ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11845/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, судді - Баранця О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - Буркової О.М. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"
про ухвалення додаткової постанови щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
з розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Смирнова Ю.М.)
від 14.05.2024,
додаткове рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Смирнова Ю. М.)
від 03.06.2024
та постанови Північного апеляційного господарського суду
(головуюча - Агрикова О. В., судді: Мальченко А. О, Козир Т. П.)
від 28.08.2024
у справі за позовом Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 169 828 676,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. У липні 2023 році Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" (далі - позивач, АТ "Енергетична компанія України") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач, скаржник, НЕК "Укренерго") про стягнення 194 896 572, 43 грн, з яких 184 936 239, 85 грн основного боргу, 7 238 889, 84 грн втрат від інфляції, 2 721 442, 74 грн 3% річних.
2. 08.09.2023 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 207 931 344, 22 грн, з яких: 196 571 290, 75 грн основного боргу, 7 699 410, 82 грн інфляційних втрат, 3 660 642, 65 грн 3% річних. Зазначену заяву прийнято місцевим господарським судом до розгляду.
3. 16.02.2024 позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив стягнути з відповідача 169 828 676,37 грн, з яких: 154 885 673, 02 грн основного боргу, 8 953 239, 53 грн інфляційних втрат, 5 989 763, 82 грн 3% річних, розрахованих за станом на 13.02.2024. Зазначену заяву прийнято місцевим господарським судом до розгляду.
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 98 438 831,03 грн основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 8 953 239,53 грн, 5 989 763,82 грн 3% річних та судовий збір у розмірі 939 400,00 грн. Провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 56 446 841,99 грн закрито, у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення відмовлено.
5. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, заяву про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу на суму 72 000,00 грн.
6. Відповідач оскаржив вказані судові рішення до Верховного Суду.
7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, зокрема заявив, що очікуваний (орієнтований) розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, який сторона може понести під час розгляду справи у касаційній інстанції, складає 30 000 грн. Докази понесення зазначених витрат будуть ним подані у строки визначені ГПК України.
8. Верховний Суд постановою від 28.01.2025 касаційну скаргу відповідача задовольнив частково. Змінив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції у частині присудженої до стягнення суми судового збору. В іншій частині судові рішення залишив без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 910/11845/23, залишив без змін.
9. 30.01.2025 Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" подало до Верховного Суду клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 910/11845/23.
До клопотання позивачем надані відповідні докази на підтвердження зазначеної суми витрат на професійну правову допомогу, а саме: копію акту наданих послуг від 30.12.2024 №6, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000850 від 15.01.2018 та копію договору про надання правової допомоги від 28.125.2023 № 2-4-281223/2.
10. Інтереси позивача в суді касаційної інстанції представляла адвокатка Ліневич Л.В. на підставі довіреності у порядку передоручення від 25.10.2023.
11. Питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу було призначено до розгляду у судовому засіданні.
12. Від відповідача надійшло заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просить Суд відмовити у його задоволенні, а у випадку задоволення клопотання позивача зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 10 000 грн від заявленої позивачем суми.
13. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
14. Розглянувши клопотання позивача щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та заперечення на нього відповідача, суд касаційної інстанції вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
15. З метою надання правничої допомоги між АТ "Енергетична компанія України" та адвокаткою Ліневич Людмилою Василівною укладено договір про надання правничої допомоги №2-4-281223/2 від 28.12.2023 (далі - Договір).
Так, відповідно до пункту 1.2. Договору Сторони погодили, що видами правничої допомоги, що може надаватись адвокатом є, зокрема, але не виключно:
- судовий/досудовий супровід справ в інтересах Клієнта (статус Клієнта - позивач/ відповідач/третя особа/ заявник/кредитор/боржник тощо);
- збір доказів по судовій справі;
- ознайомлення з матеріалами справи;
- складання процесуальних та інших документів правового характеру (позовних заяв, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів, звернень, тощо);
- інші види правничої допомоги, що не передбачені цим Договором, однак є необхідними для його виконання та захисту інтересів Клієнта.
Відповідно до пункту 1.3 Договору Сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість Послуг, номер судової справи, в рамках якої надається правнича допомога та судова інстанція відображається Сторонами в Акті наданих послуг.
