушенням строку їх подання.
Звертає увагу, що відповідно до пункту 5.1 договору єдиним доказом виконання робіт підрядником є підписаний сторонами акт приймання-передачі робіт, якого не існує, оскільки позивач як замовник відмовилась від підписання такого акта, у зв`язку з тим, що при монтажі воріт на місці вона виявила суттєві недоліки у виготовлених воротах, а саме:
- ворота не відповідали фактичним розмірам, що узгоджені у специфікації, а також були викривлені, внаслідок чого не закривалися належним чином;
- не встановлено автоматику, у зв`язку з її не поставкою відповідачем;
- виготовлення воріт з труби меншого розміру, ніж обумовлено сторонами;
- недоліки фарбування;
- некоректний монтаж полотна воріт (не паралельно паркану);
- технологічні отвори не загерметизовані належним чином.
Позивач звертає увагу на те, що зазначені недоліки підтверджені експертним висновком від 14 жовтня 2022 року та не є наслідком експлуатації, а були наявні при доставці воріт.
Доводить правомірність зробленого нею розрахунку пені у розмірі 3 %, відповідно до статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а не у розмірі 0,3 %, як зазначено в договорі.
Також вказує на те, що їй заподіяна відповідачем моральна шкода внаслідок недоліків товару та порушення її права як споживача на отримання товару належної якості в установлений строк.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2024 року адвокат ФОП ОСОБА_2 . ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 23 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Котелевського районного суду Полтавської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у травні 2024 року.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
07 липня 2020 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено:
- договір підряду № ОФ-0707/01 на виготовлення доставку та монтаж відкотних воріт та хвіртки з комплектом автоматики, за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 59 000,00 грн (а. с. 7-9);
- договір № ОФ-0707/02 на поставку автоматичного приводу для відкотних воріт та приводу розпашного ТМ DEA на загальну суму 24 000,00 грн (а. с. 11-13).
Відповідно до копій квитанцій до прибуткового касового ордеру від 08 липня 2020 року ОСОБА_1 сплатила 50 000,00 грн згідно з договором підряду № ОФ-0707/1 та 24 000,00 грн згідно з договором поставки № ОФ-0707/2 (а. с. 10, 14).
У пункті 6.1 договору № ОФ-0707/01 сторони погодили, що якість та всі гарантійні умови робіт повинні відповідати нормативним вимогам України для даного виду робіт. Гарантійний термін за цим договором становить 12 місяців з моменту виконання монтажних робіт.
У пункті 6.2 договору встановлено, що якщо протягом гарантійного періоду поставлене обладнання виявиться дефектним, підрядник за вимогою замовника усуває дефекти шляхом заміни або ремонту несправного обладнання. При цьому, якщо підрядник визначить на підставі відповідних документів, що дефект пов`язаний з неправильною експлуатацією обладнання (відповідно до технічної документації), то замовник сплачує усі витрати, пов`язані з їх усуненням, в іншому випадку усунення провадиться за рахунок підрядника.
Відповідно до пункту 6.3 договору претензія та документи, що підтверджують обґрунтованість претензії за якістю робіт, повинні бути направлені протягом гарантійного терміну. У разі пропуску зазначеного терміну, роботи вважаються виконаними відповідно до умов договору про кількість і якість згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт.
У разі безпідставної відмови замовника від підписання акта виконаних робіт протягом трьох робочих днів з дня його передачі підрядником, акт вважається підписаним і фактично роботи, вказані в ньому, виконані (пункт 5. 2 договору).
Відповідач на підтвердження факту поставки автоматики позивачу ОСОБА_1 надав фототаблицю від 08 серпня 2020 року та копію гарантійного талону на автоматику від 08 серпня 2020 року на ім`я позивача (а. с. 139-141).
Відповідно до висновку експерта за результатами товарознавчого дослідження № 1074, складеного 14 жовтня 2022 року за заявою ОСОБА_1, розмір полотна воріт на момент проведення дослідження, а саме станом на 17 лютого 2022 року, складав: висота - 2 355 мм, довжина - 4 385 мм, розмір полотна хвіртки складав: висота - 2325 мм, довжина - 1025 мм, що не відповідає розмірам, узгодженим сторонами у пункті 1 договору підряду № ОФ-0707/01 та специфікації до нього. Розбіжності в геометричних розмірах та дефекти детально описані в дослідницькій частині висновку, впливають на якісні характеристики товару, передбачені договором (пункти 4, 6) та є істотним недоліком. Вартість робіт для приведення даних воріт у відповідність до умов договору та специфікації без урахування демонтажу, логістики тощо, складає 47 500,00 грн (а. с. 106-124).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).
Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила захистити її право як споживача, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами підряду та поставки.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини перша, друга статті 712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частин першої, другої статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, у силу статті 664 ЦК України, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.
Згідно зі статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості визначено статтею 708 ЦК України.
Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, у порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Для застосування наведеної норми матеріального права необхідною умовою є саме встановлення обставин наявності недоліків товару протягом встановленого гарантійного строку.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, у порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Частиною третьою статті 8 цього Закону передбачено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.
Недоліком є будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункти 12, 15 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів").
Відповідно до частини шостої статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів" за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.
Саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.
Указаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 559/388/17, від 14 січня 2021 року у справі № 755/11237/17, від 26 січня 2022 року у справі № 755/5301/16.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили характер спірних правовідносин, усі фактичні обставини справи, надали належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а також доводам сторін, обґрунтовано керувалися тим, що відсутності правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1, яка фактично не довела неналежне виконання відповідачем договорів підряду та поставки, а також те, що замовлений позивачем товар виготовлений відповідачем з порушенням його специфікації, встановленої договором, а також з порушенням строків.
При цьому суди надали відповідну оцінку висновку експертного товарознавчого дослідження від 14 жовтня 2022 року № 1074, складеного за заявою позивача через значний проміжок часу, поза межами гарантійного строку, й підстави його відхилення суди мотивували, що свідчить про виконання судами вимог процесуального закону (стаття 110 ЦПК України).
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши, що підставою позову ОСОБА_1 зазначає неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами підряду та поставки, а не на істотні недоліки поставлених виробів, правильно застосували норми Закону України "Про захист прав споживачів".
Переглядаючи справу у суді касаційної інстанції, колегія суддів враховує умови договору підряду № ОФ-0707/01, зокрема пункти 6.1, 6.2, 6.3, а також те, що позивач не надала доказів того, що вона звертався до відповідача протягом гарантійного строку з претензією щодо невиконання ним своїх зобов`язань, чи виконання зобов`язань неналежним чином, з вимогами усунути недоліки та дефекти товару (послуг), розірвання договору і повернення сплаченої за товар грошової суми, заміну товару.
Враховуючи зазначене, а також те, що сторони у договорі підряду погодили те, що претензія та документи, що підтверджують обґрунтованість претензії за якістю робіт, повинні бути направлені протягом гарантійного терміну, а у разі пропуску зазначеного терміну, роботи вважаються виконаними відповідно до умов договору про кількість і якість згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність позивачем невиконання відповідачем
договору поставки та спростування цих доводів відповідачем.
Доводи касаційної скарги про невиконання відповідачем умов договору підряду та поставки з посилання на відсутність підписаного сторонами акта приймання-передачі робіт, у зв`язку з відмовою позивача від підписання такого акта, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують факту їх встановлення відповідачем та прийняття позивачем до експлуатації.
Крім того, суди правильно врахували пункт 5.2 договору, відповідно до якого у разі безпідставної відмови замовника від підписання акта виконаних робіт протягом трьох робочих днів з дня його передачі підрядником, такий акт вважається підписаним і фактично роботи, вказані в ньому, виконані.
Враховуючи те, що позивач не надала доказів, а суди не встановили неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами підряду та поставки, наявність істотних недоліків товару, а також, врахувавши відсутність доказів, що позивач виявила недоліки товару під час його прийняття та/або встановлення, зверталася до відповідача з претензією про усунення недоліків, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відсутні підстави для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів по суті вирішення спору й до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, однак вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються Верховним Судом.
Колегія суддів вважає, що на підставі положень частини третьої статті 89 ЦПК України суди всебічно, повно та об`єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками судів і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.