ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 924/700/24
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,
за участю представників сторін:
ФГ "Золотий Жайвір" - Покотила Ю.В.,
ТОВ "Суффле Агро Україна" - Стельмаха Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фермерського господарства "Золотий Жайвір"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024
та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2024
у справі № 924/700/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до Фермерського господарства "Золотий Жайвір"
про банкрутство юридичної особи.
ВСТАНОВИВ:
В липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - ТОВ "Суффле Агро Україна", Товариство, кредитор) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з заявою до Фермерського господарства "Золотий Жайвір" (далі - ФГ ""Золотий Жайвір", Фермерське господарство, боржник) про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи.
В обґрунтування заяви зазначало, що у боржника існує заборгованість перед кредитором у сумі 2 555 000,00 грн боргу за фінансовою аграрною розпискою від 28.01.2022 №117, яка підтверджується долученими належним чином завіреними копіями Фінансової розписки від 28.01.2022, Вимоги про усунення порушення та виконання зобов`язання №1/ар від 09.05.2023, Довідки (листа) №2032 від 15.05.2023.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
28.01.2022 ФГ "Золотий Жайвір" видано на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" фінансову аграрну розписку (далі - Розписка), що була посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Щербатюк Н.М. та зареєстрована у реєстрі за №117 (в реєстрі аграрних розписок за № 8122), яка встановлює безумовне грошове зобов`язання ФГ "Золотий Жайвір" (боржник) сплатити кредитору грошову суму в розмірі 2555000,00 грн у строк до 25 червня 2022 року (включно) (п. 1 розписки).
Аграрна розписка була видана через наявність між Сторонами Договору поставки № 1300028292 від 22.04.2019 року (викладеного у грудні 2019 року в новій редакції), відповідно до якого у період з 26.04.2019 по 10.12.2021 Кредитор поставив Боржнику сільськогосподарської продукції (насіння, добрив, засобів захисту рослин тощо) для його посівних кампаній на суму 69511 942,35 грн.
Відповідно до п.4 Розписки, боржник зобов`язується здійснити оплату згідно п. 1 Розписки в безготівковій формі на рахунок кредитора в АТ "Креді Агріколь Банк". Під "Здійсненням оплати" розуміється зарахування грошових коштів на зазначений вище рахунок кредитора.
П.4.1 Розписки, за попередньою домовленістю з кредитором, узгоджено наступний порядок повернення Розписки: з дня отримання повного виконання зобов`язання за розпискою кредитор протягом чотирнадцяти робочих днів (якщо інший строк не буде узгоджено Сторонами додатково в письмовій формі) робить на ній напис "Виконано", що скріплюється підписом кредитора, і повертає таку розписку боржнику. Повернення здійснюється шляхом особистої передачі розписки від кредитора до боржника, а в разі неможливості, про що боржник зобов`язаний письмово повідомити кредитора, шляхом направлення розписки цінним листом з описом вкладення на адресу боржника, вказану в розписці (п.4.1. Розписки).
09.05.2023 представником Товариства Нечитайлом Т.В. направлено на адресу Фермерського господарства вимогу про усунення порушення та виконання безумовного грошового зобов`язання за фінансовою аграрною розпискою від 28.01. 2022 №117 на сплату 2 555 000,00 грн, строк виконання за якою настав 25.06.2022.
Вказані обставини також були встановлені у справі №924/606/23, що розглядалась Господарським судом Хмельницької області.
17.05.2023 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінським В.Є. вчинено виконавчий напис на Розписці, який було зареєстровано в реєстрі за №1487, про стягнення з ФГ "Золотий жайвір" на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" 2 555 000,00 грн. - безумовне зобов`язання за Аграрною розпискою та 34 000,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.
Вказаний виконавчий напис було пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Хмельницької області Банадизі В.В. (ВП № 71879581).]
Боржник не погодився з законністю виконавчого напису та оскаржив його в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2023 у справі №924/606/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023, у позові ФГ "Золотий Жайвір" до ТОВ "Суффле Агро Україна" про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. від 17.05.2023р. зареєстрованого в реєстрі за №1487, таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
Враховуючи, що строк виконання фінансової аграрної розписки настав 25.06.2022, аграрна розписка не містить напису "Виконано" Товариство стверджуючи про безспірність вимог кредитора на суму 2 555 000,00 грн звернулося до Господарського суду Хмельницької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Золотий Жайвір" та визнання грошових вимог в сумі 2555 000,00 грн основного боргу і 30 280,00 грн судового збору сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2024, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024, відкрито провадження у справі №924/700/24 про банкрутство ФГ "Золотий Жайвір"; визнано вимоги кредитора ТОВ "Суффле Агро Україна" у сумі 2555 000,00 грн основного боргу, а також 30280,00 грн судового збору сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів боржника ФГ "Золотий Жайвір"; введено процедуру розпорядження майном боржника ФГ "Золотий Жайвір" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Білика О.А.; вирішено інші процесуальні питання.
Судові рішення мотивовано обґрунтованістю тверджень кредитора про наявність у боржника безспірних грошових зобов`язань перед ним на суму 2 555 000,00 грн за фінансовою аграрною розпискою, строк виконання яких настав; відсутністю підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника, передбачених частиною 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій визнали безпідставним аргументи боржника щодо наявності спору про право між сторонами, зазначивши, що матеріали справи не містять, а боржником не надано суду першої чи апеляційної інстанцій, доказів визнання недійсною аграрної розписки від 28.01.2022, відсутність зобов`язання за нею, чи припинення такого зобов`язання.
За висновками судів, спори щодо договору поставки між сторонами, щодо законності виконавчого напису чи спори боржника із приватним виконавцем щодо порядку виконання виконавчого напису не є спором про право в розумінні КУзПБ в контексті наявності безумовної та безспірної заборгованості за аграрною розпискою, що стала підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у даній справі про банкрутство.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ФГ "Золотий Жайвір" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В якості підстави касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/13242/21, від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20, від 19.05.2021 у справі № 925/235/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 25.11.2020 у справі № 910/5799/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 13.12.2022 у справі №910/862/22.
Боржник вважає, що судами обох інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, не досліджено докази, які підтверджують наявність спору про право, а саме судові рішення у справах № 924/606/23 та № 924/1012/23; не досліджено докази, які підтверджують відсутність ознак неплатоспроможності боржника, посилаючись на відсутність на аграрній розписці усіх необхідних реквізитів, визначених статті 6 Закону України "Про аграрні розписки".
Крім того вказує, що клопотання про залишення без розгляду заяви ТОВ "Суффле Агро Україна" про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - ФГ "Золотий жайвір" було розглянуто судом першої інстанції у підготовчому судовому засіданні і в його задоволенні було необґрунтовано відмовлено без зазначення мотивів відмови.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
ТОВ "Суффле Агро Україна" подало відзив на касаційну скаргу, заперечує проти її доводів та вимог, просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Кредитор зазначає про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника, передбачених частиною 6 статті 39 КУзПБ, оскільки наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.
Посилаючись на постанови у справах № 922/2154/22, № 918/246/23, №918/1280/23 вказує, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вже неодноразово за участю ТОВ "Суффле Агро Україна" надавав правові висновки щодо можливості відкриття провадження у справі про банкрутство за вимогами за фінансовими аграрними розписками.
Позиція Верховного Суду
Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
Предметом касаційного оскарження в цій справі є ухвала місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, та ухвалена за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова апеляційного господарського суду.
Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Відповідно до частин другої та третьої статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
Підставою для застосування до боржника встановлених КУзПБ процедур та, відповідно, відкриття провадження у справі, є неплатоспроможність боржника.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Отже, законодавець визначив в якості підстави звернення особи (кредитора) до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто наявність порушення щодо виконання грошового зобов`язання.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство встановлені приписами статті 34 КУзПБ, а порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частини 5, 6 статті 39 КУзПБ).
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника та інших учасників, ухваленню відповідного рішення суду (відкриття провадження у справі про банкрутство або відмова у відкритті) має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, а також постанова Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі та у порядку, передбаченому статтями 74, 76 - 77 ГПК України, виходячи із правової природи правовідносин, які виникли між боржником та його кредитором.
ТОВ "Суффле Агро Україна" звернувшись до Господарського суду Хмельницької області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Золотий Жайвір", підставою звернення вказано наявність на день звернення до суду безумовного грошового зобов`язання у розмірі 2 555 000,00 грн за фінансовою аграрною розпискою, яке у встановлені строки боржником не було погашене.
Верховний Суд враховує, що відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок регулюються Законом України "Про аграрні розписки" (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону аграрні розписки використовуються в операціях із сільськогосподарською продукцією.
Згідно зі статтею 5 Закону фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.
Виконання боржником зобов`язань за фінансовими аграрними розписками здійснюється лише в безготівковій формі.
Аграрну розписку не можна ототожнювати із договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника. При оформленні та видачі аграрної розписки наявність такого зустрічного зобов`язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки.
Аграрна розписка не є і додатком до договору поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника.
При цьому аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки". Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про аграрні розписки" аграрна розписка видається окремо на кожний вид сільськогосподарської продукції, визначений родовими або індивідуальними ознаками. Товарна аграрна розписка може видаватися на кожен погоджений боржником та кредитором обсяг поставки узгодженої сільськогосподарської продукції. Під час видачі аграрна розписка підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна особою, яка вчиняє нотаріальні дії, в момент нотаріального посвідчення аграрної розписки. У разі наявності додаткового забезпечення аграрної розписки інформація про таке забезпечення може вноситися до відповідних реєстрів згідно із законодавством.
Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок.
Отже, товарна аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, який фіксує безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку саме узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки, якої визначаються сторонами саме в аграрних розписках, порядок видачі якої унормовано, зокрема, статтею 9 Закону України "Про аграрні розписки", а виконання за нею має відповідати вимогам статті 12 Закону України "Про аграрні розписки".
За змістом частин першої, п`ятої, шостої, дев`ятої статті 12 Закону України "Про аграрні розписки" аграрні розписки діють до повного їх виконання. Фінансові аграрні розписки виконуються шляхом перерахування боржником за аграрною розпискою грошових коштів на вказаний кредитором за аграрною розпискою банківський рахунок. Кредитор за аграрною розпискою зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання виконання зобов`язання за аграрною розпискою зробити на аграрній розписці напис "Виконано", що скріплюється підписом кредитора, і повернути таку аграрну розписку боржнику. За згодою кредитора за аграрною розпискою і боржника за аграрною розпискою допускається часткове виконання зобов`язань за аграрною розпискою.
У разі отримання часткового виконання за аграрною розпискою на ній робиться напис, в якому фіксуються виконана частина зобов`язання та розмір зобов`язання, що зберігається. Такий напис скріплюється підписами боржника за аграрною розпискою та кредитора за аграрною розпискою. При цьому забезпечення аграрної розписки заставою зберігається в первинному обсязі (частина десята статті 12 Закону України "Про аграрні розписки").
Таким чином, законодавець у спеціальному законі чітко і безальтернативно визначив, що саме запис кредитора про повне або часткове виконання зобов`язання на самій аграрній розписці є належним підтвердженням її виконання.
Приписами статті 13 Закону України "Про аграрні розписки" унормовано, що наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.
Отже, сама по собі відсутність напису "Виконано", при умові настання строку виконання фінансової аграрної розписки, свідчить про наявність безспірних вимог кредитора до боржника.
У разі невиконання боржником за аграрною розпискою зобов`язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк кредитор за аграрною розпискою має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню і на підставі якого орган або особа, що здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів протягом семи днів забезпечує передачу кредитору за аграрною розпискою предмета застави аграрної розписки (частина друга статті 13 Закону України "Про аграрні розписки").
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 922/2154/22, від 10.08.2023 у справі № 918/246/23 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу у цій справі.
У справі, що розглядається, суди встановили, що грошове зобов`язання боржника у заявленому ініціюючим кредитором розмірі виникло саме на підставі виданої скаржником ФГ "Золотий Жайвір" (боржник) ТОВ "Суффле Агро Україна" (кредитор) фінансової аграрної розписки про безумовне грошове зобов`язання боржника сплатити кредитору до 25 червня 2022 року грошову суму в розмірі 2555000,00 грн, яка посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Щербатюк Н.М. та зареєстрована у реєстрі за №117 (в реєстрі аграрних розписок за № 8122).
Строк виконання фінансової аграрної розписки настав 25.06.2022.
З огляду на вище зазначені вище норми, суди, встановивши відсутність напису "Виконано" при умові настання строку виконання фінансової аграрної розписки, дійшли висновку про наявність безспірних вимог кредитора до боржника, зазначивши, що посилання в аграрній розписці на договір поставки направлене виключно на підтвердження юридичного статусу кредитора відповідача (боржника).
При цьому, суди правомірно зауважили, що оскільки сума безумовного зобов`язання 2 555 000,00 грн була визначена самим боржником за договорами поставки під час видачі ним фінансової аграрної розписки за погодженою з кредитором формулою, така обставина презюмує обізнаність боржника не лише з обсягом зобов`язань, а й з їх безумовністю та безспірністю.
Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 918/1280/23, від 12.12.2023 у справі №922/ 2154/22, від 10.08.2021 у справі № 924/1336/20, від 30.03.2021 у справі №910/14168/19, від 13.07. 2021 у справі № 925/1282/20).
Аргументуючи касаційну скаргу, боржник заявляє про не дослідження судами доказів, які підтверджували відсутність безспірності вимог кредитора та наявність між сторонами спору про право, який існує ще з червня 2023 року і може бути вирішений виключно в порядку позовного провадження.
Щодо поняття "спір про право" в розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21.
Спір про право - це суперечність між суб`єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спір про право" має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом.
Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.
Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як в процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/1922/20, від 24.11.2021 у справі №902/560/20, від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
Оцінюючи доводи скаржника щодо наявності спору про право, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що матеріали справи не містять, а боржником не надано доказів, зокрема, судового рішення, яке б встановлювало недійсність аграрної розписки від 28.01.2022, чи відсутність зобов`язання за нею, чи припинення такого зобов`язання. Боржник не довів належними та допустимими доказами, як передбачено статтею 12 Закону, що він здійснив розрахунки за аграрною розпискою.
Доводи касаційної скарги про не дослідження судами доказів на підтвердження наявності спору про право, якими, на думку скаржника, є судові рішення у справах № 924/606/23 та № 924/1012/23, колегія суддів відхиляє
Зміст судового рішення у справі № 924/606/23 з посиланням на встановлені в ньому обставин суди врахували при розгляді цієї справи, зазначивши при цьому, що дана справа стосується правомірності видачі виконавчого напису на Розписці та повністю підтверджує наявність боргу.
У справі № 924/1012/23 розглядались позовні вимоги про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за договором поставки №1300028292 від 22.04.2019, що не впливає на вирішення спірного питання у цій справі.
Доводи скаржника про наявність судового рішення у справі №924/700/24(924/1331/24) було розглянуте судом апеляційної інстанції, який встановив, що предметом позову ФГ "Золотий жайвір" до ТОВ "Суффле Агро Україна", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ясінського В.Є., у вказаній справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, жоден з названих боржником доказів, якими він вважає судові рішення у наведених ним справах, не підтверджує наявність спору про право саме в частині боргу за аграрною розпискою.
Спори щодо договору поставки між сторонами, щодо законності виконавчого напису чи спори боржника із приватним виконавцем щодо порядку виконання виконавчого напису не є спором про право в розумінні статті 39 КУзЗПБ в контексті наявності безумовної та безспірної заборгованості за аграрною розпискою, що стала підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у даній справі про банкрутство.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність спору про право, оскільки в силу прямо встановленого правового регулювання Закону України "Про аграрні розписки", наявність аграрної розписки, самостійно виданої самим скаржником, який визначив суму безумовного грошового зобов`язання за нею та строк виконання зобов`язання, без відмітки про її виконання, є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою, що відповідає приписам статті 13 Закону України "Про аграрні розписки".
Враховуючи викладене вище, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Золотий Жайвір".
Аргументи скаржника про необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про залишення без розгляду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство з посиланням на відсутність у кредитора документів на підтвердження своїх вимог, зокрема, фінансової аграрної розписки, колегія суддів відхиляє. Зі змісту судових рішень вбачається, що аграрна розписка надавалася суду для ознайомлення і з цього приводу приватним виконавцем надавалися пояснення суду під час розгляду справи.
Посилання скаржника на застосування судами норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/13242/21, від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20, від 16.02.2021 у справі №911/2042/20, від 19.05.2021 у справі №925/235/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 25.11.2020 у справі №910/5799/20, від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 13.12.2022 у справі №910/862/22, колегія суддів також вважає безпідставними.
Висновки попередніх господарських судів та застосування ними статей 34, 39 КУзПБ у цій справі не суперечать правовим позиціям у наведених скаржником справах з огляду на інше обґрунтування правових підстав виникнення кредиторської заборгованості у боржника перед ініціюючим кредитором (у зазначених справах кредиторська заборгованість не обґрунтовувалася наявністю зобов`язань за фінансовими аграрними розписками).
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини та надану їм оцінку, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що наведені в касаційній скарзі доводи не є підставою для скасування ухвалених судових рішень та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, натомість фактично зводяться до незгоди з наданою оцінкою наявним у матеріалах справи доказам та до необхідності додаткової їх перевірки, що виходить за межі перегляду справи в суді касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).
Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.