Згідно з пунктом 3.1 Договору приймання - передача послуг за цим Договором здійснюється Сторонами за Актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правничої допомоги за цим Договором.
Відповідно до пункту 3.3. Договору враховуючи складність справи, значення справи для Клієнта, часу витраченого Адвокатом на надання послуг, Сторони відображають в Акті наданих послуг опис наданих послуг, їх загальну вартість та розмір гонорару.
16. На виконання вимог Договору Сторони погодили та підписали Акт №6 від 30.12.2024 за Договором про надання правничої допомоги №2-4-281223/2 від 28.12.2023, відповідно до якого встановлено, що Сторонами погоджено, що вартість послуг адвоката є фіксованою та становить 50 000,00 грн за супровід справи №910/11845/23 в суді касаційної інстанції (Касаційний господарський суд).
Відповідно до умов Акту №6 від 30.12.2024 за Договором про надання правничої допомоги №2-4-281223/2 від 28.12.2023 адвокатом надано, а Клієнтом прийнято послуги з правничої допомоги під час розгляду справи №910/11845/23 в суді касаційної інстанції на загальну суму 50 000, 00 грн.
Оплата наданих послуг з правничої допомоги за Договором здійснюється Клієнтом за фактом їх надання на підставі погоджених та підписаних Сторонами Актів наданих послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах стягнутої суми послуг з правничої допомоги.
Акт №6 наданих послуг від 30.12.2024 складений та підписаний між адвокатом та позивачем до договору №2-4-281223/2 про надання правничої допомоги від 28.12.2023.
З наведеного вбачається, що позивач надав докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
17. Як вже зазначалося вище, відповідач заперечував проти стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі (50 000 грн), оскільки вважав, що позивачем не надано докази підтверджуючі здійснення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того вважає, що позивачем не доведено реальності понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останнім не надано розрахунок та платіжних інструкцій, квитанцій тощо, які підтверджують оплату наданих послуг. Також звертає увагу щодо неспівмірності заявленої до стягнення суми, оскільки вважає, що справа не є складною у зв`язку з чим просить Суд, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10 000 грн. Крім того відповідач звернув увагу Суду на те, що позивачем у відзиві був заявлений орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у сумі 30 000 грн.
18. Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на те, що винагорода за надання правової допомоги сторонами погоджена та визначена у вигляді фіксованої суми, колегія суддів відзначає таке.
19. Відповідно до статті 19 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
20. Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
21. Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
22. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).
23. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пунктах 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
24. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
25. Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
26. У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
27. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
28. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
29. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
30. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
31. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
32. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
33. Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.
34. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Водночас, за приписами частини шостої цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди з розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
35. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі №904/1907/15).
36. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
37. Як вбачається з наданих доказів, адвокаткою Ліневич Л.В. надано, а Клієнтом (позивачем) прийнято послуги з правничої допомоги під час розгляду справи №910/11845/23 в суді касаційної інстанції на загальну суму 50 000,00 грн та ця сума є фіксованою.
38. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
39. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
40. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
41. Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
42. Верховний Суд враховує, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала суттєвих змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокатка Ліневич Л.В. надавала правову допомогу позивачу у судах першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи. Також Суд враховує, що у відзиві на касаційну скаргу адвокаткою Ліневич Л.В. заявлялося, що очікуваний (орієнтований) розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, який сторона може понести під час розгляду справи у касаційній інстанції, складає 30 000 грн.
43. Врахувавши результати розгляду справи у суді касаційної інстанції, дослідивши клопотання позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши надані представником позивача - адвокаткою Ліневич Л.В., в обґрунтування адвокатських витрат документи, установивши своєчасність подання заявником заяви про розподіл судових витрат і доказів на їх підтвердження, з урахуванням критеріїв пропорційності та реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, Верховний Суд доходить висновку про непокладення всієї заявленої суми в розмірі 50 000 грн на відповідача.
44. Ураховуючи наведене, оцінивши доводи клопотання позивача та заперечення відповідача, виходячи з вищенаведених критеріїв та оцінки, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання та стягнення з відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції. В іншій частині клопотання Суд не покладає такі витрати на відповідача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд